08 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/6653/20 пров. № А/857/10084/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шевчук С.М.
суддів Кухтея Р.В., Шинкар Т.І.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року (ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, судом під головуванням судді Ковальчук В.Д., дату складання повного тексту судового рішення не зазначено) у справі № 140/6653/20 за адміністративним позовом Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області до ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованого об'єкта, суд -
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Виконавчий комітет Нововолинської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1 про зобов'язання знести за власний рахунок самочинно збудовану літню кухню-сарай по АДРЕСА_1 шляхом приведення земельної ділянки до попереднього стану.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року у задоволенні позову Виконавчого комітету Нововолинської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання знести самочинно збудований об'єкт відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його прийнятим з невідповідністю висновків суду обставинам справи, позивач оскаржив його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою позов задовольнити.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги позивач зазначає, що за результатами проведення позапланової перевірки на об'єкті “Реконструкція літньої кухні-сараю по АДРЕСА_1 ” щодо дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил складено акт від 26.06.2019 №12, в якому зафіксовано факт реконструкції відповідачем літньої кухні-сараю шляхом надбудови та прибудови нових приміщень, при цьому змінилась загальна площа об'єкта у зв'язку зі зміною її геометричних розмірів та збільшилась площа господарської будівлі. Реконструкція була проведена без права на виконання будівельних робіт, без документів дозвільного характеру, що надають право на виконання будівельних робіт та без належно затвердженого проекту будівництва, чим порушено статті 26, 27, 31, 34, 36 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, постанову Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 “Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт”. При будівництві літньої кухні-сараю не забезпечено відстань (не менше ніж 1,0 м) до межі суміжної земельної ділянки для догляду і здійснення поточного ремонту, крім того не забезпечено виконання необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівлі будівлі на територію суміжної ділянки, чим порушено пункт 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2018 “Планування і забудова територій”.
26 червня 2019 року посадовою особою відділу державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області складеного припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил з вимогою до ОСОБА_1 усунути виявлені порушення у відповідності до вимог чинного законодавства у сфері будівельних норм, стандартів і правил до 26.08.2019, а саме знести самочинно збудований об'єкт будівництва у разі неможливості усунення порушень в інший спосіб, та привести земельну ділянку до попереднього стану до 26.09.2019 року. Однак станом на 26.09.2019 повідомлень від відповідача про виконання вимог припису на адресу відділу не надходило.
За результатами перевірки виконання припису складено акт від 10.03.2020 №7, яким встановлено, що гр. ОСОБА_1 не виконав законних вимог припису посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю від 26.06.2019. Окрім того, зазначає, що ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1, 4 ст. 96 КУАП у зв'язку з чим притягнуто до відповідальності.
Вказує на те, реконструкція літньої кухні-сараю була проведена шляхом надбудови та прибудови нових приміщень, при цьому змінилась загальна площа об'єкта у зв'язку зі зміною геометричних розмірів та збільшенням площі господарської будівлі. Реконструкція була проведена без права на виконання будівельних робіт, без документів дозвільного характеру, що надають право на виконання будівельних робіт та без належно затвердженого проекту будівництва. Звертає увагу на те, що відповідно до схеми розміщення приміщень, наданої відповідачем в додатках до відзиву, відстань між сараєм (2) та гаражем (4) має складати 7,0 м., а фактично на даний час відстань становить близько 1,0 м. Відстань від літньої кухні (3), сараю (2) до межі суміжної земельної ділянки має становити 1,0 м, а насправді становить від 0,5 м. до 0,7 м., що є порушенням пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2018 “Планування і забудова територій”.
У зв'язку з цим просить суд зобов'язати відповідача знести за власний рахунок самочинно збудовану вищезазначену літню кухню-сарай шляхом приведення земельної ділянки до попереднього стану.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити позивачу у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Доводи відзиву на апеляційну скаргу по суті співпадають з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні. Додатково зазначає, що на даний час неможливо виконати вимоги позивача щодо знесення літньої кухні-сараю, оскільки він не є власником житлового будинку та земельної ділянки за вищенаведеною адресою. Тобто, не є власником цього майна. Враховуючи вищенаведене просить відмовити позивачу у задоволенні апеляційної скарги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що нотаріусом Нововолинської нотаріальної контори посвідчений договір між Виконкомом Нововолинської міської ради та ОСОБА_1 про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності по АДРЕСА_1 . Зокрема, за умовами цього договору забудовник зобов'язується побудувати сарай цегляний розміром 8,0 х 4,0 м.
Відповідно до виписки з протоколу засідання від 12.01.1994 №20 Виконкому Нововолинської міської ради народних депутатів дозволено гр. ОСОБА_1 побудувати гараж на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , а також зареєструвати побудовану літню кухню на земельній ділянці. ОСОБА_1 видано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, а саме для будівництва гаражу і літньої кухні за адресою: АДРЕСА_1 . Як відображено в експлікації схеми розміщення забудови, розмір забудови літньої кухні (3) має становити 8,0 м х 4,0 м, сараю (2) - 8,0 м х 2,0 м. Відстань від сараю (2) до гаража (4) - 7,0 м. При цьому, відстань від літньої кухні (3) та сараю (2) до межі суміжної земельної ділянки має становити 1,0 м.
Відповідно до листа відділу містобудування та архітектури Нововолинського міськвиконкому від 02.06.2001 року вих. №49, після проведення консультацій та роз'яснень між забудовниками ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) було досягнуто згоди про те, що між ними, як сусідами, не буде взаємних претензій щодо меж земельних ділянок, якими вони користуються. Відповідно, гр. ОСОБА_1 дозволено збудувати гараж включно на земельній ділянці, що довиділяється, а за гр. ОСОБА_2 будуть зареєстровані господарські споруди, які він збудував на ділянці, що до виділяється.
Згідно листа відділу містобудування та архітектури міськвиконкому Виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 20.02.2020 вих. № М-186пр забудовнику земельної ділянки на АДРЕСА_1 надано всі необхідні документи для оформлення Будівельного паспорту забудови земельної ділянки. На забудову земельної ділянки на АДРЕСА_1 , а саме будівництво гаража фактично вже надавався дозвіл на підставі п. 7 рішення виконавчого комітету від 12.01.1994 №20. Схема забудови погоджувалась відділом містобудування та архітектури 01.11.2001. Станом на час будівництва зі сторони сусідів не надходило скарг чи зауважень.
26.06.2019 Відділом державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Нововолинської міської ради проведено позапланову перевірку на об'єкті: “Реконструкція літньої кухні-сараю по АДРЕСА_1 ” щодо дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, за результатами якої складено акт від 26.06.2019 №12, яким встановлено, що гр. ОСОБА_1 здійснив реконструкцію літньої кухні-сараю по АДРЕСА_1 шляхом надбудови та прибудови нових приміщень, при цьому змінилась загальна площа квартири у зв'язку зі зміною її геометричних розмірів та збільшилась площа забудови господарської будівлі; зазначена прибудова збудована на земельній ділянці, що була відведена гр. ОСОБА_1 для будівництва, без права на виконання будівельних робіт, оскільки замовником не було подано документів дозвільного характеру, що надають право на виконання будівельних робіт, та без належно затвердженого проекту будівництва, що є порушенням статей 26, 27, 31, 34, 36 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 “Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт”. Крім того, при будівництві літньої кухні-сараю не забезпечено відстань (не менше ніж 1,0 м) до межі суміжної земельної ділянки для догляду і здійснення поточного ремонту; не забезпечено виконання необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівлі будівлі на територію суміжної ділянки, що є порушенням пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2018 “Планування і забудова територій”.
Зазначений акт підписаний ОСОБА_1 із письмовими поясненнями, в яких відповідач зазначив про те, що об'єкт побудовано з дозволу міськвиконкому і архітектури, а також згоди власника будинку ОСОБА_2 , закон не порушував.
26.06.2019 складено протокол про адміністративне правопорушення.
За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності, постановою № 7 по справі про адміністративне правопорушення від 27.06.2019 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частинами 1, 5 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4 250,00 грн.
Крім того, 26.06.2019 відповідно до статті 41 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил з вимогою усунути виявлені порушення у відповідності до вимог чинного законодавства у сфері будівельних норм, стандартів і правил до 26.08.2019, а саме знести самочинно збудований об'єкт будівництва у разі неможливості усунення порушень в інший спосіб, та привести земельну ділянку до попереднього стану до 26.09.2019 року, про що повідомити відділ державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Нововолинської міської ради.
Копію припису ОСОБА_1 отримав 26.09.2019.
Матеріалами справи встановлено, що станом на 26.09.2019 повідомлень про виконання вимог припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 26.06.2019 на адресу позивача не надходило. Зазначений припис відповідачем не оскаржено.
Відтак, у зв'язку з необхідністю перевірки виконання вимог припису складено акт №7 від 10 березня 2020 року, яким встановлено, що ОСОБА_1 не виконав законних вимог припису від 26.06.2019 (про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, чим порушив частину 1 статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про що 10.03.2020 складено протокол про адміністративне правопорушення. З актом перевірки відповідач не згідний, про що вказав в акті перевірки.
За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності постановою №7 по справі про адміністративне правопорушення №7 від 12 березня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5 100,00 грн. (а. с. 37-38)
Оскільки відповідач у встановлений строк не виконав вимоги припису від 26.06.2019, позивач звернувся до суду з даним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що будівництво літньої кухні-сараю по АДРЕСА_1 здійснювалось відповідачем на підставі дозвільних документів та в межах належної на праві приватної власності земельної ділянки.
Однак, реконструкція вказаного об'єкта будівництва здійснена без направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Зазначені обставини були встановлені під час розгляд справи № 165/1717/19 за позовом ОСОБА_1 до Начальника відділу державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Нововолинської міської ради Гальчика Сергія Миколайовича про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 02 грудня 2019 року у вказаній справі, яке набрало законної сили 12.12.2019 року.
Судом першої інстанції було враховано, що позивачем здійснювались заходи реагування у вигляді винесення припису та притягнення винної особи до відповідальності, однак перевіряючи 10 березня 2020 року виконання припису, за результатами чого складено акт № 7 від 10.03.2020, проте відділом державного архітектурно-будівельного контролю не з'ясовано належність спірного об'єкта будівництва саме відповідачу.
З наданих суду відповідачем копій договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки від 15 жовтня 2019 року, посвідчених приватним нотаріусом Нововолинського міського нотаріального округу Волинської області Ушаковою Ю.А. слідує, що громадянин України ОСОБА_1 передав безоплатно у власність громадянину України ОСОБА_3 житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , в тому числі літню кухню та сарай, а також земельну ділянку площею 0,0659 га, кадастровий номер 0710700000:01:020:0043, яка розташована за цією адресою.
Відтак, об'єкт будівництва - літня кухня-сарай по АДРЕСА_1 на даний час не належать відповідачу, що виключає можливість останнього зобов'язати здійснити їх знесення шляхом приведення земельної ділянки до попереднього стану. У зв'язку із цим суд першої інстанції дійшов висновку, позивач не довів у суді обґрунтованості заявленого ним позову саме до ОСОБА_1 , при цьому, доказів винесення приписів іншим особам позивачем суду не надано.
При цьому, судом враховано, що позивач просить здійснити знесення усього об'єкта будівництва (літньої кухні-сараю), на який є дозвільні документи, а не наслідки його реконструкції, що не узгоджується з вимогами припису, який винесений щодо об'єкта будівництва “Реконструкція літньої кухні-сараю по АДРЕСА_1 ”.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України “Про основи містобудування” визначено, що містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.
Згідно частин першої та другої статті 10 Закону України “Про архітектурну діяльність” для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”.
До органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:
1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;
2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до пункту першого статті 41 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, однією з підстав для проведення позапланової перевірки є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.
Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право також проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.05.1999 № 687-XIV «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом № 3038-VI.
Згідно з частиною першою статті 34 Закону № 3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після, зокрема, подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
У разі неможливості виконання рішення суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об'єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством.
Отже, аналіз наведених вище положень частини першої статті 38 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” у взаємозв'язку з нормами частини першої статті 41 цього ж Закону дає підстави для висновку про те, що в разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, орган державного архітектурно-будівельного контролю уповноважений видати припис про усунення порушень. Цей припис є обов'язковою передумовою для можливості контролюючого органу звернутися до суду на підставі частини першої статті 38 цього Закону у зв'язку з його невиконанням.
Орган державного архітектурно-будівельного контролю діє як суб'єкт владних повноважень послідовно, в чітко визначеному порядку. Зокрема, такий орган, наділений контролюючими функціями, видає припис, який є обов'язковим до виконання і може бути оскаржений до суду. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю набуває прав на звернення до суду з позовом суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням на підставі частини першої статті 38 Закону.
Відповідно до частин першої, четвертої та сьомої статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам (1)або порушує права інших осіб (2), істотного порушення будівельних норм і правил (3) суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
У цих випадках з позовом про зобов'язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Отже, відповідно до вимог частини сьомої статті 376 ЦК України, для задоволення позову у цій справі необхідна наявність таких фактів як неможливість перебудови об'єкту або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.
У випадках, коли до суду з позовом про знесення самочинного будівництва звертається орган державного архітектурно-будівельного контролю, належить керуватися частиною першою статті 38 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” від 17.02.2011 №3038-VI, за якою у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.
В інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об'єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.
Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 ЦК України).
В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.
В той час з даної справи вбачається, що будівництво гаражу і літньої кухні за адресою: АДРЕСА_1 здійснено ОСОБА_1 на земельній ділянці наданій йому у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку та господарський споруд.
Згідно виписки з протоколу засідання від 12.01.1994 № 20 Виконкому Нововолинської міської ради народних депутатів, листів відділу містобудування та архітектури Нововолинського міськвиконкому вих. № 49 від 02.06.2001 року, вих. № М-186пр від 20.02.2020 гр. ОСОБА_1 надано дозвіл на будівництво та реєстрації гаража, літньої кухні на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , та. У зв'язку з чим, ОСОБА_1 видано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, а саме для будівництва гаражу і літньої кухні за адресою: АДРЕСА_1 . Як відображено в експлікації схеми розміщення забудови, розмір забудови літньої кухні (3) має становити 8,0 м х 4,0 м, сараю (2) - 8,0 м х 2,0 м. Відстань від сараю (2) до гаража (4) - 7,0 м. При цьому, відстань від літньої кухні (3) та сараю (2) до межі суміжної земельної ділянки має становити 1,0 м. Також вказаними листами підтверджено, що забудовником земельної ділянки на АДРЕСА_1 надано всі необхідні документи для оформлення Будівельного паспорту забудови земельної ділянки. На забудову земельної ділянки на АДРЕСА_1 , а саме будівництво гаража фактично вже надавався дозвіл на підставі п. 7 рішення виконавчого комітету від 12.01.1994 №20. Схема забудови погоджувалась відділом містобудування та архітектури 01.11.2001. Станом на час будівництва зі сторони сусідів не надходило скарг чи зауважень.
З наведеного слідує, що забудова відповідачем належної йому земельної ділянки первинно була здійснена з дотриманням цільового призначення та відповідно до наданих позивачу дозволів та будівельного паспорту.
Проте, в подальшому як слідує з акту перевірки об'єктів названої забудови № 12 від 26.06.2019 гр. ОСОБА_1 здійснив реконструкцію літньої кухні-сараю по АДРЕСА_1 шляхом надбудови та прибудови нових приміщень, при цьому змінилась загальна площа квартири у зв'язку зі зміною її геометричних розмірів та збільшилась площа забудови господарської будівлі. При цьому така реконструкція будівлі проведена без права на виконання будівельних робіт, оскільки замовником не було подано документів дозвільного характеру, що надають право на виконання будівельних робіт, та без належно затвердженого проекту будівництва, що є порушенням статей 26, 27, 31, 34, 36 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 “Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт”. Крім того, при будівництві літньої кухні-сараю не забезпечено відстань (не менше ніж 1,0 м) до межі суміжної земельної ділянки для догляду і здійснення поточного ремонту; не забезпечено виконання необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівлі будівлі на територію суміжної ділянки, що є порушенням пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2018 “Планування і забудова територій”.
Відтак, будівництво літньої кухні-сараю по АДРЕСА_1 здійснювалось відповідачем на підставі дозвільних документів та в межах належної на праві приватної власності земельної ділянки. Однак реконструкція вказаного об'єкта будівництва здійснена без відповідних дозвільних документів, а зокрема таких як направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
Зазначені обставини були встановлені рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 02 грудня 2019 року у справі № 165/1717/19 за позовом ОСОБА_1 до Начальника відділу державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Нововолинської міської ради Гальчика Сергія Миколайовича про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, яке набрало законної сили 12.12.2019, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Натомість, позивач незважаючи на наявність дозвільних документів на первинне будівництво вказаних об'єктів нерухомого майна та відсутність правових підстав лише для проведеної в подальшому реконструкції літньої кухні-сараю шляхом надбудови та прибудови нових приміщень, просить суд покласти на відповідача обов'язок щодо знесення усього об'єкта будівництва (літньої кухні-сараю), на який є дозвільні документи, а не наслідки його реконструкції, що не узгоджується з вимогами припису, який винесений щодо об'єкта будівництва “Реконструкція літньої кухні-сараю по АДРЕСА_1 ”.
Окрім того, позивач як вході проведення перевірки так і вході винесення припису, перевірки його виконання та звернення до суду з даним позовом не встановив обставин стосовно не можливості перебудови зазначеного об'єкта будівництва з метою приведення його у відповідність до будівельного паспорту. Не було також встановлено обставин відносно того хто є власником спірного об'єкта забудови, чи відмовляється власник такого об'єкта нерухомого майна від проведення такої перебудови. Не надав позивач таких доказів і суду апеляційної інстанції.
Як наслідок, заявлений позов про зобов'язання відповідача знести літню кухню є передчасним, оскільки позов заявлено без з'ясування обставин щодо наявності чи відсутності можливості перебудови власником нерухомого майна самовільно реконструйованої частини надбудови та прибудови літньої кухні-сараю.
Водночас, заявлена позивачем вимога щодо покладання на відповідача обов'язку стосовно знесення усього об'єкта будівництва (літньої кухні-сараю) є такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, адже відповідачем вчинено протиправні дій не в цілому по відношенню до об'єкта будівництва, а лише відносно його самочинної реконструкції у вигляді надбудови та прибудови.
Окрім того, названий об'єкт будівництва на даний час відповідачу не належать, що виключає можливість покладати на нього зобов'язання стосовно знесення такого об'єкта будівництва.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328, ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року у справі № 140/6653/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 08 жовтня 2020 року.