Справа № 580/1485/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Кульчицький С.О.
Суддя-доповідач:Шурко О.І.
07 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
при секретарі Коцюбі Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просило:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо нарахування та виплати позивачу пенсії з інвалідності з 13.04.2019 з грошового забезпечення без урахування індексації грошового забезпечення в розмірах, зазначених у довідці Головного управління Національної поліції у Черкаській області від 18.12.2019 №551;
- зобов'язати відповідача перерахувати та виплачувати позивачу з 13.04.2019 пенсію в розмірі 60% грошового забезпечення з урахуванням індексації грошового забезпечення в розмірах, зазначених у довідці Головного управління Національної поліції у Черкаській області від 18.12.2019 №551, та здійснити виплату сум перерахунку з 13.04.2019.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності з 13.04.2019 з грошового забезпечення без урахування індексації грошового забезпечення в розмірах, зазначених у довідці Головного управління Національної поліції у Черкаській області від 18.12.2019 №551.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 13.04.2019 пенсію в розмірі 60% грошового забезпечення з урахуванням індексації грошового забезпечення в розмірах, зазначених у довідці Головного управління Національної поліції у Черкаській області від 18.12.2019 №551, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Головним управлінням Пенсійного фонду України Черкаської області подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що положення ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 не містить положень про включення до грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, сум індексації грошового забезпечення. Також відповідач зазначив, що оскаржуване рішення не відповідає та суперечить правовій позиції Верховного Суду щодо аналогічних правовідносин у справі № 240/6263/18.
Відзиву ОСОБА_1 на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 12.04.2019 звільнений зі служби з посади поліцейського - водія автотранспортного взводу батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції у Черкаській області за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".
З 13.04.2019 позивачу призначено пенсію по інвалідності ІІ групи від захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
11.03.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою щодо проведення перерахунку пенсії з урахуванням сум індексації грошового забезпечення згідно з довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 18.12.2019 №551.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 26.03.2020 № 840-994/С-03/8-2300/20 повідомлено позивача про відсутність підстав для перерахунку пенсії, оскільки стаття 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 не містить положень про включення до грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, сум індексації грошового забезпечення.
Вважаючи протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо нарахування та виплати позивачу пенсії з інвалідності з 13.04.2019 з грошового забезпечення без урахування індексації грошового забезпечення в розмірах, зазначених у довідці Головного управління Національної поліції у Черкаській області від 18.12.2019 №551, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" № 2017-ІІІ (Закон № 2017-ІІІ) визначено, що Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо: - рівня життя населення, що постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС; - стипендій учням професійно-технічних та студентам вищих державних навчальних закладів; - індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін; - надання гарантованих обсягів соціально-культурного, житлово-комунального, транспортного, побутового обслуговування та обслуговування у сфері освіти, охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, торгівлі та громадського харчування; - забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах та послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (ч. 2 ст. 19 Закону № 2017-ІІІ).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ).
Згідно зі статтею 1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону №1282-ХІІ передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Відтак, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Статтею 6 Закону №1282-ХІІ встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Пунктом 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Необхідно зазначити, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Незважаючи на наявність відповідних підзаконних нормативних актів, якими врегульовуються відносини щодо обчислення (призначення, перерахунку) пенсій військовослужбовцям та наявність спеціального законодавства, зокрема, Закону №2262-ХІІ, яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, останні не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, а відтак, при вирішенні цього питання необхідно субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, Закону №2017-ІІІ, Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення поліцейського для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених зі служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Такий висновок не суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій в постанові від 06.02.2019 у справі №522/2738/17, оскільки Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 10.03.2015 (справа №21-70а15) щодо наявності підстав для включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та сформулювала критерії включення до нього саме тих складових, які передбачені Законом №2262-ХІІ.
Разом з тим, питання включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, отриманої індексації грошового забезпечення, не було предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду у справі № 522/2738/17.
Таке питання було розглянуто Верховним Судом у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі №638/9697/17, який виклав правову позицію з цього приводу у постанові від 03.04.2019.
Висновки суду у даній справі повністю узгоджуються з вказаною правовою позицією Верховного Суду у справі № 638/9697/17.
Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону №2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Аналіз вказаної норми свідчить про те, що перерахунок відбувається лише при наявності такого права.
Оскільки індексація має бути врахована у складі грошового забезпечення позивача для розрахунку пенсії, позивач згідно з положеннями частини 1 та 2 Закону №2262-XII має право на перерахунок пенсії з урахування суми індексації.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В свою чергу, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, зазначений обов'язок не виконано, та у встановленому порядку не обґрунтовано правомірність своїх дій в межах спірних правовідносин.
Враховуючи викладені обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Оцінюючи доводи апелянта щодо наявності підстав для застосування висновків Верховного Суду щодо аналогічних правовідносин у справі № 240/6263/18, колегія суддів зазначає, що фактичні обставини вказаних справ відрізняються від тих, які виникли в межах спірних правовідносин, що виключає можливість застосування правої позиції Верховного Суду у справі № 240/6263/18, предметом якої була правильність перерахунку пенсії на підставі довідки Житомирського ОВК від 09 березня 2018 року № хз71448. Питання врахування у складі грошового забезпечення середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення могло би бути предметом спору про визнання протиправними дій Житомирського ОВК щодо складення довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача без урахування середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення та не розглядалось в межах цієї адміністративної справи, про що було вказано Верховним Судом у справі № 240/6263/18.
Крім того, посилання на рішення від 13.03.2019 у справі № 240/6263/18 відхиляється колегією суддів, з огляду на те, що рішення, прийняте у вказану дату відсутнє в ЄДРСР.
Отже, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв'язку з обставинами справи.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328 - 331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Ганечко О.М.