Справа №758/4574/20Головуючий у І інстанції: Отвіновський П.Л.
Провадження №33/824/3707/2020
18 вересня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Мосьондз І.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Подільського районного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року,
Постановою судді Подільського районного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
Не погоджуючись з даним рішенням судді ОСОБА_1 21 серпня 2020 року подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову судді скасувати, провадження по справі закрити у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків передбачених ст.38КУпАП.
Також в апеляційній скарзі міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого апелянт зазначає, що не був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, а судове засідання відбулося без його участі. Копію оскаржуваної постанови він отримав лише 14.08.2020 року після чого в установлений законом строк звернувся з апеляційною скаргою.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення апелянта, вважаю, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до апеляційного суду протягом 10 діб з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляла клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, 23 січня 2020 року щодо ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Отримавши копію протоколу, ОСОБА_1 був обізнаний про те, що судовий розгляд відбудеться за його викликом у Подільському районному суді міста Києва.
На вказану ним у протоколі адресу місця проживання судом направлялася повістка про виклик, однак адресатом отримана не була та повернулася у зв'язку із відсутністю адресата за вказаною адресою, а справа була розглянута у відсутності ОСОБА_1 .
Незважаючи на те, що судовий розгляд відбувся за відсутності ОСОБА_1 , а копію оскаржуваної постанови останній отримав 14 серпня 2020 року, суд апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_1 , достовірно знаючи про те, що у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності має відбутися судовий розгляд, мав змогу в значно коротший термін дізнатися про хід розгляду справи та прийняте судом рішення, ознайомитись з ним та реалізувати своє право на оскарження.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності). При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи (рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 3.04.2008 р. заява №3236/03).
За встановлених судом обставин наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду не можна визнати поважними, а тому у поновленні строку ОСОБА_1 необхідно відмовити, а апеляційну скаргу разом з усіма доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Подільського районного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік, - повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І.А. Мосьондз