03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 753/16439/16
Головуючий у першій інстанції - Колесник О.М.
Номер провадження № 22-ц/824/10894/2020
30 вересня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря - Владімірової О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 січня 2020 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
У вересні 2016 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому просило в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед АТ «УкрСиббанк» за договором про надання споживчого кредиту №11312208000 від 07 березня 2008 року за основним боргом і процентами в розмірі 397 633,11 доларів США та пені за порушення термінів повернення кредиту та процентів за кредит в розмірі 2 325 141,26 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 37,10 кв.м., яка належить ОСОБА_3 на праві власності.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 07 березня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №11312208000, згідно умов якого банк зобов'язувався надати позичальнику кредит, а позивальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту та договором.
Вказував, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 07 березня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки №1332, відповідно до умов якого в іпотеку було передано нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , що належить відповідачу.
Позивач зазначав, що у зв'язку із невиконанням умов договору, рішенням Подільського районного суду м. Києва від 18 грудня 2012 року було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "УкрСиббанк" 243 932,92 доларів США та судові витрати.
Разом з тим, позивач вказував, що ОСОБА_3 умови договору належним чином не виконуються, внаслідок чого за ним рахується заборгованість за кредитним договором, а тому, відповідно до Закону України «Про іпотеку» позивач був вимушений звернутись до суду та просити в рахунокпогашення цієї заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки.
Окрім того, представник позивача зазначав, що договір купівлі-продажу спірної квартири, який був укладений 06 травня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є недійсним в силу вимог закону (нікчемним), оскільки ОСОБА_3 продав квартиру всупереч забороні відчуження предмета іпотеки без згоди іпотекодержателя - ПАТ "УкрСиббанк".
Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 30 січня 2020 року позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задоволено. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 у розмірі 397 633,11 доларів США за основним боргом і процентами та 2 325 141,26 грн. пені за порушення термінів повернення кредиту та процентів за кредит за договором про надання споживчого кредиту №11312208000 від 07 березня 2008 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 , а також на підставі договору іпотеки від 07 березня 2008 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 , посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М. і зареєстрованим у реєстрі за №1332, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 83,20 кв.м.; житловою площею 37,10 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_4 , встановивши спосіб реалізації нерухомого заставного майна в межах процедури виконавчого
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 , особи, яка не брала участі у справі, проте, яка вважає, що суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та стягнути на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 2 067,00 грн.
Апелянт посилається на те, що 06 травня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Згодом, 07 вересня 2016 року ОСОБА_4 уклав договір позики з ОСОБА_5 , відповідно до якого відповідач-2 одержав від позикодавця 345 800,00 грн., та в забезпечення виконання такого договору було передано в іпотеку належне йому майно - квартиру АДРЕСА_1 . Також відповідно до умов укладеного договору іпотеки, нотаріусом була накладена заборона на відчуження вказаної квартири в інтересах іпотекодержателя ОСОБА_5 .
Апелянт вказує, що 02 березня 2017 року ОСОБА_5 відступив право вимоги за договором позики та договором іпотеки на користь ОСОБА_6 , яка відступила право вимоги на користь ОСОБА_7 .. Останній в свою чергу відступив право вимоги на користь ОСОБА_8 , який згодом відступив право вимоги на користь ОСОБА_9 . І в результаті, ОСОБА_9 відступила право вимоги за договорами на користь апелянта ОСОБА_1 , який у липні 2020 року дізнався, що відносно квартири, іпотекодержателем якої він є, існує судове рішення про продаж її з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження.
Зазначає, що відповідач ОСОБА_3 не мав можливості 07 березня 2008 року укладати договір іпотеки на спірну квартиру, оскільки право власності на таке майно ним було зареєстровано через місяць після укладення договору іпотеки 07 квітня 2008 року. Виходить, що договір іпотеки не міг бути укладеним через відсутність у ОСОБА_3 майна, тобто був відсутнім предмет іпотеки.
Окрім того, апелянт вказує, що навіть якщо б сторони уклали 07 березня 2008 року договір іпотеки без реєстрації права власності ОСОБА_3 на предмет іпотеки, то такий договір також не пройшов державної реєстрації, оскільки відсутні відповідні записи в реєстрах іпотек та обтяжень. Вказані обтяження не були зареєстровані у Державному реєстрі речових прав та реєстрації обтяжень і станом на 06 травня 2016 року, тобто і на моменту укладення договору купівлі-продажу квартири між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . А тому апелянт вважає хибним висновок суду першої інстанції щодо нікчемності договору купівлі-продажу спірної квартири від 06 травня 2016 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки ґрунтується на неналежному доказі - договорі іпотеки від 07 березня 2008 року, який не укладався.
ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуваним рішенням було вирішено питання щодо його майнових інтересів та фактично позбавило його, як іпотекодержателя прав на задоволення вимог іпотекодержателя в спосіб, що передбачений договором іпотеки від 07 вересня 2016 року, реєстровий номер 1643, тому був вимушений звертатись із даною апеляційною скаргою для відновлення порушеного права.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.
При апеляційному розгляді справи представник ОСОБА_1 , адвокат Романчук Ю.А., підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив їх задовольнити. Вважає, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення у справі не правильно застосував норми матеріального права обставини справи на які посилався суд не відповідають дійсним обставинам справи.
Зокрема, на думку апелянта висновок суду щодо нікчемності укладеного 06 травня 2016 року договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 є не законним, оскільки позивач у справі належними та допустимими доказами не довів, що на час укладення вказаного правочину (договору купівлі-продажу) в державному реєстрі речових прав існував запис про обтяження відносно вказаної квартири. Наявним в матеріалах цивільної справи витягом із нотаріальної справи підтверджується відсутність в Державному реєстрі речових прав станом на час укладення договору купівлі-продажу квартири (станом на 06 травня 2016 року) запису про реєстрацію обтяжень/іпотеки щодо вказаної квартири на підставі укладеного договору іпотеки між ТПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 , що свідчить про необґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо нікчемності укладеного договору. Згідно наданих відомостей така заборона/обтяження на підставі договору іпотеки від 07 березня 2008 року відсутня була і на час винесення судом першої інстанції рішення і на даний час вона не внесена до реєстру. З урахуванням викладеного просив задовольнити подану апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Представник позивача у справі АТ «УкрСиббанк», адвокат Лісовський С.В. заперечив щодо доводів викладених в апеляційній скарзі та просив залишити її без замовлення, а рішення місцевого суду без змін. Вважає, що ухваленим рішення права апелянта ОСОБА_1 не порушуються, оскільки рішення у вказаній справі було ухвалено 30 січня 2020 року, а ОСОБА_1 набув права вимоги до власника квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 лише 17 червня 2020 року тому на його думку апеляційне провадження у вказаній справі підлягає закриттю.
Разом із тим також вважає необґрунтованими і доводи апелянта в частині незаконності рішення місцевого суду та його посилання на нікчемність укладеного правочину - договору купівлі-продажу квартири, оскільки обтяження щодо вказаного нерухомого майна було зареєстровано приватним нотаріусом Івановою Л.М. 07 березня 2008 року при укладенні договору іпотеки між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 та внесено до відповідного розділу Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що підтверджується витягом доданим до позовної заяви. Разом з тим в подальшому приватним нотаріусом Харківської області в подальшому було незаконно виключеного вказаний запис із реєстру про що проводиться відповідне розслідування. Хоч вказаний запис про обтяження і був відсутній в реєстрі на час укладення договору купівлі-продажу квартири між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та відсутній на час винесенні рішення суду першої інстанції однак він вважає, обґрунтованим висновок місцевого суду про нікчемність вказаного правочину. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідач у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача у справі, представника апелянта, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, суд першої інстанції при розгляді вказаної справи встановив, що 07 березня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №11312208000, згідно умов якого банк зобов'язувався надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті в сумі 195000,00 доларів США, що дорівнює еквіваленту 984750,00 грн. на курсом НБУ на день укладенні договору, а позивальник зобов'язувався повернути кошти строком не пізніше 07 березня 2029 р. та сплатити 11,90 % річних (а.с. 12-28).
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 07 березня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М., реєстраційний номер 1332, відповідно до умов якого в іпотеку було передано нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить відповідачу. Цього ж дня за № 1333 приватним нотаріусом була зареєстрована заборона відчуження вказаної в договорі квартири до припинення чи розірвання договору іпотеки (а.с. 29-32).
Відповідно до п. 4.1.1. вищевказаного договору іпотеки у разі порушення будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за договором іпотеки, банк має право на звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.
Також судом встановлено, що відповідач у справі ОСОБА_3 належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконував, у зв'язку з чим рішенням Подільського районного суду м. Києва по справі № 2607/10752/12 від 18 грудня 2012 року стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_10 на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" заборгованість за договором споживчого кредиту № 11312208000 від 07 березня 2008 року в розмірі 243932,92 долари США, що станом на 22 квітня 2010 року становило 1948560,56 грн., судовий збір у розмірі 3219,00 грн., витрати пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідачів у розмірі 420,00 грн. (а.с. 34-37).
Відповідно до постанови державного виконавця державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві на підставі виконавчого листа, виданого по цивільній справі № 2607/10752/12, стосовно ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження № 42136163 (а.с. 38). Також встановлено, що рішення боржниками ОСОБА_3 та ОСОБА_10 не виконано.
Крім того суд встановив, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири серії НАС № 783104 від 06 травня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солошенко А.В., ОСОБА_3 продав та передав у власність, а ОСОБА_4 купив та прийняв у власність квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 201-203).
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 67477650 від 07 вересня 2016 року ОСОБА_4 є власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 06.05.2016 (а.с. 51).
У зв'язку з неналежним виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань утворилась заборгованість, розмір якої станом на 07 вересня 2016 року становить: заборгованість по основній сумі кредиту 194463,93 доларів США, заборгованості по процентам - 203169,18 доларів США, пеня за прострочення сплати кредиту - 292143,22 грн., пеня за прострочення сплати процентів - 2032998,04 грн.
Вирішуючи вказаний спір, та задовольняючи позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що відповідач ОСОБА_3 порушив зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки є законними. Також суд, звертаючи стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , та яка зареєстрована як власність ОСОБА_4 зазначив, що договір купівлі-продажу спірної заставної квартири від 06 травня 2016 року, який укладений між боржником ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , є нікчемним, оскільки на момент укладення даного договору існувала заборона на відчуження іпотечного майна.
Апеляційний суд не може погодитися із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , та яка зареєстрована як власність ОСОБА_4 не відповідає з огляду на наступне.
Так, частиною першою статті 15 ЦК України та частиною першою статті 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Крім того, відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обв'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків можуть бути як правочини (пункт 1), так і інші юридичні факти (пункт 4).
Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із частиною першою статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
Припинення основного зобов'язання є підставою для припинення іпотеки (стаття 17 Закону України "Про іпотеку").
Судом встановлено, що узв'язку з неналежним виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором №11312208000 від 07 березня 2008 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 , за останнім існуєзаборгованість, розмір якої станом на 07 вересня 2016 року становить: заборгованість по основній сумі кредиту 194463,93 доларів США, заборгованості по процентам - 203169,18 доларів США, пеня за прострочення сплати кредиту - 292143,22 грн., пеня за прострочення сплати процентів - 2032998,04 грн. Зазначені обставини сторонами в апеляційному порядку не оспорюються.
Також із матеріалів справи вбачається, що з метою належного виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , та яка була передана ОСОБА_3 в іпотеку згідно до договору іпотеки від 07 березня 2008 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М., реєстраційний номер 1332.
Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки передбачений у розділі V Закону України "Про іпотеку".
Зокрема, частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" в редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
При цьому за змістом частини шостої статті 3 Закону України "Про іпотеку" у цій редакції у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Вирішуючи вказаний спір суд першої інстанції не з'ясував чи дійсно на час звернення позивача до суду із вказаним позовом існує запис в Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо реєстрації договору іпотеки укладеного між іпотекодавцям ОСОБА_3 та іпотекодержателем АКІБ «УкрСиббанк» та чи зареєстровано заборону на відчуження вказаної квартири.
Як вбачається із матеріалів справи 20 червня 2019 року приватним нотаріусом КМНО Рогачем В.В. до суду першої інстанції надано письмові докази щодо реєстрації обтяжень на спірну квартиру у відповідності до укладеного 07 вересня 2016 року договору іпотеки між ОСОБА_4 як власником квартири АДРЕСА_1 , та іпотекодержателем ОСОБА_5 щодо забезпечення виконання зобов'язань за договором позики. На підставі вищевказаного договору іпотеки до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 07 вересня 2016 року було внесено обтяження на вказану квартиру. При цьому із інформаційної довідки №6715155 від 07 вересня 2016 року сформованої приватним нотаріусом КМНО Рогач В.В., а також із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки №212932571 від 17 червня 2020 року сформованої приватним нотаріусом КМНО Рогач В.В. вбачається, що відомостей про наявність обтяжень на вказану вище квартиру згідно до договору іпотеки укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 від 07 березня 2008 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М., реєстраційний номер 1332 реєстр не містить.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Оскільки сторонами у справі не подавалися до суду належні та допустимі докази щодо недійсності укладеного 07 вересня 2016 року договору іпотеки між ОСОБА_4 як власником квартири АДРЕСА_1 ,та іпотекодержателем ОСОБА_5 правонаступник прав та обов'язків якого є ОСОБА_1 , суд першої інстанції до розгляду вказаної справи ні ОСОБА_5 , ні осіб право вимоги яким ним було відступлено не залучив, при цьому звернув стягнення на предмет іпотеки, чим фактично порушив право іпотекодержателя за вище вказаним договором іпотеки.
Відповідно до частини сьомої статті 3 Закону України "Про іпотеку" пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
Для вирішення питання щодо пріоритетного права позивача на задоволення заявлених ним вимог суд повинен був залучити іншого іпотеко- держателя - ОСОБА_5 , однак цього не зробив.
Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
З врахуванням викладеного, а також того, що суд першої інстанції розглядаючи вказаний спір, та вирішуючи питання щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , іпотекодержателем якої на час розгляду справи був ОСОБА_5 не залучив його до розгляду справи та при цьому вирішив питання про його права та обов'язки, тому колегія суддів вважає законними та обґрунтованими доводи апелянта ОСОБА_1 , щодо наявності підстав для скасування рішення суду. Із вказаних вище підстав безпідставним є клопотання АТ «УкрСиббанк» про закриття апеляційного провадження у справі.
Керуючись ст. 204 ЦК України, ст.. 3 Закону України "Про іпотеку", ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Клопотання Акціонерного товариства «УкрСиббанк» подану представником Лісовським Сергієм Володимировичем про закриття апеляційного провадження у справі залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 січня 2020 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Стягнути з Акціонерного товариства «УкрСиббанк» ( юридична адреса 04070 м. Київ, вулиця Андріївська, 2/12 код ЄДРПОУ 09807750) на користь ОСОБА_1 ( прож. АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2067,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст рішення складено 01 жовтня 2020 року.
Головуючий суддя : М.А.Яворський
Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв