07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 640/5401/19
адміністративне провадження № К/9901/24930/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Бившевої Л.І., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРАЗІЯ ІНТЕР" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.01.2020 позов ТОВ "Євразія Інтер" - задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції.
Проте, апеляційне провадження судом апеляційної інстанції не було розпочато, а постановлено 02.09.2020 ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, яка мотивована ненаданням відповідачем обґрунтованих підстав та доказів у їх підтвердження щодо пропуску строку оскарження рішення суду першої інстанції.
Вважаючи, що ухвала суду апеляційної інстанцій прийнята з порушенням норм процесуального права, скаржник звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить її скасувати.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою, Суд приходить до висновку про її необґрунтованість, оскільки, у даному випадку, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
У відповідності до положень частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Однак ознайомившись із змістом касаційної скарги відповідача, слідує про його незгоду із ухвалою суду апеляційної інстанції, якою йому було відмовлено у відкритті апеляційної інстанції лише з огляду на те, що таке судове рішення винесене з порушенням норм процесуального права. Тому, рішення суду апеляційної інстанції, на думку відповідача, має бути скасовано. При цьому, скаржник в своїй касаційній скарзі не зазначив будь-яких мотивів незгоди із оскаржуваним рішенням суду апеляційної інстанції.
Крім того, у відповідності до положень пункту 4 статті першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
За змістом оскаржуваної відповідачем у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції вбачається, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження застосував наведене положення процесуального Закону.
Зокрема, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач оскаржує рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.01.2020, копію якого представник Головного управління ДФС у м. Києві отримав 22.01.2020, про що написав розписку.
Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції є 21.02.2020. В той же час, апеляційна скарга була прийнята відділенням поштового зв'язку 03.03.2020 та зареєстрована судом першої інстанції 04.03.2020 за вхідним № 03-14/29964/20.
Такими чином, апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.01.2020 подано з пропуском тридцятиденного строку, передбаченого КАС України.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач оскаржуючи рішення суд першої інстанції, допустив порушення вимог статті 295 КАС України, у зв'язку з чим ухвалою від 28.04.2020 залишив її без руху.
На вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху відповідач надав до суду апеляційної інстанції клопотання, яке мотивував тим, що строк оскаржуваного рішення в один рік ще не закінчився і з метою захисту конституційного права на перегляд рішення суду першої інстанції просив поновити строк на апеляційне оскарження.
Такі мотиви були визнані судом апеляційної інстанції недостатніми, з огляду на те, що відповідач мав можливість звернутись до суду з апеляційною скаргою, оформленою у відповідності до вимог статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України та відмовив у відкритті апеляційного провадження.
При цьому Верховний Суд вважає за необхідне наголосити, що строки, які визначені Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначені, а їх поновлення чи продовження є виключною компетенцію адміністративних судів. Зловживання таким правом з боку сторін справи є неприпустимим.
Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 333 КАС України Суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
У відповідності до пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції під час постановлення ухвали від 02.09.2020 було правильно застосовано статтю 299 КАС України, є всі підстави для відмови у відкритті касаційного провадження у даній справі.
Керуючись пунктом 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020 у справі № 640/5401/19.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко Л.І. Бившева М.М. Яковенко