справа № 197/226/20
провадження № 2/197/443/20
07 жовтня 2020 року смт Широке
Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Охнач О.В.,
за участі:
секретаря судового засідання: Гетьманенко О.І.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні, у приміщенні суду, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
І. Стислий виклад позицій сторін.
Позивач звернувся 10.03.2020 р. до суду з позовною заявою, в якій просить розірвати шлюб з відповідачем.
В обґрунтування позову посилається на те, що шлюб зареєстрований 15.08.2014 року Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 658. Від шлюбу мають одну дитину, - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторони шлюбно-сімейні відносини не підтримують з серпня 2017 року, спільне господарство не ведуть. Вважає, що примирення між ними не можливе, а тому вона вимушена звернутись до суду з даним позовом.
ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 04.08.2020 року позовну заяву прийнято і відкрито провадження у справіта призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач повідомлений у встановленому законом порядку про час та місце проведення судового засідання, в судове засідання не з'явився, від неї надійшла заява, в якій вона просить справу розглянути за її відсутності, позов підтримує в повному обсязі, на примирення не погоджується, просить залишити післяшлюбне прізвище « ОСОБА_1 ». Судові витрати просить їй не відшкодовувати
Відповідач повідомлений у встановленому законом порядку про час та місце проведення підготовчого судового засідання, в судове засідання не з'явився, від нього надійшла заява, в якій він просить позовні вимоги задовольнити, визнає їх в повному обсязі та беззаперечно, на примирення не погоджується, судове засідання просить провести за своєї відсутності.
Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання і заявили клопотання про розгляд справи у їх відсутності, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Сторони по справі перебувають у шлюбі з 15.08.2014 року, який зареєстрований Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 658, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (арк.с. 30).
Як вбачається з копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 27.01.2015 Тернівським відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, за час спільного проживання у сторін народилася дитина, а саме: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 65 (арк.с. 5).
Спір з приводу визначення місця проживання дитини відсутній.
Сторони проживають окремо та не ведуть спільне господарство, не підтримують подружніх відносин з серпня місяця 2017 року.
Між сторонами виник спір з приводу розірвання шлюбу, який вони, враховуючи наявність неповнолітньої дитини, не можуть розірвати в позасудовому порядку.
ІV. Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права, оцінка суду.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази, які надані позивачкою на обґрунтування позовних вимог, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, беручи до уваги визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав:
Суд погоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», згідно якої у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Статтею 51 Конституції України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.
Крім цього, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», який є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, відповідно до ст. 10 ЦК України, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Стаття 8 Конвенції декларує, що кожен має право на повагу до його приватного i сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції. За ч. 2 вказаної статті, органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом, і коли це необхідно в демократичному суспiльствi в інтересах національної i громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав i свобод інших осіб.
Як проголошено положеннями ст. 12 Конвенції, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім'ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права, так і безумовним правом чоловіка і жінки є право на розірвання шлюбу, через призму зокрема ст. ст. 5, 8 вказаного міжнародного договору.
У пункті 84 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Валліанатос та інші проти Греції" від 07.11.2013 (Заяви N N 29381/09 та 32684/09) передбачено: "Суд наголошує на принципах, встановлених у його практиці. Мета захисту родини у її традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів… Також, з огляду на те, що Конвенція є "живим" документом, який слід тлумачити у світлі умов сьогодення…, держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім'ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов'язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя".
Окрім цього, п. 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Фернандес Мартінес проти Іспанії" (заява 56030/07) від 12.06.2014 встановлено: "Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим повторно наголошується, що відповідно до ст. 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні.".
Згідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в ст. 16 Конвенції "Про дискримінацію жінок" в ч. 1 підпункту "с", "однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання". Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Суд дійшов висновку, що сім'я розпалася остаточно, примирення неможливе, збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, що має істотне значення, у зв'язку із чим шлюб зареєстрований між сторонами, повинен бути розірваний.
Частина перша ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Поняття "приватного та сімейного життя" ЄСПЛ не є чітко визначеним, і охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, є права особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (справа "Пек проти Сполученого Королівства" від 28.01.2003 року, заява N 44647/98).
При вирішенні спору про розірвання шлюбу суд враховує, що позивач та відповідач тривалий час, не проживають сім'єю, у них різні погляди на життя на сімейні цінності, між сторонами спору припинилися шлюбні стосунки, вони перестали вести спільне господарство й проживають окремо.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Як вбачається зі змісту ч. 3 та ч. 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя або одного з них на підставі постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану, відповідно до статей 106 та 107 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Суд не застосовує положення ст. 111 СК України, оскільки в судом було зібрано достатньо доказів, які підтверджують, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими, почуття любові та взаємоповаги зникло, а подальше спільне проживання суперечить інтересам сторін.
Відповідно до ст. 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї суперечитиме інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як визначено ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Доводи позивача про те, що сторони спільно не проживають, між ними припинилися будь-які шлюбні відносини, їхній шлюб носить формальний характер, чого не заперечує відповідач підтверджені матеріалами справи. Сторони не бажають зберегти сім'ю, наполягають на розірванні шлюбу, вважають примирення між ними неможливим. Оскільки обидві сторони наполягають на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
Позивач просить також після розірвання шлюбу залишити післяшлюбне прізвище « ОСОБА_1 ».
Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
V. Розподіл судових витрат між сторонами.
Позивачка у своїй заяві від 07.10.2020 року просила суд судові витрати їй не відшкодовувати, тому останні не підлягають відшкодуванню.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 24, 55, 56, 104, 110, 112 СК України, ст. ст. 81, 247, 263, 265, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 15 серпня 2014 року Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 658, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , розірвати.
Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 прізвище «ОСОБА_1 ».
Судові витрати позивачу не відшкодовувати.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасники справи (данні):
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
СУДДЯ О.В.ОХНАЧ