Справа № 661/3483/19
Провадження № 2/661/54/20
(повне)
02 жовтня 2020 року
Новокаховський міський суд Херсонської області в складі:
головуючої судді - Бойко М.Є.,
за участю секретаря судового засідання - Антоненко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Нова Каховка Херсонської області, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом адвоката Зінкевича Дмитра Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 до Новокаховської міської ради Херсонської області, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання договору недійсним,
26 липня 2019 року адвокат Зінкевич Д.С. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з вищевказаним позовом.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 18 квітня 2019 року, між Новокаховською міською радою Херсонської області та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір, який визначає розміщення та обслуговування останнім терміном на три роки двох заблокованих стаціонарних торгівельних павільйонів по АДРЕСА_1 , на землях житлової та громадської забудови, в тому числі біля стіни та навпроти вікна квартири АДРЕСА_2 , що належить позивачці на праві власності, що порушує її права та законні інтереси, передбачені ч.4 ст.293, ст.ст. 282, 273 ЦК України, п.1 ч.1 ст.7, п.п.2 п.1 ст.50 Кодексу цивільного захисту України, а також права на додержання норм та стандартів, встановлених ДБН В.2.3.-5:2018 «Вулиці та дороги населених пунктів».
Також, на переконання адвоката, зазначений договір за своєю правовою природою є договором сервітуту, який підлягає обов'язковій державній реєстрації в порядку ст.210 ЦК України і вважається вчиненим з моменту такої реєстрації, не відповідає вимогам чинного законодавства, а також порушує немайнові права позивачки та публічний порядок, оскільки у ФОП ОСОБА_2 відсутні будь-які документи на землекористування вищевказаною земельною ділянкою, що є підставою для визнання його недійсним на підстав ст.228 ЦК України в судовому порядку.
Ухвалою суду від 26 лютого 2020 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про відвід судді Новокаховського міського суду Херсонської області Червоненка Д.В. у розгляді цивільної справи № 661/3483/19 та протоколом автоматичного розподілу справу передано на розгляд по суті судді Новокаховського міського суду Херсонської області Бойко М.Є.
Ухвалою судді Бойко М.Є. від 05.03.2020 року відкрито спрощене провадження у справі з викликом сторін.
Адвокат Зінкевич Д.С. в судове засідання не з'явився, надавши письмову заяву, в якій позов підтримав, з підстав у ньому зазначених, та просив проводити розгляд справи у його відсутність та відсутність позивачки.
Представник відповідача - Новокаховської міської ради за довіреністю Шведова Т.Ю. в судове засідання також не з'явилась, письмово просила провести розгляд справи без її участі, а в письмовому відзиві - відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог у зв'язку з їх необґрунтованістю. Вважає, що позивачкою не доведено порушення оспорюваним договором її особистих прав та законних інтересів, оскільки позовна заява не містять жодного обгрунтування негативного впливу спірного договору на її конкретні права, свободи чи інтереси, а зміст оскаржуваного договору відповідає вимогам цивільного законодавства, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним.
Представник відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - адвокат Краснова І.В. в судове засідання також не з'явилась, у відзиві на позов зазначила, що не погоджується з твердженнями позивачки, що за своєю правовою природою спірний договір є договором земельного сервітуту, а також з відсутністю рішень органу місцевого самоврядування щодо відведення у користування земельної ділянки під розміщення торгівельних споруд (ТС), оскільки спеціальним нормативно-правовим актом у даних спірних правовідносинах є Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244, яким передбачено особливі умови, що не є відносинами сервітуту. Між сторонами було вчинено саме той, правочин, який вони мали на увазі відповідно до умов паспорту прив'язки - розміщення ТС на території об'єкту благоустрою. Сторонами узгоджено всі істотні умови, правочин відображає повне розуміння сторонами його предмету та інших питань, визначає їх права, обов'язки та відповідальність за порушення договірних зобов'язань, що вказує на його відповідність нормам цивільного законодавства. Доводи позову про недійсність договору зводяться до невідповідності паспорту прив'язки тимчасових споруд, дозвіл для розміщення яких надано ФОП ОСОБА_2 , нормам, встановленим актами органів виконавчої влади, що в свою чергу не може бути підставою для визнання такого договору недійсним та фактично є втручанням у підприємницьку діяльність останнього. Вважає, що позивачкою також не надано належних та допустимих доказів того, що спірний договір порушує публічний порядок, крім того позов не містить обґрунтувань особистого, індивідуального інтересу позивачки, він не спричинив будь-якого негативного впливу саме на неї, і вона не зазнала жодної реальної шкоди внаслідок його укладення, що свідчить про відсутність у ОСОБА_1 матеріально-правової заінтересованості.
У зв'язку з неявкою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судове засідання по справі не фіксувалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено статус міської ради, як органу місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.
Так, пунктом 5 статті 16 зазначеного Закону встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що рішенням 61 сесії 7 скликання Новокаховської міської ради Херсонської області №1950 від 11 квітня 2019 року «Про оформлення договорів, які визначають розміщення та обслуговування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 надано дозвіл на оформлення відповідного договору для розміщення та обслуговування двох заблокованих стаціонарних торгівельних павільйонів на землях житлової та громадської забудови, площею 0,0070 га, по АДРЕСА_1 .
Вказаним рішенням на ФОП ОСОБА_2 покладено обов'язок щодо укладення з Новокаховською міською радою Херсонської області договору, який визначає розміщення та обслуговування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та оформлення паспорту прив'язки тимчасової споруди в місячний термін.
18.04.2019 року, між Новокаховською міською радою Херсонської області та ФОП ОСОБА_2 укладено відповідний договір, яким визначено розміщення та обслуговування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, а також 10.05.2019 виготовлено паспорт прив'язки, який затверджений Управлінням містобудування та архітектури Новокаховської міської ради, та є дійсним на час розгляду справи. Сторонами договору погоджено предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до ч. 2-4 ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів".
Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності визначений Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, який затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244.
Особливості розміщення тимчасових споруд в місті Нова Каховка визначено рішенням міської ради від 22.08.2017 року № 923 «Про внесення змін до рішення міської ради від 25.05.2017 року №812 «Про затвердження Порядку розміщення та?функціонування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Нова Каховка».
Підставою для розміщення тимчасової споруди ФОП ОСОБА_2 є паспорт прив'язки ТС - двох зблокованих торгівельних павільйонів, який включає схему розміщення ТС та ескізну пропозицію.
Схема розміщення ТС містить експлікацію: місце розташування ТС, лінії регулювання забудови, місця підключення до інженерних мереж, згідно технічних умов отриманих замовником.
Відповідно до п. з ч. 1 ст. з ЦК України свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.
За приписами ч.1 ст.215 ЦК, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені в ч.ч.1,2,3,5 та 6 ст.203 ЦК. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною 1 ст..203 ЦК закріплено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави й суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ст.204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Частиною З ст. 6 ЦК України унормовано, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно із пунктом "є" ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного екологічного законодавства.
Відповідно до ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244, яким регулюються спірні правовідносини, не містить приписів стосовно попереднього набуття суб'єктами господарювання будь-яких прав на земельні ділянки та їх реєстрацію.
Таким чином, між сторонами було вчинено правочин відповідно до умов паспорту прив'язки - розміщення ТС на території об'єкту благоустрою, керуючись законодавством про благоустрій, покладеним сторонами в основу визначення прав та обов'язків.
За викладених обставин, доводи позивача щодо фактичного укладення між відповідачами договору земельного сервітуту є необгрунтованими.
Судом також встановлено, що рішення 61 сесії 7 скликання Новокаховської міської ради Херсонської області №1950 від 11 квітня 2019 року «Про оформлення договорів, які визначають розміщення та обслуговування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», яким ФОП ОСОБА_2 надано дозвіл на оформлення відповідного договору для розміщення та обслуговування двох заблокованих стаціонарних торгівельних павільйонів на землях житлової та громадської забудови, площею 0,0070 га, по АДРЕСА_1 ніким не оскаржувалось та не скасовувалось, а тому вважається таким, що прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, а відтак правові підстави для визнання укладених на їх виконання договорів недійсними відсутні.
Отже, враховуючи, що оспорюваний договір укладено від імені територіальної громади у відповідності з діючим рішенням Новокаховської міської ради Херсонської області №1950 від 11 квітня 2019 року він не може вважатися таким, що вчинений всупереч закону.
Крім того, позивач, як на підставу для визнання недійсним договору посилається на ч. 1 ст. 228 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Тобто, виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, цивільне законодавство виходить зі змісту самої протиправної дії небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості рушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.
При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.
З огляду на це, можливо дійти до висновку, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.
Отже, положеннями ст. 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок. (Правовий висновок Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 13. 04. 2016 р. № 6-1528цс15).
Таким чином, спірний правочин не посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави, не спрямований на порушення публічного порядку, а відтак не є таким, що його порушує.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, однак допустимих та достовірних доказів такого наміру відповідачів у матеріалах справи не має.
Крім того, всупереч вимогам ст.81 ЦПК України, позивач не надав доказів порушення публічного порядку, спрямованого на порушення конституційних прав і свобод саме ОСОБА_1 під час укладання спірного договору. Слід також зазначити, що він просить визнати його недійсним, посилаючись на ст.228 ЦК України, тоді як зазначена норма визначає нікчемність правочину, а не його недійсність, а згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду від 06.11.2009N9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.
Отже, при вирішенні даного спору судом не встановлено жодного з порушень закону з боку відповідачів при укладанні договору, на які вказує адвокат позивачки в позові. До того ж остання не є ні власником, ні користувачем земельної ділянки, на якій ОСОБА_2 дозволено розмістити та обслуговувати тимчасові споруди для підприємницької діяльності , тому жодні її цивільні права не були порушені.
З урахуванням викладеного можливо дійти до висновку, що оспорюваний правочин є дійсним в розумінні положень ст. 228 ЦК України та не містить підстав для визнання його недійсним з підстав передбачених ст. 215 України, оскільки відповідає загальним положенням про правочин та окремим положенням цивільного законодавства, що регулюють дані правовідносини.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 6-16, 141, 263-269 ЦПК України, суд
У задоволенні позову адвоката Зінчевича Дмитра Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 до Новокаховської міської ради Херсонської області, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання договору недійсним відмовити повністю.
На рішення суду може бути подана апеляція безпосередньо до Херсонського апеляційного суду або через Новокаховський міський суд Херсонської області протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення суду складений 07.10.2020 року.
Суддя М. Є. Бойко