Справа № 947/25780/20
Провадження № 2-а/947/175/20
08.10.2020 року
Київський районний суд м. Одеси
У складі головуючого судді Калашнікової О.І.
При секретарі Якубовській О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Одеській області, третя особа - інспектор патрульної поліції Стукаленко Владислав Ігорович про визнання дій неправомірними і скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
Встановив
ОСОБА_1 10.09.2020 року звернувся до суду з вимогами ухвалити рішення, яким визнати незаконними дії інспектора патрульної поліції Стукаленка В.І. щодо винесення постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки руху стосовно позивача та визнати незаконною і скасувати постанову серії ЕАМ №3013357 від 21.08.2020 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП. Зазначеною постановою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 425 грн. за порушення п.8.7.3.е Правил дорожнього руху.
Ухвалою Київського райсуду м. Одеси від 29.09.2020 року позов ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрите спрощене позовне провадження з повідомленням сторін про час і місце розгляду справи. Цією ж ухвалою у якості відповідача до участі по справі у якості відповідача залучено Департамент патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Одеській області . 06.10.2020 року до суду надійшли письмові пояснення Управління патрульної поліції за позовом ОСОБА_1 .
Позивач в судовому засіданні вимоги підтримав.
Представник відповідача позов не визнав.
Позивач доводить, що Правил дорожнього руху не допускав, коли 21.08.2020 року, рухаючись на автомобілі Nissan Teana д.н.з. НОМЕР_1 , в'їхав з вулиці Святослава Ріхтера в смузі по площі Дерев'янка на перехрестя з виїздом вправо на дорогу з одностороннім рухом по вул. Іцхака Рабіна і здійснив поворот направо відповідно до таблички з зеленою стрілкою , яка прикріплена на рівні червоного сигналу світлофору з вертикальним розташуванням сигналів. На думку ОСОБА_1 положення п.8.7.3.е Правил дорожнього руху дозволяють водію рухатися з лівої смуги на дорозі з одностороннім рухом направо при ввімкненому червоному сигналі світлофору при наявності стрілки зеленого кольору на табличці, встановленій на рівні червоного сигналу світлофору з вертикальним розташуванням сигналів, за умови надання переваги в русі іншим його учасникам, які рухаються з інших напрямків на сигнал світлофора, що дозволяє рух.
Представник відповідача, не визнаючи позов, стверджував, що інспектор патрульної поліції молодший лейтенант поліції 1-го батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Одеській області при винесенні постанови серії ЕАМ №3013357 від 21.08.2020 року про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 , діяв у відповідності до вимог Закону і в межах своїх повноважень.
Судом встановлено, що постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ №3013357 від 21.08.2020 року , складеної інспектором 1 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції молодшим лейтенантом поліції Стукаленко В.І., до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП притягнуто ОСОБА_1 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
Згідно постанови, ОСОБА_1 21.08.2020 року о 13год.30 хв., керуючи транспортним засобом марки Nissan Teana д.н.з. НОМЕР_1 , «здійснив поворот праворуч на червоний сигнал світлофору (з додатковою стрілкою на табличці з білим фоном) з другої полоси, чим порушив п. порушив п. 8.7.3.з ПДР - порушення проїзду на заборонний червоний сигнал, або миготливий, або два червоних миготливих сигнали, забороняючих, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП».
Дослідивши надані сторонами докази і наведені доводи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
За змістом ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та не чинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у п.п. 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією чи бездіяльністю.
Відповідно до п.1.ч.1.ст.19 КАС України спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень ( нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності відносяться до компетенції адміністративного суду. При здійсненні функції контролю за дотриманням законодавства суб'єкт владних повноважень ( у даному випадку - це органи Департаменту поліції) приймає рішення про накладання адміністративного стягнення.
Ст.77 ч.2 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» встановлені основні повноваження поліції, яка відповідно до покладених на поліцію завдань: виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень; припиняє виявлені адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення адміністративного правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно ст.30 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом. Поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.
Згідно ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують руху транспорту, правил користування засобами транспорту, в тому числі правопорушення, передбачені частинами перша, друга, третя і п'ята статті 122 КУпАП.
Суд не отримав доказів того, що інспектор патрульної поліції при винесені оскаржуваної постанови вийшов за межі наданих йому повноважень або діяв в непередбачений законом спосіб, тому відсутні підстави вважати незаконними його дії при розгляді справи про адміністративне правопорушення та по складанню постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. З оглядну на викладене , позовні вимоги в цій частині суд визнає такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо вимог про визнання постанови про адміністративне правопорушення неправомірною і скасування постанови суд зазначає наступне.
Судом встановлено і визнано сторонами, що позивач, керуючи транспортним засобом, рухався по другій смузі дороги з одностороннім рухом і яка має чотири смуги. Перед перехрестям над смугами встановлені дорожні знаки, що визначають напрямки руху по смугам: над двома - поворот направо, над іншими двома - рух прямо і поворот наліво. Перед перехрестям встановлено світлофори з вертикальним розташуванням сигналів і на правому світлофорі прикріплена на рівні червоного сигналу табличка з зеленою стрілкою. Позивач здійснив поворот направо з другої смуги (над якою встановлено знак - поворот направо) при включеному червоному сигналі світлофору, передавши перевагу пішоходам, які рухались в напрямку на сигнал світлофору, що дозволяв їм рух.
Відповідно до п. 4 розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом № 1395 від 07.11.2015 (далі Інструкція) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі, передбаченого частинами першою, другою, третьою і п'ятою ст. 122 КУпАП.
Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП.
Відповідно до п.п. 1, 2, 5 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП. Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Відповідно до ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Судом досліджені копії відеозаписів,що надані відповідачем як доказ вчинення правопорушення позивачем. На одному з відеозаписів убачається, що два транспортних засоби здійснюють проїзд перехрестя (поворот направо) з порушенням Правил дорожнього руху (п.16.9), але ідентифікувати марку автомобіля та державний реєстраційний номерний знак кожного автомобіля неможливо ( який з цих автомобілів належить позивачу).
Окрім того, із матеріалів справи убачається, що відповідач не відібрав пояснення або заперечення у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, хоча копія відеозапису з місця події свідчить, що ОСОБА_1 виявляв бажання надати такі пояснення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП є не доведеною, а тому постанова про адміністративне правопорушення є неправомірною і підлягає скасуванню.
За положеннями статті 289 КУпАП скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання постанови. Надані письмові докази свідчать, що позивач у визначений законом строк звернувся до Департаменту патрульної поліції з заявою про скасування постанови про адміністративне правопорушення, а після отримання відповіді на своє звернення - оскаржив в судовому порядку постанову про адміністративне правопорушення.
Завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Конституційний Суд України в абзаці 10 пункту 9 Рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 вказав «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах»
Згідно з ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477- ІV від 23.02.2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Лелас проти Хорватії» суд звернув увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».
З огляду на викладене, суд поновлює позивачу - ОСОБА_1 - інваліду 2-ї групи строк звернення до суду з цим позовом.
Керуючись ст.ст.241-246 КАС України, суд
Вирішив:
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Одеській області, третя особа - інспектор патрульної поліції Стукаленко Владислав Ігорович про визнання дій неправомірними і скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Одеській області, третя особа - інспектор патрульної поліції Стукаленко Владислав Ігорович про визнання дій неправомірними і скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково, визнати неправомірною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАМ №3013357 від 21.08.2020 року відносно ОСОБА_1 .
В іншій частині позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Одеси протягом 10 днів з дня її проголошення.
Повний текст судового рішення виготовлено 08.10.2020 року.
Суддя Калашнікова О. І.