08 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/5309/20 пров. № А/857/9968/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шевчук С.М.
суддів Кухтея Р.В., Шинкар Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року (ухвалену в м. Рівне, судом під головуванням судді К.М. Недашківської) про зупинення провадження у справі № 460/5309/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинення певних дій, суд-
21.07.2020 позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області, в якій просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
зобов'язати відповідача провести з 17.07.2018 нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 40 процентів від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.
Ухвалою суду від 13.07.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі (письмове провадження).
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року провадження в адміністративній справі № 460/5309/20 зупинене до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 510/1286/16-а.
Із цією ухвалою суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що мотивація суду першої інстанції зводиться до питання застосування строків звернення до суду у спірних правовідносинах. Проте, предметом спору в даній справі є питання бездіяльність відповідача, яка призвела до не нарахування та невиплати щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої ст. 37 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 17.07.2018.
А щодо строку звернення до суду з таким позовом, то позивач зазначає, що предмет розгляду даної справи є відмінним від предмету розгляду справи №510/1286/16-а, до вирішення якої зупинене провадження. Також, на думку позивача, зупинення провадження у справі, без правових підстав для цього, порушує його право на розгляд справи протягом розумного строку.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, зазначену в п.11 ч.1 ст.294 КАС України, а тому суд апеляційної інстанції, у відповідності до ч.2 ст.312 КАС України, вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу в порядку письмового провадження. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з адміністративним позовом 09.07.2020. Позовні вимоги позивача стосуються нарахування та виплати щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства з 17 липня 2018 року.
Таким чином, позивач звернувся за захистом порушеного права зі сплином значного проміжку часу, а відтак правовій оцінці підлягають обставини щодо необхідності дотримання позивачем шестимісячного строку звернення до суду, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Правовідносини у даній справі стосуються покладання на органи соціального захисту населення обов'язку щодо нарахування та виплати щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому, розмір обумовленої грошової допомоги за різні часові проміжки змінювався у зв'язку з внесенням законодавчих змін. При цьому, як слідує із змісту позовної вимоги, щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, у розмірі, визначеному Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за минулий час (з 17 липня 2018 року), не була «нарахована» органами соціального захисту. У зв'язку з чим позивач просить зобов'язати відповідача нарахувати йому зазначену щомісячну грошову допомогу, у зазначеному позивачем розмірі.
Апеляційним судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 02.04.2019 було передано на розгляд до Великої Палати Верховного Суду справу № 510/1286/16-а за позовом до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80894542).
Відповідно до вказаної ухвали Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказав, що існує виняткова правова проблема щодо правильної оцінки судами нижчих інстанцій норм матеріального чи дотримання процесуального права.
"Це пов'язано з тим, що проблема застосування строків звернення до адміністративного суду стосується всіх категорій спорів стосовно виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, (г) виплат та пільг дітям війни, (ґ) інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг (далі - спори стосовно соціального захисту).
Виняткова правова проблема, головним чином, полягає у необхідності формування правових позицій з таких питань:
1. Чи можуть судами застосовуватися у спорах стосовно соціального захисту (для обмеження розміру належних особі сум соціальних виплат) шестимісячні строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - КАС України (стаття 99 в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та стаття 122 в чинній редакції), якщо предметом спору є неотримання особою регулярних (щомісячних тощо) соціальних виплат, які суб'єкт владних повноважень з власної вини не виплачував фізичній особі або виплачував у неповному розмірі?
2. Чи можуть суди застосовувати строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - КАС України (стаття 99 в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та стаття 122 в чинній редакції), для фактичного встановлення строкових меж (може граничним меж) триваючого правопорушення у сфері реалізації соціальних прав та відповідно цим строком обмежувати доступ особи до суду?
3. Чи може бути факт нездійснення перевірки особою, якій державою призначено пенсію або інші постійні соціальні виплати, правильності нарахування уповноваженими суб'єктами владних повноважень конкретних сум таких виплат або невчасне звернення з відповідним позовом до адміністративного суду підставою для судового захисту її прав лише у межах останніх шести місяців, що передують даті звернення до суду?
4. Чи можуть суди не застосовувати відповідний процесуальний строк, а відповідно до частини шостої статті 7 КАС України використовувати як аналогію закону до всіх зазначених вище спорів положення частини другої статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення”; статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та статей 51, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, в яких міститься норма, згідно з якою нараховані (первинно встановлені за відповідною заявою фізичної особи) суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком?
Складність цієї виняткової правової проблеми полягає у тому, що процесуальний закон у частині визначення строків звернення до суду не містить особливостей стосовно спорів у сфері соціального захисту, зокрема, тих, що стосуються регулярних (щомісячних тощо) виплат, які суб'єкт владних повноважень з власної вини протягом тривалого часу не виплачував фізичній особі або виплачував у неповному розмірі."
При цьому, як вбачається зі змісту зазначеної вище ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.04.2019 року, у судовій практиці вирішення питання пенсійного забезпечення громадян України призвело до виявлення іншого не менш складного завдання - визначення строку звернення осіб, яким неправильно нарахували або вчасно не перерахували соціальні виплати, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм не сплаченої суми соціальних виплат за весь час несплати.
Ухвалою від 26 червня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу №510/1286/16-а та призначила до касаційного розгляду.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду вказану справу на предмет правильної оцінки судами нижчих інстанцій норм матеріального чи дотримання процесуального права стосовно застосування строків звернення до адміністративного суду у всіх категорій спорів стосовно оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо (1) обчислення, (2) призначення, (3) перерахунку, (4) здійснення, (5) надання, (6) одержання (а) пенсійних виплат, (б) соціальних виплат непрацездатним громадянам, (в) виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, (г) виплат та пільг дітям війни, (ґ) інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг (далі - спори стосовно соціального захисту).
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
З огляду на обставини даної справи та справи № 510/1286/16-а, колегія суддів приходить до висновку, що незалежно від предмету спору, правовідносини у вказаних справах з приводу необхідності надання судом правової оцінки обставинам щодо необхідності дотримання позивачем шестимісячного строку звернення до суду, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України та наявності підстав для фактичного встановлення строкових меж (може граничним меж) триваючого правопорушення у сфері реалізації соціальних прав шестимісячним строком з моменту отримання/неотримання регулярних платежів у зв'язку з чим обмежувати доступ особи до суду.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що питання застосування чи незастосування певних строків до спірних правовідносин, а також, що вирішення цього питання безпосередньо впливає на результат розгляду справи.
Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав та об'єктивних обставин для зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням суду касаційної інстанції у справі № 510/1286/16-а.
Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним твердження апелянта на те, що зупинення провадження у справі порушує його право на розгляд справи протягом розумного строку.
Отже, апеляційна скарга позивача не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду без змін.
Керуючись ст. ст. 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року про зупинення провадження у справі № 460/5309/20 - залишити без змін
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 08 жовтня 2020 року.