Номер провадження 22-ц/821/1461/20Головуючий по 1 інстанції
Справа №696/540/18 Шкреба В. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
08 жовтня 2020 року :
м.Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Сіренка Ю.В., Гончар Н.І., Фетісової Т.Л.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»,
відповідач - ОСОБА_1
особа, яка подала апеляційну скаргу - представник Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - Крилова Олена Леонідівна,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - Крилової Олени Леонідівни на рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 30 червня 2020 року, у складі судді Шкреби В.В., -
Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказуючи, що відповідач з метою отримання банківських послуг підписала заяву № б/н від 22.01.2008, згідно якої отримала кредит у розмірі 3000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку» складає між ним та банком договір, що підтверджується його підписом у заяві.
Відповідно до п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, також оплачувати комісії на умовах передбачених договором.
Позичальник повинен надавати банку кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов.
21.05.2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» змінило назву на АТ КБ «ПриватБанк».
Відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання по договору надання банківських послуг не виконала і станом на 30.04.2018 року утворилась заборгованість - 30285 грн. 19 коп., з яких: заборгованість за кредитом 2764 грн. 39 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом 25440 грн. 55 коп.; заборгованість за пенею та комісією 400 грн. 00 коп.; штраф (фіксована частина) - 250 грн. 00 коп., штраф (процентна складова) - 1430 грн. 25 коп.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 30285,19 грн. та сплачений ним судовий збір в сумі 1 762,00 грн.
Рішенням Кам'янського районного суду Черкаської області від 30 червня 2020 року позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 2764 грн. 39 коп. та судовий збір в сумі 163 грн. 83 коп., а всього 2928 грн. 22 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Суд своє рішення мотивував тим, що ОСОБА_1 отримала кредитний ліміт в розмірі 3000 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості відповідача, однак, вчасно його не повернула, тому сума заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2764 грн. 39 коп. підлягає до стягнення. Водночас, судом не встановлено чи були зрозумілі та доведені до відома ОСОБА_1 умови договору приєднання під час підписання Анкети-заяви від 22.01.2008, та банк не надав суду переконливих доказів того, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші, оскільки із наданого витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягу з умов та правил надання банківських послуг не вбачається розміру заявлених у позові відсотків за прострочення погашення кредитних коштів, пені та штрафів, а тому такі вимоги не підлягають до задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами та неустойкою та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в цій частині в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути з відповідача судові витрати.
В обгрунтування апеляційної скарги, зазначає, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за процентами та неустойкою, суд не врахував тієї обставини, що позивачем надано до суду заяву від 22.01.2008, у якій зазначено розмір базової відсоткової ставки за користування кредитом 36% на рік або 3 % на місяць. Крім того, скаржник звертає увагу, що відповідач під час отримання кредитної картки особисто ознайомився та підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», в якій зазначено базову відсоткову ставку за користування кредитом 3 %, порядок нарахування пені за невчасне погашення заборгованості, розмір пені та розмір штрафів при порушенні термінів платежів по будь-якому з грошових зобов'язань. Тобто, сторони при укладенні кредитного договору досягли згоди по усім його істотним умовам.
Встановивши, що банк надав кредит відповідачу, а останній його не повернув, місцевий суд не мав підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту.
З урахуванням наявності заяви із визначеним розміром відсоткової ставки та довідки, підписаної позичальником, з розміром пені та штрафів, правові висновки, що містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року, на думку скаржника, не можуть бути застосовані.
ОСОБА_1 не скористалася своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до положень ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 20 серпня 2020 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Згідно з положенням ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог банку про стягнення тіла кредиту скаржником не оскаржується, а тому колегія суддів не перевіряє законність та обґрунтованість рішення в цій частині.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 22.01.2008 між ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання відповідачем заяви (а.с.7).
У своєму позові Банк стверджував про те, що підписана відповідачем заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає договір надання банківських послуг, за яким відповідач отримав кредит у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок.
Через невиконання відповідачем договірних зобов'язань у нього утворилася заборгованість, яка згідно розрахунку позивача станом на 30.04.2018 становить 30 285 грн. 19 коп. і складається з наступного:
- 2764 грн. 39 коп. - заборгованість за кредитом;
- 25 440 грн. 55 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом;
- 400 грн. - заборгованість за пенею та комісією;
а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг:
- 250 грн. - штраф (фіксована частина);
- 1430 грн. 25 коп. - штраф (процентна складова).
У відповідності із заявою ОСОБА_1 ознайомилася із договором надання банківських послуг до його укладення і погодилася з його умовами.
Згідно із заявою відповідачка виявила бажання оформити кредитну картку з фінансовим типом кредитного ліміту, та під підпис ознайомилася із умовами надання кредиту, зазначеними в даній заяві, а саме: сума кредитного ліміту - 2000 грн., базова процентна ставка - 36 процентів з розрахунку 360 днів на рік, строк дії кредитного ліміту - відповідно до строку дії картки, порядок погашення заборгованості - щомісячними платежами в розмірі 7 % від суми заборгованості.
Надалі, кредитний ліміт було збільшено до 3000 грн., як свідчить довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (а.с.102).
Як доказ на укладення кредитного договору із відповідачем, банком надано витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які не підписані позичальником. Відповідно до вказаного витягу з Тарифів банку пропонується кредитування за чотирма схемами. Визначити, яку конкретну схему кредитування обрано відповідачем з витягу встановити неможливо.
Також в обґрунтування доводів щодо укладення договору АТ КБ «Приватбанк» надав Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, ресурс: архів умов та правил надання банківських послуг розміщений на сайті http://privatbank.ua/terms. Надані банком Умови та правила також не підписані відповідачем.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві від 22.01.2008 сторони узгодили базову процентну ставку за кредитом на момент підписання договору в розмірі 36 процентів з розрахунку 360 днів на рік, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 (а.с.7).
Згідно з розрахунком банку, заборгованість ОСОБА_1 по процентам за користування кредитом станом на 30.04.2018 складає 25 440 грн. 55 коп. (а.с.5,6).
Проте, колегія суддів доходить висновку про часткове стягнення заборгованості по процентам, оскільки згідно наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що з 01.04.2015 банком в односторонньому порядку було збільшено розмір процентної ставки за кредитом до 43,2 відсотків.
Даних про те, що відповідачка була ознайомлена з підвищенням процентної ставки та погодилася на нові умови кредитування банком суду не надано.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, колегія суддів вважає, що за недоведеності позивачем факту узгодження з позичальником підвищення базової процентної ставки, з ОСОБА_1 у відповідності до вимог статей 1048,1054 ЦК України підлягає до стягнення заборгованість по процентам в розмірі 338 грн. 37 коп., тобто станом на 31.03.2015 до підвищення процентної ставки з 36 % до 43,2%, що узгоджується з розрахунком заборгованості за договором (а.с.5,6).
Водночас, у заяві, підписаній сторонами 22.01.2008, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді пені та штрафів за порушення зобов'язання.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник) та процентів за користування кредитом, стягнути складові його повної вартості, зокрема, пеню, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 22.01.2008, посилався на Витяг з Тарифів банку та Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву про отримання кредиту, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів).
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (22 січня 2008 року) до моменту звернення до суду з указаним позовом (31 травня 2018 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів банку та Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Тарифи банку та Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Вказане вірно враховано судом першої інстанції при відхиленні вимог банку про стягнення заборгованості по пені, комісії та штрафам, а тому протилежні доводи скаржника є безпідставними та не заслуговують на увагу.
Колегія суддів критично оцінює доводи скаржника про узгодженість з ОСОБА_1 розміру штрафів, пені та комісії по кредиту, шляхом підписання довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка додана скаржником до апеляційної скарги (а.с.161), оскільки відсутні підстави вважати, що дана довідка від 31.01.2008 є невід'ємною частиною кредитного договору від 22.01.2008 (заяви) та її умови, зокрема, розмір комісії, пені та штрафу стосуються саме заяви від 22.01.2008.
Тому, колегія суддів відхиляє дану довідку як неналежний та недопустимий доказ, з підстав недоведення того, що вона є невід'ємною частиною договору від 22.01.2008.
Враховуючи викладене, вимоги банку щодо стягнення з ОСОБА_1 пені в розмірі 400 грн., а також штрафів відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг в розмірі 250 грн. - штраф (фіксована частина) та 1430 грн. 25 коп. - штраф (процентна складова) не можуть бути задоволені у зв'язку з їх безпідставністю через відсутність передбаченого обов'язку відповідача по їх сплаті позивачу у заяві від 22 січня 2008 року, оскільки витяг з Тарифів банку, Умови та правила надання банківських послуг, а також довідка про умови кредитування не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.
За наведених підстав, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга банку підлягає до часткового задоволення в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по процентам в розмірі 338 грн. 37 коп., оскільки відповідач користувалася кредитними коштами, процентна ставка у розмірі 36 % була узгоджена з позичальником при підписанні договору (заяви) від 22.01.2008, збільшення розміру процентної ставки з відповідачем не узгоджувалось, а тому вимоги про стягнення заборгованості по процентам в розмірі 25 440 грн. 55 коп. колегія суддів вважає безпідставними та не обґрунтованими належним чином.
Вимоги позивача про стягнення неустойки у вигляді пені та штрафів не підлягають до задоволення за наведених вище підстав.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів доходить висновку, що рішення суду підлягає до скасування в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 338 грн. 37 коп., у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин справи, з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог у цій частині.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, то судові витрати АТ КБ «ПриватБанк», понесені ним, підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 48 грн. 88 коп. (19 грн. 55 коп. - за подання позовної заяви, 29 грн. 33 коп. - за подання апеляційної скарги).
Керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 30 червня 2020 року у даній справі в частині відмови у стягненні заборгованості по процентам за користування кредитними коштами скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 по процентам за користування кредитними коштами задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість по процентам за користування кредитними коштами в сумі 338 грн. 37 коп. (триста тридцять вісім гривень 37 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати в розмірі 48 грн. 88 коп. (сорок вісім гривень 88 коп.)
В іншій оскаржуваній частині рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 30 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та за умов, визначених ст.389 ЦПК України.
Судді: Ю.В. Сіренко
Н.І. Гончар
Т.Л. Фетісова