08 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 420/3138/20
провадження № К/9901/24220/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Н.В. Коваленко,
суддів: Я.О. Берназюка, І.В. Желєзного
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 перерахованої пенсії у розмірі 100% суми підвищеної пенсії з 05 березня 2019 року згідно постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21 лютого 2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести виплату перерахованої пенсії ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії (з урахуванням раніше здійснених виплат).
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Адміністрації державної прикордонної служби України щодо відмови у підготовці та надані до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов'язковим зазначенням відомостей про розмір грошового забезпечення; зобов'язання Адміністрації державної прикордонної служби України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нову довідку про розмір його грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов'язковим зазначенням відомостей про розмір грошового забезпечення, відповідний оклад за посадою (51т.р), військовим званням (полковник), процентну надбавку за вислугу років (50%) та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. В цій частині прийнято постанову про закриття провадження у справі.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок основного розміру його пенсії на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення, наданої Адміністрацією державної прикордонної служби України станом на 05 березня 2019 року, скасовано. В цій частині прийнято постанову, якою зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення, наданої Адміністрацією державної прикордонної служби України станом на 05 березня 2019 року.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року залишено без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав чинності 15 грудня 2017 року на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
Згідно із відтиском поштового штемпеля на конверті касаційна скарга направлена до суду 18 вересня 2020 року.
За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зазначене узгоджується також з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може будь також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження розглядаються справи незначної складності.
За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
За змістом пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Предметом розгляду в цій справі є дії відповідача щодо проведення позивачу перерахунку пенсії. Таким чином, спір у цій справі виник з приводу оскарження фізичною особою рішення та дій суб'єкта владних повноважень щодо соціальних виплат
Встановлено, що судом першої інстанції справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, справа в силу пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України віднесена до справ незначної складності.
Доведення обставин, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Інші обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої цієї статті у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Верховним Судом також досліджено і взято до уваги: предмет позову, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство та судову практику, що склалась у такій категорії справ, а також значення справи для сторін та суспільства.
Суд не бере до уваги посилання скаржника на те, що при вирішенні спору судами попередніх інстанцій не враховано практику Верховного Суду, висловлену у постановах від 19 березня 2019 року у справі №591/2813/17, 22 квітня 2019 року у справі №820/601/17, 21 серпня 2018 року у справі №807/1332/17, 02 жовтня 2019 року у справі №804/215/18, 23 жовтня 2019 року у справі №П/811/112/17 щодо чинності нормативно-правових актів, оскільки рішення у цих справах були прийняті за інших фактичних обставин.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі №910/719/19 висловила думку про те, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Так, у справі №420/3138/20, судові рішення якої оскаржуються, предметом спору є дії суб'єкта владних повноважень щодо проведення перерахунку пенсії. У справі №591/2813/17 предметом спору є рішення міської ради щодо встановлення тарифів на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Предметом спору у справах №№820/601/17, П/811/112/17 є накази суб'єкта владних повноважень у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр. У справах №№807/1332/17, 804/215/18 предметом спору є дії щодо припинення права користування надрами.
Враховуючи що встановлені судами фактичні обставини вказаних справ є різними, факт подібності правовідносин у наведених випадках не підтвердився.
Крім того, рішення суду апеляційної інстанції постановлено з врахуванням висновків щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, викладених у рішенні Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі №160/3586/19, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року, в якому суд вказав на те, що в результаті набрання законної сили рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, яким визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови КМУ №103, особи мають право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, починаючи з 05 березня 2019 року.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, оскільки оскаржувані судові рішення прийняті у справі незначної складності, за результатами розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини відсутні і обґрунтування щодо їх наявності не наведено, у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.
Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine) від 09 жовтня 2018 року (заява № 26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності.
Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
2. Надіслати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя І.В. Желєзний