Дата документу 28.09.2020
Справа № 501/1955/16-к
1-кп/501/29/20
28 вересня 2020 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чорноморську Одеської області заяву ОСОБА_5 про роз'яснення судового рішення в об'єднаному кримінальному провадженні №№42016161010000062 від 16 лютого 2016 року, 12016162500000562 від 17 березня 2016 року, 42016160690000080 від 29 вересня 2016 року, 42017160690000030 від 21 лютого 2017 року, 12017160160001030 від 04 серпня 2017 року за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ст.386, ч. 1 ст. 396, ч. 1 ст.14 та ч. 5 ст. 185, ч.5 ст.185, ч. 1 ст.14 та ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 14 та ч. 5 ст. 185 КК України;
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України;
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст.14 та ч. 5 ст. 185, ч.5 ст.185, ч. 1 ст.14 та ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 14 та ч. 5 ст. 185 КК України;
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Чорноморська Одеської області, громадянина України, мешкає за адресою: АДРЕСА_4 ,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296, ч.1 ст.14 та ч.5 ст.185, ч.5 ст. 185, ч. 1 ст.309, ч. 1 ст. 263 КК України;
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_5 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27 та ч.1 ст.396 КК України;
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянина України, мешкає за адресою: АДРЕСА_6 ,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 371 КК України;
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянина України, мешкає за адресою: АДРЕСА_6 ,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 371 КК України;
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , громадянина України, мешкає за адресою: АДРЕСА_7 ,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 та ч.2 ст.121, ч.5 ст. 27 та ч. 4 ст.296 КК України;
ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , громадянина України, мешкає за адресою: АДРЕСА_8 ,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 296, ст. 386, ч. 1 ст.14 та ч. 5 ст. 185, ч.5 ст.185, ч. 1 ст.14 та ч. 5 ст. 185 КК України, ч. 1 ст. 14 ч. 5 ст. 185 КК України;
ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , громадянина України, мешкає за адресою: АДРЕСА_9 ,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 371 КК України;
ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , громадянина України, мешкає за адресою: АДРЕСА_10 ,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 185 КК України, ч. 1 ст.14 та ч. 5 ст. 185 КК України, ч.2 ст.27 та ч.1 ст.396 КК України;
ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , громадянина України, мешкає за адресою: АДРЕСА_11 ,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 371 КК України;
ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , громадянина України, мешкає за адресою: АДРЕСА_12 ,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 371 КК України;
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_13 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.396 КК України,
ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_14 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27 та ч.1 ст.396 КК України;
В провадженні Іллічівського міського суду Одеської області перебуває вищезазначене кримінальне провадження.
Ухвалою суду від 22 серпня 2019 року об'єднане кримінальне провадження №№42016161010000062 від 16 лютого 2016 року, 12016162500000562 від 17 березня 2016 року, 42016160690000080 від 29 вересня 2016 року, 42017160690000030 від 21 лютого 2017 року, 12017160160001030 від 04 серпня 2017 року в частині обвинувачення ОСОБА_20 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 та ч.1 ст.396, ч.1 ст.14 та ч.5 ст.185, ч.1 ст.14 та ч.5 ст.185 КК України, ОСОБА_19 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27 та ч.1 ст.396 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27 та ч.1 ст.396 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.396 КК України, було закрите у зв'язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді.
ОСОБА_5 звернувся до суду з заявою про роз'яснення ухвали Іллічівського міського суду Одеської області від 22 серпня 2019 року, в якій просив роз'яснити чи є відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді реабілітуючою підставою для закриття кримінального провадження.
ОСОБА_5 та прокурор ОСОБА_21 надали суду заяви про розгляд звернення у їх відсутності. Аналогічні заяви надійшли від інших учасників судового провадження.
Вивчивши матеріали кримінального провадження, суд доходить висновку про те, що заява про роз'яснення судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч.1 ст.380 КПК України якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі №599/593/18 (провадження №51-5462км19) реабілітуючі підстави закриття кримінального провадження мають місце у випадку, коли особа не вчинила протиправного діяння, передбаченого кримінальним законом, i, як результат, має право на реабілітацію. До реабілітуючих підстав належать ті, які свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, що їй інкримінується, і тягнуть за собою зняття підозри, відновлення доброго імені, гідності та репутації.
Судом встановлено, що прокурор ОСОБА_21 у вищезазначеному кримінальному провадженні постановою від 15 липня 2019 року відмовився від підтримання державного обвинувачення у кримінальному провадженні №12016162500000562 від 17.03.2016 в частині обвинувачення: ОСОБА_20 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 та ч.1 ст.396, ч.1 ст.14 та ч.5 ст.185, ч.1 ст.14 та ч.5 ст.185 КК України, ОСОБА_19 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27 та ч.1 ст.396 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27 та ч.1 ст.396 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.396 КК України.
Як вбачається з постанови фактичною підставою для відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення слугувало не встановлення в суді достатніх доказів для доведення винуватості і вичерпання можливостей їх отримання - п.3 ч.1 ст.284 КПК України.
Відповідно до п.1 ст.5 Закону України «Про прокуратуру» однією з функцій прокуратури є підтримання державного обвинувачення в суді.
Відповідно до п.15 ч.2 ст.36 КПК України прокурор у кримінальному провадженні уповноважений, зокрема, підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення.
Відповідно до ч.1 ст.340 КПК України якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, що пред'явлене особі обвинувачення не підтверджується, він після виконання вимог статті 341 цього Кодексу повинен відмовитися від підтримання державного обвинувачення і викласти мотиви відмови у своїй постанові, яка долучається до матеріалів кримінального провадження.
Згідно з п.7 розділу V «Організація діяльності прокурорів у судовому провадженні» Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України 28.03.2019 № 51, прокурор після з'ясування усіх обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами відмовляється від обвинувачення, якщо пред'явлене особі обвинувачення повністю не підтвердилось, про що виносить мотивовану постанову.
Як вбачається зі змісту ч.1 ст.340 КПК України відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення можлива лише під час судового розгляду, після дослідження усіх зібраних під час досудового розслідування доказів та спрямована на заперечення обвинувачення з метою визнання його судом несправедливим, незаконним і реабілітації обвинуваченого на цій підставі.
Не підтримуючи обвинувачення, прокурор фактично не підтверджує виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які він вважав встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, які викладені у обвинувальному акті (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України). Відмова прокурора від обвинувачення є свого роду виправленням помилки, яка була допущена під час здійснення досудового розслідування, при затвердженні обвинувального акту.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.284 КПК України суд закриває кримінальне провадження якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом (якщо потерпілий висловив бажання підтримувати обвинувачення). Ця норма є імперативною для суду.
Суд звертає увагу, що питання встановлення реабілітуючих підстав при закритті провадження судом у випадку відмови прокурора від підтримання обвинувачення в суді, не знайшло правової визначеності, кримінально-процесуальним законодавством це не врегульовано.
Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді щодо верховенства права зазначила, що однією з складових верховенства права є правова визначеність; вона вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість ситуацій правовідносин, що виникають (пункти 41, 46 Доповіді).
Із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування в правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (див.п.п.5.4. п.5 Рішення Конституційного суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005).
Згідно ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу (зокрема: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, тощо).
Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно ч. 2 ст. 6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Аналогічно презумпція невинуватості визначена у ст. 17 КПК України: особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
В рішеннях Європейського Суду захисту прав людини неодноразово визначалось, що презумпція невинуватості, передбачена п. 2 ст. 6 Конвенції, є одним з елементів справедливого розгляду кримінальної справи, необхідного пунктом 1 цієї ж статті (приклад: рішення від 10.02.1995р. у справі «Аллене де Рибмон проти Франції», Series A, N 308, § 35).
Коли йдеться про реабiлiтуючі підстави закриття кримінального провадження, слід виходити з того, що особа не вчинила протиправного діяння, передбаченого кримінальним законом, i, як результат, має право на реабілітацію. До реабілітуючих підстав належать ті, які свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, що їй інкримінується, тягнуть за собою зняття з неї підозри, відновлення її доброго імені, гідності та репутації, а також відшкодування (компенсацію) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду відповідно до ст. 130 КПК.
Відмова прокурора під час судового розгляду від обвинувачення тотожне за своїми наслідками виправдувальному вироку - особа не вчинила протиправного діяння та їй повертаються всі права. Саме таке ототожнення не суперечить ст.6 Конвенції і є свідченням про повну реабілітацію особи.
Судом враховується, що Конвенція повинна тлумачитися так, щоб гарантувати конкретні і реальні, а не ілюзорні і теоретичні права (див., крім інших, постанови у справі Ейрі від 9 жовтня 1979 року, серія А, N 32, с. 12, п. 24; справі Артіко проти Італії від 13 травня 1980 року, серія A, т. 37, стор. 16, п. 33, справі Сёрінг проти Сполученого Королівства від 7 липня 1989 року, серія A, т. 161, стор. 34, п. 87, і справі Круз Варас та інші проти Швеції від 20 березня 1991 року, серія A, т. 201, стор. 36, п. 99,). Це стосується і права, закріпленого в статті 6 п. 2.
Таким чином, відмовляючись від обвинувачення в цьому кримінальному провадженні щодо ОСОБА_20 , ОСОБА_19 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 прокурор послався на реабілітуючу підставу - не встановлення в суді достатніх доказів для доведення їх винуватості у висунутому їм обвинуваченні і вичерпання можливостей їх отримання, тобто дійшов висновку, що пред'явлене вищезазначеним особам обвинувачення не знайшло свого підтвердження, не доведене. Така позиція прокурора, на думку суду, з урахуванням вищенаведеного принципу презумпції невинуватості без сумнівів свідчить про невинуватість зазначених осіб у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, тягне за собою зняття обвинувачення, відновлення доброго імені, гідності та репутації цих осіб.
За таких обставин ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 22 серпня 2019 року слід роз'яснити, що відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді є реабілітуючою підставою для закриття кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 9, 370-372, 380 КПК України,
Заяву ОСОБА_5 про роз'яснення рішення суду - задовольнити.
Роз'яснити ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 22 серпня 2019 року, а саме роз'яснити, що відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення у кримінальному провадженні №12016162500000562 від 17.03.2016 в частині обвинувачення ОСОБА_20 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 та ч.1 ст.396, ч.1 ст.14 та ч.5 ст.185, ч.1 ст.14 та ч.5 ст.185 КК України, ОСОБА_19 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27 та ч.1 ст.396 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27 та ч.1 ст.396 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.396 КК України, є реабілітуючою підставою для закриття кримінального провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду особою, яка звернулася із заявою про роз'яснення судового рішення, та учасниками судового провадження протягом семи днів з дня її проголошення.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3