печерський районний суд міста києва
Справа № 171/661/20-ц
Категорія 42
30 вересня 2020 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Бусик О.Л.
секретар судових засідань Диба І.Б.
позивач - ОСОБА_1
відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс»
треті особи: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Колейчик Володимир Вікторович, приватний виконавець виконавчого округа міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», треті особи: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Колейчик Володимир Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна - про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
У квітні 2020 року позивач звернулася до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (далі - ТОВ «Фінфорс»), в якому просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №2061, вчинений 17 лютого 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчиком В.В. про стягнення з боржника на користь стягувача грошових коштів у сумі 11 616,35 грн та вирішити питання про розподіл судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що у лютому 2020 року позивач дізналася, що постановою приватного виконавця Дорошкевич В.Л. відкрито виконавче провадження № 61370551 щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Колейчика В.В., вчиненого 17 лютого 2020 року № 2061 про стягнення коштів за задоволення вимог відповідача за кредитним договором в розмірі 11 616,35 грн з урахуванням виконавчого збору.
Позивач посилалась на те, що виконавчий напис вчинено з грубим порушенням норм чинного законодавства. Так, приватний нотаріус не дотримався вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №282/20595, оскільки не зрозуміло на підставі чого нотаріус вчинив спірний напис, оскільки кредитний договір у позивача відсутній. Разом з тим, наявність кредитного договору не свідчить про безспірність заборгованості.
Посилаючись на викладене, позивач просила про задоволення позову та стягнення з відповідача судових витрат.
Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2020 року матеріали справи за підсудністю направлено до Печерського районного суду м. Києва.
Ухвалою судді від 05 червня 2020 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадженняз викликом сторін.
Відзив від відповідача не надійшов.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заяви з процесуальних питань до суду не надходили.
Треті особи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши матеріали справи, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві, які були досліджені судом, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступного висновку.
17 лютого 2020 року приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Колейчик В.В. вчинив виконавчий напис щодо стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 10 378, 50 грн.
24 лютого 2020 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. прийняла постанови про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення із ОСОБА_1 та користь ТОВ «Фінфорс» заборгованості за кредитним договором в сумі 10 378, 50 грн; про арешт майна та коштів боржника, про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 1037,85 грн. та 200 грн витрат виконавчого провадження.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.
Відповідно достатті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом статті88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями-не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій, а лише їх конкретизує.
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису-надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості боржника, у тому числі і внаслідок цивільно-правової відповідальності-це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та виходячи з системного аналізу статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат'у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й встановити та зазначити у рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12559св18).
З матеріалів справи слідує і дана обставина була встановлена в судовому засіданні, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не дотримано вимог щодо безспірності заборгованості відповідача перед відповідачем,оскільки сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості позивача.
Ураховуючи те, що нотаріус вчинив виконавчий напис з порушенням норм чинного законодавства, не перевірив безспірності заборгованості, тому наявні підстави для задоволення позову.
В роз'ясненнях, викладених в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні», затверджених постановою від 07 лютого 2014 року № 2, у 10 пункті роз'яснень зазначено, що, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не розглядає спір про право. Виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які викладені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, тільки за наявності всіх умов, передбачених Законом України «Про нотаріат» № 3425-XII.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що факт безспірності підпадає під об'єктивний сумнів, стверджувати протилежне підстави відсутні, а тому зазначений виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, тобто позов в цій частині є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати, що включають судовий збір у розмірі 840,80 грн, підлягають стягненню з відповідача.
Що стосується вимог позивача про зняття арешту з грошових коштів, які містяться на відкритих рахунках слід зазначити наступне.
Рішення суду про визнання виконавчого напису таким, не підлягає виконанню, яке набрало законної сили є підставою для закриття виконавчого провадження та скасування арештів з рахунків позивача. У випадку, якщо виконавцем не буде вирішено дане питання відповідно до вимог чинного законодавства, то воно вирішується в порядку Розділу VII Цивільного процесуального кодексу України, тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 1-16, 18, 259, 628, 630, 634, 663 Цивільного кодексу України, ст. ст. 87 - 91 Закону України «Про нотаріат», 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», треті особи: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Колейчик Володимир Вікторович, приватний виконавець виконавчого округа міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна - про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 17 лютого 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем та зареєстрований у реєстрі за № 2061, про стягнення із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальності «Фінфорс» грошових коштів в сумі 11 616 (одинадцять тисяч шістсот шістнадцять) гривень 35 копійок.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальності «Фінфорс» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840,80 гривень.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», треті особи: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Колейчик Володимир Вікторович, приватний виконавець виконавчого округа міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна про зняття арешту з грошових коштів, які містяться на відкритих рахунках - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Враховуючи п.п. 15.5. п. 15 Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),
Відповідач: товариства з обмеженою відповідальності «Фінфорс» (місцезнаходження юридичної особи: 01042, м. Київ, Новопечерський провулок 19/3, корп.. 2, оф. 9, код ЄДРПОУ 41717584).
Повний текст рішення суду складено 02 жовтня 2020 року.
Суддя О. Л. Бусик