08 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 160/4051/19
адміністративне провадження № К/9901/32750/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А., суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби (правонаступник - Одеська митниця Держмитслужби) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2019 (суддя - Златін С.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.10.2019 (головуючий суддя - Баранник Н.П., судді Дурасова Ю.В., Чумак С.Ю.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» до Одеської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації,
У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» (далі -ТОВ «АТБ-Маркет», Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби (далі - Митниця, відповідач), у якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500060/2018/000063/2 від 07.12.2018 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500060/2018/08650.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство посилалося на протиправність зазначених рішення та картки, оскільки задекларована ним в митних деклараціях митна вартість товару за основним методом (за ціною договору (контракту)) підтверджена наданими Митниці документами.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 12.07.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.10.2019, адміністративний позов задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500060/2018/000063/2 від 07.12.2018 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500060/2018/08650.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, виходили з того, що Товариство в цілях митного оформлення подало всі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК), які містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за основним методом, а також виконало вимоги контролюючого органу щодо надання додаткових документів, тому у Митниці не було підстав для проведення коригування митної вартості товару.
Митниця подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.10.2019, у якій просить скасувати зазначені судові рішення, а в задоволенні позову відмовити повністю.
Доводи відповідача в касаційній скарзі обґрунтовані посиланням на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не дали належної оцінки тій обставині, що документи, які Товариство надало для підтвердження задекларованої митної вартості товару, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Суди попередніх інстанцій встановили, що між позивачем (покупець) та фірмою «Nigbo Home-Dollar IMP.&EXP.Corp.» (Китайська Народна Республіка) (КНР) (продавець) був укладений зовнішньоекономічний контракт №2737-HD/CN від 16.06.2014, згідно з яким продавець зобов'язується поставити товар, а покупець - сплатити ціну та прийняти товар на умовах поставки FOB CN Nigbo (відповідно до Правил Інкотермс 2000).
Для митного оформлення товару, ввезеного на митну територію України за контрактом №2737-HD/CN від 16.06.2014, позивач 06.12.2018 подав митну декларацію №UA/500060/2018/037467 для митного оформлення в режимі імпорту товарів: 1) взуття домашнє (тапочки) з верхом із текстильних матеріалів на підошві із гуми, тапочки гостьові, тапочки кімнатні чоловічі; 2) проводи ізольовані, електричні провідники для номінальної робочої напруги 220В, 50Гц, номінальний струм навантаження 10А, оснащені з'єднувальними пристроями (подовжувач з кнопкою, 3 розетки, 10А, 3м)) (товар 2).
На підтвердження задекларованої митної вартості (41'257,22 доларів США) декларант надав контролюючому органу такі документи: зовнішньоекономічний контракт № 2737-HD/CN від 16.06.2014; специфікацію № 313 від 27.10.2018; інвойс №18HDL1086NNF30 від 27.10.2018; автотранспортну накладну № 010720 від 05.12.2018, коносамент № 966821471 від 01.11.2018 та №7621810 від 02.12.2018, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг № СФ-7993 та №СФ-7995 від 06.12.2018, договір (контракт) про перевезення №2107/10 від 21.07.2010; генеральний договір добровільного страхування вантажів №40-0197-18-00011 від 01.03.2018; страховий сертифікат №40-0197-18-00011/2376 від 06.11.2018.
За результатами перевірки документів, поданих позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товарів, контролюючий орган дійшов висновку, що документи містять розбіжності, а саме: в них відсутня інформація про вартість упаковки та пакувальних матеріалів, пов'язаних із пакуванням, як складової частини митної вартості товарів; так само відсутня інформація про матеріал, з якого виготовлено товар, що унеможливлює визначення вартісних характеристик товару та визначення коду товару за УКТ ЗЕД; згідно з Правилами Інкотермс 2000 мінімальне страхування товару повинно покривати зазначену у договорі (контракті) ціну, збільшену на 10% (тобто, витрати на страхування товару повинні складати 110% ціни товару); грошовий вимір умов страхування повинен відповідати валюті договору, тоді як наданий позивачем страховий сертифікат не відповідає цій вимозі, а також не містить підпису та відтиску печатки страхувальника; вантаж був застрахований через 5 днів після відвантаження та відправки; умови оплати товару, які вказані у специфікації №313 від 27.10.2018, не відповідають умовам, вказаним у пункті 3.1 контракту від 16.06.2014; за результатами опрацювання митної декларації автоматизованою системою управління ризиками сформовано критерії ризику.
З огляду на зазначені розбіжності декларанту (позивачу) направлена пропозиція про надання додаткових документів.
У зв'язку з цим позивач надав: копію митної декларації країни відправлення №310120180516796216 від 30.10.2018; прайс-лист виробника товару від 13.10.2018; комерційну пропозицію від 15.10.2018; додаткову угоду № 1/1 від 16.06.2014 до контракту від 16.06.2014; паспорт продукції від 01.04.2018 (додатки до супровідного листа від 07.12.2018 № 0712/18).
За результатами митного контролю Митниця прийняла рішення №UA500060/2018/000063/2 від 07.12.2018 про коригування митної вартості товару, з приводу правомірності якого виник спір, до 62'441,93 доларів США, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500060/2018/08650.
Митна вартість згідно із зазначеним рішенням була визначена Митницею за другорядним методом (резервним) на підставі інформації, отриманої з баз даних ЄАІС. Зокрема, щодо товару 1 виявлено, що митна вартість ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений час, складає 6,58 доларів США/кг нетто, що у перерахунку за одиницю становить 1,671 доларів США/шт (митна декларація №UA500040/2018/011435 від 07.11.2018), тоді як відповідно до митної декларації №UA/500060/2018/037467 від 06.12.2018 митна вартість дорівнює 3,7 доларів США/кг нетто.
Згідно з частиною першою статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено у цій нормі.
Частиною першою статті 54 МК встановлено, що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини перша - третя цієї статті).
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (частина друга статті 58 МК).
Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19).
Як встановили суди попередніх інстанцій, для митного оформлення товару Товариство надало Митниці документи відповідно до частини другої статті 53 МК, які підтверджували всі складові задекларованої митної вартості товару.
В розвиток доводу про підтвердження задекларованої митної вартості відповідно з вимогами частин першої та другої статті 53 МК позивач в судовому процесі також надав виписку із картки по рахунку 63.2 станом на 08.02.2019, копії платіжного доручення № 2870 від 10.12.2018, форми-swift від 12.12.2018 до платіжного доручення № 2870 від 10.12.2018, заяви на купівлю валюти № 2870 від 10.12.2018.
Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій на підставі оцінки доказів, яка відповідає нормам статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини у справі щодо переліку та змісту документів, які позивач надав для митного оформлення, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що, оскільки подані позивачем разом з митною декларацією та додатково на пропозицію Митниці документи були достатніми для підтвердження задекларованої митної вартості і в сукупності не викликали сумнів щодо достовірності наданої позивачем інформації про ціну товару та інші складові митної вартості, у Митниці не було законних підстав для коригування митної вартості.
Довід відповідача, що умови оплати за товар у специфікації № 313 від 27.10.2018 не відповідають умовам, зазначеним у пункті 3.1 контракту від 16.06.2014 № 2737-HD/CN, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили, оскільки згідно з цим контрактом та з додатковою угодою № 1/1 від 16.06.2014 узгоджено, що умови оплати за товар можуть змінюватися.
Щодо посилання контролюючого органу на відсутність у документах інформації про вартість упаковки та пакувальних матеріалів, то суди попередніх інстанцій об'єктивно визнали таке безпідставним, враховувавши, що в пункті 2.2 контракту від 16.06.2014 № 2737-HD/CN визначено, що ціна на товар включає вартість навантаження, пакування та маркування.
Умовами поставки товару, визначені в зазначеному контракті (FOB CN Nigbo), не передбачено обов'язок продавця та/чи покупця щодо страхування товару. Правила Інкотермс 2000 встановлюють обов'язкове страхування товару в умовах поставки CIF та CIP. Відтак укладення договору страхування товару, митного оформлення якого стосується спір, після його відвантаження та відправки не є підставою для виникнення обґрунтованих сумнівів в достовірності документів, які позивач надав для митного оформлення.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили і довід відповідача щодо оцінки страхового сертифікату з підстав відсутності в ньому підпису та відтиску печатки страхувальника, як спростований позивачем з наданням суду страхового сертифікату від 01.03.2018 № 40-0197-18-00011/2376, такі дефекти судом не встановлені. Позивач також надав паспорти продукту (тапочки гостьові, тапочки кімнатні чоловічі) (артикули HD0751, HD0764), видані виробником, з інформацією щодо матеріалу виготовлення товарів, що дає можливість, зокрема перевірити їх характеристики з метою усунення сумнівів щодо їх вартості..
Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина перша статті 77 Кодексу).
Обов'язок доказування правомірності рішення (дії чи бездіяльності) в адміністративних справах про протиправність рішення (дії чи бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, як встановлено нормою абзацу першого частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, покладається на відповідача.
Суди попередніх інстанцій встановили обставини у справі у відповідності з нормами процесуального права, дали їм правильну юридичну оцінку та дійшли правильного і обґрунтованого висновку про протиправність рішень Митниці від 07.12.2018 №UA500060/2018/000063/2 та №UА500060/2018/08650.
Відповідно до частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають цим вимогам.
Доводи відповідача в касаційній скарзі не спростовують правильність вище наведених висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
За правилом частини третьої статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
08.02.2020 набрав чинності Закон України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-IX, пунктом 2 розділу ІІ ''Прикінцеві та перехідні положення'' якого установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України та постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 здійснено процесуальну заміну відповідача Одеської митниці Державної фіскальної служби на Одеську митницю Держмитслужби, як правонаступника.
Керуючись пунктом статтями 52, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.10.2019 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон М.Б. Гусак