Справа №: 127/33336/19
Провадження №: 1-кп/127/1091/19
08 жовтня 2020 року місто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019020010001904 від 09.09.2019 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Слобода-Межирівська, Жмеринського району, Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, із середньою технічною освітою, одруженого, українця, громадянина України, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_4 ,
потерпілих: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
представника потерпілого: захисника ОСОБА_7 ,
захисника: ОСОБА_8 ,
обвинуваченого: ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 , 09.09.2019 близько 15:20 год. керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час виїзду з прилеглої території авто мийки «Car Clean» на головну дорогу вул. Батозької у м. Вінниці, в районі електроопори №14, не переконався, що його подальший рух буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, виїхав на головну дорогу, де, не надавши переваги у русі, допустив зіткнення з технічно справним мопедом марки «Honda Dio 110», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_5 , який рухався головною дорогою вулиці Батозької в напрямку вулиці Липовецької, та перевозив пасажира ОСОБА_6 .
Внаслідок даної пригоди водій мопеда «Honda Dio 110» ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді: «тупа травма лівої нирки, глибокий одиничний розрив лівої нирки без сполучення з ЧМС (чашково-мискової) системи та без порушення цілісності капсули нирки. Велика субкапсулярна гематома лівої нирки (видалено до 400 мл згортків). Тупа травма грудної клітки зліва. Перелом 2-го, 7-го ребер зліва без ознак консолідації», які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1157/1222 від 08.11.2019 належать до тілесний ушкоджень середньої тяжкості, оскільки не являлись небезпечними для життя в момент заподіяння.
Крім того, внаслідок даної пригоди пасажир мопеда «Honda Dio 110» ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді: «сполучна травма тіла. Забій, садно лівої виличної ділянки. Закритий перелом лівої ключиці в середній третині зі зміщенням. Садно лівого плечового суглоба. Забій, садно лівого колінного суглоба», які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1158 від 08.11.2019 належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки не являлись небезпечними для життя в момент заподіяння.
Відповідно до висновку судово-автотехнічної експертизи № 727 від 20.11.2019 «в даній дорожній обстановці, в діях водія автомобіля «ВАЗ 21099» ОСОБА_3 , вбачається невідповідність вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
За вищевикладених обставин водій ОСОБА_3 порушив вимоги п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України, де зазначено: п. 10.1 - «Перед початком руху, перестроювання та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»; п. 10.2 - «Виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає».
Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 знаходиться у причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди.
Допитаний у ході судового провадження обвинувачений ОСОБА_3 вину у інкримінованому йому злочині визнав повністю, цивільні позови потерпілих визнав частково та суду надав наступні показання.
Так, 09.09.2019 ОСОБА_3 рухався за кермом свого автомобіля «ВАЗ» та під час виїзду на головну дорогу не помітив мотоцикл, внаслідок чого сталось зіткнення автомобіля обвинуваченого із мотоциклом за кермом якого був ОСОБА_5 та пасажиркою якого була ОСОБА_6 . Після дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_3 одразу вийшов із автомобіля та намагався допомогти потерпілим, потім приїхала швидка медична допомога та поліція.
Коли працівники поліції проводили огляд потерпілих, то у ОСОБА_5 знайшли таблетки, на думку обвинуваченого це були наркотичні засоби.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 визнає частково на суму 10 000 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 5 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди та 10 000 грн. судових витрат. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 визнає частково на суму 3 433,05 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 5 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.
У ході судового провадження обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що про вчинене він щиро шкодує та просив суд суворо його не карати.
Допитаний у ході судового провадження потерпілий ОСОБА_5 , суду надав наступні показання.
Так, 09.09.2019 ОСОБА_5 їхав на мопеді головною дорогою вулиці Батозької у м. Вінниці, пасажиром мопеду була ОСОБА_6 та під час руху в бік мопеду в'їхав автомобіль марки «ВАЗ», внаслідок чого сталось зіткнення мопеду та автомобіля. Внаслідок даної дорожньої транспортної пригоди у ОСОБА_5 були значні тілесні ушкодження, а саме: багаточисленні гематоми тіла, розірвалась нирка, були переламані ребра.
У ході судового провадження потерпілий ОСОБА_5 цивільний позов про відшкодування матеріальної, моральної шкоди та відшкодування судових витрат підтримав у повному обсязі, просив суд його задовольнити, а також потерпілий зазначив, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей, має на утриманні матір похилого віку, які потребують його фізичної та матеріальної допомоги, однак внаслідок аварії ОСОБА_5 не може в повній мірі працювати та забезпечувати родину, щодо призначення міри покарання поклався на розсуд суду.
Допитана у ході судового провадження потерпіла ОСОБА_6 , суду надала наступні показання, що 09.09.2019 вона рухалась на мопеді разом зі своїм знайомим ОСОБА_5 , останній був за кермом мопеду та під час руху у мопед в'їхав автомобіль. Після зіткнення, ОСОБА_6 одразу впала на асфальт та чекала приїзду швидкої медичної допомоги. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди у ОСОБА_6 були наявні багаточисленні тілесні ушкодження, а саме: перелом ключиці зі зміщенням, забій лівого коліна, садно лівого плечового суглоба.
Крім того, у ході судового провадження потерпіла ОСОБА_6 цивільний позов про відшкодування моральної шкоди підтримала у повному обсязі, просила суд його задовольнити, а завдана злочином матеріальна шкода їй відшкодована у повному обсязі та щодо призначення міри покарання поклалась на розсуд суду.
Заслухавши думку прокурора, представника потерпілого, потерпілих, захисника та обвинуваченого ОСОБА_3 , суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України вважає за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Також судом з'ясовано чи правильно розуміє обвинувачений ОСОБА_3 та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції.
Одночасно, обвинуваченому ОСОБА_3 та іншим учасникам судового провадження роз'яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Аналізуючи та оцінюючи обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що стороною обвинувачення доведено поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а тому його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 286 КК України, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Таким чином, судом враховано те, що обвинувачений ОСОБА_3 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо. Відповідно до довідки комунального підприємства Вінницький обласний наркологічний диспансер «Соціотерапія» № 3373 від 15.11.2019 ОСОБА_3 на диспансерному наркологічному обліку у закладі не перебуває. Згідно довідки комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради» № 20/5868 від 20.11.2019 ОСОБА_3 на диспансерному обліку у закладі не перебуває. Крім того, судом враховано що обвинувачений ОСОБА_3 має інвалідність ІІІ групи та має на утриманні дитину інваліда ІІ групи.
Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд враховує щире каяття та часткове добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Враховуючи всі обставини справи в їх сукупності, тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_3 , а саме те, що останній раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, ставлення до вчиненого, поведінку у ході судового провадження, часткове добровільне відшкодування завданого збитку, думку потерпілих у частині призначення міри покарання, а тому суд переконаний, що саме покарання у виді обмеження волі на певний строк призначене ОСОБА_3 з позбавленням права керувати транспортними засобами на певний строк, зі звільненням ОСОБА_3 від відбування основного призначеного покарання з випробуванням, буде необхідним та достатнім і досягне мети не лише кари ОСОБА_3 за вчинене, а й буде слугувати для його виправлення та запобігання вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.
У ході судового провадження потерпілим ОСОБА_5 заявлений цивільний позов про стягнення на його користь з обвинуваченого ОСОБА_3 завданої злочином матеріальної шкоди у розмірі 22 807,04 грн., моральної шкоди на суму 20 000 грн. та судових витрат понесених на правничу допомогу у сумі 10 000 грн.
Також, потерпілою ОСОБА_6 був заявлений цивільний позов про стягнення на її користь з обвинуваченого ОСОБА_3 завданої злочином матеріальної шкоди на суму 3 433,05 грн., моральної шкоди у сумі 300 000 грн.
Разом з тим, у ході судового провадження обвинуваченим ОСОБА_3 відшкодовано потерпілій ОСОБА_6 завдану злочином матеріальну шкоду у повному обсязі, а тому у цій частині потерпіла відмовилась від цивільного позову.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 застрахована у АТ «СГ'ТАС» (приватне), про що свідчить поліс № АО/6106028 зі строком дії з 12.09.2018 по 11.09.2019 та лімітом відповідальності за шкоду заподіяну життю і здоров'ю одного потерпілого у розмірі 200 000 грн. та 100 000 грн. на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже відшкодування шкоди особою, яка її завдала можливо за умови, що згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності відповідно до ст. 3 Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до якої обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Такий правовий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у справі № 755/18006/15-ц.
Таким чином відповідальність обвинуваченого ОСОБА_3 була застрахована та на момент вчинення ДТП діяла, а тому позов потерпілого ОСОБА_5 у частині відшкодування матеріальної шкоди задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Згідно із ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Вирішуючи цивільний позов заявлений потерпілими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , суд враховує роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Також, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно ст. 22 цього Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода пов'язана: з лікуванням потерпілого; з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку із каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Відповідно до ст. 26-1 вказаного закону страховиком відшкодовується потерпілому, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода в розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Зважаючи на положення ст. 23 ЦК України, відповідно до якого розмір грошового відшкодування моральної шкоди встановлюються саме судом, тому суд не бере до уваги твердження сторони захисту, в частині того що позов і в цій частині задоволенню не підлягає. Однак, вказані норми про відповідальність страховика враховуються при вирішення вказаного цивільного позову. При цьому суд зауважує, що відповідно до норм цивільно-процесуального законодавства саме позивачі визначають відповідачів у справі. В той же час виплата чи не виплата страхового відшкодування не може бути підставою для звільнення ОСОБА_3 від відшкодування завданої ними моральної шкоди.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди та розміру її грошового відшкодування, суд приходить до переконання, що винними діями обвинуваченого ОСОБА_3 з необережності, потерпілим дійсно спричинено моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню.
Будь-який факт протиправної поведінки щодо особи має наслідком отримання даною особою моральної шкоди, оскільки вона впевнена, що її права захищаються законом і є непорушними (ст. 21 Конституції України).
Тому, обов'язок відшкодування моральної шкоди виникає із самого факту протиправної поведінки щодо потерпілих в результаті чого вони зазнали фізичного болю та душевних страждання і надання додаткових доказів не потребує.
Відповідно до ст. 21 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Виходячи із зазначених норм Конституції України та ЦК України, суд вважає, що потерпілі мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок протиправної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд враховує, що їх моральна шкода, полягає у фізичному болі та душевних стражданнях, завданих як в результаті ушкодження здоров'я, так і в душевних стражданнях. При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» моральна шкода завдана в результаті пошкодження майна не підлягає відшкодуванню страховою компанією.
Суд враховує, що ушкодження здоров'я спричинили потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 моральні та фізичні страждання. Тому, виходячи з принципів розумності та справедливості, а також враховуючи відповідальність страховика відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при ушкодженні здоров'я та матеріальне становище обвинуваченого ОСОБА_3 , суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 становить 15 000 грн. кожному.
Питання процесуальних витрат у кримінальному провадженні врегульовано главою 8 КПК України. Перелік видів таких витрат міститься у ст. 118 цього Кодексу, а їх розподіл регламентовано ст. 124 КПК України.
За правилами ч. 2 ст. 120 КПК України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, який надає правову допомогу за договором, несе потерпілий, а згідно ч. 1 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
У пунктах 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», які знайшли своє відображення, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 569/10915/17, судам роз'яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом. Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, перегляд документів, копіювання документів). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Так, на підтвердження розміру вказаних витрат, потерпілим ОСОБА_5 надано договір про надання правничої допомоги від 10.09.2019 та квитанції до прибуткового касового ордеру від 11.09.2019 та від 11.08.2020, згідно з яких ОСОБА_5 сплачено адвокату ОСОБА_7 гонорар у сумі 10 000 грн.
Відтак враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги потерпілого в частині компенсації судових витрат в частині витрат на правову допомогу підлягають задоволенню у повному обсязі.
Арешт накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12.09.2019 підлягає скасуванню.
Питання, щодо речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 369, 370, 371, 374 КПК України, ст. 65 КК України, суд
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного призначеного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов заявлений потерпілим ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_5 15 000 грн., у рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_5 10 000 грн. у рахунок відшкодування судових витрат понесених на правничу допомогу.
В решті позовних вимог відмовити.
Цивільний позов заявлений потерпілою ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_6 15 000 грн., у рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди.
В решті позовних вимог відмовити.
Речові докази, а саме:
?автомобіль марки «ВАЗ 21099», який зберігається на спеціальному майданчику для тимчасово затриманих транспортних засобів Головного управління Національної поліції у Вінницькій області - повернути обвинуваченому ОСОБА_3 ;
?мопед марки «Honda Dio 110», який зберігається на спеціальному майданчику для тимчасово затриманих транспортних засобів Головного управління Національної поліції у Вінницькій області - повернути потерпілому ОСОБА_5 ;
?лазерний DVD диск білого кольору на якому міститься відеозапис з камер спостереження, що знаходяться на приміщенні авто-мийки «Car Clean», який зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з ОСОБА_3 процесуальні витрати за проведені експертизи на користь держави у сумі 2 198,14 грн.
Арешт накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12.09.2019 - скасувати.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Вручити копію вироку обвинуваченому та прокурору - негайно.
Учаснику судового провадження, який не був присутній у судовому засіданні копію вироку суду надіслати поштою не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Суддя: