Справа № 215/4002/20
2/215/2511/20
06 жовтня 2020 року Тернівський районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області
в складі: головуючого, судді - Коноваленка М.І.
секретар судового засідання - Таран В.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради про визначення часток у праві спільної сумісної власності подружжя,-
13.07.2020 р. позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради про визначення часток у праві спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Просить визнати, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя, належало кожному окремо, на праві спільної сумісної власності подружжя по 1/2 частки житлового будинку з господарчими побудовами АДРЕСА_1 .
В обґрунтування вказує, що 21.04.1947 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 та проживали однією сім'єю. Перебуваючи у шлюбі ОСОБА_3 уклав договір купівлі-продажу житлового будинку від 15.06.1956 р., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За договором купівлі-продажу житлового будинку покупцем є ОСОБА_3 та реєстрація права власності проведена на його ім'я.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 . За життя 16.05.2006 р. кожен з них склали заповіт, яким усе належне їм майно заповіли - ОСОБА_1 . Заповіти були посвідчені 16.05.2006 р. приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Бикановою І.М. та зареєстровані у реєстрі за №1517 та №1516.
27.11.2018 р. позивач звернулася до приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Биканової І.М. для оформлення свідоцтва про право на спадщину, після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на житловий будинок, який належав їм за життя, але у видачі свідоцтва їй було відмовлено оскільки спадкове майно було придбано подружжям у шлюбі, а від так кожному з них належить шлюбна доля, яку в досудовому порядку, згідно чинного законодавства, виділити не можливо, тому позивач змушена звернутися до суду для встановлення часток у праві спільної сумісної власності подружжя, так як існують перешкоди для оформлення свідоцтва про право власності у нотаріальному порядку.
Позивач в судове засідання не з'явилася, подала заяву в якій підтримує позовні вимоги та просить справу розглядати за своєї відсутності.
Відповідач виконавчий комітет Тернівської районної у місті ради направив суду листа про визнання позову, та розгляд справи за відсутності представника.
Ухвалою судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.07.2020 прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, розгляд призначено за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.08.2020 закрито підготовче провадження по справі та призначено судовий розгляд.
Інші процесуальні дії не вчинялись, заходи забезпечення доказів/позову, зупинення/відновлення провадження не застосовувались.
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін, відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, на підставі наявних у суду матеріалів, враховуючи, що останні скористалися своїми процесуальними правами.
Положеннями ч.2 ст.247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст.263 ч.6 ЦПК України, якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
Відповідно до ст.206 ч.ч.1, 4 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову,а відповідач-визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Оскільки відповідач позов визнав, відповідно до ст.206 ч.4, 263 ч.6 ЦПК України, суд приймає визнання позову відповідачем, яке на думку суду не суперечить вимогам закону, позов є законним та для його задоволення маються всі законні підстави. Наявність шлюбних відносин, смерть спадкодавців, відмова нотаріуса у зв'язку з невиділеними частками в праві спільної сумісної власності подружжя, підтверджується наданими позивачем доказами.
Згідно з ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу є їхньою спільною сумісною власністю, що також узгоджується зі статтею 16 ЗУ «Про власність» від 07.02.1991, яка діяла на час набуття права власності померлими.
Частина 2 статті 13 Кодексу про шлюб та сім'ю України, вказує що права і обов'язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану.
Згідно зі ст. 22, 28 вказаного Закону, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Кожна річ, набута за час шлюбу є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Відповідно до ст.370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними, законом або рішенням суду, що узгоджується з п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності».
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК).
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Позивач позбавлений можливості вирішити питання оформлення спадщини на будинок в позасудовому порядку.
Оскільки визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, котрий має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, враховуючи те, що нотаріусом відмовлено у вчинені нотаріальної дії щодо видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , суд вважає, що його позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню.
Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту свого невизнаного права стосовно визнання права власності на спадкове майно, а не визнання права на спадщину, відповідає правовідносинам які склалися, оскільки існують виняткові обставини. Як вказав ВССУ в листі №16.05.2013 № 24-753/0/4-1, та пленумі про судову практику у справах про спадкування - визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, зокрема в разі відсутності часток в праві спільної сумісної власності подружжя.
Оскільки відповідач позов визнав, відповідно до ст.206 ч.4 ЦПК України, суд приймає визнання позовних вимог щодо визнання права власності за позивачами, яке здійсненими судом заходами по перевірці на думку суду, не суперечить вимогам закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, позов є законним та для його задоволення маються всі законні підстави.
Враховуючи вказані вище норми, суд приходить до висновку, що належність померлим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за життя житлового будинку з господарчими побудовами за адресою: будинку АДРЕСА_1 , на праві власності, рівність часток власників, підтверджується наданими позивачем доказами, тому позов підлягає задоволенню.
На підставі ч.1 ст.70 СК України, ст.ст. 368, 370, 372, 1296, 1297 ЦК України, керуючись ст.ст.206 ч.4, 247 ч.2, 263-267, 274 ч.4 ЦПК України суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради про визначення часток у праві спільної сумісної власності подружжя - задовольнити.
Визначити частки в праві спільної сумісної власності подружжя, що ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя належало на праві власності по 1/2 частині житлового будинку з господарчими побудовами АДРЕСА_1 кожному.
Копію рішення направити сторонам.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення складено суддею без проголошення 06.10.2020 року.