Справа № 620/1691/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Непочатих В.О.
Суддя-доповідач:Шурко О.І.
07 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
при секретарі Коцюбі Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради, в якому просив:
- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 по суті та відмові в наданні компенсації вартості житлово-комунальних послуг; зобов'язати відповідача призначити компенсацію вартості наданих позивачу житлово-комунальних послуг на підставі заяви від 17.02.2020.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року позовну заяву повернуто позивачу.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та направити справу для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги позивачем зазначено, що суд формально підійшов до оцінки відповідності позову нормам КАС України, незважаючи на те, що позивач надав все, що вимагалось ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.05.2020. Крім того, вказано, що в спірній ухвалі відсутня оцінка аргументів позивача в клопотанні про звільнення від сплати судового збору, та вказано про наявність статусу ветерана війни, що свідчить про неправомірне не визнання судом відповідного посвідчення, а відповідно й права на звільнення від сплати судового збору. Вказане, на переконання позивача, призвело до порушення права позивача на судовий захист.
У відзиві Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказано на неспроможність її доводів, та зазначено про правомірність висновків суду першої інстанції, який прийняв обґрунтоване судове рішення, належно та повно встановивши обставини справи.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано позивачу 5-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків, шляхом подання до суду: 1) належним чином оформленої позовної заяви з додержанням вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України та її копії для відповідача; 2) оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 840,80 грн.
На виконання ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 від позивача до суду надійшло доповнення до адміністративного позову, в якому міститься клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Суд першої інстанції, розглянувши подані позивачем документи на усунення недоліків позовної заяви, встановив, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви встановлені ухвалою суду від 18.05.2020 про залишення позовної заяви без руху, дійшов переконання про необхідність повернення позовної заяви на підставі частини 1 статті 169 КАС України.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (частина 1 статті 5 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 позивачу запропоновано, зокрема, привести позовну заяву у відповідність до вимог процесуального закону, з огляду на те, що позовна заява подана з порушенням вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме:
- в позовній заяві не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків позивача та ідентифікаційний код відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України;
- не конкретно викладений зміст позовних вимог, оскільки позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо не розгляду заяви позивача по суті, однак не зазначає номер, дату (іншу ідентифікуючу ознаку) заяви, що позбавляє можливості встановити чіткий предмет позову;
- до позовної заяви не додано документа про сплату судового збору в законодавчо встановленому розмірі.
Тобто, позивач мав на виконання вказаної ухвали обґрунтовувати наявність права на звільнення від сплати судового збору, або сплатити такий, а також зазначити інші відомості, на які було вказано судом першої інстанції.
Виконуючи вимоги суду першої інстанції, позивачем було подано доповнення до позову, яке, на думку суду попередньої інстанції, не свідчило про усунення всіх визначених судом недоліків.
Колегія суддів з'ясовуючи факт усунення недоліків позовної заяви та дослідивши зміст апеляційної скарги зазначає наступне.
В частині доводів апелянта щодо не надання оцінки клопотанню про звільнення від сплати судового збору, колегія суддів вказує на необґрунтованість таких, позаяк суд першої інстанції в ухвалі Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 було вказано, що позивачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі частини другої статті 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
За приписами частини другої статті 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Реалізація вказаних положень щодо звільнення від слати судового збору можлива за умови надання суду копії посвідчення, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.
Такими документами є посвідчення з написом "Посвідчення учасника бойових дій", а до виготовлення нових бланків посвідчень ветерана війни, які підтверджують статус учасника бойових дій є: "Удостоверение участника войны", "Свидетельство о праве на льготы", "Удостоверение" (при наявності штампу "Україна. Учасник бойових дій").
В той же час, надана позивачем копія "Удостоверения серії БК № 0758571" не є документом, який підтверджує статус учасника бойових дій, а тому клопотання позивача про звільнення позивача від сплати судового збору не підлягає задоволенню, про що було зазначено судом першої інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем також доречно вказано, що оскільки позивачем до управління було надано «Удостоверение серии БК № 0758571 от 08.02.2005 г., выданого Министерством Российской Федерации по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий», надання пільг згідно цього посвідчення суперечитиме чинному законодавства України, оскільки воно було видано не в період, коли Україна перебувала в складі колишнього Союзу РСР, а вже після 01 січня 1992 року, а саме 08 лютого 2005 року, тому надане посвідчення під дію Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не підлягає.
В контексті викладеного, колегія суддів зазначає, що наведені апелянтом доводи щодо можливості звільнення його від сплати судового збору є неспроможними та жодним чином не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального або матеріального права при поверненні його позовної заяви, яка не відповідала вимогам КАС України.
Посилання апеляційної скарги жодним чином не спростовують вищевикладених тверджень, оскільки посвідчення, на яке вказує апелянт не підтверджувало наявність у нього пільг щодо сплати судового збору при зверненні до суду першої інстанції, а інших обґрунтованих підстав для звільнення від сплати позивачем при усуненні недоліків наведено не було.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на положення ч. 8 ст. 169 КАС України, відповідно до якого, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, а тому доводи скаржника про позбавлення його можливості захистити свої права та обмеження доступу до правосуддя є недоречними.
Отже, під час апеляційного розгляду справи, колегією суддів установлено, що суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права, повернувши позовну заяву на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв'язку з обставинами справи.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Надаючи оцінку доводам учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328 - 331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Ганечко О.М.