Справа № 640/9727/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Патратій О.В.
08 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.;
за участю секретаря: Несін К.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2020 року (розглянута в порядку письмового провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправним та скасування постанови від 07.05.2019 р. № КВ895/1521/АВ/ТД/ФС-346,-
У червні 2019 року, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнення, просить визнати протиправною та скасувати постанову № КВ895/1521/АВ/ТД/ФС-346 від 07.05.2019р. про накладення штрафу.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що за результатами проведеного заходу державного контролю та розгляду справи відповідачем прийнято Постанову, якою на позивача накладено штраф у розмірі 1 752 660,00 грн. за порушення вимог законодавства про працю. Позивач вважає, що оскаржувана Постанова прийнята відповідачем з порушенням законодавства та без достатніх правових підстав.
Так, позивач стверджує, що інспекційне відвідування позивача відбулося з грубими порушеннями ст. 3, 4, 6, 7 та 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V), а саме: у спосіб не передбачений законом; за відсутністю законних підстав; за відсутністю повноважень у перевіряючих осіб.
Також позивач стверджує, що інспекційне відвідування позивача було проведено відповідно та на підставі Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 295 (далі - Порядок № 295), але зазначений порядок не відповідає вимогам ч.1 ст. 259 Кодексу законів про працю України та вимогам Закону № 877-V. Висновків щодо незаконності Постанови КМ України від 29.04.2017р. №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , якою затверджено Порядок №295, дійшов і Шостий апеляційний адміністративний суд 14.05.2019р. по справі №826/8917/17, рішенням якого цю постанову було визнано нечинною.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, що на підставі Наказу від 05.04.2019 р. №1851 та Направлення на проведення інспекційного відвідування від 05.04.2019 р. № 895 Головним управлінням Держпраці у Київській області з 08.04.2019 р. по 09.04.2019 року проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1
08.04.2019 р. Головним державним інспектором надано Вимогу № 895 про надання/поновлення документів, якою зобов'язано ФОП ОСОБА_1 надати до 09.04.2019 р. до 16 год. перелік документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування, а саме: Довідку про реєстрацію в органах статистики; Наказ про призначення керівника; Особову картку форми П-2 керівника Товариства; Колективний договір; Правила внутрішнього трудового розпорядку; Штатні розписи; Особові справи всіх працівників товариства (в т.ч. заяви, накази про прийом на роботу, повідомлення ДФС; особові картки ф. П-2); Посадові інструкції працівників; Книгу обліку та руху трудових книжок; Трудові книжки; Розрахунково-платіжні відомості та відомості про виплату заробітної плати працівникам з датою такої виплати за 2019 p.; Табелі обліку використання робочого часу за 2019 p.; Накази про звільнення працівників та відомості на виплату їм розрахункових коштів за 2019 p.; Графік відпусток за 2019 p.; Журнал з підписами працівників щодо проведеного інструктажу з охорони праці; Копії договорів ЦПХ, які було укладено за 2019 p.; Інші документи на вимогу, в разі потреби; Пояснення щодо ведення робіт, а також щодо кількості працівників (з прізвищами) залучених до роботи.
09.04.2019 р. позивачем на виконання вимоги № 895 від 08.04.2019 р. надано витребувані матеріали на 102 арк., що підтверджується підписом ОСОБА_2 .
Також 09.04.2019 р. позивачем подано відповідачу заяву щодо відтермінування здійснення інспекційного відвідування, у зв'язку з коротким терміном на підготовку переліку документів та великим штатом оформлених працівників.
09.04.2019 р. відповідачем складено Акт № КВ895/1521/АВ/НП про неможливість інспекційного відвідування та надано нову вимогу № 895/2 від 09.04.2019 р. про надання раніше витребуваних документів в строк до 17-00 год 16.04.2019 р.
16.04.2019 р. позивачем було надано відповідачу додаткові документи, що підтверджується підписом ОСОБА_2
16.04.2019 р. Головним управлінням Держпраці у Київській області складено Акт інспекційного відвідування № КВ895/1521/АВ, яким встановлено наступні порушення: ФОП ОСОБА_1 допустив до роботи чотирнадцять працівників, без укладання з ними трудових договорів ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ), чим порушено: вимоги ч. 1 ст. 21 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 КЗпП України - трудові договори не укладено в письмовій формі, ч. 3 ст. 24 КЗпП України - допущено до роботи без укладання трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.
Зазначений Акт інспекційного відвідування № КВ895/1521/АВ був отриманий позивачем 03.05.2019р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0406005360630.
Також відповідачем позивачу було надіслано лист від 23.04.2019 р. № 43/2/19/6605 про розгляд справи о 10-45 год. 07.05.2019 р., який було отримано позивачем 02.05.2019 р., підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0406005362446.
07.05.2019 р. позивачем було подано заперечення щодо акту інспекційного відвідування, яке листом від 11.05.2019 р. № 43/2/19/7442 залишено без задоволення.
Також 07.05.2019 р. першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Київській області на підставі Акту інспекційного відвідування від 16.04.2019 року № КВ895/1521/АВ було винесено постанову № КВ895/1521/АВ/ГД/ФС-346 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу в розмірі 1 752 660, 00 грн. на підставі абзацу 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України за «не оформлення трудових відносин з 14 особами, які займали посади продавців» .
Не погоджуючись з прийнятою відповідачем постановою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи, а також наданим поясненням та запереченням сторін колегія суддів звертає увагу на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 259 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП) передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 (далі Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
За приписами підпункту 6 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Підпунктом 5 пункту 6 Положення № 96 зазначено, що Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.
Відповідно до підпункту 54 пункту 4 Положення №96 Державна служба України з питань праці має право накладати у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.
Пунктом 7 Положення № 96 визначено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
Наказом Держпраці № 84 від 03.08.2018 року затверджено Положення про Головне управління Держпраці у Київській області (нова редакція), відповідно до якого Головне управління Держпраці у Київській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується. Повноваження Головного управління поширюються на територію Київської області та міста Києва (п. 1 Положення). Головне управління у Київській області серед іншого:
- здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (підп. 5 п. 4 Положення);
- накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Головне управління (підп. 50 п. 4 Положення);
- здійснює інші повноваження, визначені законом. (підп. 54 п. 4 Положення).
Відповідно до частин 4, 5 статті 2 Закону України « Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877-V), заходи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення проводяться у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Зі змісту статті 1 та частини 3 статті 7 Закону № 877-V вбачається, що заходи державного контролю здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень, інспектування та в інших формах, визначених законом.
Статтею 259 КЗпП України, встановлено, що Державна служба України з питань праці має реалізовувати державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017р. №295 (далі - Порядок №295).
Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019р. у справі № 826/8917/17, з урахуванням ухвали від 20.05.2019р. про виправлення описки, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Лігал Сервіс Груп» , фізичної особи - підприємця ОСОБА_17 , фізичної особи - підприємця ОСОБА_18 - задоволено. Визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» .
Відповідно до ч.1 ст. 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Отже Порядок №295, затверджений постановою КМ України від 26.04.2017р. № 295, втратив чинність з 14.05.2019р.
Таким чином, станом на час здійснення інспекційного відвідування та прийняття постанови № КВ895/1521/АВ/ТД/ФС-346 від 07.05.2019р. про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 , Головне управління Держпраці у Київській області правомірно застосовувало чинний на той час Порядок №295.
Таким, чином доводи позивача в цій частині є необґрунтованими.
Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів (п. 2 Порядку № 295).
Пунктом 5 Порядку № 295 визначено, що інспекційні відвідування проводяться: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; 6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів; Пенсійного фонду України та його територіальних органів; 7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.
Пунктом 15 Порядку № 295 передбачено, що за рішенням керівника органу контролю або його заступника, погодженим з об'єктом відвідування, інспектори праці за наявності підстав, визначених підпунктами 1, 4-7 пункту 5 цього Порядку, можуть проводити невиїзні інспектування у приміщенні відповідного органу контролю на підставі документів та пояснень, наданих об'єктом відвідування.
Пунктом 10 Порядку № 295 встановлено, що тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб'єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.
Згідно положень пунктів 11 та 12 Порядку № 295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію / відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги; наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.
Вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, винесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.
Положеннями пунктів 19 та 20 Порядку № 295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.
Форму акта із зазначенням переліку питань, що підлягають інспектуванню, форму довідки, припису, вимоги, постанови про накладення штрафу затверджено Наказом Міністерства соціальної політики України № 1338 від 18.08.2017 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.12.2017 р. за № 1500/31368).
Пунктом 21 Порядку № 295 передбачено, якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Згідно пункту 26 Порядку № 295, у разі відмови керівника чи уповноваженого представника об'єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису акт та припис складаються у трьох примірниках. Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об'єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування. Об'єкт відвідування зобов'язаний повернути інспектору праці підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання. У разі ненадходження в установлений строк підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об'єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Щодо посилання позивача на те, що у направленні на проведення інспекційного відвідування позивача №895 від 05.04.2019 р. було чітко зазначено, що воно дійсне з 08.04. по 09.04.2019 року, однак, перевірка позивача тривала понад строк дії вказаного направлення і сам Акт було складено 16.04.2019 р., колегія суддів зазначає наступне.
Так, встановлено, що на підставі Наказу від 05.04.2019 №1851 на Направлення на проведення інспекційного відвідування від 05.04.2019 №895 Головним управлінням проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 . Інспекційне відвідування проводилося в період з 08.04.2019 по 09.04.2019.
Головним державним інспектором надано Вимогу про надання/поновлення документів від 08.04.2019 р. №895 та зобов'язано ФОП ОСОБА_1 надати до 09.04.2019 о 16 год. перелік документів необхідних для проведення інспекційного відвідування.
09.04.2019 р. ФОП ОСОБА_1 інспектору праці надано заяву про відтермінування дати надання документів у зв'язку з великою кількістю.
Головним управлінням складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № КВ895/1521/АВ/НП від 09.04.2019р.
09.04.2019 відповідачем видано повторно Вимогу про надання/поновлення документів №895/2 та зобов'язано ФОП ОСОБА_1 надати до 16.04.2019 о 17 год. перелік документів необхідних для проведення інспекційного відвідування.
15.04.2019 на адресу Головного управління від ФОП ОСОБА_1 надійшов лист з переліком документів згідно Вимог.
Інспектором праці складено Акт інспекційного відвідування від 16.04.2019 № КВ895/1521/АВ.
Отже інспекційне відвідування 09.04.2019 не відбулося у зв'язку з поданою самим позивачем заявою про відтермінування, у зв'язку з чим відповідачем і було відкладено інспекційне відвідування на 16.04.2019.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача щодо проведення перевірки понад строк дії направлення є необґрунтованими.
Щодо суті порушень, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з постанови № КВ895/1521/АВ/ГД/ФС-346 від 07.05.2019р., підставою для накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу став Акт інспекційного відвідування № КВ895/1521/АВ від 16.04.2019р., Головного управлінням Держпраці у Київській області яким встановлено наступні порушення: ФОП ОСОБА_1 допустило до роботи чотирнадцять працівників, без укладання з ними трудових договорів ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ), чим порушено: вимоги ч. 1 ст. 21 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 КЗпП України - трудові договори не укладено в письмовій формі, ч. 3 ст. 24 КЗпП України - допустили до роботи без укладання трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.
Щодо виявленого порушення використання позивачем праці вказаних 14 осіб без укладення трудового договору, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до положень ст. 21, 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим, зокрема, при укладенні трудового договору з фізичною особою.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідачем до матеріалів справи були надані письмові пояснення осіб, які були наданих 08.04.2019 головному державному інспектору Головного управління Держпраці у Київській області під час здійснення перевірки, зокрема:
- ОСОБА_13 , який пояснив що працює на ФОП ОСОБА_1 з жовтня 2018 року на посаді завідувач складом, оформлений за трудовою книжкою;
- ОСОБА_14 , який пояснив що працює на ФОП ОСОБА_1 з жовтня 2018 року на посаді комірник, оформлений за трудовою книжкою;
- ОСОБА_16 , який пояснив що працює на ФОП ОСОБА_1 з січня 2019 року на посаді комірник, не оформлений;
- ОСОБА_15 , який пояснив що працює на ФОП ОСОБА_1 з січня 2019 року на посаді комірник, не оформлений;
- ОСОБА_11 , який пояснив що працює на ФОП ОСОБА_1 з 01.04.2019 року на посаді консультанта, оформлений за договором УПХ;
- ОСОБА_12 , який пояснив що працює на ФОП ОСОБА_1 з 06.04.2019 року на посаді консультанта, оформлений за угодою;
- ОСОБА_8 , який пояснив що працює на ФОП ОСОБА_1 з 01.04.2019 року на посаді провідного консультанта, оформлений за договором УПХ;
- ОСОБА_9 , який пояснив що працює на ФОП ОСОБА_1 з 09.04.2019 року на посаді консультанта, оформлений за трудовим договором;
- ОСОБА_10 , який пояснив що працює на ФОП ОСОБА_1 з 09.04.2019 року на посаді адміністратор торгового залу, оформлений за трудовою книжкою;
- ОСОБА_6 , який пояснив що працює на ФОП ОСОБА_1 з 01.04.2019 року на посаді стажер;
- ОСОБА_7 , який пояснив що працює на ФОП ОСОБА_1 з 01.04.2019 року на посаді продавець-консультант, на стажуванні, договір не укладений;
- ОСОБА_3 , який пояснив що працює на ФОП ОСОБА_1 з 06.04.2019 року на посаді стажер-продавець, договір не укладений;
- ОСОБА_4 , який пояснив що працює на ФОП ОСОБА_1 з 05.03.2019 року на посаді консультант з продажу товарів, оформлений за домовленістю сторін;
- ОСОБА_5 , який пояснив що працює на ФОП ОСОБА_1 з грудня 2018 року на посаді продавець-консультант, підстава - договір про надання послуг;
В усіх зазначених договорах предметом договору є: агентські послуги з рітейл продажу алкогольних напоїв та продуктів харчування; послуги дистрибуції та мерчандайзингу; дослідження кон'юнктури ринку; інформування клієнтів Замовника щодо продукції Замовника; збір інформації про клієнтів Замовника. Період надання послуг - один місяць з дати укладання договору.
Також позивачем до позовної заяви додано платіжні доручення датовані травнем 2019 року про сплату податків за вказаними особами.
Як зазначено в Акті інспекційного відвідування № КВ895/1521/АВ від 16.04.2019р., під час інспекційного відвідування 08.04.2019 на об'єктах магазину «Сирне королівство» ФОП ОСОБА_1 в магазинах було виявлено 25 працівників, які виконували роботи з консультування та продажу товарів, проте стосовно вказаних вище 14 осіб не надано будь-яких документів, що свідчили про підстави та характер їх діяльності.
Також в Акті зазначено, що всі працівники магазинів на момент інспекційного відвідування були одягненні у спецодяг з логотипом «Сирне королівство» та мали доступ до технічного приміщення магазину, проводили консультації з відвідувачами магазину та проводили розрахунок з клієнтами за товар.
Колегія суддів звертає увагу н а те, що судом першої інстанції встановлено, що до позовної заяви позивачем додано наступні цивільно-правові договори про надання послуг укладені ФОП ОСОБА_1 :
- з ОСОБА_9 № 01/04/19-09/К від 01.04.2019;
- з ОСОБА_11 , № 01/04/19-06/К від 01.04.2019;
- з ОСОБА_19 № 01/04/19-04К від 01.04.2019;
- з ОСОБА_5 № 29/12/18-6ЦП від 29.12.2018;
- з ОСОБА_8 № 01/04/19-03К від 01.04.2019;
- з ОСОБА_4 № 05/04/19-09К від 05.04.2019;
- з ОСОБА_3 № 06/04/19-10К від 06.04.2019;
- з ОСОБА_20 № 01/04/19-02К від 01.04.2019;
- з ОСОБА_21 № 22/03/19-21ЦП від 22.03.2019;
- з ОСОБА_12 № 01/04/19-04К від 01.04.2019;
Також позивачем подано до матеріалів справи наказ № 23-к від 01.04.2019 ФОП ОСОБА_1 про прийняття на роботу усіх 25 осіб.
Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 ЦК України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядчик) зобов'язується на свій ризик, виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Обов'язок підрядника виконати роботу або виконавця надати послугу на свій ризик говорить про те, що він не може відмовитися від прийняття на себе певних негативних наслідків, що виникають при виконанні підрядних робіт.
За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання кінцевих результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.
Згідно зі статтею 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є - предмет договору, умови, визначені законом як істотні чи необхідні для договору даного виду, а також всі ті умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Згідно зі статтею 6 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента і визначенні умов договору з врахуванням законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За положеннями частини першої статті 854 ЦК України замовник виплачує належну підрядчику суму за результатами виконаної роботи. Щодо наданих послуг винагорода за виконану роботу (надані послуги) виплачується виконавцю в розмірі, в терміни і в порядку, який встановлений в договорі (частина перша статті 903 ЦК України).
Отже основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності; за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності, гарантії та компенсації передбачені для працівника, а також обов'язки роботодавця залишаються за його межами.
Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, виконавець не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №820/1432/17 (провадження №К/9901/15518/18), від 13 червня 2019 року у справі №815/954/18 (провадження №К/9901/3195/19), у справі №1840/2507/18 (провадження №К/9901/10124/19), у справі №824/896/18-а (провадження №К/9901/10149/19) та від 3 березня 2020 року у справі №1540/3913/18.
Враховуючи зазначене вище правове регулювання трудових та цивільно правових відносин, колегія суддів приходить до висновку, що правовідносини, що виникли між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 мають ознаки трудових і повинні врегульовуватися за правилами КЗпП України.
Та зазначає, що не дивлячись на підписання сторонами цивільно-правових договорів, існування яких на момент проведення відповідачем перевірки позивача належними та допустимими доказами не підтверджено, між сторонами існували трудові правовідносини, оскільки вказані 14 особи виконували конкретну трудову функцію - консультація та продаж продукції в магазинах «Сирне королівство» , робота мала не індивідуально-визначений характер, а надавалася в процесі виконання трудової функції, тобто не мала кінцевого результату, а носила системний, постійний характер.
Робота, яка виконувалася вказаними вище 14 особами була несамостійною і виконувалася за дорученням позивача, що притаманно трудовим правовідносинам.
Крім того, встановлено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 підпорядковувалися внутрішньому трудовому розпорядку підприємства, про що свідчать їх пояснення, надані під час перевірки, з яких зокрема, вбачається, що вказані мали визначений робочий час та час відпочинку. З усіма особами згідно наданих прояснень проводився інструктаж з охорони праці на робочому місці (а.с. 164-181 том І).
На переконання суду, положення частини третьої статті 24 КЗпП України повинні застосовуватися роботодавцями, які бажають використовувати найману оплачувану працю незалежно від того, чи наполягає на такому оформленні працівник чи ні.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідальність за неналежне оформлення працівника, відповідно до статті 265 КЗпП України, покладається саме на юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю.
Також вважає необґрунтованим посилання позивача на те, що шляхом укладення з особою цивільно-правового договору не порушуються жодні права такої особи. Так, юридичні та фізичні особи-підприємці, залучаючи працівників до найманої оплачуваної праці та укладаючи з такими особами цивільно-правові договори, замість трудових, позбавляють останніх основних прав та гарантій, встановлених Конституцією (стаття 43-46) та законами України, а саме: на оплату праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, права на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня, на щорічні і додаткові оплачувані відпустки, права на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади тощо.
Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки вказані 14 осіб виконували роботу - консультація та продаж продукції в магазинах «Сирне королівство» , то така робота не може виконуватися на власний розсуд і організовуватися працівником самостійно, оскільки така робота передбачає обслуговування клієнтів під час відвідування ними цього закладу, не залежно від власного розсуду працівника закладу.
Ттакож встановлено, що у вказаних вище 14 цивільно-правових угодах наявні ознаки трудових відносин. Вказані працівники самостійно не організовували свою роботу, не виконували її на власний ризик та розсуд та підпорядковувались відповідним посадовим особам.
Крім того, угодами не передбачена відповідальність виконавця послуг і відсутній показник кінцевого результату виконаної роботи (наданої послуги), що нівелює вимоги Глави 61 Цивільного кодексу України щодо укладення договору підряду.
Таким чином, дані цивільно-правові угоди фактично є строковими трудовими договорами (пункт 2 частини першої статті 23 Кодексу законів про працю України), оскільки укладені на визначений термін.
Разом з тим, трудові договори (оформлені наказом) із вищевказаними громадянами не укладалися і повідомлення ДФС не проводилось.
Під час розгляду справи судом першої інстанції допитані свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_13 . Інші свідки в судове засідання не з'явились у зв'язку з неможливістю встановлення їх місцезнаходження на даний час.
Так допитаний під час розгляду справи 18.06.2020 свідок ОСОБА_14 пояснив, що працював на час перевірки комірником на складі в іншій організації, що розташований поряд зі складом ФОП ОСОБА_1 у одному ж приміщенні. Будь-яких трудових відносин з позивачем не мав. Також свідок пояснив, що достеменно не пам'ятає що відбувалось під час перевірки, а пояснення інспектора Держпраці підписав не читаючи.
Допитаний під час розгляду справи свідок ОСОБА_13 дав аналогічні пояснення про те, що на час перевірки працював не у ФОП ОСОБА_1 , а в іншій юридичній особі ТОВ «Трейд О» , офіс якої знаходиться поряд з приміщенням позивача. Деталі проведення перевірки посадовими особами відповідача ОСОБА_13 не пам'ятає, у зв'язку з значним перебігом часу що минув, пояснення інспектора Держпраці підписав не читаючи.
Проте, суд апеляційної інстанції погоджується з висновкам суд у першої інстанції та критично оцінює вказані пояснення зазначених свідків, оскільки обидва підтвердили власні підписи на поясненнях, що були відібрані у них інспекторами Держпраці під час інспекційного відвідування. Також обидва вказаних свідка пояснили, що точно не пам'ятають тих обставин у зв'язку з значним перебігом часу що минув.
Крім того, як зазначено в акті інспекційного відвідування, всі працівники магазинів на момент інспекційного відвідування були одягнені у спецодяг з логотипом магазину «Сирне королівство» та мали доступ до технічного приміщення магазину, проводили консультації відвідувачів магазинів та проводили розрахунок з клієнтами за товар. Дані факти зафіксовано засобами відеофіксації під час інспекційного відвідування (а.с. 25 том І) та не спростовано позивачем під час судового розгляду.
Таким чином, , керуючись нормами чинного законодавства та судовою практикою, приходить до висновку, що позивачем було допущено порушення ст. 21, 24 КЗпП України, тобто допущення працівника до роботи без укладення трудового договору.
Відповідно до п. 29 Порядку № 295 заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Тобто, в даному випадку фінансові санкції застосовуються незалежно від факту винесення припису.
Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2018 року у справі №697/2073/17 та у постанові від 26 квітня 2018 року у справі №823/708/17 де Верховний Суд зазначає, що факти усунення виявлених порушень в ході перевірки не можуть бути підставою для уникнення застосування контролюючими органами та органами у сфері нагляду штрафів у сфері порушення законодавства про працю, як захід щодо притягнення до відповідальності.
Крім цього, колегія суддів зазначає, що винесення припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю, а також вжиття заходів щодо притягнення до відповідальності винних осіб є імперативною нормою, яка наділяє обов'язком інспектора вчиняти зазначені дії у разі виявлення даних порушень.
Відповідно до ст. 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Отже, накладення на позивача штрафу в розмірі 1 752 660,00 грн. на підставі постанови Головного управління Держпраці в Київській області № КВ895/1521/АВ/ТД/ФС-346 від 07.05.2019р. є правомірним та ця постанова скасуванню не підлягає.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Н.П. Бужак,
М.І. Кобаль