печерський районний суд міста києва
Справа № 757/16362/20-а
01 жовтня 2020 року Печерський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Литвинової І. В.,
при секретарі судових засідань Винник С. М.,
за участі позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Андрійченка Олександра Федоровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
І. Позиція сторін у справі.
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив суд визнати дії відповідача протиправними та скасувати постанову серії ЕАК № 2378234 про накладення адміністративного стягнення по справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12 квітня 2020 року о 14:25 год. він прямував по вул. Юрія Іллєнка (Мельникова) у напрямку станції метро Дорогожичі на автомобілі Toyota Land Cruiser. Доїхавши до світлофору по вул. Іллєнка, що розташований на переході між перехрестями вул. Іллєнка з вул. Хохлових та вул. Іллєнка та вул. Оранжерейна, він зупинився у крайньому правому ряду по вул. Іллєнка у напрямку станції метро Дорогожичі на сигнал червоного світла світлофора. На зустрічній смузі по вул. Іллєнка, у напрямку станції метро Лук'янівська, у смузі руху також стояв поліцейський автомобіль. Після того, як загорілося зелене світло, позивач поїхав далі по вул. Іллєнка у напрямку станції метро Дорогожичі. Раптом поліцейський автомобіль розвернувся через осьову по вул. Іллєнка та наздогнав позивача, ввімкнувши сирену й проблискові маячки. На питання позивача у чому причина зупинки, поліцейський відповів, що він проїхав на червоне світло світлофора. Як зазначає позивач, поліцейському він надав техпаспорт та водійське посвідчення, пояснюючи, що рухався на зелене світло. Поліцейський на це відповів, що коли позивач рушив, інші авто в інших рядах ще стояли, що вочевидь є свідченням, що позивач рушив на червоне світло. Позивач, за його словами, зауважив, що час, коли почали рушити інші авто, не є визнанням того, що він рушив на червоний сигнал, оскільки вони рушили одразу за тим, як його автівка почала рухатися через лінію «Стоп».
За викладом обставин позивача, поліцейський повідомив, що він вочевидь дивився на інший світлофор, що знаходиться попереду, а не той, що ближче до того, де очікувала його автівка. Позивач на це також зауважив, що дивився саме на потрібний світлофор. Після цього поліцейський запропонував пройти та вивчити режим роботи усіх світлофорів, які є поруч, у всіх напрямках руху, щоб з'ясувати, чи вони скоординовані та мають певну синхронізацію й запрограмовані. Позивач відмовив у пропозиції поліцейського, оскільки такі дії ніде не прописані ані в ПДД, а ні в інших нормативних документах. Тоді поліцейський повідомив, що у нього є технічний відеозапис того, що його автівка рушила на червоне світло. Позивач попросив показати це відео, напарниця поліцейського, яка не представилася, показала йому на телефоні відеозапис події. На зауваження позивача, що відео знято із зустрічного ряду й на ньому видно лише сигнали іншого світлофору, розташованого в іншому напрямку (не в тому, де рухався позивач, а в зустрічному), поліцейські повідомили, що це одно й теж саме, оскільки всі світлофори тут працюють за спільною програмою та логікою. Крім того позивач попросив надати документи, що підтверджують, що відеозапис робився пристроєм, який може бути використаним, для таких записів, бо йому невідомо, чи телефон, з якого показували відео, є таким пристроєм, але відповіді не отримав.
Як стверджує позивач, він твердо зауважив, що нічого не порушував, а також те, що з ним в авто були ще троє осіб, двоє з яких - досвідченні водії, повідомив, що за ним рухалася інша машина, за кермом якої був знайомий позивачу водій, якому він може зателефонувати й попросити повернутися для дачі свідчень по суті проїзду його автівки того переходу. Але поліцейський знехтував такою можливістю, як зазначив позивач, і з'ясувалося, що поки вони розмовляли, напарниця поліцейського вже роздрукувала постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАК № 2378234. Позивач стверджує, що вказав поліцейському на незаконність його дій, але постанову підписав й зауваживши, що не згоден й оскаржуватиме її.
Позивач зазначає, що доказом вчинення адмінправопорушення у даному випадку є показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, але йому не надали можливості це з'ясувати, навіть сам текст постанови має у собі фразу правопорушення ... зафіксоване не в автоматичному режимі. Отже посилання на такі відеозаписи, зроблені автоматично, є безпідставними. Таким чином, було складено постанову, факти, викладені в ній, не відповідають дійсності, інспектор при винесенні постанови не керувався жодними допустимими доказами, які б підтверджували вину у скоєнні правопорушення, крім того знехтував його правом запросити очевидців події та опитати їх як свідків, як вказано у позовній заяві.
У відзиві сторони відповідача позов не визнано, вказано, що твердження позивача є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом, оскільки відповідач за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю оцінив докази, а також врахував те, що він особисто бачив, а саме, що позивач рухався на своєму транспортному засобі та здійснив проїзд на заборонний сигнал світлофора, а саме проїхав на червоне світло. Відповідач, зупинивши транспортний засіб позивача, відрекомендувавшись, назвавши причину зупинки, вислухав усні пояснення і мотиви вчинення даного правопорушення. Позивач відмовився визнавати вчинене ним правопорушення, обґрунтовуючи це тим, що почав рух на зелений сигнал світлофору. Враховуючи ту обставину, що відповідач рухався по зустрічній смузі відносно поліцейського авто, то було чітко видно, як позивач проїжджає на червоне світло, оскільки світлофори загоряються синхронно, оскільки даний відрізок дороги є регульованим пішохідним переходом, тому з одного боку не можливе загорання зеленого світла, а з іншої ні. Відповідач повідомив йому, що згідно вчиненого порушення ПДР, щодо нього буде розглянута справа щодо вчинення адміністративного правопорушення. Відповідач пояснив позивачу його права, але ні заяви, ні клопотання позивач не надав. Тому відповідно до покладених на відповідача обов'язків, було винесено постанову, згідно норм чинного законодавства. Копію постанови позивач отримав, про що свідчить відповідний підпис його у постанові.
На підтвердження своїх доводів до відзиву додано оптичний носій інформації із записом події, наслідком якої стало притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
ІІ. Процесуальні дії.
21 квітня 2020 року до суду надійшла вказана позовна заява, яку передано судді для вирішення питання про відкриття провадження, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями за правилами, визначеними пунктом 15.4 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року № 2747-IV із змінами, внесеними згідно із Законом № 2234-VIII від 07 грудня 2017 року.
27 квітня 2020 року ухвалою судді позовну заяву залишено без руху, на виконання якої засобами поштового зв'язку 26 травня 2020 року до суду від позивача надійшли копії матеріалів про підтвердження адреси місця реєстрації позивача.
27 травня 2020 року у справі відкрито провадження.
21 серпня 2020 року до суду засобами поштового зв'язку надійшов відзив сторони відповідача.
Відповідач та / або його представник у судове засідання не з'явився.
Суд, заслухавши обґрунтування позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
ІІІ. Фактичні обставини справи.
12 квітня 2020 року інспектором поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Андрійченком О. Ф. видано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2378234.
Як вбачається з постанови від 12 квітня 2020 року, о 14:34:15 год. по вул. Ю. Іллєнка (буд. 50), водій, керуючи транспортним засобом Toyota Land Cruiser (н. з. НОМЕР_1 ), проїхав регульований пішохідний перехід на заборонний «червоний» сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3.е) Правил дорожнього руху і скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 122 КУпАП.
Накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425, 00 грн.
IV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Положення частини другої статті 77 КАС України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, не звільняє позивача від обов'язку доведення перед судом тих обставин, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В оспорюваній позивачем постанові ЕАК № 2378234, оригінал якої ним додано до позовної заяви, міститься посилання на те, що до постанови додається відео.
Як вбачається з доданого відповідачем до відзиву на адміністративний позов відеозапису, обставини зазначеного правопорушення підтверджуються.
Відповідно до п. 8.1 ПДД регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Пунктом 8.7.3.е) ПДД визначено, що червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.
Згідно п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За змістом частини другої ст. 122 КУпАП, порушення правил розташування транспортних засобів на проїзній частині, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Передбачені статтею 283 КУпАП містяться в оспорюваній постанові ЕАК № 2378234 від 12 квітня 2020 року, її бланк відповідає встановленій формі додатку № 5 до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853, у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ № 318 від 13 квітня 2018 року, із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ № 734 від 28 серпня 2019 року.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до приписів ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Під час розгляду справи позивач не заявляв клопотання про допит в якості свідків можливих очевидців події, на чому наполягав, з його слів, 12 квітня 2020 року під час розгляду справи відповідачем, та не надав жодних, належних, допустимих, достатніх і достовірних доказів, які б спростовували доказ відповідача, посилаючись на положення статті 77 КАС України.
У відповідності до частини третьої ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
За викладених обставин, враховуючи, що відповідачем винесено постанову з дотримання вимог закону, в задоволенні даного позову слід відмовити.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 1-33, 73-77, 79, 90, 241-246, 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 07 жовтня 2020 року.
Суддя І. В. Литвинова