02 жовтня 2020 року
м. Чернівці
Справа №717/789/19
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кулянди М.І.,
суддів Лисака І.Н., Одинака О.О.,
секретар Конецька Д.Г.,
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт»,
відповідачі ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Пастораль О.О.Груп»,
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Хоменко Марина Олександрівна, державний реєстратор КП «Кельменецьке районнн бюро технічної інвентаризації Венгер Андрій Валерійович, ОСОБА_4 ,
апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 24 червня 2020 року,
головуючий в суді першої інстанції суддя Руснак А.І.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Форінт») звернулося до суду з позовом.
Позивач просив:
-визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (гаражу) по АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 04 грудня 2015 року;
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державні реєстрації права власності на вищевказану нежитлову будівлю за ОСОБА_4 №12376931 від 4 грудня 2015 року, ОСОБА_2 № 15135956 від 24 червня 2016 року та за ТОВ «Пастораль О.О. Груп» № 17592413 від 23 листопада 2016 року.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 27 квітня 2007 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/05/240, згідно якого останньому було видано грошові кошти в сумі 122000 доларів США строком до 26 квітня 2017 року.
У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, АТ «Райффайзен Банк Аваль» був вимушений звернутися до суду для захисту своїх прав.
Рішенням Кельменецького районного суду від 22 травня 2014 року у справі № 717/325/14-ц позов банку було задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 688408 гривень 24 копійок (80485,46 доларів США станом на 14 лютого 2015 року).
Рішенням Сокирянського районного суду від 27 жовтня 2016 року у справі № 722/1460/16-ц (первинний номер справи 717/1974/15-ц) позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» було задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 14430,41 доларів США.
При цьому, зазначає, що провадження за позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» було відкрито ухвалою Кельменецького районного суду від 25 листопада 2015 року у справі № 717/1974/15-ц.
В подальшому, справа була передана на розгляд Сокирянського районного суду Чернівецької області.
В межах цієї справи, до передачі матеріалів справи на розгляд до Сокирянського районного суду Чернівецької області, за результатом розгляду заяви про забезпечення позову в справі № 717/1974/15-ц, була постановлена ухвала Кельменецького районного суду Чернівецької області від 25 листопада 2015 року, якою було задоволено заяву АТ «Райффайзен Банк Аваль» про забезпечення позову та накладено арешт на все майно ОСОБА_1 , в межах суми позову.
Станом на дату подання цього позову, вказані рішення судів не виконані та арешт майна не скасовано.
09 серпня 2018 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» укладено договір № 140/11/210, згідно умов якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступив ТОВ «ФК «Форінт» права вимоги за кредитним договором № 014/05/240 від 27 квітня 2007 року.
Отже, відбулася заміна сторони - стягувача у виконавчих провадженнях, відкритих на виконання рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 22 травня 2014 року в справі № 717/325/14-ц та рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 27 жовтня 2016 року у справі № 722/1460/16-ц.
04 грудня 2015 року ОСОБА_1 відчужив належну йому нежитлову будівлю (гараж), який знаходиться по АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_4 шляхом укладення договору купівлі-продажу від 04 грудня 2015 року. Цього ж дня приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Тумаком А.М. було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про реєстрацію права власності ОСОБА_4 на спірне нерухоме майно за № 12376931.
24 червня 2016 року ОСОБА_4 відчужив на користь ОСОБА_2 вказане нерухоме майно шляхом укладення договору дарування із внесенням приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Хоменко М.О. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису за № 15135956 про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на спірне майно.
За актом приймання-передачі нерухомого майна від 05 жовтня 2016 року ОСОБА_2 передала у статутний капітал ТОВ «Пастораль О. О. Груп» належне їй на праві власності вищевказане спірне майно. Цього ж дня приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Тумаком А.М. було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про реєстрацію права власності ТОВ «Пастораль О. О. Груп» на вказане нерухоме майно за № 17592413.
ОСОБА_1 , всупереч вимог ухвали суду про забезпечення позову та норм чинного законодавства України, маючи на меті ухилитись від примусового виконання рішень суду щодо стягнення з нього на користь позивача боргу, неправомірно відчужив належну йому на праві власності нежитлову будівлю (гараж), що знаходиться по АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 було відомо щодо накладення судом заборони відчуження ним такого майна.
Оскільки, вищевказані обставини унеможливлюють виконання судових рішень про стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором № 014/05/240 від 27 квітня 2007 року, чим порушуються права позивача, як стягувача у таких правовідносинах, договір купівлі-продажу гаражу по АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 04 грудня 2015 року, слід визнати недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 24 червня 2020 року у задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що спірне майно на момент укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу перебувало під забороною відчуження.
ОСОБА_1 здійснив відчуження вказаного майна шляхом укладення договору купівлі-продажу, який не суперечить чинному законодавству.
На момент вчинення спірного правочину під забороною відчуження перебувало лише нерухоме майно молодіжно-розважального комплексу по АДРЕСА_2 ,яке належало ОСОБА_1 , вартість якого була достатньою для виконання рішення суду у справі № 717/1974/15-ц.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційний скарзі ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Суд першої інстанції здійснив оцінку документів та обставин, які з'явились після укладення боржником спірного договору купівлі-продажу, а також стосуються інших обставин та правовідносин між кредитором і боржником та не є доказами правомірності чи неправомірності вказаного договору.
Наявність чи відсутність на дату вчинення спірного правочину запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не має жодного правового значення, а єдиним доказом, який свідчить про те, що спірний договір порушує публічний порядок та був вчинений під час дії заборон на розпорядження майном, є наявність судової заборони на таке відчуження та заборони, встановленої органом державної виконавчої служби, які були чинними на момент укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу.
До моменту визначення судом обсягу конкретного майна, на яке поширюється арешт у справі № 717/1974/15, межі дії ухвали Кельменецького районного суду Чернівецької області від 25 листопада 2015 року про забезпечення позову в межах позовних вимог автоматично поширюється на все майно боржника, який не має права без участі суду визначати на власний розсуд вартості якого конкретного майна достатньо для виконання ухвали про забезпечення позову, а яке майно він може відчужити.
ОСОБА_1 було відомо про наявність заборон щодо відчуження належного йому на праві власності майна.
Позивач, який набув право вимоги до ОСОБА_1 в обсягах та на умовах, які існували у первісного кредитора АТ «Райффайзен Банк Аваль», наділений правом подання позову про визнання оскаржуваного договору купівлі-продажу недійсним, оскільки є зацікавленою особою, яка заперечує його дійсність.
Договір про відступлення прав вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» за своєю правовою природою є оплатним відступленням права вимоги, до якого застосовуються положення про договір купівлі-продажу.
Правовідносини які склались з приводу відступлення права вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь позивача не регулюються положеннями статті 1078 ЦК України, на які помилково посилається в своєму рішенні суд першої інстанції.
Узагальнені доводи та заперечень інших учасників справи
ТОВ «Пастораль О.О.Груп», в інтересах якого діє Дорошенко О.О., подало відзив на апеляційну скаргу.
Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Посилається на те, що судове рішення є законним та обґрунтованим, а аргументи апеляційної скарги є безпідставними.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Як вбачається з матеріалів ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлова будівля (гараж), яка знаходиться по АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкті № 49120155 від 4 грудня 2015 року (а.с.11 т.2).
04 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого останній набув право власності на нежитлову будівлю (гараж), яка знаходиться по АДРЕСА_1 ( а.с. 2 т.2).
24 червня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір дарування, згідно з яким остання набула право власності на спірне нерухоме майно.
05 жовтня 2016 року ОСОБА_2 , відповідно до акту приймання-передачі, відчужила на користь ТОВ «Пастораль О.О. Груп» шляхом внесення до статутного капіталу товариства належне їй на праві власності зазначене вище нежитлове приміщення ( а. с. 111 т.2).
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції не врахував наступне.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини 1 та 3 статті 13 ЦПК України).
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) інших учасників справи, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них (пункти 2 і 3 частини другої статті 175 ЦПК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина 2 статті 48 ЦПК України).
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц.
Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Після спливу строків, зазначених в частинах 1 та 2 цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Отже, наведеними нормами процесуального закону визначено, що вирішення питання щодо заміни належного відповідача, залучення до участі у справі співвідповідача здійснюється лише під час розгляду справи в суді першої інстанції до початку розгляду справи по суті.
Із позовної заяви вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» зазначила відповідачами ОСОБА_1 та ТОВ «Пастораль О.О.Груп», а третіми особами: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Хоменко М. О., Державного реєстратора КП «Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації» Венгера А. В. та ОСОБА_4 .
Позивач не заявляв клопотання про залучення ОСОБА_4 до участі у справі в якості співвідповідача.
Згідно зі статтею 175 ЦПК України позивач формулює позовні вимоги і зобов'язаний зазначити належний склад відповідачів у позові, а суд згідно вимог пункту 4 частини другої статті 197 ЦПК України - уточнити склад осіб, які беруть участь у справі.
Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.
Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин, суд відмовляє у задоволенні позову.
Разом з тим суд, вирішуючи спір по суті, не врахував, що належне вирішення такого спору, без залучення в якості співвідповідача ОСОБА_4 , є неможливим.
Як вбачається з матеріалів справи 04 грудня 2015 року ОСОБА_1 відчужив належну йому нежитлову будівлю (гаражу), який знаходиться по АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_4 шляхом укладення договору купівлі-продажу від 04 грудня 2015 року. Цього ж дня, приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Тумаком А.М. було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про реєстрацію права власності ОСОБА_4 на спірне нерухоме майно за № 12376931.
Правила залучення до участі у справі співвідповідача, заміна неналежного відповідача, межі розгляду справи судом апеляційної інстанції на час перегляду справи в апеляційному порядку врегульовано статтями 51, 367 ЦПК України.
Зважаючи на предмет спору, суть спірних правовідносин, судом першої інстанції не вирішено питання про залучення до участі у справі ОСОБА_4 , що є особою, якої безпосередньо стосується вирішення вимог про визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним.
Позивач помилково залучив до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_4 , оскільки у відповідності до положень статті 53 ЦПК України суд не вправі вирішувати питання про права та обов'язки третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Враховуючи те, що процесуальний статус відповідача і третьої особи за своїм змістом, процесуальними правами та обов'язками є різним, позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу від 04 грудня 2015 року, згідного якого ОСОБА_1 відчужив належну йому нежитлову будівлю (гаражу), який знаходиться по АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_4 , тобто ставиться питання про права та обов'язки останнього, який не залучений до участі в справі в якості співвідповідача.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі №713/1817/16-ц.
У силу наданих процесуальним законом повноважень апеляційний суд позбавлений можливості на стадії перегляду справи в апеляційному порядку вирішувати питання щодо зміни процесуального статусу осіб, які беруть участь у справі, оскільки по суті справа вирішується судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності і обґрунтованості ухваленого судом першої інстанції рішення в межах, встановлених статтею 367 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд не робить висновку про обґрунтованість та доведеність позову, оскільки суд може зробити такий висновок лише за наявності всіх відповідачів у справі.
Разом з тим, позивачі не позбавлені права звернутися до суду з позовом до всіх належних відповідачів, тому і право на судовий захист, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не є порушеним.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення не вирішив позовну вимогу про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на вищевказану нежитлову будівлю за ОСОБА_4 №12376931 від 04 грудня 2015 року, ОСОБА_2 № 15135956 від 24 червня 2016 року та за ТОВ «Пастораль О.О. Груп» № 17592413 від 23 листопада 2016 року, що не позбавляє позивача звернутися до суду першої інстанції про ухвалення додаткового рішення.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині підлягає зміні, з підстав викладених в цій постанові.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» задовольнити частково.
Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 24 червня 2020 року в мотивувальній частині змінити, з підстав викладених в цій постанові.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Дата складання повного тексту постанови 07 жовтня 2020 року.
Головуючий М.І. Кулянда
Судді: О.О. Одинак
І.Н. Лисак