490/9631/17
нп 1-кп/490/252/2018
06 жовтня 2020 року м. Миколаїв Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні угоду про визнання винуватості за обвинувальниим актом, складеним за результатами досудового розслідування обставин кримінального провадження № 42017150410000338 від 29.08.2017 р. за обвинуваченням: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Рен, Одеської області, громадянина України, неодруженого, із вищою освітою, раніше не судимого, пенсіонера ЗС України, учасника бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_1 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за аресою: АДРЕСА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.4 ст.27 ч.1 ст. 369, ч.1 ст.190 КК України,
Учасники судового провадження:
сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 ;
сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_5 ,
У військовій частині НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) на посаді навідника 3-го взводу 3-ої роти охорони батальйону охорони зазначеної військової частини проходив військову службу за контрактом старший солдат ОСОБА_6 .
19.08.2017 р. ОСОБА_6 та ще 2-х військовослужбовців вказаної військової частини відряджено до військової частин НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ) - 199-го навчального центру Високомобільних десантних військ Збройних Сил України, з метою підготовки та підвищення кваліфікації особового складу Збройних Сил України.
В один із днів другої декади серпня 2017 р. близько 19 год., знаходячись в приміщенні кафе ПП "Марковськая"по АДРЕСА_4 , відбулась особиста зустріч ОСОБА_3 з гр-кою ОСОБА_7 (на той час - ОСОБА_8 , надалі в повідомленні ОСОБА_7 ), яка є нареченою ОСОБА_6 , в ході якої ОСОБА_3 , будучи обізнаним про сімейні проблеми наречених, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, вирішив вчинити заволодіння чужим майном шляхом обману та підбурювання до вчинення корупційного злочину, запропонувавши допомогти у вирішенні питання щодо не направлення ОСОБА_6 до однієї з військових частин, які виконували бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції та надання йому відпустки за сімейними обставинами у зв'язку із одруженням.
При цьому, отримавши згоду ОСОБА_7 на вчинення дій в її інтересах та інтересах ОСОБА_9 , ОСОБА_3 висунув пропозицію про надання йому, для нібито передачі третій особі, неправомірної вигоди у розмірі 40000 (сорок тисяч) грн. після чого він ( ОСОБА_3 ) здійснить вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави - однієї із службових осіб Кадрового Центру Міністерства оборони України.
При цьому, такою особою, яка є уповноваженою на виконання функцій держави був перебуваючи із ОСОБА_3 у дружніх стосунках полковник Особа1, який проходив військову службу на посаді заступника начальника Кадрового Центра ЗС України.
Для реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_3 вирішив ввести
ОСОБА_7 в оману та схилити її до надання неправомірної вигоди військовій службовій особі, створивши у неї враження про вигідність надання зазначеній службовій особі неправомірної вигоди, перебування з ним у дружніх стосунках, тобто можливості здійснення впливу, для вчинення вказаною службовою особою в її інтересах дій з використанням наданої влади та службового становища, а саме - вирішенні питання щодо не направлення ОСОБА_6 до однієї з військових частин, які на теперішній час виконують бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції та надання йому відпустки за сімейними обставинами у зв'язку із одруженням, чим спонукав ОСОБА_7 надати неправомірну вигоду.
При цьому, ОСОБА_3 не мав наміру передавати Особо1 грошові кошти, отримані в якості неправомірної вигоди від ОСОБА_7 , а отримавши їх, хотів привласнити та, у подальшому, розпорядитися на власний розсуд, та розраховуючи на дружні відносини розраховував подзвонити уповноваженій на виконання функцій держави особі - Особа1 та запитати про можливість вирішення цього питання.
Також ОСОБА_3 з метою створення у ОСОБА_7 враження про обов'язковість надання йому вищевказаної неправомірної вигоди, продовжуючи вводити в оману ОСОБА_7 в ході спілкування повідомив останню, що якіб законні дії вона чи ОСОБА_6 не вчиняли, не зважаючи на це, у разі не надання нею неправомірної вигоди, ОСОБА_6 не буде надано відпустки та він буде направлений для проходження військової служби до зони проведення антитерористичної операції.
Таким чином, весь час ОСОБА_3 фактично створював у ОСОБА_7 враження про вигідність і неминучість необхідної передачі через нього неправомірної вигоди військовій службовій особі, якими вирішив заволодіти шляхом обману та розпорядитись на власний розсуд.
29.08.2017 р., ОСОБА_10 , розуміючи протиправний характер дій ОСОБА_3 , звернулась до правоохоронних органів із відповідною заявою про вчинення злочину.
29.08.2017 р. в ході телефонної розмови ОСОБА_3 , реалізуючи задуманий умисел на заволодіння шляхом обману грошовими коштами, висунув пропозицію ОСОБА_7 надати частину неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 2000 (дві тисячі) грн. начебто для передачі у якості неправомірної вигоди службовій особі та надав картковий рахунок ПАО КБ«ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_3 .
Того ж дня, ОСОБА_7 вимушено погодилась задовольнити протиправні вимоги ОСОБА_3 та перерахувала на зазначений вище рахунок частину неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 2000 (дві тисячі) грн.
Отримавши частину неправомірної вигоди, ОСОБА_3 виконав надану ОСОБА_7 обіцянку, зв'язавшись із заступником начальника кадрового Центру ЗС України полковником Особа1 та використовуючи як спосіб досягнення своєї мети дружні з ним стосунки, попросив за можливості допомогти у вирішення питання щодо надання відпустки ОСОБА_6 , з чим Особа1 погодився.
07.09.2017 р. на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 №217 старшому солдату ОСОБА_6 було надано відпустку за сімейними обставинами із збереженням грошового забезпечення строком на 10 діб з 07 по 16 вересня 2017 року.
У подальшому, о 18 год. 08 хв. 11.09.2017 р., знаходячись поблизу будинку АДРЕСА_5 , ОСОБА_3 діючи протиправно, з прямим умислом та корисливих мотивів, одержав від ОСОБА_7 , яка діяла під контролем правоохоронних органів, чергову раніше обумовлену неправомірну вигоду у сумі 38000 (тридцять вісім тисяч) грн. за нібито вчинення зазначених дій - вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави - однієї із службових осіб Кадрового центру Міністерства оборони України щодо не направлення ОСОБА_6 до однієї з військових частин, які виконували бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції та надання йому відпустки за сімейними обставинами у зв'язку із одруженням.
О 18 год. 08 хв. 11.09.2017 р. у АДРЕСА_5 в ході проведення контролю за вчиненням злочину, ОСОБА_3 , був затриманий правоохоронними органами, у зв'язку із чим його злочинна діяльність була припинена та під час проведення особистого обшуку в ході затримання у ОСОБА_3 вищевказані грошові кошти у сумі 38000 (тридцять вісім тисяч) грн. було виявлено та вилучено правоохоронними органами
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст.27 ч.1 ст.369 КК України, а саме - у підбурюванні до закінченого замаху на надання службовій особі неправомірної вигоди за вчинення нею в інтересах того, хто надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища (в редакції Закону 2015 року), а також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство) (в редакції Закону 2008 року).
У судовому засіданні 06 жовтня 2020 року прокурор повідомив, що між ним та обвинуваченим укладена угода про визнання винуватості, відповідно до якої сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 369 КК України, в межах санкції статті у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян; за ч. 1 ст. 190 КК України межах санкції статті у вигляді 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Із застосуванням ст. 70 КК України визначити остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Згідно угоди, ОСОБА_3 повністю беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі підозри у судовому провадженні. Прокурор та обвинувачений в судовому засіданні заявили, що вони цілком розуміють наслідки укладення даної угоди, просять суд затвердити угоду.
Суд, вислухавши учасників провадження, дослідивши матеріали справи, вважає, що надані угоди про визнання винуватості, підлягають затвердженню.
Відповідно до п.2 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладено угоду між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ч.4 ст.469 КПК України, угода може бути укладена у провадженні щодо:
1) кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів;
2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; 3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Так, згідно угоди, ОСОБА_3 у судовому засіданні повністю беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 369 та ч.1 ст.190 КК України.
Відповідно до ч.2 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотньої дії в часі. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність, або іншим чином погіршує становище, має зворотню дію в часі лише в тій частині, що що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Відповідно до ст.12 КК України, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 369 КК України, який в чинній редакції ст. 12 КК України є нетяжким злочином, та проступок, передбачений ч.1 ст.190 КК України.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 цілком розуміє положення п.1 ч.1 ст.473, ч.4 ст.474 КПК України, усвідомлює свої права, наслідки укладення і затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, який буде застосовано, також суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Обвинувачений ОСОБА_3 погодився на призначення йому узгодженого покарання. Умови угоди не суперечать вимогам КПК України та КК України, а також інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, підстави вважати, що укладення угоди було недобровільним відсутні, фактичні підстави для визнання винуватості мають місце. Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором і обвинуваченим та призначення йому узгодженого сторонами покарання.
Таким чином, своїми умисними неправомірними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, та його дії мають бути кваліфіковані:
- ч.2 ст.15 ч.4 ст.27 ч.1 ст. 369 КК України, а саме - підбурювання до закінченого замаху на надання службовій особі неправомірної вигоди за вчинення нею в інтересах того, хто надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища (в редакції Закону 2015 року);
- ч.1 ст. 190 КК України, а саме - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) (в редакції Закону 2008 року).
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до ст.65 КК України враховує, особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, як обставини, які пом'якшують покарання суд враховує щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування заподіяної матеріальної шкоди потерпілому, обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, та відповідно до укладеної угоди, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 узгоджене покарання:
- за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 369 КК України, в межах санкції статті у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;
- за ч. 1 ст. 190 КК України межах санкції статті у вигляді 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Із застосуванням ст. 70 КК України визначити остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором і обвинуваченими та призначення обвинуваченим узгодженого сторонами покарання.
Цивільний позов по справі не заявлений.
Речові докази:
- банкноти номіналом 500 грн. у кількості 72 штук серія та номер ЛЗ6213379 (імітаційні засоби), які зберігаються в спеціальній ячейці банківської установи, відкритої органу досудового які зберігаються в спеціальній ячейці банківської установи, відкритої органу досудового розслідування - у відділенні АТ "Ощадбанк" - знищити, відповідно до п. 3,4 ч.9 ст.100 КПК України;
- банкноти номіналом 500 грн. серії та номерів ЗД4682337, УИ6172437, ЗД0203442, СЗ6266033, ЛЗ6213379, які зберігається в спеціальній ячейці банківської установи, відкритої органу досудового розслідування - у відділенні АТ "Ощадбанк" - повернути власнику ОСОБА_10 ;
- квитанція "Приватбанк" №TS212217 про поповнення картки по номеру від 29.08.2017 р., що зберігаєтья в матеріалах кримінального провадження - зберігати в матеріалах кримінального провадження;
- двосторонній аркуш із шкільного зошиту у клітинку на якому рукописним способом зроблено запис пастою чорного кольору: "ст. солдат ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вз.батальйон охраны НОМЕР_2 город Николаев с.т.", що зберігається в матеріалах кримінального провадження - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
- автомобіль «Skoda SuperB», реєстраційний номер НОМЕР_5 - слід повернути власнику - ОСОБА_3 .
Арешт, накладений на автомобіль«Skoda SuperB», реєстраційний номер НОМЕР_5 , відповідно до ухвали слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва ОСОБА_11 від 19 жовтня 2017 року - скасувати.
Під час досудового розслідування проведено технічну експертизу Миколаївським Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України (м. Миколаїв), висновок №670 від 30.10.2017 р. вартістю 1731 грн. 70 коп.
Відповідно до ч.1 ст. 124 КПК України, вказані процесуальні витрати у розмірі 1731,70 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.314, 368, 370, 373, 374-376, 474, 475 КПК України, суд,-
Затвердити угоду від 06 жовтня 2020 року про визнання винуватості, укладену між прокурором Військової прокуратури Миколаївського гарнізону ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , і його захисником ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні №42017150410000338 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.4 ст.27 ч.1 ст.369, ч.1 ст.190 КК України.
Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.4 ст.27 ч.1 ст.369, ч.1 ст.190 КК України, та призначити покарання:
- за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 369 КК України (в редакції закону 2015 року), - у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;
- за ч. 1 ст. 190 КК України (в редакції закону 2008 року) у вигляді 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточно призначити ОСОБА_3 покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн.
Речові докази:
- банкноти номіналом 500 грн. у кількості 72 штук серія та номер ЛЗ6213379 (імітаційні засоби), які зберігаються в спеціальній ячейці банківської установи, відкритої органу досудового розслідування - у відділенні АТ "Ощадбанк" - знищити, відповідно до п. 3,4 ч.9 ст.100 КПК України;
- банкноти номіналом 500 грн. серії та номерів ЗД4682337, УИ6172437, ЗД0203442, СЗ6266033, ЛЗ6213379, які зберігається в спеціальній ячейці банківської установи, відкритої органу досудового розслідування - у відділенні АТ "Ощадбанк" - повернути власнику ОСОБА_10 ;
- квитанція "Приватбанк" №TS212217 про поповнення картки по номеру від 29.08.2017 р., що зберігаєтья в матеріалах кримінального провадження - зберігати в матеріалах кримінального провадження;
- двосторонній аркуш із шкільного зошиту у клітинку на якому рукописним способом зроблено запис пастою чорного кольору: "ст. солдат ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вз.батальйон охраны НОМЕР_2 город Николаев с.т.", що зберігається в матеріалах кримінального провадження - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
- автомобіль «Skoda SuperB», реєстраційний номер НОМЕР_5 - слід повернути власнику - ОСОБА_3 .
Арешт, накладений на автомобіль«Skoda SuperB», реєстраційний номер НОМЕР_5 , відповідно до ухвали слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва ОСОБА_11 від 19 жовтня 2017 року - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення експертиз у розмірі 1731,70 грн.
Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 30 днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити обвинуваченому і прокурору.
Суддя ОСОБА_1