Справа № 344/13417/20
Провадження № 1-кс/344/4856/20
08 жовтня 2020 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12020090000000210 від 13.03.2020 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, -
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обгрунтування якого посилався на те, що ОСОБА_4 являючись особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 309 КК України, діючи з корисливих спонукань, умисно, з метою збуту психотропних речовин, при невстановлених слідством обставинах, у невстановленому місці та у невстановлений час, незаконно придбав один фольговий згорток із вмістом порошкоподібної речовини білого кольору, яка являється психотропною речовиною, обіг якої обмежено - амфетаміном, яку він зберігав у себе з метою подальшого незаконного збуту, чим грубо порушив вимоги ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори».
07 квітня 2020 року о 16 год 38 хв, ОСОБА_4 , являючись особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 309 КК України, діючи умисно, з корисливих спонукань, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на збут психотропних речовин, зберігаючи при собі один фольговий згорток із вмістом порошкоподібної речовини білого кольору, перебуваючи на власному подвірї будинку АДРЕСА_1 , зустрівся із ОСОБА_6 , якому незаконно збув за грошові кошти в сумі 200 гривень вказаний фольговий згорток із вмістом порошкоподібної речовини білого кольору, яка відповідно до висновку експерта № СЕ-19/109/11/2-288НЗ/20 від 16.04.2020 є психотропною речовиною, обіг якої обмежено - амфетаміном в кількості 0,1125 грама.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_4 , являючись особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 309 КК України діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань, з метою збуту психотропних речовин, при невстановлених слідством обставинах, у невстановленому місці та у невстановлений час, незаконно придбав два фольгові згортки із вмістом порошкоподібної речовини білого кольору, яка являється психотропною речовиною, обіг якої обмежено - амфетаміном, який він зберігав у себе з метою подальшого не законного збуту, чим грубо порушив вимоги ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори».
06 жовтня 2020 року о 13 год 22 хв ОСОБА_4 , являючись особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 309 КК України діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на збут психотропних речовин, зберігаючи при собі два фольгові згортки із вмістом порошкоподібної речовини білого кольору, перебуваючи на власному подвірї будинку АДРЕСА_1 , зустрівся із ОСОБА_6 , якому незаконно збув за грошові кошти в сумі 600 гривень вказані два фольгові згортки із вмістом порошкоподібної речовини, яка є психотропною речовиною, обіг якої обмежено - амфетаміном.
06 жовтня 2020 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Абзацом 175 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено термін «обґрунтована підозра», який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчини те правопорушення.
07 жовтня 2020 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Івано-Франківська, зареєстрованому та проживаючому АДРЕСА_1 , громадянину України, офіційно не працюючому, раніше судимому - 03.05.2017 Івано-Франківським міським судом за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді штрафу, в розмірі 1700 гривень; 16.07.2018 Івано-Франківським міським судом за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у вигляді 2 роки позбавлення волі, на піставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
Обґрунтованість підозри, повідомленої ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме відомостями, які містяться у протоколі обшуку, висновках судово-хімічної експертизи, виявленими та вилученими речовими доказами матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій та інших матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Злочини, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, так як максимальне покарання згідно санкції статті передбачає десять років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- п. 1 - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки підозрюваний усвідомлює, що санкція статті передбачає покарання виключно у вигляді позбавлення волі та до нього може бути застосовано такий вид покарання у разі доведення його вини у суді;
-п. 3 - незаконно впливати на свідків, експерта у цьому ж кримінальному провадженні з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки йому в ході досудового розслідування стануть відомі їх анкетні дані;
-п. 4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрюваний з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може не з'являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду та переховуватись від органу досудового розслідування/суду;
- п. 5 - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_4 офіційно не працює, джерело існування не відоме та з метою отримання коштів може знову вчиняти злочини, пов'язані зі збутом наркотичних засобів. Окрім цього, підозрюваний раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів.
Підстави для тримання під вартою передбачені нормами Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме, ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканість), а також рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Основна мета вказаної ст. 5 Конвенції полягає в тому, щоб виключити необґрунтоване тримання під вартою особи (рішення ЄСПЛ по справі Маккей проти Сполученого королівства). Вимога законності тримання під вартою не може бути задоволена тільки шляхом дотримання національного законодавства, а національне законодавство повинно відповідати Конвенції, включаючи загальні принципи, які в ній відображені (справа Плесо проти Угорщини).
Згідно статті 5 § 1 (c) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) нікого не може бути позбавлено свободи, крім такого випадку і відповідно до процедури, встановленої законом, як законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, викладеної в рішенні Джессіус проти Литви, особа може бути позбавлена волі на підставі статті 5 § 1 (c) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод лише в рамках кримінального провадження, з тим, щоб вона постала перед компетентним судовим органом за обґрунтованою підозрою у вчиненні злочину.
Суть терміну «обґрунтована підозра» полягає в існуванні фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Яку саме підозру слід вважати обґрунтованою залежить від обставин справи.
Європейський суд з прав людини у справі Ілійков проти Болгарії зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторно вчинення злочинів.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Оскільки до органів досудового розслідування не надходили заяви від жодних осіб про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов'язуються, за необхідності, доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу вважаю неможливим застосування до ОСОБА_4 особистої поруки.
Інший вид запобіжного заходу - заставу, застосувати відносно підозрюваного також неможливо, оскільки він не працює та відсутня інформація щодо постійного джерела доходів та власних коштів, відсутні особи, які б могли внести кошти на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Особисте зобов'язання, не зможе запобігти вказаним ризикам, оскільки буде недостатнім для запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та вчинити інші злочини пов'язані із незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин.
Запобіжний захід у виді домашнього арешту також не зможе запобігти ризикам, оскільки підозрюваний, незважаючи на покладені на нього обов'язки, може покинути місце свого проживання на території м. Івано-Франківська з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Окрім цього, наявні підстави вважати про можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення інших злочинів, фактичні обставини яких на даний час ще не встановлено. Кількість наркотичного засобу та його вартість за якою її міг збути ОСОБА_4 свідчать про наявність можливості внесення ним чи іншими особами застави в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Застосування судом стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та визначення розміру застави в межах, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не зможе гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, у зв'язку з чим сторона обвинувачення при обранні судом даного заходу забезпечення, клопоче про встановлення більшого розміру застави, ніж передбачено даною нормою закону, зокрема 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 315 300 гривень.
Викладені обставини виправдовують обрання підозрюваному більш впливового, а не більш суворого виду запобіжного заходу.
З викладеного вище вбачається, про неможливість запобігання цих ризиків шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, з підстав викладених в ньому обставин, просив задоволити з визначенням застави.
В судовому засіданні захисник підозрюваного щодо задоволення клопотання заперечив, просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Якщо суд прийде до переконання застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, просив визначити мінімальний розмір застави.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.
Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
06 жовтня 2020 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
07 жовтня 2020 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, експерта у цьому ж кримінальному провадженні з метою уникнення від кримінальної відповідальності; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вирішуючи клопотання про про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_4 вказаного вище злочину, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров'я та майновий стан, міцність соціальних зв'язків, та те, що він раніше судимий.
При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 за інкримінований злочин, характер та обставини його вчинення.
Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задоволити частково та застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов'язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.
На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -
Клопотання задоволити частково.
Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Івано-Франківська, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, офіційно не працюючого, раніше судимому - 03.05.2017 Івано-Франківським міським судом за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді штрафу, в розмірі 1700 гривень; 16.07.2018 Івано-Франківським міським судом за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у вигляді 2 роки позбавлення волі, на піставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів - до 04 грудня 2020 року включно.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань №12.
Визначити заставу - 168 160 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265). /р: 37312032002265).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 на строк до 04 грудня 2020 року включно обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за кожною вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4) утриматись від спілкування з усіма свідками в даному кримінальному провадженні;
5) здати до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну;
та роз'яснити, що в разі невиконання таких обов'язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1