08.10.2020 Справа №607/12354/20
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Вийванко О.М., розглянувши матеріали, що надійшли з Тернопільського відділення поліції Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , працюючого водієм пекарні «Світанок», РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Тернопільським відділенням поліції Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області направлено в Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ознаками ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 465701 від 24.07.2020 р. вбачається, що 24.07.2020 р. о 16 год. 00 хв. в с. Чернихівці водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Мерседес Спрінтер» номерний знак « НОМЕР_2 » в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки т/з за допомогою газоаналізатора «Алкотест 6820», на табло якого висвітився результат 2,42 0/00 (проміле), чим порушив вимоги п.2.9(а) Правил дорожнього руху.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, однак подав письмове клопотання, в якому вказав, що не вчиняв даного правопорушення, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази, які б беззаперечно свідчили про вчинення ним дій, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, та вважає, що провадження в справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, слід закрити, із-за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Суд, розглянувши матеріали справи, перевіривши, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази у їх повній сукупності, приходить до наступного висновку, виходячи з наступних підстав.
Нормами ст. 280 КУпАП визначено, що під час розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення суд повинен з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КУпАП, адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Законом України від 22 листопада 2018 року №2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі Закон №2617-VIII), який набрав чинності 01 липня 2020 року, окрім іншого, було викладено в новій редакції ст. 130 КУпАП, яка передбачала адміністративну відповідальність за керування суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Цим же Законом №2617-VIII Кримінальний кодекс України доповнено ст. 286-1, яка встановлює кримінальну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції або ж відмова від проходження такого огляду.
В результаті внесення вказаних змін до статті 130 КУпАП та ст. 286-1 КК України, юридична відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або інші дії, була посилена.
Відповідно до частини 1 статті 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Близькі за змістом положення містяться у частині другій статті 4 КК України, відповідно до якої кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Зазначені положення кореспондуються з положеннями частини другої статті 58 Конституції України, згідно з якою ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Згідно п.1 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №2617-VIII, такий набрав чинності 01 липня 2020 року. Тобто, з 01 липня 2020 року вчинення керування транспортним засобом у стані сп'яніння чи відмова водіїв від проходження огляду на визначення стану такого сп'яніння відносилась до кримінальних проступків.
Як вбачається із матеріалів адміністративного провадження щодо ОСОБА_1 , а саме, протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 465701 від 24 липня 2020 року, подія мала місце 24 липня 2020 року.
Відповідно до ст. 253 КУпАП, якщо при розгляді справи орган (посадова особа) прийде до висновку, що в порушенні є ознаки кримінального правопорушення, він передає матеріали прокурору або органу досудового розслідування.
За наведених обставин, без встановлення дійсних фактичних обставин вчинення адміністративного правопорушення, суд приходить до переконання про необхідність застосування у даному випадку положень ст. 253 КУпАП, тобто направлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення відповідному органу досудового розслідування.
Відповідно до ч. 2 ст. 284 КУпАП, постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Щодо Закону №720-IX від 17 червня 2020 року, який мав набути чинності одночасно із Законом №2617-VIII та, зокрема, скасувати ті пункти, які передбачали введення ст. 286-1 КК України та зміну редакції ст. 130 КУпАП, слід зазначити наступне.
17 червня 2020 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №720-ІХ, який 02 липня 2020 року було підписано Президентом України, а 03 липня 2020 року - опубліковано в офіційній парламентській газеті «Голос України», тобто цього дня він набрав чинності.
Вказаним законом № 720-ІХ від 17 червня 2020 року внесено зміни до Закону України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», а саме: у пункті 1 підпункти 2-4, 7 виключити; (пункт 4 Закону №2617-VIII щодо зміни редакції ст. 130 КУпАП); у пункті 2 підпункти 127, 128, 131, 149, 171, 207 виключити (п.171 Закону №2617-VIII щодо введення в дію ст. 286-1 КК України «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»).
Однак, Закон України №2617-VIII (про доповнення ст. 286-1 КК України та зміни ст. 130 КУпАП) набрав чинності 01 липня 2020 року. Отже, наведені вище зміни не приведено в дію, у зв'язку з тим, що Закон №720-ІХ від 17 червня 2020 року набрав чинності на третій день, після набрання чинності Закону №2617-VIII, а саме, 03 липня 2020 року.
Отже, з урахуванням положення ч. 5 ст. 94 Конституції України, Закон не може набрати чинності раніше дня його опублікування, беручи до уваги положення ч. 6 ст. 3 КК України, ч. 3 ст. 1 КПК України, ч. 4 ст. 2 КУпАП, а також, позицію Конституційного Суду України, викладену в низці його рішень, про те, що положення закону, яким до іншого закону вносяться зміни, після набрання ними чинності стають невід'ємною складовою закону, до якого вносяться зміни, і вичерпують свою дію, а тому, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не може бути притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за вказані у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 465701, дії.
З огляду на викладене, враховуючи, що подія, описана в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 465701 мала місце 24 липня 2020 року, а отже, в даному випадку вбачаються ознаки кримінального правопорушення, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю на підставі ч. 2 ст. 284 КУпАП, а матеріали справи передачі до Тернопільського відділення поліції Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, в порядку ст. 253 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст. 253, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити на підставі ч. 2 ст. 284 КУпАП.
Матеріали справи № 607/12354/20 (провадження № 3/607/4512/2020) відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, передати до Тернопільського відділення поліції Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, в порядку ст. 253 КУпАП.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
СуддяО. М. Вийванко