07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 240/10901/19
адміністративне провадження № К/9901/6301/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №240/10901/19 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 .
Житомирський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 21 листопада 2019 року, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, позов задовольнив, а саме:
- визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби 14 вересня 2018 року;
- зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 14 вересня 2018 року.
У своїй касаційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №240/10901/19, а позивачу відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою від 23 березня 2020 року Верховний Суд залишив без руху касаційну скаргу, встановив строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме надання: 1) клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними доказами; 2) документа про сплату судового збору.
На виконання цієї ухвали та в межах встановленого у ній десятиденного строку, скаржник направив до суду клопотання про відстрочення сплати судового збору. Клопотання мотивоване тим, що на розрахунковому рахунку Військової частини НОМЕР_1 відсутні кошти, з яких можна сплатити судовий збір, тому заявник не має можливості сплатити судовий збір у встановлений Верховним Судом строк. Зазначає, що наразі очікується надходження коштів на рахунок скаржника для сплати судового збору.
Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2020 року клопотання про відстрочення сплати судового збору залишено без розгляду. Продовжено Військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги та наданий строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги.
На виконання ухвали суду про продовження строку для усунення недоліків скаржник повторно направив клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке мотивоване відсутністю коштів на розрахунковому рахунку Військової частини НОМЕР_1 , тому заявник не має можливості сплатити судовий збір у встановлений Верховним Судом строк. На підтвердження додає довідку №3443/37 від 2 червня 2020 року.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.
Наведеним конституційним положенням кореспондує частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до якої одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини 2 статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Метою продовження процесуального строку, встановленого судом, є сприяння особі у реалізації процесуального права та/або виконанні процесуального обов'язку. Доцільність продовження процесуального строку обумовлюється рівнем ймовірності, наскільки таке продовження буде ефективним у контексті не тільки реалізації особою процесуального права та/або виконанні процесуального обов'язку, а й правової визначеності учасників матеріально-правових відносин, спір між якими вирішується із застосуванням процесуальних засобів. Обґрунтовуючи повторне клопотання про відстрочення сплати судового збору, скаржник посилається на неможливість сплатити судовий збір у зв'язку з відсутністю коштів.
Частиною першою статті 133 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Умови, за яких суд може звільнити повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк та перелік суб'єктів, до яких такі умови застосовуються, визначені статтею 8 Закону України “Про судовий збір”.
Так, суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Вищезазначені умови, за наявності яких можливо було б відстрочити чи звільнити повністю або частково від сплати судового збору у скаржника відсутні.
Проаналізувавши доводи вказаного клопотання, враховуючи відсутність об'єктивної інформації щодо терміну, протягом якого скаржник матиме можливість сплатити судовий збір, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати.
З урахуванням вищезазначеного, сплата судового збору є обов'язком відповідача, а тому зловживання правом на звільнення, відстрочення чи розстрочення від його сплати є неприпустимим.
Також суд наголошує, що встановлений ухвалою про залишення касаційної скарги без руху строк для усунення недоліків касаційної скарги, із врахуванням ухвали про продовження такого строку, був більш, ніж достатнім, для виконання дій направлених на усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору та надання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними доказами.
За наведених обставин, є всі підстави вважати, що встановлений судом строк для усунення недоліків касаційної скарги закінчився, а скаржником виявлені недоліки касаційної скарги не усунуто.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - “КАС України”), суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Отже, у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 330, 332, 333 КАС України, Верховний Суд
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору відмовити.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №240/10901/19.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
……………………………
……………………………
……………………………
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду