03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/9065/2020
05 жовтня 2020 року м. Київ
Справа № 755/14233/19
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», яка подана представником Криловою Оленою Леонідівною, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 травня 2020 року, ухвалене у складі судді Катющенко В.П.,
у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
У вересні 2019 року позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 107 768,97 грн., за кредитним договором № б/н від 25.05.2015 року та судові витрати у розмірі 1921 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву №б/н від 25.05.2015 року, згідно з якою отримала кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 42% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором відповідач, станом на 31.07.2019 року має заборгованість у розмірі 107 786,97 грн., з яких: 4504,88 - заборгованість за кредитом; 94 773,19 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 2900 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 5108,90 грн. - штраф (процентна складова).
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07 травня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник АТ КБ «Приватбанк» - Крилова О.Л. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись його незаконність, необґрунтованість, порушення норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що відповідачем заборгованість не оспорювалася та не заявлялись позовні вимоги про визнання вказаного кредитного договору недійсним або нікчемним. Відповідач відзив не надав та жодним чином не спростував доводи позивача.
Вказує, що на підтвердження позовних вимог позивачем до апеляційної скарги додаються довідка про відкриття рахунку, виписка по рахунку, докази видачі картки, які підтверджують відкриття карткового рахунку, встановлення кредитного ліміту, користування кредитними коштами відповідачем та ознайомлення з умовами кредитування. Ухвали про витребування додатних доказів не було,відзив на позовну заяву відповідач не подавав, а тому в наданні додаткових доказів не було необхідності. Зазначене є об'єктивною причиною неподання додаткових доказів до суду першої інстанції.
Звертає увагу на те, що 25.05.2015 року відповідачем було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, відповідно до якої відповідач згоден, що анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, правилами користування карткою, основними умовами обслуговування складають договір про надання банківських послуг. Відповідачу на підставі Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг 02.07.2015 р. було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку № НОМЕР_1 та встановлено кредитний ліміт.
Розрахунок заборгованості, доданий до позовної заяви, відображає рух коштів за карткою, він є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображає стан нарахувань у певні періоди часу. Дії з користування кредитними коштами та погашення заборгованості свідчать про визнання заборгованості по кредиту та згоду з умовами кредитування. Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Крім того, відповідач звертався до Банку з метою перевипуску карти. Розрахунок заборгованості відповідачем не оскаржувався. Доказів належного виконання зобов'язань по сплаті кредиту відповідачем надано не було.
Також, із виписки по рахунку вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, розраховувався карткою, частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами.
По даній справі відповідач не оспорює факту укладення договору, з позовом про визнання недійсним кредитного договору не звертався, не оспорює наявності у нього заборгованості за тілом кредиту.
Звертає увагу на безпідставність посилань судом першої інстанції у оскарженому рішенні на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17, оскільки висновок у цій справі був зроблений в іншій конкретній справі за інших правовідносин сторін, коли відповідачем заперечувалися такі умови договору як погоджені між сторонами у належний спосіб.
Вказує, що судом не встановлено суми заборгованості за фактично отриманими кредитними коштами та відмовлено у стягненні фактично отриманої суми кредитних коштів, чим порушено формування єдиної правозастосовчої практики. Крім того, встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду доказів відкриття на ім'я відповідача рахунку, виписки по даному рахунку, який і мав би підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості, та з якого суд мав би встановити, який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником, а доданий до матеріалів Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містить відомостей про тип картки, яка була надана відповідачу, відомостей про отримання вказаних документів з боку позичальника, ознайомлення останньої з обраним Тарифом кредитування. У наданій позивачем копії Анкети-заяви не вказано, який саме вид картки бажає оформити відповідач, не відображено бажаного кредитного ліміту за платіжною карткою, а також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а також відсутні відомості про розмір процентної ставки та порядок її нарахування.
Як вбачається з наявних в справі документів, вони не містять будь-яких даних про суму погодженого банком кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії. У матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту та видачу кредитної картки. Отже, АТ КБ «Приватбанк» не надано доказів на підтвердження видачі відповідачеві кредитної картки та розміру наданого відповідачеві кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих суми тіла кредиту, процентів, пені та штрафів, що вказані в розрахунках заборгованості, не є можливим. При цьому, матеріали справи також не містять підтверджень, що саме з наявними в матеріалах справи Умовами та правилами ознайомився і погодився відповідач, підписуючи Анкету-заяву. В матеріалах справи відсутня й виписка по рахунку, з якої можна було б встановити відомості як про зняття коштів, їх розмір, так і про погашення кредиту.
З висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків, пені, комісії та штрафів колегія суддів погоджується, вважає їх обґрунтованими, і такими, що відповідають матеріалам справи та нормам матеріального права.
Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, представник позивача посилається на те, що 25.05.2015 року між сторонами було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого відповідач отримала від позивача кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
З розрахунку заборгованості, наданого позивачем до позовної заяви, вбачається, що позивач вказує на наявність у відповідача станом на 31.07.2019 року заборгованості у сумі 107 786,97 грн., з яких: 4504,88 - заборгованість за кредитом; 94 773,19 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2900 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 5 108,90 грн. - штраф (процентна складова).
Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ст. ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З матеріалів справи встановлено, що 25 травня 2015 року відповідач ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку ( а.с. 6).
Відповідно до змісту вказаної Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 25 травня 2015 року відповідач ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг.
Проте заяв про оформлення на своє ім'я будь-якої із платіжних карток (карта «Універсальна», карта Gold або будь-якої іншої кредитної картки) вищевказана заява-анкета не містить. Будь-яких даних про бажаний кредитний ліміт, розмір відсоткової ставки за користування кредитом в анкеті-заяві також не зазначено.
Отже, анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містить відомостей, яку саме кредитну картку та за яким тарифом з обслуговування кредитних карток просила надати відповідач.
При цьому в Анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 25 травня 2015 року відсутні відомості щодо умов кредитування та узгодження з споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Крім того, наданий позивачем витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» ПриватБанку є узагальненим витягом за період 2013 - 2015 років. Довідки про умови кредитування чи Тарифів обслуговування кредитних карт, які б містили підпис відповідача ОСОБА_1 про ознайомлення з ними, матеріали справи не містять.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 25 травня 2015 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід'ємну частину спірного договору.
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Також, витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
З витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» вбачається, що тарифи карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» мають різні умови кредитування, зокрема, різний: пільговий період часу, розмір базової процентної ставки, розмір пені за несвоєчасне погашення кредиту та порядок її нарахування.
Крім того, у Витягу містяться примітки про те, що з 01.01.2013 року всі картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» переведені на тарифний план «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». З 01.09.2014 року проводиться зміна тарифного плану «Універсальна Contract» на «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» або «Універсальна Gold». З 01.09.2014 року змінено процентну ставку по кредитним картам «Універсальна» та «Універсальна Gold» (зміну здійснено тільки для витрат здійснених до 01.09.2014 року). З 01.09.2015 року змінено тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна» та «Універсальна Gold»: розмір процентної ставки, пені тощо.
Разом з тим, зазначений витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містить підпису позичальника про ознайомлення з ними, жодних даних про те, що вказані тарифи продовжували діяти і станом на час підписання відповідачем анкети-заяви у травні 2015 року, позивачем не надано, а тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено, який саме тариф було обрано відповідачем.
В позовній заяві позивачем не зазначено та не надано відповідних доказів, за якими саме тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна» відповідач отримала кредитну картку, а відтак позивачем не доведено розмір, порядок та умови нарахування процентів та пені, що були узгоджені сторонами при укладенні договору.
Отже, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з наданими позивачем тарифами була ознайомлена відповідач і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказаний документ на момент підписання анкети-заяви містив умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів) саме у зазначеному витягу з Тарифів, що доданий банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка витягу з Тарифів із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування (постанова Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) .
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року зазначила, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, яка не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
За викладених обставин, суд першої інстанції, оцінюючи надані позивачем докази в їх сукупності, дійшов правильних висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 в частині стягнення відсотків за користування кредитом, пені, комісії та штрафів, оскільки позивачем не надано доказів щодо всіх істотних умов кредитування, зокрема, розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитними коштами, який погоджено між сторонами.
При цьому відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Також зі змісту анкети-заяви вбачається, що укладений між сторонами кредитний договір 25 травня 2015 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
З матеріалів справи вбачається, що до апеляційної скарги позивачем додано виписку по рахунку, довідку про видані картки та копію фотокартки позичальника.
Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Як вбачається з матеріалів справи, розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, позивач до позовної заяви не надав доказів щодо строку дії картки та її типу, що є істотними умовами договору, а також виписки з рахунків відповідача позивачем надано не було.
У позовній заяві не вказано, що позивач не має змоги надати відповідні докази разом з позовною заявою. Надалі будь - яких письмових звернень до суду із зазначенням доказів, які бажає долучити позивач із зазначенням об'єктивних причин неможливості їх надання останній не подавав.
Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Частиною 1 та 2 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Виходячи з викладеного, колегією суддів відмовлено у прийнятті доказів від позивача на стадії апеляційного розгляду, оскільки розгляд справи на підставі доказів, які не надавалися до суду першої інстанції суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції на підставі ч. 3 ст. 367 ЦПК України, позбавлений процесуальної можливості прийняти зазначені документи до уваги як належні та допустимі докази.
Крім того, в матеріалах справи (а.с. 41) міститься клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами, тоді як до позовної заяви були надані: копія анкети-заяви ОСОБА_1 , розрахунок заборгованості, Витяг з Тарифів, витяг із Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач, підписуючи анкету-заяву від 25 травня 2015 року, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості погодився з формою договору та його умовами, колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені посилання представника позивача не відповідають змісту анкети-заяви, в якій зазначено лише загальну назву Умов та Правил, без їх ідентифікації відповідно до дати, коли вони були затверджені, або станом на яку вони були чинні. Доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву, банком не надано, а відтак підстави брати їх до уваги відсутні.
Відсутність підпису відповідача на умовах надання споживчого кредиту фактично надає можливість банку надавати умови у будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. Зазначення у Анкеті-заяві про ознайомлення з умовами надання кредиту, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк. При цьому, із наданої позивачем копії Анкети-заяви не можна зробити висновок, на які саме умови та тарифи обслуговування карт, запропонованих банком, погодився відповідач.
Враховуючи, що наданий позивачем Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт не містить підпису відповідача ОСОБА_1 ,тоді як у вказаному витягу міститься чотири різних види тарифів, що встановлені для різних видів карт, зазначений витяг не може вважатися доказом на підтвердження умов кредитування.При цьому, із наданої позивачем копії анкети-заяви також не можна зробити висновок, на які саме умови та тарифи обслуговування карт, запропонованих банком, погодився відповідач, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги про те, що посилання суду в оскаржуваному рішенні на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17, є бездоказовим та безпідставним, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки спір у даній справі виник з подібних правовідносин, що розглядались у справі № 342/180/17 за результатами розгляду якої з метою формування єдиної правозастосовної практики, Великою Палатою Верховного Суду надано правовий висновок, що в свою чергу, відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, суд повинен враховувати при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом вимог ст. 1046, 1048 ЦК України колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки такі доводи не містять обґрунтованих посилань на докази, які б підтверджували факт досягнення згоди між сторонами щодо процентної ставки за користування кредитом, а вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами з підстав та у розмірах, встановленими актами законодавства, зокрема ст. 1048 ЦК України, позивач не пред'являв.
Крім того, доведення факту укладення договору та його умов, наявності заборгованості за кредитом та процентів користування коштами є обов'язком позивача, який не надав належних та допустимих доказів щодо розміру відсотків за користування кредитом, пені та штрафів та конкретні умови їх нарахування, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів відхиляє.
Отже, позивачем не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо розміру відсотків за користування кредитом, пені, комісії та штрафу, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг і витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт не містить підпису позичальника, а тому вимога банку про стягнення зазначених складових заборгованості не підлягає задоволенню.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитом, пені, комісії та штрафів, на їх правильність не впливають.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту, враховуючи наступне.
З матеріалів справи вбачається, що справа розглянута у відсутності відповідача, яка доводи позовних вимог не спростувала, участі у змагальному процесі не брала. Відповідач не подала відзиву на позовну заяву та не надала жодного доказу на спростування факту отримання кредитних коштів у зазначеному позивачем розмірі.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів приходить до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
У зв'язку з цим колегія суддів не погоджується з висновком суду про те, що АТ КБ «Приватбанк» не надано доказів на підтвердження розміру наданого кредиту, оскільки спростовується доказами, поданими позивачем, а саме заявою ОСОБА_1 , підписаною нею особисто (а.с. 6), та розрахунком заборгованості, з якого вбачається, що позичальник користувалась кредитними коштами та частково погашала кредит (а.с. 4-5).
Отже, колегія суддів дійшла висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги та наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» суми заборгованості за тілом кредиту.
Так, відповідно до вказаного розрахунку у період з 02.07.2015 року станом на 28.02.2018 року відповідачем було отримано кредитних коштів на суму 4504 грн. 88 коп., однак у період до 31.07.2019 року зазначена заборгованість сплачена відповідачем не була.
Таким чином, оскільки відповідачем не спростовано розмір заборгованості за тілом кредиту у сумі 4504 грн. 88 коп., тому заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку.
Враховуючи викладене , колегія суддів дійшла висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги та наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4504, 88 грн. за кредитним договором № б/н від 25 травня 2015 року, у зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню у вказаній частині на підставі ст. 376 ЦПК України з прийняттям постанови про часткове задоволення позову.
Згідно із положеннями ч. 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» пропорційно до задоволених позовних вимог підлягають стягненню судові витрати в розмірі 4,18% від суми сплаченого судового збору. Враховуючи, що при поданні позову позивачем було сплачено 1921 грн., при поданні апеляційної скарги - 2881, 50 грн., то сума судових витрат, що підлягають відшкодуванню позивачу, становить : 4802, 50 грн. х 4,18% = 200 грн. 74 коп.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381-383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 травня 2020 року - скасувати в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по кредиту та прийняти постанову:
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитом в розмірі 4504 ( чотири тисячі п'ятсот чотири ) грн. 88 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 200 грн. 74 коп.
В іншій частині рішення Дніпровськогорайонного суду міста Києва від 07 травня 2020 року - залишити без змін.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського,1-Д; код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Немировська О.В.
Чобіток А.О.