28 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.003508 пров. № 857/13933/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судового засідання Юник А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Міністерства оборони України та військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року (головуючий суддя Гулкевич І.З., м. Львів, повний текст складено 21.11.2019) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини-польової пошти НОМЕР_2 , Міністерства оборони України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до військової частини-польової пошти НОМЕР_2 , Міністерства оборони України в якому просив, з урахуванням збільшених позовних вимог(а.с.97-103 т.1) скасувати наказ командира військової частини-польова пошта НОМЕР_2 №2282 від 24.11.2016 про результати службового розслідування за фактом застосування зброї та отримання травми старшим солдатом ОСОБА_1 16.11.2016; визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум щодо виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням йому 1 групи інвалідності пов'язаної із проходженням військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 , зазначене у протоколі №6 від 25.01.2019 відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; зобов'язати міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу військовослужбовцю ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням 1 групи інвалідності 06.06.2017, пов'язаної із проходженням військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №957 у розмірі 120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність; стягнути з Військової частини-польова пошта НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50000 грн; стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50000 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини-польова пошта НОМЕР_2 №2282 від 24.11.2016 про результати службового розслідування за фактом застосування зброї та отримання травми старшим солдатом ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано протиправним та скасовано пункт 13 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум щодо виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням йому 1 групи інвалідності пов'язаної із проходженням військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 , зазначене у протоколі №6 від 25.01.2019 відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу військовослужбовцю ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням йому 1 групи інвалідності 06.06.2017, пов'язаної із проходженням військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №957 у розмірі 120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Міністерство оборони України та військова частина НОМЕР_1 оскаржили його в апеляційному порядку, вважають, що таке прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просять скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Міністерство оборони України в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не врахував позиції Міністерства оборони стосовно того, що позивачем у позовній заяві не наведено жодних аргументів та обґрунтувань, щодо протиправності дій Міністерства оборони України при прийнятті рішення про відмову у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням 1 групи інвалідності, пов'язаної із проходженням військової служби.
Згідно ст.ст. 16-16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон), передбачено право та порядок отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, яка гарантована державою виплата, що здійснюється особам, як: згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, затверджено порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги).
Зокрема, пунктом 11 Порядку серед іншого визначено процедуру звернення за виплатою одноразової грошової допомога, а саме: Військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:
заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії:
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Відповідно до пункту 13 Порядку призначення і виплати допомоги, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
На розвиток даної постанови Кабінету Міністрів України в Міністерстві оборони України виданий наказ Міністерства оборони України «Про затвердження Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум» від 26.10.2016 № 564, відповідно до якого створено комісію з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності.
Так, відповідно до наказу Міністра оборони України від 26.10.2016 № 564, комісія приймає документи та приймає відповідне рішення, яке подається на затвердження Міністру оборони України.
Так, держава гарантує призначення та виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям з підстав визначених у Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Однак, ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено підстави, за якими призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються.
Зокрема, відповідно до приписів п. «б» частини першої ст.16-4 Закону призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.
Аналогічна норма знайшла своє відображення в п.19 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2013 року №975.
При прийнятті рішення Міністерство оборони України врахувало обставини та висновки, що були визначені в матеріалах службового розслідування військової частини НОМЕР_1 від 24.11.2016 року.
Враховуючи вищевикладені обставини, та розглянувши подані документі, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою і одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , відповідний висновок був оформлений Протоколом комісії від 25 січня 2019 року №6.
Отже, комісія Міністерства оборони України діяла виключно в межах наданих їй повноважень та прийняла висновок на підставі тих документів, які надійшли їй на розгляд. Комісія Міністерства оборони України не уповноважена на власний розсуд приймати до уваги чи ні висновки, затверджені в Акті службового розслідування, які не були скасовані чи спростовані іншими документами.
Окрім цього, приймаючи рішення про визнання протиправним та таким, що підлягає скасуванню наказ командира військової частини-польова пошта НОМЕР_2 №2282 від 24.11.2016 про результати службового розслідування за фактом застосування зброї та отримання травми старшим солдатом ОСОБА_1 16.11.2016 року, суд першої інстанції вибірково та односторонньо підійшов до оцінки доказів у справі та пояснень наданих у судовому засіданні.
Зокрема, суд критично поставився до результатів хіміко-токсилогічного дослідження біологічних середовищ в організмі людини на кількісну наявність спирту етилового проведеного лікарями міського наркологічного диспансеру м. Маріуполь в сечі старшого солдата ОСОБА_1 , було досліджено 2,75 проміле алкоголю, про що свідчить довідка №3163 від 18.11.2016.
Проте, суд вважав «правильним» виписний епікриз з історії хвороби позивача №8178, виданий КЗ «Обласна лікарня ім. І.І. Мечникова, де вказується, що у крові ОСОБА_1 не виявлено алкоголю, через аналіз крові, який було проведено обласною лікарнею ім. І.І. Мечникова.
При цьому клопотання представника військової частини польова пошта НОМЕР_2 про витребування оригіналів документів, що підтверджують перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння на час отримання ним травми та не перебувають у розпорядженні відповідачів, було залишено поза увагою.
Судом першої інстанції залишено поза увагою і те, що працівниками слідчого відділу Великоновосілківського відділення Волноваського відділу ГУНП в Донецькій області під час огляду місця події були найдені гільзи від автомату АКС-74У, пляшку об'ємом 0,7 дециметрів з залишками горілки (близько 100 мілілітрів) та скляний стаканчик.
Також, судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що відсутні винні особи в отриманні травми ОСОБА_1 , що травма отримана ним виключно з власних дій, що в матеріалах розслідування наявні пояснення ОСОБА_1 , що він вживав спиртні напої один знаходячись в бліндажі біля КПП №2 з 2 до 3 години ночі 16.11.2016.
Що ж стосується зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу військовослужбовцю ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням 1 групи інвалідності то апелянт зазначає, що принцип розподілу влади заперечує надання суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є - здійснення правосуддя. Тому, завданням суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Таким чином, в даному випадку зобов'язання Міністерства оборони України призначити виплатити позивачу одноразову грошову допомогу є формою втручання в дискреційні повноваження Міністерства оборони України та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Військова частина НОМЕР_1 в апеляційній скарзі зазначає, що проходження військової служби врегульоване спеціальними законами - Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 548 (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ) та Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 551 (далі - Дисциплінарний статут).
За приписами статті 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ військовослужбовець зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарні стягнень, порядок накладення та оскарження таких стягнень регламентовано Дисциплінарним статутом.
Статтею 5 Дисциплінарного статуту визначено, що за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів (начальників) підтримувати на належному рівні військову дисципліну.
У разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення (стаття 45 Дисциплінарного статуту).
Згідно зі статтею 88 Дисциплінарного статуту військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За приписами частини третьої вказаної статті такий строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, за змістом зазначеної норми, законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Позивач наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 №2282 від 24.11.2016 притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани, пунктом 2 даного наказу останній на підставі наказу пункту 31.6 наказу Міністерства оборони України №260 від 11.06 2008 (чинний на момент притягнення до відповідальності) був позбавлений премії в повному обсязі.
15.12.2016 позивач отримав на картковий рахунок грошове забезпечення за листопад місяць 2016 року, що підтверджує банківський реєстр грошового забезпечення та платіжне доручення №925 від 15.12.2016.
Разом з тим, відповідно до довідки про грошове забезпечення позивачу за листопад 2016 року, було виплачене грошове забезпечення в сумі 1536, 00 грн., що є меншим ніж за попередні місяці проходження військової служби.
В аспекті спірних правовідносин апелянт вважає, що позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а саме в день 15.12.2016 отримання ним нарахованих сум.
Відтак, саме з моменту виплати грошового забезпечення на картковий рахунок позивача, в останнього виникло право на звернення до суду із даним позовом. Однак, це право ОСОБА_1 реалізував лише 10.07.2019, тобто після спливу місячного строку.
Отже, встановивши, що позовна заява подана позивачем до суду після спливу місячного строку звернення до суду, встановленого статтею 123 КАС України, та без викладу обставин, які б свідчили про поважність причин його пропуску, суд першої інстанції повинен залишити вказаний позов без розгляду, і не розглядати його по суті заявлених вимог.
Крім того, приймаючи рішення про визнання протиправним та таким, що підлягає скасуванню наказ командира військової частини-польова пошта НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) №2282 від 24.11.2016 про результати службового розслідування за фактом застосування зброї та отримання травми старшим солдатом ОСОБА_1 16.11.2016 року, суд першої інстанції вибірково та односторонньо підійшов до оцінки доказів у справі та пояснень наданих у судовому засіданні.
У решті Військова частина НОМЕР_1 навела доводи аналогічні за змістом та по суті доводам, викладеним в апеляційній скарзі Міністерства оборони України.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У відповідності до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом на посаді старшого навідника 3 гармати 11 самохідно-артилерійської батареї 4 самохідно-артилерійського дивізіону, з 20.10.2016 прибув до складу сил та засобів ОТУ «Донецьк» та брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської та Донецької областей, що підтверджується витягом із наказу командира ОТУ «Донецьк» №311 від 03.11.2016. У листопаді 2016 року проходив службу на території військової частини-польова пошта НОМЕР_2 .
16 листопада 2016 року ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження під час проходження військової служби, внаслідок чого отримав закриту черепну-мозкову травму, забій головного мозку важкого ступеня та гострою субдуральною гематомою лівої гемісфери у вигляді двобічної пірамідальної недостатності, внутрішньочерепну гематому, дислокаційний синдром, багатооскольчастий перелом кісток носу зі зміщенням, консолідований перелом 5-6 ребер справа по лопатковій лінії.
За фактом застосування зброї та отримання травми 16.11.2016 старшим навідником гармати 2 самохідно-артилерійської батареї 4 самохідно-артилерійського дивізіону військової частини-польова пошта НОМЕР_2 старшим солдатом ОСОБА_1 наказом командира військової частини-польова пошта НОМЕР_2 №2232 від 16.11.2016 призначено службове розслідування.
Згідно акту службового розслідування встановлено, що травма ОСОБА_1 не пов'язана з виконанням ним службових обов'язків, причиною отримання травми старшим солдатом ОСОБА_1 є його перебування у стані алкогольного сп'яніння, сторонні особи до травмування не причетні, травма отримана в результаті особистої необережності та недисциплінованості.
24.11.2016 командиром військової частини-польова пошта НОМЕР_2 прийнято наказ №2282 про результати службового розслідування за фактом застосування зброї та отримання травми старшим солдатом ОСОБА_1 , яким за виконання службових обов'язків у стані алкогольного сп'яніння та порушення заходів безпеки старшому солдату ОСОБА_1 оголошено сувору догану та позбавлено премії за листопад місяць.
06 червня 2017 року обласною МСЕК Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи за результатами первинного огляду ОСОБА_1 встановлено І групу інвалідності пожиттєво внаслідок травми одержаної в результаті нещасного випадку пов'язаної з проходженням військової служби, та зроблено висновок про те, ОСОБА_1 потребує постійного стороннього догляду.
Старшого солдата ОСОБА_1 , старшого навідника 3 гармати 11 самохідно-артилерійської батареї 4 самохідно-артилерійського дивізіону військової частини-польова пошта НОМЕР_2 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 12.06.2017 у відставку за пунктом 1 підпунктом б (за станом здоров'я) частини шостої з урахуванням частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 19 червня 2017 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
17.10.2018 року позивачем подано заяву до ІНФОРМАЦІЯ_2 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 1 групи інвалідності, одержаної внаслідок нещасного випадку пов'язаного з проходженням військової служби та додано документи: копію паспорта; копію ідентифікаційного номеру; копію довідки про участь в АТО №3633; копію довідки МСЕК; копію довідки про обставини травми №125; копію свідоцтва про хворобу №215/3; копію довідки ВЛК №113/3 від 01.03.2017; копію військового квитка; копію витягу з наказу про виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 ; банківські реквізити.
Згідно пункту 13 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом від 25 січня 2019 року №6, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначені одноразової грошової допомоги старшому солдату у відставці ОСОБА_1 , звільненому з військової служби 19 червня 2017 року, який є особою з інвалідністю І групи внаслідок травми, одержаної в результаті нещасного випадку, пов'язаної з проходженням військової служби (довідка МСЕК серії 12 ААА №359948 від 06 червня 2017 року), оскільки травма отримана в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджено довідкою про обставини травми, виданою командиром військової частини НОМЕР_2 від 26.01.2017 №185, актом службового розслідування цієї ж військової частини від 24.11.2016, у якому зазначено про результати хіміко-токсикологічного дослідження, проведеного в наркологічному диспансері м. Маріуполь від 18.11.2016 №3163. ОСОБА_1 здійснив постріл з автомата в бліндажі, після чого, вибігаючи на дорогу впав, вдарившись головою. Також зазначено, що згідно зі статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп'яніння.
Листом від 12 лютого 2019 року №1538 Львівський обласний військовий комісаріат надіслав позивачу витяг з проколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 25 січня 2019 року №6.
Розглядаючи спір в частині позовних вимог про скасування наказу командира військової частини-польова пошта НОМЕР_2 №2282 від 24.11.2016 про результати службового розслідування за фактом застосування зброї та отримання травми старшим солдатом ОСОБА_1 16.11.2016, судом першої інстанції з'ясовано, що згідно акту службового розслідування 15.11.2016 старший навідник 3 гармати 11 самохідно-артилерійської батареї старший солдат ОСОБА_1 та старшим провідником 4 гармати 11 самохідно-артилерійської батареї старший солдат ОСОБА_2 заступили в наряд на КПП №2 у районі розташування 4 самохідно-артилерійського дивізіону (Велико-Новосілківський район Донецької області). 0 17 год. 00 хв. під час розводу добового наряду дані особи були проінструктовані черговим частини старшим лейтенантом ОСОБА_3 та начальником штабу 4 самохідно-артилерійського дивізіону майором ОСОБА_4 . Старший солдат ОСОБА_1 мав задовільний стан здоров'я, скарг на самопочуття не висловлював.
16.11.2016 близько 3 години, патрулюючи неподалік бліндажа КПП №2, старший солдат ОСОБА_2 почув довгу автоматну чергу з бліндажа. Підійшовши до бліндажа він зрозумів, що постріли здійснив старший солдат ОСОБА_1 . Через декілька секунд з бліндажа прозвучали ще три короткі черги. Коли стрільба закінчилась, старший солдат ОСОБА_2 підійшов до бліндажа, почувши спуск курка без пострілу він миттєво вбіг в бліндаж. На порозі побачив старшого солдата ОСОБА_1 , автомат якого був направлений в його сторону. Розуміючи, що постріли зможуть пролунати знову, старший солдат ОСОБА_2 , правою ногою впершись у живіт старшого солдата ОСОБА_1 , висмикнув з рук автомат АКС-74У, відібравши його вибіг з бліндажа на дорогу. Вибігаючи, він відчув, що старший солдат ОСОБА_1 рухається за ним. Повернувшись, старший солдат ОСОБА_2 , побачив падаючого на дорогу старшого солдата ОСОБА_1 .. Піднявшись, старший солдат ОСОБА_1 зробив декілька кроків вперед і знову впав, після падіння його почало трясти.
Почувши постріли до місця події прибув черговий дивізіону, старший лейтенант ОСОБА_3 , та забрав у старшого солдата ОСОБА_2 автомат ОСОБА_1
ОСОБА_1 доставлено до приміщення чергового дивізіону старший солдат ОСОБА_3 доповів про дану подію командиру дивізіону підполковнику ОСОБА_5 . Останній наказав викликати медичних працівників дивізіону капітана ОСОБА_6 та солдата ОСОБА_7 , які надали ОСОБА_1 першу медичну допомогу, під час якої позивач неодноразово втрачав свідомість.
Приблизно о 5 годині 16.11.2016 ОСОБА_1 в супроводі капітана ОСОБА_6 та молодшого сержанта ОСОБА_8 відвезли на медичне обстеження до Великоновосілківської ЦРЛ. Під час обстеження ОСОБА_1 почав втрачати свідомість, у зв'язку з чим було викликано лікаря-реаніматолога, після огляду яким останнього було доставлено у відділення реаніматології. Після того, як було викликано лікаря нейрохірурга з 66-го мобільного госпіталю, останній провів обстеження ОСОБА_1 після чого організував взаємодію з лікарнею Мечникова м. Дніпро для того, щоб ОСОБА_1 було доставлено в даний лікувальний заклад, прооперовано та залишено там на лікуванні.
За результатами хіміко-токсикологічного дослідження біологічних середовищ в організмі людини на кількісну наявність спирту етилового проведеного лікарями міського наркологічного диспансеру м. Маріуполь в сечі старшого солдата ОСОБА_1 було досліджено 2,75 проміле алкоголю про що свідчить довідка №3163 від 18.11.2016.
Приблизно о 19 годині до місця події прибули працівники слідчого відділу Великоновосілківського відділення Волноваського відділу ГУНП в Донецькій області. Під час огляду місця події ними були найдені гільзи від автомату АКС-74У, пляшку об'ємом 0,7 дециметрів з залишками горілки (близько 100 мілілітрів) та скляний стаканчик.
Комісією встановлено, що сторонні особи до травмування старшого солдата ОСОБА_1 не причетні, травма отримана в результаті особистої необережності та недисциплінованості.
Відповідно встановлено, що дана подія трапилась з особистої недисциплінованості старшого солдата ОСОБА_1 , який порушив вимоги ст. 11, 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
За результатами проведеного службового розслідування, відповідачем було прийнято наказ №2282 від 24.11.2016 «Про результати службового розслідування за фактом застосування зброї та отримання травми старшим солдатом ОСОБА_1 », яким за виконання службових обов'язків у стані алкогольного сп'яніння та порушення заходів безпеки старшому солдату ОСОБА_1 оголошено сувору догану та позбавлено премії за листопад 2016 року.
Згідно матеріалів справи, у виписному епікризі з історії хвороби ОСОБА_1 №8178, виданим КЗ «Обласна лікарня ім. І.І. Мечникова вказується, що травма була отримана позивачем о 02 год., а не о 3 год., як зазначається у акті службового розслідування унаслідок того що ОСОБА_1 упав та вдарився об машину 16.11.2016. Також зазначається, що у крові ОСОБА_1 не виявлено алкоголю, через аналіз крові який було проведено обласною лікарнею ім. І.І. Мечникова 16.11.2016.
Також встановлено, що відповідно до перевідного епікризу №5462, виданого Військово-медичним клінічним центром Центрального регіону, зазначається, що згідно медичної документації ОСОБА_1 у зоні АТО, 16.11.2016 близько 02 год. впав та ударився об машину. Перша медична допомога надана в Великоновоселівській ЦРЛ, в подальшому санавіацією доставлений в ОКЛ ім. Мечнікова.
В акті службового розслідування за фактом порушення правил застосування зброї та отримання травми старшим солдатом ОСОБА_1 виданим на підставі наказу командира військової частини-польова пошта НОМЕР_2 від 16.11.2016 №2232 вказується, що виходячи з пояснень ОСОБА_1 вживав спиртні напої один знаходячись в бліндажі біля КПП №2 з 2 до 3 години ночі 16.11.2016.
Отже у даній спірній ситуації маються розбіжності у медичних документах з приводу перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно вказав, що згідно із частиною четвертою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232) порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Дисциплінарний статут Збройних Сил України визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Дія Дисциплінарного статуту Збройних сил України поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Національну Гвардію України та інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних сил України передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку, командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Згідно із статтею 49 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на солдатів (матросів) (крім військовослужбовців строкової військової служби) можуть бути накладені такі стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) призначення поза чергою в наряд на роботу - до 5 нарядів; є) позбавлення військового звання старший солдат (старший матрос); ж) звільнення з військової служби за службову невідповідність.
Статтею 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Відповідно до частини першої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних сил України службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення солдатом (матросом) чи сержантом (старшиною) також сержантові (старшині).
Інструкція про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України №82 від 15.03.2004 (Інструкція №82) визначає підстави, порядок призначення і проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, які допустили правопорушення (порушення військової дисципліни та громадського порядку).
Пунктом 1.2 Інструкції № 82 передбачено, що службове розслідування проводиться у разі: зокрема:
- невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, що загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення або заподіяло матеріальну чи моральну шкоду;
- неправомірного застосування військовослужбовцем фізичної сили, зброї або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільного населення.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових осіб (абзац сьомий пункту 1.2 Інструкції № 82).
Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 82 рішення про проведення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові особи у разі необхідності клопочуть за підпорядкованістю про призначення службового розслідування.
Пунктом 1.5 Інструкції № 82 передбачено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. У наказі зазначаються підстави для призначення розслідування, особа (якщо вона встановлена), стосовно якої воно має бути проведено, термін проведення та посадові особи, яким доручено його провадження.
Службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено посадовою особою, якою він призначений, або старшим начальником, але не більше як на один місяць. У термін службового розслідування не включається час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці або на лікуванні (п. 1.6 Інструкції).
Згідно з розділом 3 Інструкції № 82 розслідуванням повинно бути встановлено:
- наявність чи відсутність події, з приводу якої було призначено розслідування, та її обставини (час, місце) і наслідки;
- осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли шкідливим наслідкам або створювали загрозу для їх спричинення;
- наявність причинного зв'язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями військовослужбовця;
- конкретні неправомірні дії військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;
- вимоги чинного законодавства чи інших нормативно-правових актів та керівних документів, які було порушено;
- ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення;
- форму вини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до скоєного;
- умови та причини, що сприяли правопорушенню;
- чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов'язків.
Суд першої інстанції підставно вважав, що військовою частиною під час службового розслідування не було встановлено форми вини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки позивача і його ставлення до скоєного.
Також, у п.5.2 даної Інструкції передбачено обов'язок повідомлення військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування про прийняте рішення за результатами службового розслідування.
Однак, згідно матеріалів справи, позивача не було повідомлено про прийняте рішення командиром військової частини-польова пошта НОМЕР_2 за результатами службового розслідування №2282 від 24.11.2016, що є порушенням Інструкції про порядок службового розслідування у Збройних Силах України.
Щодо посилання представника військової частини у відзиві на позовну заяву та апеляційну скаргу, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даної позовною вимогою, то судом першої інстанції вірно враховано, що згідно ч.2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивачем оскаржується наказ від 24.11.2016, до суду він звернувся 12.07.2019. Оскільки у матеріалах справи, як уже зазначалось вище, немає доказів ознайомлення позивача з даним наказом, то суд першої інстанції правильно вважав, що строк звернення до суду з позовними вимогами в цій частині позивачем не пропущено.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум щодо виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням йому 1 групи інвалідності, пов'язаної із проходженням військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 , зазначене у протоколі №6 від 25.01.2019 відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу військовослужбовцю ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням 1 групи інвалідності 06.06.2017, пов'язаної із проходженням військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №957 у розмірі 120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, судом підставно вказано, що стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 41 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону №2011-ХІІ дія даного Закону поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Частиною першою статті 16 Закону №2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до підпункту 5 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ України, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (Порядок №975).
Пунктом 3 Порядку №975 (в редакції, чинній на час звернення позивача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги) передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Матеріалами справи підтверджено, що за результатами первинного огляду органами МСЕК з 06 червня 2017 року ОСОБА_1 пожиттєво встановлено І групу інвалідності внаслідок травми, одержаної в результаті нещасного випадку пов'язаного з проходженням військової служби (довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №359948 від 06 червня 2016 року ). Отже, з огляду на викладене, право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням І групи інвалідності виникло 06 червня 2017 року.
Пунктом 11 Порядку №975 обумовлено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Зазначені умови позивач виконав та подав разом із заявою документи, що визначені пунктом 11 Порядку №975. Про невідповідність документів чи їх некомплектність у рішенні від 25 січня 2019 року, оформленому протоколом №6 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, не зазначено.
Згідно з частиною другою статті 16-2 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі: 120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності I групи.
Згідно зі статтею 16-4 Закону №2011-XI призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Аналогічні за змістом умови містить пункт 19 Порядку №975.
Таким чином, стаття 16-4 Закону №2011-XI, як і пункт 19 Порядку №975, встановлюють вичерпний перелік випадків, які виключають можливість призначення і виплати одноразової грошової допомоги, однією із яких є вчинення військовослужбовцем дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.
З огляду на вказані норми, суд першої інстанції вірно вважав, що допомога не призначається і не виплачується з наведеної підстави лише у випадку вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп'яніння, і такий стан призвів до таких наслідків як його загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво). Однак сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного/наркотичного сп'яніння на час отримання травми не визначається вказаними нормами права як підстава для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги.
Згідно змісту спірного рішення, правовою підставою для відмови відповідачем у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням І групи інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з проходженням військової служби, є стаття 16-4 Закону №2011-XI, а фактичною те, що травма отримана у стані алкогольного сп'яніння. До такого висновку відповідач дійшов, керуючись довідкою про обставини травми, виданою командиром військової частини польова-пошта НОМЕР_2 від 26.01.2017 №185, актом службового розслідування цієї ж військової частини від 24.11.2016, у якому зазначено про результати хіміко-токсикологічного дослідження, проведеного в наркологічному диспансері м. Маріуполь від 18.11.2016 №3163.
Надаючи оцінку висновку при прийнятті 25 січня 2019 року рішення за результатами розгляду заяви позивача від 17 жовтня 2018 року про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням І групи інвалідності, суд першої інстанції виходив з того, що, як зазначалось вище, що за фактом застосування зброї та отримання травми 16.11.2016 старшим навідником гармати 11 самохідно-артилерійської батареї 4 самохідно-артилерійського дивізіону військової частини-польова пошта НОМЕР_2 старшим солдатом ОСОБА_1 наказом командира військової частини-польова пошта НОМЕР_2 №2232 від 16.11.2016 призначено службове розслідування.
За результатами проведеного службового розслідування, відповідачем було прийнято наказ №2282 від 24.11.2016 «Про результати службового розслідування за фактом застосування зброї та отримання травми старшим солдатом ОСОБА_1 », яким за виконання службових обов'язків у стані алкогольного сп'яніння та порушення заходів безпеки старшому солдату ОСОБА_1 оголошено сувору догану та позбавлено премії за листопад 2016 року.
При цьому судом першої інстанції вірно зазначено, що у виписному епікризі з історії хвороби ОСОБА_1 №8178, виданим КЗ «Обласна лікарня ім. І.І. Мечникова вказується, що травма була отримана позивачем о 02 год, а не о 3 год, як зазначається у акті службового розслідування унаслідок того що ОСОБА_1 упав та вдарився об машину 16.11.2016. Також зазначається, що у крові ОСОБА_1 не виявлено алкоголю, через аналіз крові який було проведено обласною лікарнею ім. І.І. Мечникова 16.11.2016.
Отже, жодним із наявних в матеріалах справи документом не підтверджено причинно-наслідкового зв'язку між отримуваними травмами та його станом алкогольного сп'яніння.
Також судом встановлено, що у провадженні слідчого відділення Великоновосілківського відділення поліції Волноваського відділу поліції ГУПН в Донецькій області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016050620000868 від 16.11.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України про те, що 16.11.2016 до ЧЧ Великоновосілківського ВП Волноваського ВП надійшло повідомлення від військового коменданта військової комендатури смт. Велика Новосілка майора ОСОБА_9 , щодо травмування військовослужбовця В/ч НОМЕР_4 ОСОБА_1 , 25.12.1972 р, яке мало місце з 16.11.2016 в с. Дніпроенергія на території військової частини польова-пошта НОМЕР_2 .
Постановою від 01.02.2018 року слідчого відділення Великоновосілківського відділення поліції Волноваського відділу поліції ГУПН в Донецькій області капітана поліції Лобикіна Ю.Є. визнано ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016050620000868 від 16.11.2016.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що проведене з порушеннями службове розслідування військової частини-польова пошта НОМЕР_2 від 24.11.2016, спростування перебування у стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 16.11.2016, які містяться у виписному епікризі №8178 виданого КЗ «Обласна лікарня ім. І.І. Мечникова», відмінностях у годині та причині отримання травми, які зазначені у медичній документації та акті службового розслідування, невідповідності ступеня тяжкості отриманих травм та дій, що призвели до цих ушкоджень, відповідно відповідачем неправомірно відмовлено ОСОБА_1 в отриманні одноразової грошової допомоги.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, то суд правильно зазначив, що згідно 12, 13, 14 Порядку №975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів). Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови. Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати.
Порядок виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, відповідно до статті 16 Закону №2011-ХІІ та Порядку № 975 деталізовано в Положенні про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 року за № 1294/26071 (надалі Положення №530). Так, відповідно до пункту 4.5 розділу ІV Положення №530 виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України.
Документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб (пункт 4.7 розділу ІV Положення №530).
Як встановлено пунктами 4.10, 4.11 розділу ІV Положення №530 (в редакції наказу Міністерства оборони України від 17 травня 2019 року №240), Департамент фінансів Міністерства оборони України доводить рішення головного розпорядника бюджетних коштів до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня щодо права на виплату одноразової грошової допомоги та у разі її призначення в порядку черговості відповідно до дати подання документів готує та надає Державній казначейській службі України розподіли відкритих асигнувань у розрізі розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня, які мають власну мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, доводять ці рішення до уповноважених органів (військових частин, військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, установ, організацій та військових комісаріатів (ТЦКСП)), які подавали висновки щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, та впродовж трьох робочих днів готують та надають Державній казначейській службі України розподіли відкритих асигнувань у розрізі розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Виплата одноразової грошової допомоги здійснюється не пізніше трьох робочих днів з дня відкриття асигнувань розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня шляхом перерахування коштів на рахунок, зазначений отримувачем допомоги у своїй заяві.
Уповноважені органи (військові частини, військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів, установи, організації та військові комісаріати (ТЦКСП)), які здійснювали оформлення документів для призначення одноразової грошової допомоги, повідомляють заявників про прийняте головним розпорядником коштів рішення щодо призначення або відмови в призначенні одноразової грошової допомоги.
Після отримання коштів для виплати одноразової грошової допомоги розпорядники коштів третього ступеня протягом трьох робочих днів уточнюють рахунки отримувачів допомоги та подають платіжні документи до органів Державної казначейської служби України.
Отже, Порядком №975 та Положенням №530 регламентовані дії Міністерства оборони України при вирішенні питання про призначення і виплату одноразової грошової допомоги: призначивши таку допомогу, відповідач готує та надає Державній казначейській службі України розподіли відкритих асигнувань у розрізі розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, а вже ті, після відкриття їм асигнувань, здійснюють безпосереднє перерахування коштів на рахунок, зазначений отримувачем допомоги у своїй заяві. Отже, вирішення питання про виплату допомоги перебуває у компетенції відповідача та безпосередньо від нього залежить.
Відтак суд дійшов правильного висновку, що позов належить задовольнити шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування пункту 13 рішення, оформленого протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 25 січня 2019 року №6, про відмову ОСОБА_1 як інваліду І групи внаслідок отримання травми в результаті нещасного випадку, пов'язаного із проходженням військової служби, у Військовій частині НОМЕР_2 , зазначене у протоколі №6 від 25.01.2019 відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».; зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням йому 1 групи інвалідності 06.06.2017, пов'язаної із проходженням військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №957 у розмірі 120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення з Військової частини-польова пошта НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 50000 грн та стягнення з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 50000 грн, то суд першої інстанції правильно вказав, що позивач не навів належних обґрунтувань щодо факту заподіяння позивачу моральних або фізичних страждань внаслідок неправомірних дій відповідачів, не зазначив, а також не підтвердив наявності причинного зв'язку між моральною шкодою і протиправними діями відповідачів, що оспорюються.
Доводи позивача у цій частині позовних вимог мають загальний характер і фактично лише обмежуються посиланням на заподіяння моральної шкоди.
Враховуючи наведене суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суд першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційні скарги Міністерства оборони України та військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року по справі № 1.380.2019.003508 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М. А. Пліш
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 08.10.2020.