Справа № 216/1771/17
провадження 2/216/450/20
іменем України
про закриття провадження у справі
31 серпня 2020 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:
головуючого судді Кузнецова Р.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Кузь А.Ю.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі суду № 4 в місті Кривому Розі, цивільну справу за позовом Криворізького міськрайонного центру зайнятості до Криворізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 про стягнення виплаченого забезпечення,-
У провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом Криворізького міськрайонного центру зайнятості до Криворізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 про стягнення виплаченого забезпечення.
Ухвалою суду від 09.10.2019 прийнято справу до свого провадження та призначено її до розгляду у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження.
Належним чином повідомлені сторони та третя особа до суду не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, відповідно до вимог ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що наказом Криворізького міськрайонного центру зайнятості № НТ 151125 від 25.11.2015 ОСОБА_1 був наданий статус безробітного та відповідно було призначено матеріальне забезпечення на випадок безробіття з урахуванням страхового стажу.
Позивачем здійснено виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 за період з 07.12.2015 року по 15.08.2016 в розмірі 14 424,37 грн.
ОСОБА_1 наказом ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 31.08.2016 № 12 о/с поновлено на посаді.
За ознаками використання праці та оформлення трудових відносин відповідач підпадає під визначення роботодавця незаконно звільненого працівника, а, відтак, в силу ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" зобов'язаний нести за це матеріальну відповідальність (грошове зобов'язання).
Таким чином, предметом спору у зазначеній цивільній справі є стягнення з відповідача виплаченого забезпечення (допомоги по безробіттю).
Положеннями ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що саме судове рішення про поновлення працівника на роботі може бути правовою підставою для стягнення з працедавця суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному. Отже, обов'язок працедавця відшкодувати фонду соціального страхування суму виплат по безробіттю та наданих соціальних послуг виникає за наслідком прийняття судового рішення про поновлення працівника на роботі (постанова Верховного Суду у складі колегії КГС від 06.07.2018 року по справі № 921/220/17-г/16).
Спір про стягнення зазначених сум не є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції. При цьому, відповідач у справі - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області у спірних правовідносинах виступає не як суб'єкт владних повноважень, а як роботодавець поновлених на роботі за рішенням суду осіб, яким було виплачено забезпечення та надано соціальні послуги як безробітним відповідно до Закону №1533-ІІІ, тому не підпадає під ознаки адміністративного судочинства.
Водночас, спір про право, яке виникає в силу визначеного Законом №1533-ІІІ зобов'язання, за наслідком прийняття судового рішення про поновлення на роботі працівника юридичної особи, яка не перебуває у відносинах владного підпорядкування щодо Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, є за своєю правовою природою господарсько-правовим і підлягає розгляду в судах господарської юрисдикції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2018 року у справі № 814/2595/16).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Оскільки, судом встановлено, що характер правовідносин, які виникли, стосуються прав та інтересів позивача та відповідача саме як учасників господарських відносин, справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, тому суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 255, 260 ЦПК України, суд -
Закрити провадження у цивільній справі за позовом Криворізького міськрайонного центру зайнятості до Криворізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 про стягнення виплаченого забезпечення.
Роз'яснити позивачу, що заявлений позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та за предметною підсудністю відноситься до компетенції Господарського суду Дніпропетровської області.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Р.О.Кузнецов