Справа № 810/865/16 Суддя (судді) першої інстанції: Басай О.В.
06 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Федотова І.В.,
суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМ-АГРО-СЕРВІС" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМ-АГРО-СЕРВІС" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс" звернулось до суду з позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.07.2015 № 0002392202.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2017, Товариству з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс" було відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Постановою Верховного Суду від 21.03.2019, постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Приймаючи таке рішення, суд касаційної інстанції наголосив на тому, що розглядаючи спір про правомірність формування податкового кредиту, судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання, за якою з подій позивачем було віднесено суми ПДВ до податкового кредиту та чи підтверджується реальність проведення операції по першій з подій. Мотивуючи своє рішення відсутністю та/або неналежністю первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій позивача, суди обмежилися лише наведенням мотивів, дублюючими акт перевірки, що свідчить про неповноту встановлення судами всіх обставин справи. Отже, під час нового розгляду справи слід встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування та дати правильну юридичну оцінку таким обставинам.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року в задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, товариством з обмеженою відповідальністю "ХІМ-АГРО-СЕРВІС" подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує на неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, посилаючись на те, що підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених документів, сформовано податковий кредит. Вказано також, що віднесення позивачем суми ПДВ до податкового кредиту здійснено за першою подією, тобто проведення попередньої оплати за договором, шляхом списання коштів з банківського рахунка позивача. А реальність проведення операції підтверджується належним чином виписаною та зареєстрованою ТОВ «Стайл ЛТД» в ЄРПН 03.07.2014 податковою накладною № 31 на суму ПДВ 435026,67 грн.
У відзиві відповідача на апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМ-АГРО-СЕРВІС" зазначено про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення та висновків суду першої інстанції, що свідчить про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, контролюючим органом з 22.06.2015 по 03.07.2015 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Хім-Агро-Сервіс" з питань правомірності формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат підприємства, сформованих при взаємовідносинах з ТОВ "Стайл ЛТД" у період з 01.07.2014 по 31.07.2014, результати якої оформлено актом від 10.07.2015 № 121/10-17-22-02/37412862, яким не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ "Хім-Агро-Сервіс" з контрагентом-постачальником ТОВ "Стайл ЛТД" за липень 2014 року.
Встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. 22, ст. 185 ПК України. Порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.8 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2014 року на суму 435027 грн.
Вказані висновки обґрунтовані відсутністю факту реального здійснення господарських операцій між ТОВ "Хім-Агро-Сервіс" і ТОВ "Стайл ЛТД". В акті перевірки зазначено, що документи на поставку та отримання товару ТОВ "Стайл ЛТД", видаткові накладні, довіреності на отримання товару, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості і т.д. перевіряючим надано не було. На момент проведення перевірки товар ТОВ "Стайл ЛТД" не поставлений ТОВ "Хім-Агро-Сервіс", кошти перераховані на розрахунковий рахунок ТОВ "Стайл ЛТД" не повернуті в повному обсязі ТОВ "Хім-Агро-Сервіс", коригування витрат не проводилось.
Крім того, у акті перевірки зазначено, що у провадженні СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні від 30.09.2014 №32014100100000150 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 27 та ч. 3 ст. 212 КК України. Під час досудового розслідування встановлено, що ТОВ "Стайл ЛТД" використовувалось в схемі діяльності "фіктивного" підприємства з метою створення умов використання реквізитів підприємства з метою створення умов використання реквізитів підприємства під час складання податкової звітності користувачами фіктивних підприємств-вигодонабувачів. Податкова накладна №31 від 03.07.2014 заповнена з порушеннями, а саме не має підпису посадової особи, оскільки керівник ТОВ "Стайл ЛТД" Лабунець В.В. заявив про свою непричетність до фінансово-господарської діяльності підприємства, в діяльності "ТОВ "Стайл ЛТД" вбачається створення умов використання реквізитів даного підприємств під час складання податкової звітності користувачами підприємств-вигодонабувачів, а саме ТОВ "Хім-Агро-Сервіс", що спрямовано на здійснення операцій, що не мають реального товарного характеру. ТОВ "Хім-Агро-Сервіс" у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ за липень 2014 року по фінансово-господарським відносинам з ТОВ "Стайл ЛТД" встановлено відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість по операціях з придбання товарів. Перевіркою не підтверджується взаємодія ТОВ "Хім-Агро-Сервіс" з контрагентом-постачальником ТОВ "Стайл ЛТД" за липень 2014 року на суму 435026,67 грн.
На підставі висновків акту від 10.07.2015 №121/10-17-22-02/37412862 контролюючий орган виніс податкове повідомлення-рішення № 0002392202 від 31.07.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 435 027 грн. та за штрафними санкціями - 217514 грн., всього на суму 652541 грн.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач після процедури адміністративного оскарження, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону № 996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.
Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.
Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 08 листопада 2018 року у справі №804/5599/15 (адміністративне провадження №К/9901/42187/18) правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця (замовника) належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.
Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.
Аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Судом першої інстанції з матеріалів справи встановлено, що податковий кредит та суми податку на додану вартість було сформовано позивачем за результатами господарських операцій з "ТОВ "Стайл ЛТД".
Досліджуючи зміст та реальність таких операцій колегією суддів встановлено, що між ТОВ "Стайл ЛТД" (продавець) та ТОВ "Хім-Агро-Сервіс" (покупець) укладено договір купівлі - продажу від 03.07.2014 №З-Д-07.
Згідно п. 1.1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність покупця Мінеральні добрива (Товар), а Покупець - прийняти Товар та оплатити його вартість. Найменування Товару: Доктор Грін - Зернові, ціна Договору: 2 610 160,00 грн. з ПДВ. (п. 2.1). Поставка Товару здійснюється у строк до 15.10.2014 (п. 3.1).
Згідно умов Договору позивачем перераховано на користь ТОВ "Стайл ЛТД" кошти у сумі 2 610 160 грн., що підтверджується банківською випискою від 03.07.2014.
У свою чергу, ТОВ "Стайл ЛТД" оформлено та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 03.07.2014 №31 на суму 2 610 160 грн., у т.ч. ПДВ - 435 026,67 грн.
Згідно з п. 5.1.2 договору № 3-Д-07 податкова накладна надається Покупцю (ТОВ "Хім-Агро-Сервіс") разом з видатковою накладною та товарно-супровідним документом при поставці Товару.
Натомість, поставка товару за договором № 3-Д-07 не відбулась, а отже, оформлення податкової накладної від 03.07.2014 № 31 до поставки товару суперечить умовам зазначеного договору.
Як вже було зазначено, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, що визначено в п. 198.1 ст. 198 ПК України.
Колегія суддів звертає увагу на положення п. 198.2 ст. 198 ПК України, якими передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Так, за наслідком списання коштів з банківського рахунку, суму ПДВ сплачену в ціні попередньої оплати вартості Товару позивачем включено до податкового кредиту.
Суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги та з'ясовуючи питання правомірності дій позивача при формуванні сум податкового кредиту вказує на те, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Оцінюючи доводи апелянта щодо реальності господарських операцій та, відповідно, правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у ціні попередньої оплати товару, судова колегія враховує, що ТОВ "ХІМ-АГРО-СЕРВІС" надано лише документи на підтвердження оплати вартості товару за відсутності факту його поставки.
Відтак, судом першої інстанції обґрунтовано вказано, що у зв'язку з списанням коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів, позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.
Водночас, наведені обставини жодним чином не спростовують правомірність висновків контролюючого органу, якими останній керувався при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення від 31.07.2015 № 0002392202.
Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні від 30.09.2014 №32014100100000150 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 27 та ч. 3 ст. 212 КК України, в межах якого встановлено, що контрагент позивача - ТОВ "Стайл ЛТД" використовувалось в схемі діяльності "фіктивного" підприємства з метою створення умов використання реквізитів підприємства під час складання податкової звітності користувачами фіктивних підприємств-вигодонабувачів.
Як вказано в Акті перевірки, та не заперечується апелянтом, кошти за товар були перераховані позивачем на рахунки контрагента - ТОВ "Стайл ЛТД", що призвело до зміни майнового стану позивача, а відтак, на його думку, свідчить про реальність господарських операцій.
Оцінюючи такі твердження позивача, суд першої інстанції аргументовано вказав, що саме по собі формальне перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, не є беззаперечним свідченням реальності здійснення господарської операції.
Суд апеляційної інстанції вказує на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б відповідали вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України та у встановленому порядку підтверджували реальність вищевказаних операцій позивача з ТОВ "Стайл ЛТД". Не надано таких ТОВ "ХІМ-АГРО-СЕРВІС" і під час апеляційного розгляду справи.
Отже, недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє надані позивачем первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.
Доведеність податкового правопорушення полягає у комплексному дослідженні усіх складових господарських операцій (постанова Верховного Суду у справі від 16.01.2018 №826/1398/14).
Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: - неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; - відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; - облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; - здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; - відсутність первинних документів обліку (постанова Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі №826/11531/14, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.08.2018 у справі №2а-7067/11/1370).
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум валових витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування валових витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій / нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів (постанова Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №810/4751/13-а).
Суд першої інстанції вірно вказав, що право на нарахування податкового кредиту згідно ПК України обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів/послуг, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, на підставі податкової накладної, складеної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, саме тим платником податку, який фактично здійснює операції з постачання товарів/послуг.
В частині аргументів апелянта стосовно того, що реальність проведення операції підтверджується належним чином виписаною та зареєстрованою ТОВ «Стайл ЛТД» в ЄРПН 03.07.2014 податковою накладною № 31 на суму ПДВ 435026,67 грн., судова колегія зазначає, що наявність у покупця податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту по операціях з постачання товарів/послуг, що фактично не здійснювались, а лише оформлених документально, що узгоджується з висновками Верховного Суду, які викладені у судових рішеннях від 18.04.2018 у справі № 826/10555/13-а, від 25.04.2018 у справі №810/1541/13-а, від 25.06.2018 у справі №803/1923/13-а, від 06.06.2018 у справі №826/20003/14, від 26.06.2018 у справі №826/20685/14, від 28.02.2018 у справі №826/7986/13-а, який посилається на відсутність у контрагентів власних або орендованих основних засобів, обмеженість трудових ресурсів, відсутність кваліфікованих працівників, необхідних для здійснення господарської діяльності, що свідчить про недоведеність фактичного надання послуг від контрагентів.
Колегія суддів погоджується з тим, що відповідачем спростовано достовірність відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за правочином з ТОВ "Стайл ЛТД" та з тим, що господарські операції за правочином були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили зміни у структурі і складі активів сторін правочину, що виключає можливість формування податкового кредиту за такими операціями.
Формальна наявність договорів, податкових накладних не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій.
Первинні документи, зокрема, податкові накладні, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які вказують, що така поставка не проводилася.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 826/10698/14.
Колегія суддів вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМ-АГРО-СЕРВІС".
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційних скаргах доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМ-АГРО-СЕРВІС" залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді: