Справа № 640/22051/18 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.
06 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів: Чаку Є.В., Сорочка Є.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Дубекспо» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві про стягнення пені,
Приватне підприємство «Дубекспо» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, в якому просило стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Дубекспо» суму пені щодо протермінування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 22910,08 грн. та зобов'язати ГУ ДФС у м. Києві та Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві подати звіт про виконання судового рішення у термін 10 календарних днів з моменту набрання законної сили рішення.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2020 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняте нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В апеляційній скарзі відповідач надав власний розрахунок пені, відповідно до якого сума пені становить 22906,61 грн.
Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з неподанням ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві висновків із зазначенням сум бюджетного відшкодування з ПДВ згідно з декларацій за вересень 2015 року у розмірі 592 226 грн., жовтень 2015 року у розмірі 98 800 грн., листопад 2015 року у розмірі 599 434 грн., приватне підприємство «Дубекспо» звернулося до суду з позовною заявою про визнання протиправною бездіяльності стосовно неподання до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві висновків із зазначенням сум бюджетного відшкодування з ПДВ згідно з декларацій за вересень 2015 року у розмірі 592 226 грн., жовтень 2015 року у розмірі 98 800 грн., листопад 2015 року у розмірі 599 434 грн. та зобов'язання подати до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві висновків із зазначенням сум бюджетного відшкодування з ПДВ згідно з декларацій за вересень 2015 року у розмірі 592 226 грн., жовтень 2015 року у розмірі 98 800 грн., листопад 2015 року у розмірі 599 434 грн.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 у справі № 826/7041/16 апеляційну скаргу приватного підприємства «Дубекспо» задоволено, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2016 року скасовано та ухвалено нову, якою позовні вимоги задоволено, визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо неподання до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві висновків із зазначенням суми згідно з декларацій із податком на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Приватного підприємства «Дубекспо» за вересень 2015 року у розмірі 592 226 грн., за жовтень 2015 року у розмірі 98 800 грн., за листопад 2015 року у розмірі 599 434 грн., зобов'язано ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві подати до ГУ Державної казначейської служби України у місті Києві висновків із зазначенням суми згідно декларацій із податком на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Приватного підприємства «Дубекспо» за вересень 2015 року у розмірі 592 226 грн., за жовтень 2015 року у розмірі 98 800 грн., за листопад 2015 року у розмірі 599 434 грн.
Вказана постанова набрала законної сили 24.11.2016.
Незважаючи на узгодження заявленої позивачем до бюджетного відшкодування суми ПДВ, кошти не були перераховані на рахунок платника податку, що стало підставою для звернення ПП «Дубекспо» до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що бездіяльність податкового органу, розумних і правових підстав якої судом під час розгляду справи не встановлено, спричинила затримку у бюджетному відшкодування податку на додану вартість тривалістю майже у три роки, тому суд таку бездіяльність розцінює як свідчення неспроможності виконання відповідачем власних функцій та обов'язків, спрямованих на реалізацію платниками податків передбачених чинними законами та Конституцією України прав.
За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та обґрунтувань апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
За визначенням, наведеним у пп.14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України (у редакції, чинній до 01.01.2017), бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України (у редакції, чинній до 01.01.2017) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. У такій заяві платник податку зазначає про його відповідність або невідповідність критеріям, визначеним п. 200.19 цієї статті.
Підпунктом 200.7.1 п. 200.7 ст. 200 ПК України (у редакції, чинній до 01.01.2017) передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову та митну політику, формує та веде: а) Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають критеріям, визначеним п. 200.19 цієї статті; б) Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті. До таких реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування вносяться такі дані: назва платника податку та його індивідуальний податковий номер; дата подання заяви на бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку, поданої у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (за умови їх подання); сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, зазначена у кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (за умови їх подання); дата узгодження контролюючим органом суми бюджетного відшкодування за кожною заявою; дата висновку, направленого до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню; дата та номер податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням (у разі подання) уточнюючого розрахунку, неузгоджена контролюючим органом; дата початку оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, що оскаржується; дата закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, узгоджена за результатами оскарження; дата та сума повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку. Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до відповідного Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Порядок ведення та форма реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Приписами пп.200.7.2, 200.7.3 п. 200.7 ст. 200 ПК України (у редакції, чинній до 01.01.2017) встановлено, що повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до кожного відповідного Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову та митну політику, щоденно публікує на своєму офіційному веб-сайті реєстри заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначені у пп.200.7.1 п. 200.7 цієї статті, із зазначенням даних, вказаних у цьому пункті. Зазначені дані не належать до інформації з обмеженим доступом.
Пунктом 200.8 ст. 200 ПК України (у редакції, чинній до 01.01.2017) передбачено, що до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.
Згідно з п. 200.10 ст. 200 ПК України (у редакції, чинній до 01.01.2017) протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених п. 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу. Сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, у разі якщо камеральна перевірка проведена не була або за результатами проведення перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку у строк, визначений цим Кодексом.
Пунктом 200.12 ст. 200 ПК України (у редакції, чинній до 01.01.2017) встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки: або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України. У разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу. У разі виникнення у платника податку необхідності зміни напряму узгодженого бюджетного відшкодування, такий платник податку має право подати відповідну заяву до контролюючого органу, який протягом п'яти робочих днів з дня отримання такої заяви повинен її задовольнити.
Відповідно до п. 200.13 ст. 200 ПК України (у редакції, чинній до 01.01.2017) на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
Положеннями п. 200.17 ст. 200 КП України (у редакції, чинній до 01.01.2017) встановлено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.
Згідно з п. 200.23 ст. 200 ПК України (у редакції, чинній до 01.01.2017) суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Законом України від 21.12.2016 № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», який набрав чинності з 01.01.2017, був змінений порядок здійснення бюджетного відшкодування.
В той же час, оскільки подання декларації позивачем за вересень, жовтень, листопад 2015 року відбулося до набрання Законом України від 21.12.2016 № 1797-VIII чинності, застосуванню підлягають норми, що регулюють спірні правовідносини, які діяли до набрання змін цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26 був затверджений Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, який згідно з п. 3 цієї постанови набирає чинності з 01.04.2017. При цьому, п. 2 постанови установлено, що до набрання чинності п.п.1 і 3 цієї постанови бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість за заявами, включеними до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, сформованого згідно з п. 52 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, здійснюється у порядку, що діяв до 1 січня 2017 року.
Пунктом 2 Порядку ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2016 № 68 (який діяв до 01.01.2017), було передбачено, що реєстри формуються ДФС за даними: прийнятих територіальними органами ДФС податкових декларацій з податку на додану вартість (далі - податкові декларації) або уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість (далі - уточнюючі розрахунки), передбачених абз.4 п. 50.1 ст. 50 Кодексу, та заяв, поданих у складі податкових декларацій або уточнюючих розрахунків; податкової інформації, зібраної та отриманої органами доходів і зборів, відповідно до глави 7 Кодексу.
Згідно з положеннями п.п.4-6 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26(який набрав чинності з 01.04.2017), орган ДФС вносить до Реєстру такі дані, зокрема, суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов'язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету. Заяви автоматично вносяться до Реєстру протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення заяв до Реєстру. Інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку.
У зв'язку з набранням чинності Порядком №26, з 01.04.2017 втратив чинність Порядок ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2016 № 68, який передбачав, що реєстри формуються ДФС за даними: прийнятих територіальними органами ДФС податкових декларацій з податку на додану вартість (далі - податкові декларації) або уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість (далі - уточнюючі розрахунки), передбачених абз.4 п. 50.1 ст. 50 Кодексу, та заяв, поданих у складі податкових декларацій або уточнюючих розрахунків; податкової інформації, зібраної та отриманої органами доходів і зборів, відповідно до глави 7 Кодексу.
Пунктом 10 Порядку № 68 було передбачено, що друга частина реєстрів містить інформацію, зокрема, про: зазначену у заяві суму податку, заявлену до бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку; дату початку оскарження податкового повідомлення-рішення; неузгоджену суму податку, заявлену до бюджетного відшкодування, що оскаржується; дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення; суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, узгоджену за результатами оскарження.
Таким чином, Реєстри заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які діяли як до 01.04.2017, так і після цієї дати, передбачають його інформаційне наповнення саме контролюючими органами, зокрема, внесення інформації про узгоджену за результатом судового оскарження суму бюджетного відшкодування, яка підлягає перерахуванню платнику податків.
У разі внесення заяви про бюджетне відшкодування до Реєстру відповідно до Порядку № 68, який діяв до 01.04.2017, така інформація мала бути включена у сформований до 10.01.2017 єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та у Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01.02.2016, за якими станом на 01.01.2017 суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.
Бюджетне відшкодування за такими заявами до 01.04.2017 мало здійснюватися у раніше визначеному порядку, тобто зі складанням контролюючим органом відповідного висновку та його наданням територіальному органу Державної казначейської служби України.
Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, до 01.04.2017 контролюючий орган мав скласти та подати до територіального органу Державної казначейської служби висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а з 01.04.2017 передумовою для отримання платником податків належної йому суми бюджетного відшкодування є відображення органом ДФС в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформації про її узгодження.
На виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року відповідачем подано до суду апеляційної інстанції копію заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, копію розрахунку суми бюджетного відшкодування, копію податкової декларації за вересень 2015 року, службову записку щодо суми заборгованості від 07.09.2020 та дані інтегрованої картки платника податків на податок на додану вартість.
З наданих до суду апеляційної інстанції документів судом встановлено, що ПП «Дубекспо» заявлено до відшкодування ПДВ за вересень 2015 року (декларація від 20.10.2015) в сумі 600002,00 грн, яка була зменшена на суму 7936,58 грн за рахунок погашення залишку несплаченої пені в сумі 7766,58 грн, яка обліковувалася за ПП «Дубекспо» станом на 20.10.2015, як заборгованість перед бюджетом та донарахованої ІПС податкове повідомлення-рішення № 00000184302 від 25.10.2017 на суму 170,00 грн. граничний термін сплати 04.11.2017.
Тобто, сума заборгованості бюджету за порушення строків відшкодування ПДВ за вересень 2015 року складає 592 065,42 гривні.
Зазначений позивачем розмір заборгованості бюджету за порушення строків відшкодування ПДВ за жовтень 2015 року в сумі 98800,00 грн. - складає 98765,00 грн. (декларація від 20.11.2015 сума 98765,00 грн, а.с.50-52). За листопад - 599434,00 грн.
Суми податку, не відшкодовані або несвоєчасно відшкодовані платникам, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, а отже пеня, яка нараховується на такі суми підлягає стягненню саме з Державного бюджету України.
Водночас, відповідно до п. 200.23 ст. 200 ПК України суми податку не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 % облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Враховуючи те, що позивачу не відшкодовано відповідні суми бюджетного відшкодування, у встановлені законом строки, позивач набув право на нарахування пені у порядку, встановленому п. 200.23 ст. 200 ПК України.
При цьому, неподання податковим органом після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.
При обчисленні пені має враховуватися облікова ставка НБУ, встановлена на момент виникнення пені, протягом строку дії такої пені, включаючи день погашення. Облікова ставка фіксується на момент виникнення пені та у разі зміни ставки протягом строку нарахування, такі зміни при обчисленні не враховується.
Відповідно до даних з офіційного сайту Національного банку України облікова ставка Національного банку України встановлена на рівні 18% річних.
Отже, з наданих податковим органом до суду апеляційної інстанції доказів, встановлено, що сума заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ становить: 592065,42 + 98765,00 грн. + 599434,00 грн = 1 290 264,42 грн.
Тобто, пеня, що стягується, розраховується за наступною формулою: 1 290 264,42 грн. х (18% х 120%) х 30 днів/365 днів = 22906,61 грн., де:
- сума заборгованості - 1 290 264,42 грн;
- період заборгованості з 01.12.2018 по 31.12.2018 (дата повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку) - 30 днів
- облікова ставка НБУ станом на дату виникнення заборгованості з відшкодування ПДВ - 18%;
- розмір пені - 120%.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що розрахунок пені, який здійснено позивачем, містить неточності, зокрема, щодо суми заборгованості, а саме зазначено 1290460,00 грн, замість документально підтверджених 1 290 264,42 грн, що і спричинило розбіжність.
Крім того, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що оскільки дане рішення в частині, що стосується бюджетного відшкодування, має зобов'язальний характер, а обставини, встановлені під час розгляду справи, дають обґрунтовані підстави вважати, що податковий орган може ухилятись від його виконання, наявні підстави для встановлення контролю за виконанням рішення у даній справі шляхом зобов'язання Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві у десятиденний строк з часу набрання даним рішенням законної сили подати до суду звіт про його виконання у відповідності до ст.383 КАС України.
Оскільки суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що позивачу не було відшкодовано відповідні суми бюджетного відшкодування у встановлені законом строки та останній набув право на нарахування пені у порядку, встановленому п.200.23 ст. 200 ПК України, однак помилково не врахував наданого відповідачем розрахунку пені, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни мотивувальної та резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/22051/18 від 07 лютого 2020 року в цій частині.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст.315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Частиною 4 ст. 317 КАС України зазначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що неправильне застосування норм матеріального права, неправильне тлумачення закону, призвели до помилкових висновків щодо достовірності наданого позивачем розрахунку пені, що свідчить про наявність підстав для зміни мотивувальної та резолютивної частини рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322,325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2020 року змінити в мотивувальній частині з урахуванням висновків даної постанови та викласти абзац 2 резолютивної частини в такій редакції:
«Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Дубекспо» (юридична адреса: 01004, м. Київ, вул. Горького, 5б, місцезнаходження: 03164, м. Київ, вул. Г. Наумова, 33, кв.2, ідентифікаційний код 36203336) пеню в розмірі 22906,61 (двадцять дві тисячі дев'ятсот шість) гривень 61 коп.».
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді: