Справа № 580/1997/20 Суддя (судді) першої інстанції: А.М. Бабич
07 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Бужак Н.П., Костюк Л.О.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
10.06.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач) про:
визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати йому пенсії з інвалідності без урахування індексації грошового забезпечення, визначеної в довідці ГУНП в Черкаській області від 13.01.2020 №18;
зобов'язання провести перерахунок та виплату йому пенсії з 06.10.2018 у розмірі 60% грошового забезпечення з урахуванням індексації грошового забезпечення, визначеного в довідці ГУНП в Черкаській області від 13.01.2020 №18, та здійснити виплату суми перерахунку з 06.10.2018.
В обґрунтування позивач вказує, що всупереч вимог законодавства відповідач відмовив у перерахунку пенсії з урахуванням сплаченої позивачу індексації грошового забезпечення, що впливає на розмір пенсійних виплат. З цього приводу посилається на рішення Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №638/9697/17, в якому здійснено правовий висновок, що вказані виплати мають бути враховані під час обчислення пенсії.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 р. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії з інвалідності для врахування в обчисленні її розміру сум виплаченої індексації грошового забезпечення, зазначеної в довідці ГУНП в Черкаській області від 13.01.2020 №18. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538) перерахувати з 06.10.2018 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію у розмірі 60% грошового забезпечення, з урахуванням індексації грошового забезпечення, визначеного в довідці ГУНП в Черкаській області від 13.01.2020 №18, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням проведених виплат. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції винесено із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки не враховано, що норми чинного законодавства не містять положень про включення до грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, сум індексації грошового забезпечення. Окрім того, відповідач зазначає, що немає права самостійно визначати розміри грошового забезпечення, а у довідці про грошове забезпечення від 15.11.2018 р. № 586 про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії суми індексації грошового забезпечення відсутні.
Позивачем відзиву на апеляційну скаргу в установлений судом строк подано не було, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та непідлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з протоколом від 12.12.2018 №2313010819 позивачу з 06.10.2018 призначено пенсію з інвалідності у розмірі 60% грошового забезпечення в сумі 11867,57грн., у т.ч.: посадовий оклад: 2600,00 грн., оклад за військове звання - 1800,00грн., надбавка за вислугу років - 1540,00 грн., середньомісячна додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням (премія) - 5927,57 грн. Основний розмір пенсії становить 7120,54 грн.
Згідно з довідкою ГУНП в Черкаській області від 13.01.2020 №18 позивачу до дати призначення пенсії нараховувалась індексація: листопад 2017 року - 373,85 грн., грудень 2017 року-лютий 2018 року - 458,12 грн., березень-червень 2018 року - 533,89 грн., липень-вересень 2018 року - 557,82 грн.,- розміри якої не ввійшли для обчислення розміру пенсії.
З листа відповідача від 12.05.2020 №1275-1537/Л-03/8-2300/20 суд встановив, що позивач звернувся заявою від 30.04.220 щодо проведення перерахунку пенсії з урахуванням сум індексації грошового забезпечення згідно з довідкою від 13.01.2020 №18.
Вищевказаним листом позивача повідомлено, що вимогами чинного законодавства не передбачено включення до грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, сум індексації, тому підстави перерахунку пенсії, з урахуванням індексації відсутні.
Не погодившись із такою відмовою, позивач звернувся до суду із позовом.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач має право включити до грошового забезпечення позивача, з якого обчислюється пенсія, індексацію грошового забезпечення, яку позивач отримував щомісяця згідно з довідкою МВС про види грошового забезпечення.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.
У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
На підставі частин 2, 3 вказаної норми до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Частиною 1 ст. 15 Закону №2011-ХІІ визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ).
Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.
Частиною 3 ст. 43 Закону №2262-ХІІ визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 7 постанови КМУ від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Отже, Закон № 2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення осіб, що мають право на пенсію за цим законом, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Тобто при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Щодо перерахунку та виплати пенсії з урахуванням індексації грошового забезпечення, суд першої інстанції зазначив таке.
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-ІІІ (далі - Закон № 2017-ІІІ) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (ч. 2 ст. 19 Закону № 2017-ІІІ).
Статтею 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон №1282-ХІІ).
Згідно зі ст.1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 цього Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Для вирішення спору суд врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.04.2019 у справі № 286/766/17, які обов'язкові для врахування судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Верховний Суд у вказаному рішенні зазначив, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а не тільки грошове забезпечення військовослужбовців, а також те, що здійснення індексації врегульовано окремим законом, до якого стаття 9 Закону №2011-ХІІ містить відсилочну норму, колегія суддів судової палати дійшла висновку, що механізм індексації має універсальний характер і питання її врахування до складу грошового забезпечення для призначення пенсії за вислугу років не регулюється положеннями Закону № 2011-XII або Закону № 2262-ХІІ.
Статтею 6 Закону №1282-ХІІ встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Згідно зі статтею 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Пунктом 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 №1078, передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Суд зазначає, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
З урахуванням наведеного Верховний Суд у постанові від 03.04.2019 у справі № 638/9697/17 відступив від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах в частині відсутності підстав для включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, отриманої військовослужбовцем індексації грошового забезпечення, викладеного у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 6 та 13 березня 2019 року у справах № 522/11262/16-а (провадження № К/9901/18884/18, К/9901/18886/18) та №522/7855/17 (провадження №К/9901/5388/17, № К/9901/5385/17) відповідно та сформулював наступний правовий висновок.
Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону № 2262-ХІІ та відповідних підзаконних нормативних актів, якими врегульовуються відносини щодо обчислення (призначення, перерахунку) пенсій військовослужбовцям та наявність спеціального законодавства, зокрема Закону №2011-ХІІ, яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ, та Порядку № 1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Верховний Суд у рішенні від 18.04.2019 у справі № 286/766/17 дійшов висновку, що помилковими є висновки судів про відмову в задоволенні позову в частині зобов'язання Головного УПФ включити до грошового забезпечення позивача, з якого обчислюється пенсія, індексацію грошового забезпечення, яку позивач отримував щомісяця згідно з довідкою МВС про види грошового забезпечення.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 23.09.2020 р. у справі № 428/4357/17, від 16.09.2020 р. у справі № 815/2590/18, від 27.08.2020 р. у справі № 431/2279/17.
Отже, такий перерахунок має бути здійснений з дня призначення пенсії.
Згідно з ч. 3 ст. 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Таким чином, право позивача щодо перерахунку пенсії є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком у силу вимог ч. 3 ст. 51 Закону України № 2262-ХІІ.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що порушення вищевказаних вимог закону щодо належного обчислення розміру пенсії позивача виникло під час її призначення. Під час розгляду звернення позивача із довідкою, що підтверджує виплату йому до такої події індексації його грошового забезпечення, відповідач всупереч вказаних вимог порушення прав позивача не усунув, хоча мав належні правові підстави.
Отже, у спірних правовідносинах відповідач допустив саме протиправну бездіяльність щодо невиплати пенсії позивачу, з урахуванням сум індексації.
Посилання відповідача на відсутність у нього повноважень на самостійне визначення розмірів грошового забезпечення колегія суддів відхиляє, позаяк позивачем надано відповідачу довідку від 13.01.2020 р. № 18, видану ГУ НП в Черкаській області Національної поліції України із зазначенням сум нарахованої індексації за період із 01.10.2016 р. по 30.09.2018 р., на підставі якої і має бути здійснено перерахунок пенсії.
Окрім того, колегія суддів вважає помилковим посилання відповідача на рішення Верховного Суду від 13.03.2019 р. у зразковій справі № 240/6263/18, оскільки у вказаній постанові не йдеться про право військовослужбовців на включення до грошового забезпечення сум індексації.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Підсумовуючи викладене, судова колегія зазначає, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на повно встановлених обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, з правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд першої інстанції під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів зазначає, що доводи наведені у апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги судова колегія звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 243, 244, 250, 257, 308, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина
Судді: Н.П. Бужак
Л.О. Костюк