Справа № 638/11232/18
Провадження № 2/638/977/20
24 вересня 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді Цвірюка Д.В.,
за участю секретаря Куценко К.Д., Кириллової К.С., Тітової М.О.,
представника позивачів Хадєєвої Т.М. ,
представника відповідача Крашеніннікова В.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Управління поліції охорони в Харківській області про стягнення матеріальної шкоди, -
встановив:
Адвокат Хадєєва Т.М. звернулась до Дзержинського районного суду м.Харкова в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з позовом до Управління поліції охорони в Харківській області, в якій просять стягнути з Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області в особі Управління поліції охорони в Харківській області 121 962,00 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, а також судові витрати та витрати на правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 27.03.2012 року між Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області в особі начальника Центру технічної охорони Агапова Валерія Юрійовича, який діяв на підставі Положення та Довіреності від 30.12.2011 року №48/1-1-3914/Мз та ОСОБА_3 було укладено договір №301-31171 про спостереження за допомогою пунктів централізованого спостереження Державної служби охорони станом засобів сигналізації, що встановлені у житлових приміщеннях громадян, з реагуванням груп затримання ДСО при надходженні сигналу «ТРИВОГА» та їх технічне обслуговування. Договір є дійсним, умови договору замовником виконуються у належний спосіб. Відповідно до Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2016 року було затверджено перелік органів поліції охорони, які є правонаступниками Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ, відповідно до якого правонаступником сторони договору є Управління поліції охорони в Харківській області. Зазначає, що в ніч з 8 на 9 липня 2017 року на Об'єкт ( АДРЕСА_1 ) в період часу з 00 год. 28 хв. до 08 год. 10 хв., коли Об'єкт перебував під охороною в належну позивачу - ОСОБА_3 квартиру проникли сторонні особи, в результаті чого було виявлено викрадення майна з території Об'єкту ( АДРЕСА_1 ) у великих розмірах, що завдало завеликої шкоди Замовнику та членам його родини. За фактом скоєння крадіжки порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України. На підставі викладеного вважають, що відповідачем було неналежним чином виконані свої обов'язки, передбачені договором та в порушення п.п.2.1, 2.2, 4.1.3 умов Договору не забезпечив централізовану охорону «Об'єкта» в цілому в період знаходження квартири під охороною, що дало можливість невстановленим слідством особам проникнути в квартиру, вкрасти цінні речі, що зберігалися на Об'єкті та безперешкодно зникнути з місця події. А саме охорона не тільки не запобігла викраденню речей, але і в порушення п.4.1.3 умов договору не прийняла заходи щодо затримання сторонніх осіб. Також зазначає, що саме відповідач взяв на себе обов'язок щодо технічного обладнання місць сигналізації у квартирі та встановив її у такий спосіб, щоб унеможливити проникнення сторонніх осіб до квартири. Зазначає, що в порушення вимог Інструкції про організацію діяльності нарядів реагування поліції охорони НР відповідача не було проведено ретельний огляд за периметром Об'єкта, не обстежено у належний спосіб на предмет цілісності місця можливого проникнення двері, вікна, стіни у тому числі суміжні з об'єктом охорони, прилеглу територію та інше. При цьому зазначає, що вікна в квартирі ніколи не були захищені решітками. За результатами проведення слідчих дій встановлено, що проникнення в квартиру відбулось через вікно кухні, у такий же спосіб сторонні особи з викраденими речами безперешкодно покинули об'єкт. Вказує, що за адресою Об'єкту постійно мешкає сім'я дочки ОСОБА_3 - замовника за договором ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та їх діти, які в зазначений період перебували на відпочинку. За результатами перевірки квартири було встановлено викрадені з квартири речі. Сума збитків, що завдана позивачам в розмірі прямої дійсної шкоди в результаті крадіжки частково складає 121 962,00 грн..
Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню. Зазначив, що представником позивача помилково додано до позову копію тексту Договору від 27.03.2012 року №301-31172 про спостереження допомогою пунктів централізованого спостереження Державної служби охорони за ручними системами тривожної сигналізації, що встановлені у житлових приміщеннях громадян, з реагуванням груп затримання ДСО при надходженні сигналу «ТРИВОГА» та їх технічне обслуговування, який врегульовував питання надання послуг з реагування нарядів відповідача на сигнал «Тривога», які подаються фізичною особою шляхом безпосереднього натиснення нею кнопки ручної тривожної сигналізації на об'єкті з метою виклику нею наряду реагування відповідача на об'єкт. На відміну від цього договору, Договір від 27.03.2012 року №301-31171 врегульовував питання договірних відносин щодо спостереження відповідачем за станом охоронної сигналізації об'єкта під час відсутності на ньому будь-яких осіб, сигнал «Тривога» від якої надходить, зокрема у випадку порушення цілісності об'єкта (відкриття дверей, вікон та ін.) або з інших технічних причин (несправностей). Одночасно з підписанням Договору ОСОБА_3 надала відповідачу свою заяву від 28.03.2012 року про підключення сигналізації об'єкта, з зазначенням у ній переліку своїх довірених осіб та способів зв'язку з ними. Зазначив, що безпосередньо відповідач не здійснював встановлення охоронної та ручної тривожної сигналізації позивачу ОСОБА_3 на об'єкті, до 04.04.2012 року сигналізація об'єкта перебувала під спостереженням іншого суб'єкта приватної охоронної діяльності - ТОВ «Охорона і технології». Дію обох договорів було припинено 01.11.2017 року на підставі відповідної письмової заяви ОСОБА_3 від 01.11.2017 року. При цьому зазначає, що Договір від 27.03.2012 року №301-31172 немає ніякого відношення до обставин виникнення крадіжки з об'єкта 09.07.2017 року, яка відбулась за відсутності позивачів на об'єкті. Також зазначає, що з 01.01.2016 року виконання умов Договору було передано УДСО до відповідача. З часом спільним наказом МВС України та Національної поліції від 26.01.2016 року №51/64 відповідача було визнано правонаступником УДСО. Щодо обставин події зазначив, що 09.07.2017 року о 00:28 год. на ПЦС відповідача надійшов сигнал «Тривога» про спрацювання охоронної сигналізації об'єкта і згідно з умовами Договору наряд реагування відповідача прибув до нього о 00:32 год. Об'єкт було блоковано НР та оглянуто на предмет можливого проникнення сторонніх осіб. Цілісність об'єкта була не порушена (двері та вікна без видимих ознак пошкодження). З метою сповіщення ОСОБА_3 та його довірених осіб - інших позивачів у справі про подію, оператором ПЦС ОСОБА_7 протягом наступних трьох годин були зроблені неодноразові спроби зв'язатись з ними по телефонному зв'язку з метою їх виклику до об'єкта, але зв'язатися з ними не довелося, всі спроби виявились марними. В порушення умов Договору ОСОБА_3 не залишила відповідачу для зберігання дублікати ключів від дверей об'єкта, що в свою чергу унеможливило відкриття і проведення внутрішнього огляду об'єкта працівниками відповідача. Надходження на ПЦС відповідача тривожних сигналів про спрацювання охоронної сигналізації об'єкта припинилося о 03:52 год. 09.07.2017 року. Наряд реагування відповідача у період з 00:32 год. 08.07.2017 року до 08:10 год. 09.07.2017 року невідлучно знаходився біля об'єкта. У зв'язку з відсутністю телефонного зв'язку з позивачами і відсутністю тривожних сигналів сигналізації об'єкта о 08:10 год. 09.07.2017 року наряд реагування відповідача залишив об'єкт. О 16:11 год. 09.07.2017 року охоронна сигналізація об'єкта була знята з під спостереження ПЦС в автоматичному режимі ОСОБА_3 або уповноваженими нею довіреними особами. Також зазначає, що позивачами не вказано в чому саме полягає неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору, не подано до суду будь-яких належних доказів такого невиконання обо'язків по Договору та вимог нормативних документів працівниками відповідача. При цьому зауважує, що умовами Договору відповідач н покладав на позивача виконання будь-яких умов майнової безпеки об'єкта і не брав на себе зобов'язань забезпечити збереження майна на об'єкті. У відповідності до п.6.1.1 Договору виконавець не несе майнової відповідальності за збереження майна, що знаходиться на Об'єктах, обладнаних сигналізацією, що знаходиться під спостереженням. Також вказує, що позивачі будь-якої вимоги або вимог до відповідача про відшкодування збитків або шкоди не надсилали. При цьому позивач ОСОБА_3 , діявши на власний розсуд, відмовилась надати відповідачу ключі від під'їзду будинку та вхідних дверей об'єкту згідно з умовами договору та не забезпечила наявності можливості телефонного (мобільного) зв'язку з собою та своїми уповноваженими особами, у зв'язку з чим у працівників відповідача фактично була відсутня будь-яка можливість в найкоротший час здійснити відкриття об'єкта з метою з'ясування причин спрацювання охоронної сигналізації, затримання правопорушників тощо. Крім того зазначає, що договір було укладено з позивачем ОСОБА_3 , будь-які договірні відносини між відповідачем та іншими позивачами відсутні, що унеможливлює будь-яку відповідальність перед ними. Також вказує про недоведення розміру спричинених збитків (шкоди). Посилається на ту обставину, що будь-яких обставин наявності крадіжки майна з об'єкта 09.07.2017 року відповідними посадовими особами та судовим рішенням не встановлені.
Представником позивача надано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що про відсутність доказів проведення належним чином відповідачем огляду за периметром об'єкту, обстеження об'єкту на предмет цілісності місця можливого проникнення, прилегла територія. Зазначає про розбіжності в поясненнях працівників відповідача та викладенні обставин щодо проведення огляду об'єкта на предмет можливого проникнення сторонніх осіб. У позивачів виникає сумнів щодо проведення обстеження об'єкту на предмет цілісності і можливого проникнення сторонніх осіб та блокування об'єкта, а тому представник позивача стверджує, що свої зобов'язання за Договором відповідач внаслідок недбалості виконав у неналежний спосіб та в порушення умов Договору, що призвело до можливості невстановленим особам проникнути в квартиру, вкрасти цінні речі, що зберігалися на об'єкті та безперешкодно зникнути з місця події. При цьому за результатами проведення слідчих дій встановлено, що проникнення в квартиру відбулось через вікно кухні. Вказує, що доводи відповідача про те, що ОСОБА_3 не було виконано умов договору щодо передання охороні дублікатів ключів від об'єкту є необґрунтованими через відсутність доказів того, що ця обставина перешкодила своєчасному виявленню причин спрацювання сигналізації або затриманню злочинців на місці події. Обставини належності майна членам сім'ї позивача ОСОБА_3 підтверджується письмовими доказами, долученими до позову.
27.02.2019 року представником позивачів подано до суду уточнену позовну заяву, в якій просить визнати дії співробітників Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області неправомірними; стягнути з Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області на користь ОСОБА_5 169533,49 грн., на користь ОСОБА_4 - 37817,60 грн., а всього 207 351,09 грн. матеріальної шкоди; стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. та судовий збір. В обґрунтування вимог додатково з первісним позовом зазначила, що відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи від 22.12.2018 року загальна ринкова вартість майна, викраденого з квартири АДРЕСА_2 станом на 09.07.2017 року складала 207 351,09 грн., збитки, які понесла ОСОБА_4 дорівнюють 37 817,60 грн., в ОСОБА_5 - 169 533,49 грн.
Представником відповідача надано до суду відзив на уточнену позовну заяву, в якому посилався на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву. Також додатково зазначає, що текст уточненої позовної заяви не містить переліку майна, належному кожному з позивачів, ні розрахунку суми спричиненої кожному з позивачів шкоди. Крім того, наголошує про відсутність між відповідачем та позивачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 будь-яких договірних відносин, що унеможливлює відшкодування їм збитків у зв'язку з крадіжкою їх майна з об'єкта. Будь-яких зобов'язань щодо збереження належного зазначеним позивачам майна на об'єкті відповідач перед цими особами та/або позивачем ОСОБА_3 на себе не брав згідно укладеного договору. Оскільки позивач ОСОБА_3 спільно не проживала разом з іншими позивачами у квартирі, вони не є членами сім'ї останньої. Крім того позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за адресою об'єкта не зареєстровані. Також вказує, що належним відповідачем у справі є орган Державного казначейства України. Щодо вимоги позивачів про визнання дій відповідача неправомірними, зазначає, що такі вимоги можуть розглядатись за правилами адміністративного судочинства. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представником позивачів надано до суду правове обґрунтування позиції відповідача, в якому зазначила про необґрунтованість та недоцільність залучення до участі у справі співвідповідача - Державну казначейську службу України. Також зауважила, що спір у даній справі пов'язаний із виконанням саме умов цивільно-правового договору про надання охоронних послуг стосовно конкретного об'єкту, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а не у зв'язку з виконанням власних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Також представником позивача надано до суду письмові пояснення стосовно переліку майна, що належало позивачам.
Ухвалою від 20.08.2018 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.
Ухвалою суду від 10.10.2018 року за клопотанням представника позивачів здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 15.04.2019 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 25.06.2020 року за клопотанням представника позивачів закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 34 444,27 грн.
В судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, уточненій позовній заяві, відповіді на відзив на позовну заяву та інших заявах по суті справи, наведених вище.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, відзиву на уточнену позовну заяву, просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 повідомила суду, що в день події вони з чоловіком, дітьми та онуками перебували на дачі. Зазначила, що квартира належить їй, однак в ній проживають діти з онуками тривалий час, більше 20 років. При укладенні договору зазначала свій номер телефону, на який їй періодично дзвонили коли необхідно було сплатити за послуги, та коли вікно було відчинено. Екземпляр ключів відповідачу не надавала, вважаючи це своїм правом. Також зазначила, що підпис у договорі не її, а ОСОБА_5 , однак договір читала та ознайомлена з його змістом. На телефон їй тієї ночі ніхто не дзвонив щодо крадіжки, про неї дізналася 09.07 о 5 годині вечора. Викрадено було золоті прикраси - ланцюг, сережки, каблучки, часи, танометр, телевізор, комп'ютер, які належали родині дочки. Також зазначила, що на вікнах решіток не було ніколи, тварин не тримали.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 повідомила суду, що проживає у квартирі АДРЕСА_2 біля 23 років з чоловіком та дітьми. 8 липня поїхали з чоловіком та дітьми на дачу, а 9 липня повернулись додому. Чоловік зайшов до квартири першим, а вона затрималась у магазині, потім він повідомив їй телефоном про крадіжку на відчинені вікна. Зазначила, що вікна пластикові, без решіток, оскільки раніше в них була вже сигналізація до 2000 року, від якої вони відмовились, а згодом знову її поставили. Договір не читала та ключі від квартири та під'їзду відповідачу не давала. Раніше сигналізація спрацьовувала, дзвонили на телефон ОСОБА_3 , яка вже дзвонила їй. Зазначила, що з квартири викрали багато речей, зокрема, різні коштовності, часи, інструменти, електронну техніку, 3 ноутбуки, електронні прилади. Договір підписував її чоловік. Тварин не тримали.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 повідомила суду, що вона була присутньою при укладенні договору з відповідачем та ставив свій підпис в присутності ОСОБА_3 , власниці квартири. Також повідомив, що у ніч крадіжки з родиною перебував на дачі. По поверненню помітили відчинене вікно, воно було зі слідами злому, після чого повідомили поліцію. Зазначив, що у договорі було зазначено його номер телефону, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , однак з помилковою цифрою вкінці. При спрацюванні сигналізації завжди дзвонили на номер телефону ОСОБА_3 , співробітники охорони приїздили достатньо швидко - 5 хвилин. Зауважив про відсутність металевих решіток на вікнах. Також зазначив, що ключі в нього ніхто не просив. Під час крадіжки викрали багато чого, але зазначили основне, з дорогих телевізор, ноутбук, багато дорогоцінних прикрас. Тварин не тримали.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомив, що він є сусідом позивачів, мешкає у квартирі АДРЕСА_3 з 1988 року. З цього ж часу приблизно проживає родина ОСОБА_5 . Зазначив, що решіток на вікнах ніколи не було у квартирі позивачів. Спілкувались як сусіди, у квартирі бував не часто, декілька разів на рік, ключів йому ніхто не залишав. Де зберігали цінності сусіди не відомо, що вкрали не знає. Свідком події не був.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 повідомив, що працює поліцейським водієм у відповідача. В ніч події вони отримали сигнал тривоги з чергової частини та прибули на місце події за адресою АДРЕСА_1 приблизно 00.30 год. Автомобіль зупинили метрів за 15 до будинку, чим здійснили блокування. Старший екіпажу ОСОБА_12 пішов на тил, а поліцейський ОСОБА_13 пішов до під'їзду, перевіряли з ліхтарем, однак не могли потратили до під'їзду, ніхто не відчиняв двері. ОСОБА_12 пішов дивитись з тилу і повідомив, що всі вікна цілі. Через деякий час ОСОБА_13 потрапив до під'їзду двері оглянули, вони були закриті. Після цього повернулись до автомобіля та повідомили чергову частину, що вікна цілі. При цьому свідок весь час знаходився біля авто. З 00.30 приблизно до 8 год. ранку наряд охорони знаходився на місці. Зазначив, що протягом усієї ночі проводили періодично огляд кожні 10- 15 хвилин і в під'їзді і на вулиці. Не покидали місце події до тих пір, поки не відпустила чергова частина, всю інформацію отримували через неї.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 повідомив, що працює у роті групи реагування відповідача молодшим інспектором. В ніч події прибули на місце виклику приблизно до 01.00 години. Він пішов на тил оглянути вікна, а поліцейський пішов до під'їзду. Однак тривалий час не могли потрапити до під'їзду. Він оглянув вікна, одне вікно здалося йому не щільно закритим. Потім вони потрапили по під'їзду, хтось відчинив двері. В під'Їзді оглянули двері, вони були без слідів злому. Після чого подзвонили у чергову частину. Через деякий час знову повідомили, що спрацювала сигналізація. Вони знову обійшли навкруги. Деякий час продовжувались сработки сигналізації та вони залишались на місці до 8 ранку, періодично обходили територію. Нічого підозрілого не помітили, світло ніде не вмикалось, вікна ніхто не відчиняв, ніхто не виходив. О 8 годині ранку на початку 9 години чергова частина їх відпустила. Також зазначив, що вікна всі по другому поверху оглядав особисто з ліхтариком. Адресу реагування та розташування квартири повідомила чергова частина. В протоколі слідчого помилково зазначено, що квартира на першому поверсі. Інформації про наявність на вікнах решіток не було, не повідомляв про це чергову частину. Свідок повідомив чергову частину, що вікно ймовірно не щільно закрито. Інформацію про схему блокування будинку, наявність тварин в квартирі та місцезнаходження цінностей не повідомляється. Водій відлучався до кіоску за водою, однак о котрій годині не пам"ятає.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 повідомив, що працює оператором на пульті в УПО. В ніч події працювала на пульті. Спрацювала сигналізація за адресою: АДРЕСА_4 , про що вона одразу протягом 15-20 сек. повідомила чергову частину. В базі було три номера телефона, два з яких було не на зв"язку, а на третій ніхто не відповідав, хоча гудки йшли. Свідок особисто телефонувала багато разів приблизно 30 разів на всі телефони. За вказаною адресою сработки були неодноразово, про що повідомлялась чергова частина та о 6 ранку вони припинились. Приблизно о 8 годині останній раз телефонувала за номерами телефонів, однак ніхто не передзвонив та не брав слухавку. Разом зі свідком працювало ще 5 операторів, одна також намагалась додзвонитись за номерами, зазначеними у базі. Також зазначила, що з практики трапляються випадки частого реагування сигналізації, що не свідчить про наявність крадіжки, оскільки біля датчиків руху можуть бігати миші та комахи. Також того дня було 20-40 сработок за іншими адресами. До 4 години ранку дзвонила тільки за адресою квартири позивачів. Після 4 години були інші сработки, однак все рівно дзвонила за номерами квартири АДРЕСА_3 . Додатково повідомила, що в поясненнях помилково зазначена квартира 3 замість 5. О 8 годині ранку вона повідомила наступну зміну про спрацювання сигналізації за вказаною вище адресою.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 повідомив, що ОСОБА_5 знає більше 40 років, а ОСОБА_4 з 1995 року. ОСОБА_5 подзвонив йому та повідомив про пограбування та що викрадено багато речей. Зі слів ОСОБА_5 це був телевізор, срібні монети, оргтехніка. Повідомив, що на вікнах квартири решіток не було, тварин не тримали. Приблизно один раз на місяць буває у квартирі позивача, ключів від квартири не було.
Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв'язку, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтями 10, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.
Постановою КМУ від 13.10.2015 № 834 «Питання функціонування органів поліції охорони як територіальних органів Національної поліції та ліквідації деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» замість підрозділів Державної служби охорони при МВС України в Державі були утворені як юридичні особи публічного права нові органи поліції охорони як територіальні органи Національної поліції, у тому числі й Позивач.
З моменту набрання чинності Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (07.11.2015), Закон України «Про міліцію» втратив чинність.
Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1399 «Про ліквідацію підрозділів Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ» було запроваджено процедуру припинення Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області (УДСО) як юридичної особи шляхом його ліквідації, створено ліквідаційну комісію УДСО, головою ліквідаційної комісії УДСО затверджено заступника начальника Управління поліції охорони в Харківській області Жеребцова Є.М.
Постановою КМУ від 25.12.2015 № 1139 до постанови КМУ від 13.10.2015 № 834 були внесені зміни, якими установлено, що органи поліції охорони, утворені як територіальні органи Національної поліції, є правонаступниками Департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ та відповідних державних установ Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ, що ліквідуються в установленому законодавством порядку.
У зв'язку з цим, з 01.01.2016 виконання умов Договору було передано УДСО до Відповідача. З часом, спільним наказом МВС України та Національної поліції України від 26.01.2016 № 51/64 Відповідача (код ЄДРПОУ 40108955) було визнано правонаступником УДСО (код ЄДРПОУ 08597026).
Судовим розглядом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що 27.03.2012 року між Управлінням Державної охорони при ГУМВС України в Харківській області, правонаступником якого є відповідач у справі, та ОСОБА_3 укладено Договір №301-31171 про спостереження за допомогою пунктів централізованого спостереження Державної служби охорони за станом засобів сигналізації, що встановлені у житлових приміщеннях громадян, з реагуванням груп затримання ДСО при надходженні сигналу «ТРИВОГА» та їх технічне обслуговування. Крім того, 27.03.2012 року також було укладено Договір №301-31172 про спостереження за допомогою пунктів централізованого спостереження Державної служби охорони за ручними системами тривожної сигналізації, що встановлені у житлових приміщеннях громадян, з реагуванням груп затримання ДСО при надходженні сигналу «ТРИВОГА» та їх технічне обслуговування.
Встановлено, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення Договору від 27.03.2012 року №301-31171, оскільки його умовами врегульовано питання договірних відносин щодо спостереження відповідачем за станом охоронної сигналізації під час відсутності на ньому будь-яких осіб, сигнал «ТРИВОГА» від якої надходить, зокрема, у випадку порушення цілісності об'єкта (відкриття дверей, вікон тощо) або з інших технічних причин (несправностей).
Судом встановлено, що одночасно з підписанням Договору ОСОБА_3 надала відповідачу свою заяву від 28.03.2012 про підключення сигналізації об'єкта, з зазначенням у ній переліку своїх довірених осіб та способів зв'язку з ними.
Також встановлено та не заперечується сторонами у справі, що безпосередньо відповідач не здійснював встановлення охоронної та ручної тривожної сигналізації у квартирі АДРЕСА_3 , до 01.04.2012 сигналізація перебувала під спостереженням іншого суб'єкта приватної охоронної діяльності.
Дію обох названих вище договорів було припинено з 01.11.2017 на підставі відповідної письмової заяви ОСОБА_3 від 01.11.2017.
За вказаним договором під об'єктом слід розуміти приміщення замовника, призначене для проживання, зберігання майна, грошових коштів та інших цінностей, яке відокремлене від решти приміщень архітектурно-будівельними конструкціями, охороняється за допомогою пульту централізованої охорони виконавця і обладнане системою охоронної сигналізації з підключенням на окремі вічка (коди) системи централізованого спостереження ПЦО.
За умовами договору «Об'єкт» обладнано сигналізацією за адресою: АДРЕСА_1 (п.2.5)
Згідно з нормами ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, а також може відмовитися від свого майнового права.
Згідно з нормами ч.1 ст.13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором. Згідно з нормами ст.16 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право зрегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не зрегульовані цими актами: сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Згідно з нормами ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства; особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї; виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства; особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Згідно з нормами ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до норм статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до норм статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін в погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з нормами ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений строк (статті 526, 527, 530 ЦК України).
При цьому суд зауважує, що згідно з нормами статті 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язуються забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.
Укладений між сторонами Договір не є «договором охорони» у розумінні ст. 978 ЦК України, оскільки згідно з його умовами відповідач не зобов'язувався перед позивачем ОСОБА_3 забезпечити недоторканість майна, що знаходиться на об'єкті.
Таким чином, наявні правовідносини по Договору нормами статті 978 ЦК України не регулюються і відповідні посилання представника Позивачів у позові є невірними.
Умовами договору №301-31171 від 27.03.2012 року у п.п.2.1, 2.2 передбачено, що Виконавець здійснює в інтересах замовника спостереження за станом та технічне обслуговування сигналізації, що встановлена на Об'єктах замовника та забезпечує виїзд до Об'єкту НМО у випадку спрацювання сигналізації Об'єкта. Періодом спостереження вважається час з моменту здавання замовником або його довіреною особою Об'єкта під охорону виконавцю до моменту зняття Об'єкта з охорони замовником або його довіреною особою.
Пунктами 4.1.3, 4.1.4 Договору передбачено, що виконавець зобов'язаний при виявленні нарядом НМО ознак проникнення сторонніх осіб на Об'єкт вживати заходів до їх затримання, а також здійснювати охорону місця події до прибуття слідчо-оперативної групи територіального органу внутрішніх справ та викликати на Об'єкт замовника або його довірених осіб, а у випадку відсутності - пере закривати Об'єкт у відповідності до п.4.1..4 цього Договору. У разі спрацювання сигналізації відкривати і проводити внутрішній огляд Об'єкта виключно в присутності замовника, його довірених осіб чи понятих, про що складати відповідний акт.
Укладеним договором передбачено, що виконавець має право у відповідності до п.4.1.4 Договору відкривати Об'єкт дублікатами ключів і в установленому порядку оглядати його, про що складати відповідний акт.
Судовим розглядом встановлено, та не заперечується сторонами у справі, що дублікатів ключів замовником виконавцю договору надано не було.
При цьому пунктом 5.1.3 Договору замовник зобов'язався до початку здійснення заходів зі спостереження за сигналізацією по Договору, здати виконавцю на зберігання дублікати ключів від дверей Об'єкта у належній кількості, а у випадку заміни замків дверей - своєчасно надавати виконавцю дублікати нових ключів від дверей Об'єкта. Сповіщати виконавця про номери кодів від дверей під'їзду, що забезпечить доступ до Об'єкта.
За невиконання взятих на себе зобов'язань за цим Договором виконавець несе відповідальність згідно чинного законодавства (п.6.1.1) Виконавець не несе майнової відповідальності за збереження майна, що знаходиться на Об'єктах, обладнаних сигналізацією, що знаходиться під спостереженням (п.6.1.2).
У відповідності до п.8.1 Договору у випадку не передачі замовником на зберігання виконавцю дублікатів ключів від Об'єкту, виконавець зобов'язаний забезпечувати охорону Об'єкту до прибуття замовника або його довіреної особи, але не більше двох годин після спрацювання сигналізації та повідомлення про це замовника або його довіреної особи.
Згідно з нормами статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявними матеріалами справи та показами свідків, допитаних в судовому засіданні встановлено, що 09.07.2017 року о 00 год. 28 хв. на ПЦС УПО Харківської області надійшов сигнал «ТРИВОГА» з житлового приміщення ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_4 . Наряд реагування прибув на об'єкт за вказаною адресою приблизно через 4 хвилини, після чого його було блоковано та оглянуто на предмет проникнення сторонніх осіб. З метою сповіщення власника квартири про подію, оператором ПЦС УПО були зроблені неодноразові спроби зв'язатись з позивачами у справі по телефону. Протягом певного часу працівники відповідача не мали неможливість безперешкодного доступу до вхідних дверей об'єкта через відсутність телефонного зв'язку з замовником за договором - позивачем у справі ОСОБА_3 та її довіреними особами для проведення відкриття квартири та огляду, а також ненадання Відповідачу ключів від об'єкта для самостійного відкриття і огляду об'єкта. Крім того, встановлено, що наряд реагування відповідача перебував на місці події приблизно до 8 години ранку, тоді як надходження тривожних сигналів про спрацювання охорони сигналізації з квартири позивачів припинилось приблизно о 4 годині ранку.
Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про відсутність порушень відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором від 27.03.2012 року №301-31171 про спостереження за допомогою пунктів централізованого спостереження Державної служби охорони за станом засобів сигналізації, що встановлені у житлових приміщеннях громадян, з реагуванням груп затримання ДСО при надходженні сигналу «ТРИВОГА» та їх технічне обслуговування
При цьому, предметом укладеного Договору не є здійснення охорони Відповідачем будь-якого майна. Умовами Договору відповідач не покладав на позивача виконання будь-яких умов майнової безпеки об'єкта і не брав на себе зобов'язань забезпечити збереження майна на об'єкті.
Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами та можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Згідно з нормами ч.1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Згідно з нормами ч.3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
При цьому будь-яких зобов'язань щодо збереження належного позивачам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 майна на об'єкті відповідач перед цими позивачами на себе згідно з умовами Договору не брав. Умовами укладеного Договору також не передбачено будь-якої відповідальності відповідача перед будь-якими третіми особами.
Виходячи з поданих представником позивачів доказів та показів позивачів, допитаних в якості свідків в судовому засіданні все викрадене з об'єкта майно перебувало у власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і не було власністю ОСОБА_3 - замовника за укладеним Договором.
У свою чергу, будь-яких правових підстав (норм матеріального права) та обставин для відшкодування Відповідачем позадоговірної шкоди Позивачам-2,-3 за дії на об'єкті інших осіб (не працівників Відповідача) щодо вчинення ними крадіжки, представником Позивачів у позові не наведено і такі правові підстави та обставини в наявному спорі фактично відсутні.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти (ст.11 ЦК України).
Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Загальні підстави відшкодування шкоди визначені статтею 1166 ЦК України, згідно з частинами першою, другою якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, закріплено в ст.23 ЦК України, а підстави для такого відшкодування передбачені ст.1167 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно зі ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Статтею 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, заподіяну їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4, за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає незалежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо). Зокрема враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо, при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості і справедливості. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Необхідно з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позначених моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду, та з чого він при цьому виходить.
Посилання позивача, зазначені у позові, суд вважає необґрунтованими, та такими, що не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні. Само по собі звернення позивача ОСОБА_4 до правоохоронних органів не є підставою для стягнення з відповідача суми майнової та моральної шкоди. Даний висновок суду ґрунтується на зібраних у справі доказах, наведених вище.
Приймаючи до уваги положення наведених вище норм та співвідносячи їх з встановленими в судовому засіданні фактами, суд вважає, що доказів спричинення відповідачем матеріальної та моральної шкоди позивачам, суду не надано. Зокрема відсутні докази спричинення шкоди винними діями відповідача, причинного зв'язку між завданою шкодою та протиправними діями заподіювачів такої шкоди.
Також суд зазначає, що позивачами не надано доказів і судом не здобуто таких доказів на підтвердження фактів вчинення відносно них неправомірних чи злочинних дій з боку відповідача чи його працівників, а тому вимоги до Управління поліції охорони в Харківській області щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди не підлягають задоволенню.
При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи аргументи, викладені сторонами по справі в судовому засіданні та у заявах по суті справи, суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що обставини, на які посилаються позивачі як на підставу позовних вимог не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Питання розподілу судового збору суд вирішує у відповідності до ст.141 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 10-12, 76-82, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Управління поліції охорони в Харківській області про стягнення матеріальної шкоди - відмовити повністю.
Судові витрати залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 05.10.2020 року.
Сторони:
Позивачі: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ;
відповідач: Управління поліції охорони в Харківській області, ЄДРПОУ 40108955, м.Харків, вул.Полтавський шлях буд.20.
Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк