28вересня2020 року м. Київ
Унікальний номер справи № 752/21220/19
Апеляційне провадження 22-ц/824/11087/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача: Махлай Л.Д.,
суддів: Кравець В.А., Мазурик О.Ф.
сторони
позивач Акціонернетовариство «Креді Агріколь Банк»
відповідачі
ОСОБА_3 ОСОБА_2
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва 26 березня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Хоменко В.С., у справі за позовом Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
у жовтні 2019 року АТ «Креді Агріколь Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 08.05.2008 між АТ «Індустріально-Експортний банк», правонаступником якого є АТ «Креді Агріколь Банк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 104/LCA, відповідно до якого останній отримав кредит у сумі 16 790,42 доларів США.
З метою забезпечення належного виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором, 08.05.2008 з ОСОБА_2 укладено договір поруки № 104/LCA/Р, відповідно до умов якого остання поручилася відповідати солідарно за зобов'язання ОСОБА_3 .
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11.02.2015 стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь АТ «Креді Агріколь Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 135 697,50 гр та в рівних частках суму судового збору в розмірі 1 356,98 грн, по 678,49 грн з кожного.
Вказане рішення суду в частині погашення заборгованості боржники виконали лише у 2019 році, а в частині сплати ОСОБА_3 678,49 грн - рішення не виконано взагалі, відтак відповідачі повинні сплатити на підставі ст. 625 ЦК України інфляційні втрати за період з жовтня 2016 року по жовтень 2019 року у розмірі 60 682,08 грн та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за цей же період у сумі 8 321,19 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва 26.03.2020 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь АТ «Креді Агріколь Банк» 60 432,64 грн, що складаються з інфляційних втрат у сумі 49 441,18 грн та 3 % річних - 10 991,46 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не звернув уваги на те, що позивач змінив строк виконання зобов'язання, звернувшись до суду з позовом про дострокове погашення всієї суми кредиту. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11.02.2015 боржниками виконане у повному обсязі. Спірні правовідносини виникли не з грошового зобов'язання, а щодо виконання рішення суду, а тому відсутні підстави для застосування ст. 625 ЦК України. Крім того, позивачем неправильно здійснено розрахунок боргу.
Відзиву не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомленням учасників справи.
Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 08.05.2008 у між АТ «Індустріально-Експортний банк», правонаступником якого є АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 104/LCA, відповідно до якого останній отримав кредит у розмір 16 790,42 доларів США.
З метою забезпечення належного виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором, 08.05.2008 з ОСОБА_2 укладено договір поруки № 104/LCA/Р, відповідно до якого остання поручилася відповідати солідарно за зобов'язаннями ОСОБА_3 .
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11.02.2015, ухваленим у цивільній справі № 752/18130/14-ц, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь АТ «Креді Агріколь Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 135 697,50 грн та в рівних частках судовий збір по 678,49 грн. з кожного.
23.04.2015 Голосіївським районним судом м. Києва видано виконавчі листи на примусове виконання цього рішення суду.
Останню постанову про відкриття виконавчого провадження прийнято 03.08.2016.
Постановою головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Задорожною Т.А. від 01.08.2019 закінчено виконавче провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки заборгованість сплачено у повному обсязі .
Заперечуючи проти позову, відповідач посилалась на невірність розрахунків банку та на інформацію ДП «ДержККБ «Луч», згідно з якою ОСОБА_2 погасила заборгованість окремими платежами з 01.01.2017 по 01.12.2017 у сумі 31 828,28 грн, з 01.01.2018 по 01.12.2018 у сумі 74 634,20 грн, з 01.01.2019 по 01.05.2019 у сумі37 552, 68 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі прострочили виконання грошового зобов'язання, а тому мають сплатити позивачу суми на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. Приймаючи розрахунок, складений банком, суд виходив з того, що відповідачі не надали доказів на спростування такого розрахунку.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
За змістом положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, ст. 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Стаття 625 ЦК України у конструкції ЦК України розташована у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 Кодексу. Відтак приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України), а так само й на грошові зобов'язання, що виникли на підставі рішення суду та за своєю правовою природою носять цивільно-правовий характер.
Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов'язань.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), у якій суд відступив від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20.01.2016 у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).
Отже, правовий аналіз положень ст. ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду та дійшов вірних висновків про те, що з ухваленням рішення про стягнення боргу з відповідачів 11.02.2015 їх зобов'язання щодо сплатити заборгованості за кредитним договором не припинилося та тривало до моменту фактичного виконання рішення суду, а відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України за увесь час прострочення.
Доводи апеляційної скарги про те, що спірні правовідносини виникли не з грошового зобов'язання суперечать правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду та апелянт не наводить обставин, за яких вона вважає суд мав би відступити від таких правових висновків.
Позивачем надано розрахунок інфляційних втрат, оскільки за рішенням суду заборгованість стягнута у національній одиниці гривні, та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Заперечуючи правильність розрахунку, складеного позивачем, ОСОБА_2 , не навела свій контррозрахунок чи висновок спеціаліста, не заявляла клопотання про проведення бухгалтерської експертизи для перевірки такого розрахунку тощо.
Оскільки відповідач не надала будь - яких доказів на спростування розрахунку інфляційних втрат та 3 - % річних суд правильно виходив з розрахунків, наданих позивачем, відкоригувавши ці розрахунки.
Вказуючи в апеляційній скарзі на неправильність розрахунків, складених позивачем та зроблених судом, відповідач фактично повторює доводи, викладені нею у відзиві на позовну заяву, проте не наводить свій контррозрахунок та не додає будь - яких доказів на спростування розрахунків, покладених в основу рішення суду.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва 26 березня 2020 рокузалишити без змін
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду лише з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Постанова складена 28.09.2020.
Головуючий Л. Д. Махлай
Судді В. А. Кравець
О. Ф. Мазурик