Справа №428/5203/20
Провадження №2-а/428/336/2020
06 жовтня 2020 року м. Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:
головуючого судді Кордюкової Ж.І.
за участю секретаря Чумак Ю.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до інспектора взводу №1 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Сергєєва Павла Андрійовича про визнання протиправною, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закриття справи про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до інспектора взводу №1 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Сергєєва Павла Андрійовича про визнання протиправною, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закриття справи про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 13.06.2020 року відповідачем було винесено постанову серії ДП18 №538285 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 510 грн. Відповідно до змісту постанови, він, керуючи транспортним засобом Mitsubishi Pajero, номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 108 км/год, чим перевищив встановлені обмеження швидкості руху в населеному пункті, позначеному знаком 5.45. «Початок населеного пункту», при дозволеній швидкості 50 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості Trucam ТС 000676, чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху.
Він заперечує, що перебував за кермом зазначеного транспортного засобу, проте ці пояснення були проігноровані. Захисник не був допущений до участі в справі, оскільки не була надана копія договору або ордеру, що не дало йому спроби реалізувати право на захист.
Безперервно відео зйомка не проводилась, що позбавляє відповідача можливості ідентифікувати ознаки транспортного засобу та особу, яка ним керувала.
В його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.122 КУпАП, оскільки відсутні докази, що це саме він скоїв адміністративне правопорушення.
Просив суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 №538285 від 13.06.2020 року та закрити справу про адміністративне правопорушення.
01.07.2020 року судом постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
04.09.2020 року судом постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач надав відеозапис з місця події та відзив на позовну заяву, в якому просив оскаржувану постанову залишити без змін, а позовну заяву без задоволення. Зазначив, що 13.06.2020 року в м. Сєвєродонецьку по вул. Об'їзна позивач, керуючи транспортним засобом Mitsubishi Pajero, номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 108 км/год, чим перевищив встановлені обмеження швидкості руху в населеному пункті на 58 км/год, чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху, за яке був зупинений поліцейським.
Відповідно до ст. 279 КУпАП розгляд справи розпочався з представлення інспектора, який оголосив, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснив особі, яка брала участь у справі її права і обов'язки за ст.ст.268, 287-289, 307, 308 КУпАП, ст. 63 Конституції України. При підготовці справи до розгляду було виконано вимоги ст. 278 КУпАП та п.5 р.ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395. Згідно ст. 285 КУпАП позивача було ознайомлено зі змістом постанови.
При винесенні постанови поліцейський керувався КУпАП, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395, Конституцією України, Законом України «Про Національну поліцію».
Швидкість руху автомобіля вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху TruCam LTI 20/20 № ТС 000676. Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 05.04.2012 року №437 затверджено перелік засобів вимірювальної техніки. До вказаного переліку було включено засіб вимірювальної техніки - «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який на підставі вказаного наказу було зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12. Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/17467, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 27.11.2019 року та чинного до 27.11.2020 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 № ТС 000676, є придатним до застосування.
Правомірність використання лазерних вимірювачів швидкості TruCAM та належності доказів, отриманих з цих пристроїв, відображена у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2019 року по справі №359/9278/18 та у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 року по справі №857/874/19.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п. 8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ч. 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до пункту 12.4 Правил дорожнього руху у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Згідно із ч. 3 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
13.06.2020 року відповідачем винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 №538285, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 13.06.2020 року в м. Сєвєродонецьку по вул. Об'їзній він, керуючи транспортним засобом Mitsubishi Pajero, номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 108 км/год, чим перевищив встановлені обмеження швидкості руху в населеному пункті, позначеному знаком 5.45. «Початок населеного пункту», при дозволеній швидкості 50 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості Trucam ТС 000676, чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху.
Справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, була розглянута без складення протоколу про адміністративне правопорушення, що відповідає чинній на час складення постанови редакції ст. 258 КУпАП, а також змісту Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395 (далі - Інструкція).
Так, ч. 2 ст. 258 КУпАП встановлено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Частиною 4 ст. 258 КУпАП встановлено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Відповідно до приписів ч. 1, 2 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя і п'ята статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста і сьома статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Таким чином, винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КУпАП без складання відповідного протоколу відповідає вимогам ст.ст.222, 258 КУпАП та Інструкції.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до підпункту 9 частини 1 статті 31 Закону України від 02.07.2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580) поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 40 Закону №580 поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Частиною 1 статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, наданий відповідачем відеозапис може слугувати доказом в справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм даного Кодексу.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.ст.75,76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт порушення позивачем Правил дорожнього руху відповідними доказами.
Таким чином, суд приймає до уваги запис відеофіксації та вважає його належним та допустимим з огляду на вимоги КАС України.
Відеозапис з місця події був переглянутий судом.
На відеозаписі з TruCAM LTI 20/20 зафіксовано рух по дорозі автомобіля Mitsubishi Pajero, номерний знак НОМЕР_1 зі швидкістю 108 км/год.
Також на відеозаписі зафіксовано розгляд справи відповідачем відносно позивача за порушення п. 12.4 Правил дорожнього руху за ч.3 ст. 122 КУпАП, участь в якій бере адвокат Осика М.І., який мав до цього конфіденційне спілкування з ОСОБА_1 . Роз'яснення прав за ст. 268 КУпАП, ст.63 Конституції України, після чого адвокат заявляє клопотання про перегляд відеозапису, яке відповідач задовольнив. Після перегляду відеозапису адвокат заявляє клопотання про закриття справи за відсутністю складу адміністративного правопорушення, яке відповідач залишив без задоволення, та оголосив рішення про притягнення позивача до відповідальності. Зафіксовано надання письмових пояснень адвокатом, оголошення та вручення ОСОБА_1 копії постанови.
Оцінюючи зміст відеозапису, суд приходить до висновку, що ним повністю спростовуються доводи позовної заяви щодо того, що адвокат позивача не був допущений до участі в справі, оскільки не була надана копія договору або ордеру, що не дало йому спроби реалізувати право на захист. Дані відеозапису свідчать про протилежне, оскільки з представленого відео встановлено, що адвокат Осика М.І. бере активну участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення, йому і ОСОБА_1 роз'яснені права, він заявляє клопотання, які відповідач розглядає, знайомиться з доказами, надає письмові пояснення.
Щодо решти доводів позову щодо того, що позивач не перебував за кермом зазначеного транспортного засобу і не вчиняв адміністративного правопорушення, суд відзначає наступне.
На наданому відповідачем відео записі зафіксовано рух по дорозі автомобіля Mitsubishi Pajero, номерний знак НОМЕР_1 зі швидкістю 108 км/год, при цьому особу, яка знаходиться за кермом цього автомобіля не видно. Після наданий відеозапис починається з моменту, коли на АЗС стоїть автомобіль Mitsubishi Pajero, біля якого знаходиться позивач ОСОБА_1 .
З наданого відеозапису встановлено, що дійсно безперервно відео зйомка не проводилась, що позбавляє суд встановити, хто саме перебував за кермом транспортного засобу транспортного засобу Mitsubishi Pajero, номерний знак НОМЕР_2 , який рухався зі швидкістю 108 км/год, та особу, яка ним керувала в момент скоєння адміністративного правопорушення.
Оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що відповідач не в повній мірі виконав свій обов'язок, передбачений ч. 2 ст.77 КАС України, та не надав суду беззаперечних доказів того, що саме позивач скоїв правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, що має наслідком задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Щодо решти доводів позивача слід відзначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням викладеного суд вважає, що понесені позивачем судові витрати в розмірі 420,40 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок Управління патрульної поліції в Луганській області, оскільки позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 9-11, 14, 72-77, 139, 229, 241- 247, 250, 255, 286, 293, 295, 297, Перехідними положеннями КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 №538285 від 13.06.2020 року, закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 420,40 грн.
Рішення може бути оскаржене в Першому апеляційному адміністративному суді через Сєвєродонецький міський суд Луганської області шляхом подання апеляційної скарги на судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .
Представник позивача: адвокат Осика Максим Ігорович, місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: інспектор взводу №1 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Сергєєв Павло Андрійович, місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Штейгерська, б. 8.
Суддя Ж.І. Кордюкова