07.10.2020 Справа №607/15952/20
м. Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Сливка Л. М., розглянувши матеріали, які надійшли від Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , фізичної особи підприємця ,
за статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Уповноваженою особою Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області 17 вересня 2020 року стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ№401906 за ст. 44-3 Кодексу України по адміністративні правопорушення.
Зі вказаного протоколу вбачається, що « 15.09.2020 року о 22:35 год. ФОП ОСОБА_1 допустив порушення умов карантину у закладі громадського харчування бар «Депо « по вул. Б. Хмельницького, 10А, у м. Тернополі, не вжив відповідних заходів щодо не уможливлення обслуговування відвідувачів вказаному закладі, чим порушив що виразилось в обслуговуванні клієнтів, котрі перебували без засобів індивідуального захисту ( захисних масок та рукавичок ) , чим порушив пп. 3 п. 15 Постанови Кабміну України № 641 від 22 липня 2020 року із змінами та доповненнями в період дії на території м. Тернополя «червоної зони « гідно протоколу № 30 позачергового засідання Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій « від 10 вересня 2020 року , чим вчинив правопорушення передбачене ст. 44-3 КУпАП ».
У судовому засіданні ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. При прийнятті рішення просив суд взяти до уваги те, що будь-які докази на підтвердження вчинення ним адмінпорушення передбаченого ст. 44-3 КУпАП у наданих до суду матеріалах відсутні. В матеріалах справи про адміністративне правопорушення наявний диск відеофіксації, однак всупереч вимогам ст.256 КУпАП у протоколі ВАБ№401906 про наявність такого диску не зазначено. Просив провадження у справі закрити, оскільки , всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь .
Для вирішення питання про те, чи було вчинено дане правопорушення, та чи винуватий ОСОБА_1 у його вчиненні, судом досліджено зібрані у справі докази.
Так, із електронного рапорта ЄО за № 33751 від 15 вересня 2020 року інспектора - чергового Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області Запорожець , вбачається , що « 15.09.2020 року о 22:35 надійшло повідомлення зі служби 102 про те , що за адресою : район м. Тернопіль , вулиця Богдана Хмельницького буд. 10 А , заклад ДЕПО працює під час червоної зони карантину та приймає відвідувачів. Наряду не потрібно . »
Окрім вказаного рапорту, у матеріалах справи про адміністративне правопорушення наявний диск відеофіксації .
Однак, всупереч вимогам ст. 256 КУпАП про те, що проводилась відеофіксація та за допомогою яких технічних засобів вона проводилась, у протоколі ВАБ№401906 від 17 вересня 2020 року не зазначено , так само й не зазначено про долучення самого диска , відтак вказаний диск не є належним доказом.
Дослідивши надані докази, суд приходить до таких висновків:
згідно із частиною 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (стаття 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Статтею 44-3 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Згідно із п. 17 Постанови Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , № 641 від 22 липня 2020 року, зі змінами внесеними Постановою Кабміну № 760 від 26 серпня 2020 року, - Головним державним санітарним лікарем України розробляються та затверджуються протиепідемічні заходи, які визначають особливості провадження діяльності суб'єктів господарювання на період карантину .
Згідно із п.п.3 п. 15 Постанови Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , № 641 від 22 липня 2020 року, зі змінами внесеними Постановою Кабміну № 760 від 26 серпня 2020 року, - на території регіону (адміністративно-територіальної одиниці), на якій установлено « червоний « рівень епідемічної небезпеки, додатково до протиепідемічних обмежень, передбачених для «зеленого» , «жовтого» та «помаранчевого» рівня епідемічної небезпеки, забороняється приймання відвідувачів суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сферах культури, кінотеатрів, закладів громадського харчування (ресторанів, кафе, тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, спортивних залів, фітнес-центрів, торговельного і побутового обслуговування населення .
Натомість, жоден із наявних у справі доказів не підтверджує того, що ОСОБА_1 порушив вищенаведені правила щодо карантину людей та вчинив протиправні дії, про які зазначено у протоколі серії ВАБ№ 401906 від 17 вересня 2020 року .
Відповідно до положень пункту третього частини другої ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а тому покладення на суд обов'язків ініціювати збір доказів для доказування вини особи суперечить принципам об'єктивності та неупередженості суду при розгляді справи та є неприпустимим.
Згідно з частиною другою ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 8 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
В той же час, державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинності, закріпленому в ст. 62 Конституції України, оскільки доказування є правом особи, а не її юридичним обов'язком. Також, відповідно усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, висновок суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За вказаних обставин судом установлено, що докази вини ОСОБА_1 у вчинені ним порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, не є переконливими і достатніми та не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, судом не встановлено жодного прямого доказу, на підставі якого суд міг би беззаперечно встановити, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП.
З цих підстав суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтею 44-3 , пунктом 1 частини 1 статті 247, статтями 280, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,суд,
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Головуючий суддяЛ. М. Сливка