29.09.2020 Справа №607/13548/20
Провадження № 3/607/4821/2020
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Делікатна Л.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, зареєстровану та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №717531 від 06 серпня 2020 року, ОСОБА_1 , будучи директором закладу громадського харчування «Лисий», розташованого за адресою: вул. Січових Стрільців, 3а в м. Тернополі, 03 серпня 2020 року о 00 год. 22 хв. допустила порушення умов карантину, а саме: роботу персоналу без засобів індивідуального захисту (масок, рукавичок), чим порушила вимоги п.7 постанови головного державного санітарного лікаря МОЗ України №32 від 02 червня 2020 року, підпункт 3 пункту 15, пункт 17 постанови КМ України №641 від 22 липня 2020 року.
ОСОБА_1 в судові засідання на розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП, не з'явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи. Вказане свідчить про відсутність у неї зацікавленості до зазначеної справи та розцінюється судом, як небажання ОСОБА_1 брати участю у судових засіданнях. Приймаючи до уваги вимоги ст. 268 КУпАП, вважаю за можливе розглядати справу у відсутності ОСОБА_1 .
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Справа розглядається в межах пред'явленого обвинувачення, на підставі наданих доказів.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язані з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 44-3 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Протокол, є актом обвинувачення й повинен містити конкретне обвинувачення, виходячи з поняття адміністративного правопорушення, відповідно до вимог КУпАП.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09 червня 1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На підставі відповідної практики ЄСПЛ можна зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувача у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням ст. 6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд. В такому випадку суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.
З огляду на зазначене, суд позбавлений змоги самостійно витребовувати докази та документи на підтвердження вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вказаний обов'язок повністю покладений на орган або особу, яка складає відповідний протокол.
Це повністю узгоджується з приписами ч. 2 ст. 251 КУпАП, згідно яких обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
На підтвердження обвинувачення до суду надані протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього: рапорт ст. інспектора-чергового Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області Базюк В.М. від 03 серпня 2020 року; відеозапис із нагрудних відеокамер поліцейських, на якому зафіксовано наявність невідомих осіб за огорожою, проте встановити хто ці люди, кому належить ця територія і чи здійснює там свою діяльність заклад громадського харчування «Лисий» із вказаного запису неможливо; рапорт інспектора ВППП ТВП ГУНП в Тернопільській області Вітушинської Х. Тому, саме ці докази досліджено судом.
Однак, до матеріалів справи не додано жодних доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 являється особою, відповідальною за роботу закладу громадського харчування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , чи є його директором, а відповідно, несе відповідальність за ст. 44-3 КУпАП за порушення правил карантину, описані у протоколі про адміністративне правопорушення серії АПР18 №717531.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З огляду на викладене, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку, що в діях останньої відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 247, 283, 284, 285 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 44-3 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Головуючий суддяЛ. В. Делікатна