Справа № 753/12131/19
Провадження № 33/824/3768/2020
Головуючий в суді першої інстанції: Коляденко П.Л.
Доповідач: Трясун Ю.Р.
17 вересня 2020 року місто Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Трясун Ю.Р., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Дарницького районного суду міста Києва від 29 серпня 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
за участю особи, притягнутої
до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
Постановою судді Дарницького районного суду міста Києва від 29 серпня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАПта на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Відповідно до постанови, ОСОБА_1 10 червня 2019 року о 03 год. 00 хв. рухаючись вул. Дніпровська Набережна, 7 у м. Києві, керував автомобілем «Mazda 3» з номерним знаком НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота та порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, в порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України), відмовився у присутності двох свідків.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Дарницького районного суду міста Києва від 29 серпня 2019 року та закрити щодо нього провадження на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Одночасно апелянт заявляє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, оскільки вважає, що строк він пропустив із поважних причин.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що копію оскаржуваної постанови йому не надсилали, судове засідання було проведено за його відсутності, про вказане рішення він дізнався лише 07 серпня 2020 року під час ознайомлення з матеріалами справи, відтак строк на апеляційне оскарження постанови пропущено з поважних причин.
В доводах апеляційної скарги апелянт вказує, що постанова суду першої інстанції є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають важливе значення для справи, та висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
ОСОБА_1 зазначає, що працівниками поліції під час складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення було порушено Інструкцію «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі - Інструкція), оскільки поліцейськими не було складено та вручено йому направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров'я.
Таким чином, як вказує апелянт, поліцейськими було порушено процедуру огляду на стан сп'яніння, що свідчить про недійсність такого огляду.
Крім того ОСОБА_1 звертає увагу на те, що його не було у встановленому законом порядку відсторонено від керування транспортним засобом, що вказує на те, що дії працівників поліції при оформленні матеріалів справи є незаконними.
Також апелянт зазначає, що показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не узгоджуються із протоколом, їх письмові пояснення складені не ними власноручно, а заповнені на бланках одним почерком, при цьому суд вказаних свідків не допитував, відтак наявні в матеріалах справи пояснення не можна вважати доказами.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 звертає також увагу на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, який саме пункт ПДР України він порушив.
Дослідивши доводи клопотання про поновлення строку, апеляційний суд вважає, що апелянт пропустив строк на апеляційне оскарження постанови суду з поважних причин.
Як вбачається із матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 отримав копію судового рішення, ухваленого 16 квітня 2020 року за його відсутності, лише 07 серпня 2020 року.
З урахуванням положень ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право кожного на справедливий, публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, апеляційний суд вважає, що апелянт пропустив строк на оскарження постанови з поважних причин, а тому його апеляційна скарга підлягає розгляду.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх доказів в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
На думку апеляційного суду, суддя першої інстанції, розглядаючи справу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, в повній мірі дотримався цих вимог закону.
Оскаржуючи судове рішення, ОСОБА_1 зазначає про те, що йому не було у встановленому законом порядку запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння, оскільки в матеріалах провадження відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Проте з такими доводами апелянта не погоджується апеляційний суд.
Судом апеляційної інстанції був досліджений відеозапис із нагрудної камери інспектора поліції, із якого вбачається, що працівники поліції у присутності двох свідків пропонують ОСОБА_1 пройти огляд за допомогою приладу «Драгер», однак останній відмовився від проходження такого огляду. В той же час, із відеозапису вбачається, що водій після його відмови від проходження огляду не висловив бажання щодо проходження огляду у закладі охорони здоров'я, а отже підстави для видачі направлення для огляду у медичному закладі були відсутні.
Зазначені в протоколі обставини підтверджуються письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до яких ОСОБА_1 у їх присутності відмовився від проходження огляду.
Апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, в присутності двох свідків, як того і вимагають положення ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
В доводах апеляційної скарги апелянт також звертає увагу суду на те, що справу про адміністративне правопорушення було розглянуто без виклику та допиту свідків, а наявні в матеріалах справи пояснення є недопустимим доказом.
Так, суд першої інстанції, приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 дослідив протокол про адміністративне правопорушення, письмові пояснення свідків та відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, які відповідно до ст. 251 КУпАП є доказами у справі про адміністративне правопорушення.
Вказані докази не містять розбіжностей та неточностей, відтак у суду відсутні були підстави для безпосереднього допиту свідків. Крім того, будь яких клопотань про виклик та допит свідків стороною захисту до суду направлено не було.
Також стороною захисту до суду апеляційної інстанції не надано інших доказів, які б спростовували письмові показання свідків, відтак відсутні підстави вважати, що відомості викладені у них не відповідають дійсності.
Крім того, не можуть вважатися письмові докази недопустимими з тих підстав, що вони виконані не свідком власноручно, а уповноваженою службовою особою Управління поліції.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що у протоколі не зазначено, що його було відсторонено від керування транспортним засобом, що вказує на недопустимість вказаного доказу.
Апеляційний суд вважає наведені доводи необґрунтованими та зазначає, що та обставина, що у протоколі відсутній запис про відсторонення особи від керування транспортним засобом, не може бути визнана безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови та визнання протоколу недопустимим доказом.
Щодо відсутності у протоколі вказівки на пункт ПДР України, який порушив ОСОБА_1 , то апеляційний суд звертає увагу на те, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку у присутності двох свідків, про що вказано в протоколі, і є тією суттю правопорушення, яке інкримінується останньому, що повністю відповідає п. 2.5 ПДР України.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що наявний у матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 045097 від 10 червня 2019 року складений у відповідності до вимог КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС від 07.11.2015 № 1395, а отже, відповідає вимогам діючого законодавства. Крім того, будь яких зауважень щодо його змісту апелянтом у протоколі не зазначено.
Досліджені під час розгляду в справі про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення, зокрема, стану алкогольного сп'яніння.
Отже, відмова водія від проходження відповідно до п. 2.5 ПДР України огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є самостійним складом адміністративного правопорушення, ОСОБА_1 повинен був виконати вимоги інспектора патрульної поліції пройти огляд на стан сп'яніння. Не виконавши це, він вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що судом першої інстанції зроблений правильний висновок.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Апеляційний суд вважає, що суд цих вимог закону дотримався в повній мірі та ухвалив рішення, яке є вмотивованим, а викладені в ньому висновки відповідають фактичним обставинам справи, відтак підстав для скасування оскаржуваної постанови немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Дарницького районного суду міста Києва від 29 серпня 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.Р.Трясун