29 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 201/12822/19
провадження № 22-ц/824/11625/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кравець В.А.(суддя-доповідач),
суддів - Мазурик О.Ф., Махлай Л.Д.
за участю секретаря судового засідання - Парфенюк В.А.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»
треті особи - приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2
на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 03 липня 2020 року у складі судді Савицького О.А.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
У листопаді 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив виконавчий напис, вчинений 25 липня 2019 року приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А. та зареєстрований за №870 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором №0144/006747-PR від 28 листопада 2013 року у розмірі 67 940,04 грн, визнати таким, що не підлягає виконанню.
У липні 2020 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив зупинити стягнення з ОСОБА_1 , що проводиться приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Юхименко О.Л. на підставі виконавчого напису №870, вчиненого 25 липня 2019 року приватним нотаріусом Гамзатовою А.А. у виконавчому провадженні №59801224 від 14 серпня 2019 року до моменту набрання рішення Шевченківського районного суду м. Києва законної сили у даній справі.
В обґрунтування заяви зазначав, що подальше стягнення грошових коштів протягом усього судового розгляду, з урахуванням можливого апеляційного оскарження, призведе до подальшого стягнення грошових коштів, що порушуватиме законні права та інтереси позивача.
Окрім того, звертав увагу суду на те, що у разі визнання оскаржуваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню всі стягнуті з ОСОБА_1 кошти ТОВ «Вердикт Капітал» має повернути.
Уважав, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до істотного ускладнення чи унеможливлення повернення належних позивачу коштів у разі задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03 липня 2020 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись з указаною ухвалою, 29 липня 2020 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову у повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та постановленою з порушенням норм процесуального права.
Вказує, що районний суд не вжив заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів ОСОБА_1 від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, оскільки з останньої продовжують стягувати грошові кошти, а таке стягнення у разі прийняття на користь позивача судового рішення буде вважатися безпідставним.
Стверджує, що забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа є співмірним заявленим позовним вимогам, а невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у разі його ухвалення на користь апелянта.
Інші учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.
28 вересня 2020 року на адресу апеляційного суду надійшло клопотання приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатової А.А., в якому остання просить розглядати справу за її відсутності з огляду на те, що вона не може бути присутньою у судовому засіданні.
Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулось в режимі відеоконференції, вимоги апеляційної скарги підтримав та просив задовольнити з підстав, наведених у скарзі.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.
Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності осіб, що не з'явилися.
Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що зупинення стягнення на підставі виконавчого напису вважатиметься підміною рішення суду, окрім того, це є блокуванням здійснення виконавчого провадження.
Статтею 263 ЦПК України установлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Проте, ухвала суду не відповідає указаним нормам, що, відповідно до статті 376 ЦПК України, є підставою для її скасування та ухвалення нового рішення про задоволення заяви представника позивача про забезпечення позову.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
На підставі частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У пунктах 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз'яснено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
З матеріалів справи вбачається, що 25 липня 2019 року приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А. вчинено виконавчий напис під №870 про стягнення з позивача на користь відповідача ТОВ «Вердикт Капітал», яке є правонаступником ТОВ «Фінансова компанія «Веста», що є правонаступником АТ «Укрсоцбанк», заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 67 940,04 грн.
14 серпня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Юхименко О.Л. відкрито виконавче провадження №59801224 щодо виконання виконавчого напису №870 від 25 липня 2019 року.
Не погоджуючись з вчиненим виконавчим написом, представник позивача звернувся до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а також з метою забезпечення виконання майбутнього рішення суду та убезпечення від безпідставного стягнення звернувся із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовму порядку.
Отже, між сторонами виник спір з приводу виконавчого напису від 25 липня 2019 року № 870, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамзатовою А.А., який, на думку сторони позивача, підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Таким чином, предметом позову, на забезпечення якого подано заяву, є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Зважаючи на предмет позову та виходячи з положення частини шостої статті 150 ЦПК України, колегія доходить висновку, що представником позивача правильно обрано спосіб та вид забезпечення позову у даній справі, оскільки зупинення стягнення на підставі виконавчого документа допускається у разі, якщо такий виконавчий документ оскаржено боржником у судовому порядку та в рамках розгляду такої справи.
Застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 870, вчиненого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А. 25 липня 2019 року, є адекватним, співмірним та ефективним способом забезпечення позову із заявленими позовними вимогами та прямо передбачений цивільним процесуальним законом у справах, в яких боржником оскаржується виконавчий документ.
З огляду на зазначене, доводи, викладені в апеляційній скарзі, є обґрунтованими.
Згідно з положеннями ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачено обов'язковість виконання судових рішень, невиконання рішень суду тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Таким чином, рішення суду підлягає обов'язковому виконанню та державний або приватний виконавець зобов'язаний здійснити всі необхідні дії для цього в розумний строк.
Виходячи з вимог статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмету спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену практику.
Разом з тим, усупереч встановленим законом вимогам до змісту судового рішення, постановлена ухвала взагалі не містить будь-якої вмотивованої оцінки обставин справи та доводів сторін, а також обґрунтування висновків суду в частині задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову.
За наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що питання щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову судом першої інстанції вирішено з неповним з'ясуванням обставин справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення.
З огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з постановленням нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 03 липня 2020 року - скасувати.
Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Зупинити стягнення з ОСОБА_1 , що проводиться приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Юхименко Ольгою Леонідівною на підставі виконавчого напису №870, вчиненого 25 липня 2019 року приватним нотаріусом Гамзатовою Аліною Анатоліївною у виконавчому провадженні №59801224 від 14 серпня 2019 року, до моменту набрання рішенням Шевченківського районного суду м. Києва законної сили у даній справі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до цього суду.
Повне судове рішення складено «29» вересня 2020 року.
Головуючий В.А. Кравець
Судді О.Ф. Мазурик
Л.Д. Махлай