05 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 363/4183/19
провадження №22-ц/824/11112/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБолотова Є.В., Музичко С.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Крилової Олени Леонідівни на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 травня 2020 року /суддя Рудюк О.Д./
у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся з вимогами до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 18025, 49 грн.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 19 травня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. /а.с. 54-56/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просила рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що позичальник отримав кредит у розмірі 5800 грн, звертаючись до суду позивачем надані належні докази такого отримання та розрахунок заборгованості з вказівкою на суми відсотків, пені та інших сум, відповідно до кредитного договору, які позичальником не спростовані. Вказувала, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифи банку, які викладені на сайті складають договір про надання банківських послуг. Свідченням приєднання до договору є користування карткою, відповідач приєднався до пропозиції укласти договір, погодившись з його умовами, в подальшому зобов'язувався самостійно знайомитись зі зміною тарифів на сайті банку. Зазначала, що відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про не укладення договору, оскільки за договором приєднання сторона приєднується до наявних умов погоджуючись з ними. Користуючись кредитними коштами, відповідач погоджувався з тарифами, доказів, що він не був ознайомлена з умовами кредитування в ході розгляду справи не надано, не звертався він і з відзивом на позов, не спростувавши викладені у позові доводи.
Сторони в судове засідання не викликались, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідач отримав повідомлення про розгляд справи, що підтверджується повідомленням про вручення, з відзивом на адресу апеляційного суду не звертався.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що 06.07.2016 року ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг позивачем у справі.
Як вказує позивач, у порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, що підтверджується розрахунком заборгованості, копією заяви позичальника, витягом з «Тарифів Банку», витягом з «Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою».
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором у відповідача ОСОБА_1 станом на 12.09.2019 року виникла заборгованість 18 025,49 грн., яка складається з наступного: 6 943,68 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 3 914,74 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту; 5 043,33 грн. - нарахованої пені за прострочене зобов'язання; 789,19 грн. - нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6. «Умов та правил надання банківських послуг»; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 834,55 грн. - штраф (процентна складова).
На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 18 025,49 грн. за кредитним договором №б/н від 06.07.2016 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно керувався вимогами ч.1 ст.1054 ЦК України про те, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Разом з тим, позивачем не були надані суду першої інстанції первісні виписки по рахунку надання позивачем 5 800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, відповідно до анкети-заяви від 06.07.2016 року.
Крім того, обґрунтовано не взяв до уваги суд першої інстанції і розрахунок заборгованості, копію заяви позичальника, витяг з «Тарифів Банку» та витяг з «Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою», як належний та допустимий доказ порушення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором від 06.07.2016 року, з наступних підстав.
Як вбачається, з копії анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку від 06.07.2016 року, яка подана позивачем, не містить розмір наданих кредитних коштів, процентної ставки за користування кредитом, а також не зазначено яку саме кредитну картку забажав відкрити ОСОБА_1 на своє ім'я, відповідно до Тарифів обслуговування кредитних карт.
Крім того, в розрахунку кредитної заборгованості, банк посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, як невід'ємні частини договору.
Разом з тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витягом з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, відповідач, підписуючи заяву від 06.07.2016 року, ознайомився і погодився з ними, а також, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків, пені та штрафів, та саме у зазначеному в цих документах розмірах і порядках нарахування.
Роздруківка ж із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що неможливо у даному випадку застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювались самим АТ КБ «ПриватБанк» в період: з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов та правила надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов та правила надання банківських послуг не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Доводи апеляційної скарги, про те, що позичальник отримав кредит у розмірі 5800 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку, та те, що письмова форма договору позики є доказом не лише факту укладення договору але й факту передачі грошової суми позичальнику, колегія суддів не приймає з огляду на таке.
Відповідно до анкети, ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, яку саме картку він отримав матеріали справи не містять, у анкеті /а.с. 7/ відсутні посилання на те, яка картка була видана.
Належних та допустимих доказів щодо встановлення певного ліміту, його збільшення та пролонгації дії картки, позивачем також не надано.
Розрахунок заборгованості, наданий до суду першої інстанції не є первинним бухгалтерським документом, на підтверджує видачу кредитних коштів та їх використання, на що вірно вказано судом першої інстанції.
Відповідно до розрахунку заборгованості, позичальник заборгував за тілом кредиту 6943, 68 грн., що суперечить позиції позивача щодо кредитного ліміту у 5800 грн, вказаному у позові.
Окрім того, відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
З огляду на вказане суд апеляційної інстанції не приймає додатково подані докази, долучені до апеляційної скарги та не надає їм оцінку.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Крилової Олени Леонідівни на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 травня 2020 року - залишити без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 травня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: