Іменем України
07 жовтня 2020 року
Київ
справа №345/3837/17
адміністративне провадження №К/9901/29789/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів - Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківській області (далі -Калуське об'єднане УПФУ Івано-Франківської області) на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2017 року у складі судді Кардаш О.І. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Макарика В.Я. (головуючий), суддів: Судової-Хомюк Н.М., Глушка І.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Калуського об'єднаного УПФУ Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У листопаді 2017 року відповідач звернувся до суду з позовом у якому просив:
1.1 визнати дії Калуського об'єднаного УПФУ Івано-Франківської області неправомірними щодо відмови врахувати довідку про зарплату №14 від 4 лютого 2016 року, яка видана «Малые Разрезы Нерюнгри» за період з 4 квітня 2002 року по 1 листопада 2004 року з урахуванням районного коефіцієнту та заробітну плату за період 1 січня 1990 року - 21 грудня 1994 року згідно архівної довідки від 18 лютого 2016 року №С-137, яка видана Муніципальною бюджетною установою «Муниципальный архив Нерюнгринського района» Республіка Саха Російська Федерація з урахуванням районного коефіцієнту з 1 травня 2017 року.
1.2 зобов'язати Калуське об'єднане УПФУ Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату пенсії і врахувати довідку про зарплату №14 від 4 лютого 2016 року, яка видана «Малые Разрезы Нерюнгри» за період з 4 квітня 2002 року по 1 листопада 2004 року з урахуванням районного коефіцієнту та заробітну плату за період 1 січня 1990 року - 21 грудня 1994 року згідно архівної довідки від 18 лютого 2016 року №С-137, яка видана Муніципальною бюджетною установою «Муниципальный архив Нерюнгринського района» Республіка Саха Російська Федерація з урахуванням районного коефіцієнту з 1 травня 2017 року.
2. Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області постановою від 16 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2018 року, позов задовольнив.
Визнав дії Калуського об'єднаного УПФУ Івано-Франківської області неправомірними щодо відмови врахувати довідку про зарплату №14 від 4 лютого 2016 року, яка видана ЗАО «Малые Разрезы Нерюнгри» за період роботи з 4 квітня 2002 року по 1 листопада 2004 року з урахуванням районного коефіцієнту та заробітну плату за період 1 січня 1990 року - 31 грудня 1994 року згідно архівної довідки від 18 лютого 2016 року №С-137, яка видана Муніципальною бюджетною установою «Муниципальный архив Нерюнгринського района» Республіка Саха Російська Федерація з урахуванням районного коефіцієнту з 1 травня 2017 року.
Зобов'язав Калуське об'єднане УПФУ Івано-Франківської області провести перерахунок та виплату пенсії і врахувати довідку про зарплату №14 від 4 лютого 2016 року, яка видана ЗАО «Малые Разрезы Нерюнгри» за період роботи з 4 квітня 2002 року по 1 листопада 2004 року з урахуванням районного коефіцієнту та заробітну плату за період 1 січня 1990 року - 31 грудня 1994 року згідно архівної довідки від 18 лютого 2016 року №С-137, яка видана Муніципальною бюджетною установою «Муниципальный архив Нерюнгринського района» Республіка Саха Російська Федерація з врахуванням районного коефіцієнту з 1 квітня 2017 року.
2.1 Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідно до пункту 3 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року у позивача є право на включення заробітної плати згідно довідки про зарплату №14 від 4 лютого 2016 року, яка видана ЗАО «Малые Разрезы Нерюнгри» за період роботи в ЗАО «Малые Разрезы Нерюнгри» з 4 квітня 2002 року по 1 листопада 2004 року з урахуванням районного коефіцієнту, як складової заробітної плати та врахування її в повному обсязі, оскільки в угоді не йдеться про жодні застереження щодо розміру і ця доплата до зарплати також має бути врахована для обчислення пенсії в повному розмірі.
3. Судами попередніх інстанцій встановлено що:
3.1 ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком в Калуському об'єднаному УПФУ з 11 квітня 2016 року.
3.2 На підставі постанови Калуського міськрайонного суду від 20 лютого 2017 року у справі №345/9/17, яка набрала законної сили на підставі ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року переведено пенсію ОСОБА_1 з пенсії за віком по Крайній Півночі на пенсію за віком по Списку №2. При цьому зараховано до стажу за Списком №2 період роботи з 7 березня 1987 року по 15 березня 1989 року, з 13 березня 1990 року по 25 березня 2002 року та стаж роботи за Списком №2 - період роботи з 3 квітня 2002 року по 1 листопада 2004 року. Також згідно розрахунку заробітної плати враховано заробіток за період 1986-1990 роки та заробіток після 1 липня 2000 року взято з нульовим значенням.
3.3 Згідно із записами в трудовій книжці з 7 березня 1987 року по 15 березня 1989 року та з 13 березня 1990 року по 1 січня 1998 року та архівної довідки №С-137 від 18 лютого 2016 року, яка видана Муніципальною бюджетною установою «Муніципальний архів Нерюнгрінського району» позивач працював машиністом бульдозера в Артелі старателей «Золотинка» комбіната «Алданзолото», яке дислокувалось в м. Нерюнрги Республіка Саха Російська Федерація - Район Крайньої Півночі. З 1975 року в м. Нерюнгрі і прилеглих селищах Республіки Саха (Якутія) нараховувався районний коефіцієнт 70% до заробітної платина підставі постанови ЦК КПСС і Ради Міністрів СРСР від 29 квітня 1975 року №352 і Роз'яснення Держкомітету СМ СРСР по питаннях праці та зарплати від 29 червня 1976 року №10/14, затвердженого Постановою Держкомітету та ВЦСПС від 29 червня 1976 року №179/14. У архівній довідці №С-137 від 18 лютого 2016 року відображено суми заробітної плати з врахуванням районного коефіцієнту.
3.4 Згідно довідки про зарплату №14 від 4 лютого 2016 року, яка видана ЗАО «Малые Разрезы Нерюнгри» за період роботи з 4 квітня 2002 року по 1 листопада 2004 року врахований районний коефіцієнту за період роботи в ЗАО «Малые Разрезы Нерюнгри» з 4 квітня 2002 року по 1 листопада 2004 року. Довідка видана на підставі особової карточки Т-2 і особових рахунків за 2002 - 2004 років, де зазначено про те, що з усіх врахованих в довідці суми за період після 1 січня 2001року проведено відрахування ЕСН в органи МНС по встановлених тарифах.
3.5 22 вересня 2017 року позивач звернувся з заявою до відповідача про врахування довідки про заробітну плату №14 від 4 лютого 2016 року, проте, відповідач листом від 3 жовтня 2017 року відмовив йому у перерахунку пенсії.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати зазначені рішення судів та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
4.1 На обґрунтування касаційної скарги зазначив, що законами України не передбачено можливість включення в заробітну плату районного коефіцієнту, а посилання судів на Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежних держав в області пенсійного забезпечення є необґрунтованими, оскільки в даній Угоді регулюється питання зарахування трудового стажу, а не визначення складових заробітної плати для обчислення чи перерахунку пенсії.
5. Позивач відзив на касаційну скаргу не подав.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
6. Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
7. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8. Стаття 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 (далі - Угода від 13 березня 1992 року) закріплює принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
При цьому метою вказаної Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди. Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
9. Статтею 3 Угоди також передбачено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
10. Статтею 3 Тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року передбачено, що при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого у районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюється за нормами законодавства Російської Федерації.
11. Згідно зі статтею 41 Закону №1058-ІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: 1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із цим Законом були фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески; 2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум; 3) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону.
12. Відповідно до частини першої статті 66 Закону №1788-XII до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
13. Районний коефіцієнт - показник відносного збільшення заробітної плати з метою компенсації додаткових витрат і підвищених витрат праці, пов'язаних з виконанням роботи і проживанням в регіонах з важкими кліматичними умовами. В даний час районні коефіцієнти, розмір яких від 1,1 до 2,0, застосовуються до заробітної плати працівників, зайнятих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них, районах Сибіру, Далекого Сходу, Уралу, північних регіонах європейської частини РФ.
14. Тобто, такий коефіцієнт пов'язаний саме із проживанням та роботою особи на території, у тому числі, районів Крайньої Півночі.
15. Суди не звернули уваги, що Законом №1788-XII та Законом №1058-IV, які були чинними в спірний період роботи позивача та на час призначення пенсії, не врегульовано питання включення до заробітної плати для обчислення пенсії північної надбавки та районного коефіцієнта.
16. Так, відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону №1058-IV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
17. Наведена норма встановлює порядок зарахування стажу роботи в районах Крайньої Півночі, а не розмір заробітної плати при розрахунку пенсії.
18. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу PCP від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
19. Відповідно до Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій від 3 серпня 1972 року Законом СРСР від 15 травня 1990 року №1480-I (далі - Закон СРСР №1480-I) «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» особам, які проживали у районах, де до заробітної плати робітників і службовців встановлено районні коефіцієнти, при призначенні пенсії враховувалася фактична заробітна плата, обчислена із застосуванням районного коефіцієнта та північної надбавки.
20. Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, у яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
21. При цьому, статтею 78 діючого на той час Закону СРСР №1480-I було передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески.
22. Відповідно до підпункту «д» пункту 15 Інструкції «Про порядок утримання страхових внесків і використання коштів державного соціального страхування», затвердженої Постановою Президії ВЦРПС від 29 лютого 1960 року, у загальну суму заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески, включалися процентні надбавки за роботу на Крайній Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також районний та поправочний коефіцієнт.
23. Разом із тим, частиною третьою статті 96 Закону СРСР №1480-I передбачено, що при вибутті таких осіб за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів, у райони, де коефіцієнт до заробітної плати не встановлений, пенсія за їх вибором обчислюється в такому ж порядку, але з виключенням з фактичного заробітку виплат за районними коефіцієнтами, або із заробітку, обчисленого відповідно до статей 76 та 78 цього Закону.
24. Виходячи з наведеного колегія суддів уважає, що дії відповідача щодо виключення із заробітної плати позивача районних коефіцієнтів за період його роботи на Крайній Півночі, є правомірними та такими, що відповідають вимогам діючого законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
25. Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постановах від 5, 6 червня, 28 вересня 2018 року, 30 травня 2019 року, 6 лютого 2020 року (справи №№348/1660/16-а, 345/3172/17, 671/86/15-а, 348/2974/14-а, 348/2381/16-а, відповідно).
26. Необґрунтованими є посилання судів на норми Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності незалежних Держав в області пенсійного забезпечення, оскільки в даній Угоді регулюється питання зарахування трудового стажу, а не визначення розміру заробітної плати для обчислення, перерахунку пенсії.
27. Відповідно до частини першої, третьої статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
28. З урахуванням викладеного колегія суддів уважає необґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову, які ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що є підставою для скасування судових рішень повністю та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області задовольнити.
Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2018 року, скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, - відмовити.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді: А.А. Єзеров С.М. Чиркін