03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
апеляційне провадження №22-ц/824/5985/2020
24 вересня 2020 року м. Київ
Справа № 359/107/16
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.,
за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Інституту розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця Національної академії аграрних наук України на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2020 року, постановлену у складі судді Борця Є.О.,
у справі за заявою Інституту розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця Національної академії аграрних наук України про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заінтересована особа - ОСОБА_1 ,
встановив:
В грудні 2019 року заявник Інститут розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця НААНУ звернувся до суду з заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа №2/359/658/2016, №359/107/16-ц, виданого 06 червня 2019 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області про поновлення ОСОБА_1 на роботі в Інституті розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця НААНУ на посаді провідного юрисконсульта сектору з кадрової роботи правового забезпечення та діловодства.
В заяві представник заявника посилається на те, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2016 року ОСОБА_1 була поновлена на роботі в Інституті розведення і генетики тварин ім. Зубця М.В. НААНУ на посаді провідного юрисконсульта сектору з кадрової роботи правового забезпечення та діловодства. Рішення суду в частині поновлення позивача на роботі було звернуто до негайного виконання. Наказом директора Інституту розведення і генетики тварин ім. Зубця М.В. НААНУ №32-К від 29 березня 2016 року ОСОБА_1 була поновлена на посаді провідного юрисконсульта.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 14 червня 2016 року було скасовано рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2016 року та відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову. Тому наказом директора Інституту розведення і генетики тварин ім. Зубця М.В. НААНУ №56-К від 04 липня 2016 року ОСОБА_1 була звільнена з роботи. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2016 року було скасовано рішення Апеляційного суду Київської області від 14 червня 2016 року та передано цивільну справу на новий апеляційний розгляд.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14 лютого 2017 року було залишено без змін рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2016 року. 06 червня 2019 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області видав виконавчий лист №2/359/658/2016, №359/107/16-ц про поновлення ОСОБА_1 на роботі в Інституті розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця НААНУ на посаді провідного юрисконсульта сектору з кадрової роботи правового забезпечення та діловодства.
Однак рішення суду в частині поновлення позивача на роботі було виконано ще в 2016 році, що свідчить про відсутність підстав для повторної видачі виконавчого документу. ОСОБА_1 належить звернутись до суду з новим позовом про поновлення на роботі після повторного звільнення 04 липня 2016 року.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2020 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою, представник Інституту розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця Національної академії аграрних наук України - Максименко Ю.П. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нове судове рішення, яким задовольнити заяву, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Вказував, що оскільки рішення про поновлення на роботі було виконане в повному обсязі 29 березня 2016 року, а виконавче провадження закінчено, ОСОБА_1 не мала права звертатись до Бориспільського міськрайонного суду про видачу другого виконавчого листа з того самого предмету спору. Суд першої інстанції перевищив свої повноваження, видавши не тільки другий виконавчий лист від 06.06.2019 року, а й самовільно змінивши резолютивну частину рішення суду апеляційної інстанції. Зміст виконавчого листа від 06.06.2019 року прямо суперечить ухвалі Апеляційного суду Київської області від 14.02.2017 року та вимогам до виконавчого документа, встановлених ч.5 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».
Звертає увагу на те, що норми ЦПК передбачають видачу одного (єдиного) виконавчого листа і в разі втрати оригіналу виконавчого документа судом видається його дублікат, про що постановляється ухвала, а не видається новий виконавчий лист з іншої дати. Стверджує, що мотиви, якими керувався суд в оскаржуваній ухвалі, не відповідають дійсності та є упереджено помилковими, адже суд фактично вийшов за межі предмету спору судової справи про звільнення ОСОБА_1 з 01.12.2015 року і дослідив інше звільнення від 04.07.2016 року, яке є самостійним предметом трудового спору.
Посилається на те, що наказ № 58-К про звільнення ОСОБА_1 від 04.07.2016 року буввиданий Інститутом самостійно, на підставі дискреційних повноважень роботодавця, який керувався власними мотивами та доцільністю. ОСОБА_1 була належним чином ознайомлена з наказом про звільнення від 04.07.2016 року, про що свідчить її підпис, а також проставлена її рукою в той же день дата ознайомлення. Вона мала повне право оскаржити наказ від 04.07.2016 року у встановленому порядку до суду - в порядку позовного провадження, чого позивачем зроблено не було. Тоді як предметом спору у цій справі, яка неодноразово переглядалась судами апеляційної та касаційної інстанцій, є поновлення на роботі ОСОБА_1 у зв'язку з її звільненням 01 грудня 2015 року.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Вказує, що виконавчий лист видано не помилково, а на підставі рішення апеляційного суду від 14.02.2017 року.
В судовому засіданні представник Інституту розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця Національної академії аграрних наук України - Максименко Ю.П. підтримав доводи апеляційної скарги, просив ухвалу суду скасувати.
Заінтересована особа ОСОБА_1 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила залишити ухвалу суду без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Бориспільського міськрайонного суду від 11 березня 2016 року набрало законної сили 14 лютого 2017 року, що стало підставою для видачі виконавчого листа про поновлення ОСОБА_1 на роботі в Інституті розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця НААНУ на посаді провідного юрисконсульта сектору з кадрової роботи правового забезпечення та діловодства. У зв'язку з тим, що рішення Бориспільського міськрайонного суду від 11 березня 2016 року було помилково скасовано та, як наслідок, безпідставно звільнено позивача з роботи, судове рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі, яке набрало законної сили, залишається не виконаним.
Спір про поновлення ОСОБА_1 на роботі остаточно вирішений ухваленням рішення Бориспільського міськрайонного суду від 11 березня 2016 року, що свідчить про відсутність підстав для додаткового пред'явлення ОСОБА_1 позову про поновлення на роботі. Крім того, зміст виконавчого документа відповідає резолютивній частині рішення Бориспільського міськрайонного суду від 11 березня 2016 року, а тому помилка у виконавчому документі відсутня.
Суд вважав, що визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, призведе до того, що рішення суду так і залишиться не виконаним на шкоду ОСОБА_1 . У такий спосіб буде порушено не тільки її право на працю, але й право на справедливий суд, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа №2/359/658/2016, №359/107/16-ц, виданого 06 червня 2019 року Бориспільським міськрайонним судом, про поновлення ОСОБА_1 на роботі в Інституті розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця НААНУ на посаді провідного юрисконсульта сектору з кадрової роботи правового забезпечення та діловодства.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість судових рішень.
Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину «судового провадження» відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавчий документ - це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов як підстава для їх виконання.
За змістом ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» початком примусового виконання рішення є винесення виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 1 ст. 431 ЦПК України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (ч.3 ст. 431 ЦПК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Відповідно до змісту вказаної вище процесуальної норми, виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку:
1) якщо його було видано помилково;
2) якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому словосполучення «або з інших причин» стосується саме припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню.
Таким чином, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, проте наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання тощо.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2016 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до Інституту розведення і генетики тварин ім. Зубця М.В. Національної академії аграрних наук України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди (а.с. 41-45).
Вказаним судовим рішенням поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного юрисконсульта сектору з кадрової роботи правового забезпечення та діловодства Інституту розведення і генетики тварин ім. Зубця М.В. Національної академії аграрних наук України.
Стягнуто з Інституту розведення і генетики тварин ім. Зубця М.В. Національної академії аграрних наук України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 9746, 93 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного юрисконсульта сектору з кадрової роботи правового забезпечення та діловодства Інституту розведення і генетики тварин ім. Зубця М.В. Національної академії аграрних наук України.
23 березня 2016 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області видав виконавчий лист №359/107/16-ц, №2/359/658/2016 про поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного юрисконсульта сектору з кадрової роботи правового забезпечення та діловодства Інституту розведення і генетики тварин ім. Зубця М.В. Національної академії аграрних наук України - для негайного виконання рішення суду в цій частині. (а.с.76).
25 березня 2016 року головним державним виконавцем ВДВС Бориспільського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с. 78).
Наказом директора Інституту розведення і генетики тварин ім. Зубця М.В. НААНУ №32-К від 29 березня 2016 року ОСОБА_1 була поновлена на посаді провідного юрисконсульта (а.с. 12).
Постановою головного державного виконавця ВДВС Бориспільського міськрайонного управління юстиції від 29 березня 2016 року закінчено виконавче провадження на підставі п.8 ч.1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 39).
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 14 червня 2016 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2016 року було скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 (а.с.93-96).
Наказом директора Інституту розведення і генетики тварин ім. Зубця М.В. НААНУ №58-К від 04 липня 2016 року ОСОБА_1 була звільнена з роботи на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 14.06.2016 року (а.с.88).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2016 року рішення Апеляційного суду Київської області від 14 червня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до апеляційного суду. (а.с.97-102)
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14 лютого 2017 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2016 року залишено без змін (а.с.46-49).
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 травня 2017 року клопотання ОСОБА_1 про роз'яснення рішення суду та ухвалення додаткового рішення суду задоволено частково. Роз'яснено, що ОСОБА_1 належить поновити на посаді провідного юрисконсульта сектору з кадрової роботи правового забезпечення та діловодства Інституту розведення і генетики тварин ім. Зубця М.В. Національної академії аграрних наук України з 01 грудня 2015 року (а.с. 74-75).
Постановою Верховного Суду від 19 грудня 2018 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 14 лютого 2017 року залишено без змін.
06 червня 2019 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області видав виконавчий лист №2/359/658/2016, №359/107/16-ц наступного змісту:
«Апеляційну скаргу Інституту розведення і генетики тварин ім. Зубця М.В. НААНУ відхилити. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2016 року залишити без змін.
Позов ОСОБА_1 до Інституту розведення і генетики тварин ім. Зубця М.В. Національної академії аграрних наук України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 на посаді провідного юрисконсульта сектору з кадрової роботи правового забезпечення та діловодства Інституту розведення і генетики тварин ім. Зубця М.В. Національної академії аграрних наук України з 01 грудня 2015 року.»
Рішення суду набрало законної сили 14 лютого 2017 року. Строк пред'явлення виконавчого листа до виконання до 14 лютого 2020 року (а.с.6).
Крім того, зі змісту виконавчого листа вбачається, що виконавчий лист видано Бориспільським міськрайонним судом Київської області за судовим рішенням Апеляційного суду Київської області від 14 лютого 2017 року (а.с.6).
Отже, з матеріалів справи вбачається, що рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2016 року, яке набрало законної сили 14 лютого 2017 року, не виконане у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 на підставі наказу директора Інституту розведення і генетики тварин ім. Зубця М.В. НААНУ №58-К від 04 липня 2016 року внаслідок ухвалення помилкового рішення Апеляційним судом Київської області від 14 червня 2016 року, яке в подальшому скасоване судом касаційної інстанції.
Таким чином, встановивши, що виконавчий лист, виданий на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2016 року, яке набрало законної сили 14 лютого 2017 року, підлягає обов'язковому виконанню, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню відповідно до положень ст.432 ЦПК України, оскільки процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Доводи апеляційної скарги про те, що рішення про поновлення на роботі було виконано в повному обсязі, а виконавче провадження закінчено, а тому ОСОБА_1 не мала права звертатись до Бориспільського міськрайонного суду про видачу другого виконавчого листа з того самого предмету спору колегія суддів відхиляє враховуючи наступне.
Встановлено, що виконавче провадження, відкрите 25.03.2016 року на підставі виконавчого листа від 23.03.2016 року про негайне виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2016 року, закінчено у зв'язку наказом директора Інституту розведення і генетики тварин ім. Зубця М.В. НААНУ №32-К від 29 березня 2016 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного юрисконсульта.
Однак, наказом директора Інституту розведення і генетики тварин ім. Зубця М.В. НААНУ №58-К від 04 липня 2016 року ОСОБА_1 була звільнена з роботи на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 14.06.2016 року, яким скасовано рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2016 року.
Разом з тим, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2016 року рішення Апеляційного суду Київської області від 14 червня 2016 року, на підставі якого ОСОБА_1 вдруге звільнена з роботи, скасовано. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14 лютого 2017 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2016 року залишено без змін.
Отже, у зв'язку з тим, що рішення Бориспільського міськрайонного суду від 11 березня 2016 року було помилково скасовано, внаслідок чого позивача було звільнено з роботи, судове рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі, яке набрало законної сили 14 лютого 2017 року, залишається не виконаним.
З матеріалів справи встановлено, що спір про поновлення ОСОБА_1 на роботі вирішений ухваленням рішення Бориспільського міськрайонного суду від 11 березня 2016 року, яке остаточно набрало законної сили 14 лютого 2017 року
Тому судом 06 червня 2019 року видано виконавчий лист №2/359/658/2016, №359/107/16-ц на виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2016 року, яке набрало законної сили 14 лютого 2017 року.
Таким чином, оскільки рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2016 року, яке підлягає обов'язковому виконанню згідно з п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. 18 ЦПК України, залишилось не виконаним у зв'язку з його скасуванням судом апеляційної інстанції 14.06.2016 року, права ОСОБА_1 , встановлені зазначеним судовим рішенням, не відновлені. Тому судом правомірно 06 червня 2019 року видано виконавчий лист №2/359/658/2016, №359/107/16-ц про поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного юрисконсульта сектору з кадрової роботи правового забезпечення та діловодства Інституту розведення і генетики тварин ім. Зубця М.В. Національної академії аграрних наук України з 01 грудня 2015 року.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції перевищив свої повноваження, видавши другий виконавчий лист від 06.06.2019 року, самовільно змінивши резолютивну частину рішення суду апеляційної інстанції, зміст виконавчого листа від 06.06.2019 року прямо суперечить ухвалі Апеляційного суду Київськоїобласті від 14.02.2017 року колегія суддів відхиляє, оскільки у виконавчому листі викладено зміст резолютивної частини рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2016 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14 лютого 2017 року.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 травня 2017 року роз'яснено рішення вказаного суду від 11 березня 2016 року щодо дати, з якої ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі, а саме - з 01 грудня 2015 року ( а.с. 74-75).
Частиною 1 ст. 431 ЦПК України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Судом встановлено, що виконавчий лист №2/359/658/2016, №359/107/16-ц від 06 червня 2019 року видано Бориспільським міськрайонним судом Київської області на підставі ухвали Апеляційного суду Київської області від 14 лютого 2017 року.
З матеріалів справи вбачається, що 28 листопада 2019 року державним виконавцем Бориспільського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного юрисконсульта сектору з кадрової роботи правового забезпечення та діловодства Інституту розведення і генетики тварин ім. Зубця М.В. Національної академії аграрних наук України з 01 грудня 2015 року, що відповідає резолютивній частині рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2016 року.
Тобто, виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2016 року здійснюється відповідно до змісту його резолютивної частини та не суперечить йому.
Як вбачається зі змісту виконавчого листа від 06 червня 2019 року, в ньому зазначено дату його видачі, назву документу, назву суду, що його видав, дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ, найменування стягувача та боржника, ідентифікаційний код юридичної особи боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків стягувача, виклад резолютивної частини рішення, дата набрання рішенням законної сили, строк пред'явлення рішення до виконання.
Тобто, обов'язкові реквізити передбачені п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому листі наявні, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Отже, виконавчий лист №2/359/658/2016, №359/107/16-ц від 06 червня 2019 року відповідає вимогам до виконавчого документа, встановленим у ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» та не був виданий помилково, обов'язок боржника наявний, оскільки рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2016 року, яке набуло чинності 14 лютого 2017 року, не виконано.
Доводи апеляційної скарги представника боржника про те, що у даному випадку ОСОБА_1 мала б звернутися до суду з новим позовом про поновлення на роботі, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки підставою видачі наказу про звільнення від 04 липня 2016 року зазначено рішення Апеляційного суду Київської області від 14 червня 2016 року, яке в подальшому було скасоване ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 21 грудня 2016 року. Зазначені судові рішення були прийняті у рамках однієї справи, провадження у якій було відкрито 12 січня 2016 року, і остаточно рішення суду від 11 березня 2016 року набуло законної сили 14 лютого 2017 року.
Отже, відсутні підстави вважати, що між сторонами виникли інші правовідносини, ніж ті, що стали підставою для пред'явлення ОСОБА_1 позову про поновлення на роботі у січні 2016 року.
Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки зазначення у виконавчому листі, крім змісту судового рішення, яке безпосередньо підлягає виконанню, також і змісту ухвали апеляційного суду про залишення вказаного судового рішення без змін, не можуть бути підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, адже викладене не свідчить про відсутність обов'язку боржника виконати судове рішення, що набуло законної сили.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування ухвали суду першої інстанції. Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою та не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Інституту розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця Національної академії аграрних наук України - залишити без задоволення.
Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 02 жовтня 2020 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Немировська О.В.
Чобіток А.О.