07 жовтня 2020 року
м. Чернівці
справа № 718/922/20
провадження 822/825/20
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кулянди М.І.
суддів: Перепелюк І.Б., Литвинюк І.М.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5
апеляційна скарга ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 30 червня 2020 року
головуючий в суді першої інстанції суддя Мізюк В.М.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третіх осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання частково недійсним договору дарування нерухомого майна.
Позивач просив суд, визнати недійсним договір дарування житлового будинку від 25 листопада 2008 року укладений між відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посвідчений державним нотаріусом Кіцманської державної нотаріальної контори Кіцманського нотаріального округу Беженар А.М.за реєстровим номером 1-3795, та зареєстрований Кіцманським районним бюро технічної інвентаризації 28 листопада 2008 року за реєстровим номером 1357818, в частині дарування 4/5 часток житлового будинку.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 30 червня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 про визнання частково недійсним договору дарування нерухомого майна визнано неподаною та повернуто позивачу.
Суд першої інстанції виходив з того, що зазначені в ухвалі Кіцманського районного суду Чернівецької області від 18 травня 2020 року недоліки позовної заяви ОСОБА_1 не було усунуто у встановлений судом строк.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційний скарзі ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду.
Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційну скаргу
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права.
Зазначає, що суд першої інстанції до відкриття провадження у справі та до початку розгляду її по суті, надав оцінку доказам, а також фактичним обставинам справи, які зазначені в позові та яким обґрунтовуються вимоги, чим порушив вимоги чинного законодавства.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третіх осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання частково недійсним договору дарування нерухомого майна.
Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 18 травня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу семиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви (а.с.6,7).
Суд першої інстанції виходив з того, що у позовній заяві не викладено обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; не зазначено доказів, що підтверджують вказані обставини; та з порушенням вимог ч.4 ст.177 ЦПК України: до позовної заяви не додано квитанції про сплату судового збору.
Копію ухвали Кіцманського районного суду Чернівецької області від 18 травня 2020 року позивач отримав 22 травня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 11).
Представником позивача було направлено до суду першої інстанції заяву про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали Кіцманського районного суду Чернівецької області від 18 травня 2020 року(а.с.12-16).
Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 30 червня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 про визнання частково недійсним договору дарування нерухомого майна визнано неподаною та повернуто позивачу (а.с.17).
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвала про повернення заяви позивачеві зазначена в переліку ухвал під п.6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, а отже апеляційна скарга на неї розглядається без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Так, згідно з частиною 1 статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до частини 5 статті 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з частинами 1-3 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції порушив вимоги статті 13 ЦПК України, якою передбачено вільний вибір позивачем способу захисту та доказів, якими він буде підтверджувати свої позовні вимоги.
При цьому, пунктом 7 частини 2 статті 197 ЦПК України визначено, що саме у підготовчому засіданні суд з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.
Вказаний висновок також узгоджується із роз'ясненнями, викладеними у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2 , згідно з пунктом 7 якої подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Виходячи з аналізу наведених норм процесуального права, суд першої інстанції фактично надав оцінку доказам на стадії відкриття провадження у справі та перевірки відповідності позовної заяви вимогам щодо її форми та змісту, а не на стадії підготовчого провадження після відкриття провадження у справі, підстави для залишення судом першої інстанції позовної заяви без руху та в подальшому повернення її позивачу були відсутні.
Згідно із ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Повертаючи позовну заяву як неподану, суд виходив з того, що заявником не виконані вимоги щодо усунення недоліків позовної заяви зазначені в ухвалі від 18 травня 2020 року, тобто в порушення наведених положень процесуального права суд вдався до оцінки, як обставин, якими обґрунтовувались вимоги позову, так і наведених позивачем доказам, їх достатності.
Отже, подана ОСОБА_1 позовна заява відповідала вимогам ст. 175 ЦПК України, а тому підстав для її повернення позивачу не було.
За таких обставин, суд першої інстанції при вирішенні даного питання порушив норми процесуального права та дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви, порушивши при цьому право позивача на доступ до правосуддя, закріплене в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 374, 379, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 30 червня 2020 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий М.І. Кулянда
Судді: І.Б. Перепелюк
І.М. Литвинюк