Справа № 627/634/20
28.09.2020
28.09.2020 рокусмт Краснокутськ
Суддя Краснокутського районного суду Харківської області Вовк Л.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Краснокутського ВП Богодухівського ВП ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, працюючого помічником бурильщика в ТОВ «Полтавська бурова компанія», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч.1 ст. 130 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 445003 від 08.08.2020 року , водій ОСОБА_1 08.08.2020 року, о 04 год.50 хв, по вул. Миру в смтКраснокутськ, Краснокутського району, Харківської області , керував мопедом Хонда Діо без номерного знаку , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме : запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора Драгер та в закладі охорони здоров'я відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України.
В судовому засіданні правопорушник ОСОБА_1 вину у скоєному правопорушенні не визнав і пояснив, що 08.08.2020 року він стояв біля мопеда та чекав дружину з роботи , яка працює в нічному клубі. До нього під'їхали працівники поліції і запропонували пройти огляд на стан сп'яніння , він відмовився , оскільки не керував транспортним засобом і не був зупинений патрульними.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що вина ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП не знайшла своє підтвердження, тому провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення виходячи з наступних підстав.
Відповідно до приписів ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна та лише винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом ст.ст. 245, 251, 252 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. ст. 279, 280 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення суддею проводиться в межах тих обставин, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Згідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті » від 23.12.2005року звертається увага суддів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Відповідно до приписів ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
З дослідженого в судовому засіданні протоколу про вчинення адміністративного правопорушення серії ДПР 18 № 445003, складеного 08.08.2020 року уповноваженою особою патрульної поліції, про вчинення ОСОБА_1 , правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, вбачається, що зазначений протокол було складено у зв'язку з керуванням транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння. Протокол складено в присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ( а.с. 1 ).
Допитаний в справі свідок ОСОБА_4 пояснив суду , що 08.08.2020 року , в нічний час , він стояв на вулиці поруч з ОСОБА_1 і розмовляв . До них під'їхали працівники поліції і повідомили , що будуть складати протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за керування мопедом в стані алкогольного сп'яніння. При цьому свідок пояснив , що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом і не був зупинений працівниками поліції під час керування.
Крім того , як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №445003 від 08.08.2020 року , ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ..
Однак , як пояснив правопорушник у судовому засіданні , що під час складання протоколу , свідків не було , один з них під'їхав пізніше та підписав протокол .
На виклики суду , у судове засідання свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не з'явилися , тому суд був позбавлений можливості опитати їх у судовому засіданні щодо правопорушення вчиненим ОСОБА_1 .. Письмові пояснення вказаних свідків також не містять матеріали справи .
Відповідальність за ч.1 ст.130 КпАП України передбачена у зв'язку з керуванням транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортним засобом, річковими і маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Порядок проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння регламентовано ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою визначення стану алкогольного наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (надалі- Інструкція).
Відповідно до п.п. 6, 7 розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі -спеціальні технічні засоби);
- лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведенного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративніправопорушення (далі- заклад охорони здоров'я).
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, є зокрема керування транспортними засобами особами в стані алкогольного/наркотичного сп'яніння, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Таким чином, для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП необхідно встановити або: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доказів , що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння , після чого відмовився пройти огляд на стан сп'яніння, матеріали справи не містять. Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду здобуто не було та суду не надано.
Протокол про адміністравтине правопрушення не є достанім доказом вказаного правопорушення .
При таких обставинах справи, суд вважає, що в матеріалах адміністративної справи відсутні докази, з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, які б підтверджували скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумція факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа « Коробов проти України » № 39598/03 від 21.07.2011 ), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішеннявід 18 січня 1978 року у справі «Ірландія протии Сполученого Королівства» (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
В той же час, у справі "Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain" від 06.12.98 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 жовтня 2010 року № 23-рп/2010 зазначив (п. 4), що Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Конституційний Суд України на підставі наведенного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За таких обставин, вважаю, що в судовому засіданні не доведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим відсутні підстави для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП, тому провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, так як, відповідно до приписів зазначеної статті, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 9, 164, 247, 283, 284 КУпАП, суддя
Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Харківського апеляційного суду через Краснокутський районний суд Харківської областішляхом подання апеляційної скарги.
Повний текст постанови викладений 2 жовтня 2020 року.
Суддя Л.В. Вовк