Справа № 640/4884/19 Суддя (судді) першої інстанції: Патратій О.В.
07 жовтня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г. В.
суддів Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2020року
у справі №640/4884/19 (розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до відповідача Державної фіскальної служби України (правонаступник Державна податкова служба України)
про визнання протиправною та скасування податкової консультації,
У березні 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернуся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) з позовом до Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач, ДФС України), в якому просив суд скасувати індивідуальну податкову консультацію за №350/Г/99-99-13-01-03-14/ІПК від 31.01.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про порушення відповідачем вимог чинного податкового законодавства України при прийнятті оскаржуваної податкової консультації щодо визнання доходу Фізичної особи-підприємця - платника ЄП третьої групи при отриманні коштів в межах місцевої програми - Комплексної програми розвитку галузі м. Дніпро на 2016 -2020 роки.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2020року позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано індивідуальну податкову консультацію, надану Державною фіскальною службою України Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 листом №350/Г/99-99-13-01-03-14/ІПК від 31.01.2019 року.
Стягнуто на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 39292197) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 1921,00 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одну) гривень 00 коп.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Державною податковою службою України (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що податкова консультація не може виходити за межі питання, поставленого у звернення за такою консультацією. Таким чином, невідповідність оскаржуваної податкової консультації від 15.08.2018 року №3541/6/99-99-12-02-03-15/ІПК зумовлена інакшим формулюванням поставлених перед відповідачем питань, а отже, позиція викладена в консультації від 15.08.2018 року №3541/6/99-99-12-02-03-15/ІПК надана відповідно до вимог чинного законодавства.
Станом на час прийняття постанови суду, позивач не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) здійснює діяльність за кодом КВЕД 93.29 - організування інших видів відпочинку та розваг, та є платником єдиного податку третьої групи.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 05.12.2018 року звернувся до ДФС України з листом за № 77 від 30.11.2018 року про надання індивідуальної податкової консультації щодо визначення доходу фізичної особи-підприємця - платника ЄП третьої групи при отриманні коштів в межах місцевої програми - Комплексної програми розвитку галузі культури м. Дніпро на 2016-2020 роки.
Зокрема, позивачем в заяві про надання податкової консультації було зазначено, що відповідно до договору, укладеного з Департаментом гуманітарної політики Дніпропетровської міської ради, підприємцем отримано кошти (платіжне доручення №127 від 06.11.2018 року) в рамках виконання Комплексної програми розвитку галузі культури м. Дніпро на 2016-2020 роки, затвердженої рішенням міської ради від 30.03.2016 № 27/5, зі змінами, розпорядження Дніпровського міського голови від 20.03.2017 № 179-р "Про затвердження комплексу заходів "Культурна столиця" на 2017 рік" за надання послуг з організації заходів Арт-проекту " Вечір Пірсу ". Платіж здійснено згідно з планом використання бюджетних коштів - код програмної класифікації видатків та кредитування бюджету 0614082, код економічної класифікації видатків 2282. Згідно з частиною четвертою п. 292.11 ст. 292 ПК України при визначенні доходів для платників єдиного податку першої - третьої груп до складу доходу не включаються суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду України та інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм.
Таким чином, позивачем в податковій консультації було поставлено питання: "Чи має право Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не включати отриману суму до доходу, що оподатковується єдиним податком, за наявності укладеного з Департаментом гуманітарної політики договору та відповідних підтверджуючих документів щодо обсягів наданих послуг?".
Так, 10.07.2018 року позивачем була отримана індивідуальна податкова консультація ДФС України за №350/Г/99-99-13-01-03-14/ІПК від 31.01.2019 року в якій зокрема зазначено: "Отримання грошової суми в межах реалізації Комплексної програми розвитку галузі культури м. Дніпра на 2016 - 2020 роки, затвердженої рішенням Дніпровської міської ради від 30.03.2016 N 27/5, та заходів "Культурна спадщина" на 2017 рік, затверджених розпорядженням Голови Дніпровської міської ради від 30.03.2017 № 179-р, згідно з Договором, укладеним з Дніпровською міською радою, є оплатою за послуги, надані в межах підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Отже, грошові кошти, отримані від Дніпровської міської ради фізичною особою - підприємцем - платником єдиного податку третьої групи, за надання послуг в межах підприємницької діяльності, які заявлені відповідно до умов Договору, є доходом такого підприємця, що оподатковуються відповідно до п.292.1 ст. 292 ПКУ."
Не погоджуючись з такими рішенням відповідача позивач і звернувся з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що індивідуальна податкова консультація №350/Г/99-99-13-01-03-14/ІПК від 31.01.2019 року не відповідає встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріями правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 14.1.172, 14.1.172-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова консультація - це індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Індивідуальна податкова консультація - це роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Згідно з пп. 52.1, 52.2, 52.3 ст. 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
За вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов'язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.
Відповідно до п. 53.2 ст. 53 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.
Отже, індивідуальна податкова консультація надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта у межах їхньої компетенції з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому така консультація надана. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення щодо практичного її застосування.
Метою податкової консультації є викладення (роз'яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.
Платник податків має право звертатись до суду про оскарження акту ненормативного характеру - податкової консультації. Підставою для визнання податкової консультації недійсною є її суперечність правовим нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Аналогічна позиція неодноразово викладена Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2020 року п справі №0440/5632/18, від 06 травня 2020 року по справі №826/27228/15 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Щодо суті спірних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 291.2. ст. 291 глави 1 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно пп. 1 п. 292.1 ст. 292 ПК України доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПК України. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Частиною 4 п. 292.11 ст. 292 ПК України встановлено, що при визначенні доходів для платників єдиного податку першої - третьої груп до складу доходу не включаються суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду України та інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм.
Судом першої інстанції встановлено, а апелянтом не спростовано, що підставою для звернення позивача за податковою консультацією став договір № 193-К від 04.09.2018 з Департаментом гуманітарної політики Дніпропетровської міської ради, в рамках виконання Комплексної програми розвитку галузі культури м. Дніпро на 2016-2020 роки, затвердженої рішенням міської ради від 30.03.2016 № 27/5, зі змінами, внесеними розпорядження Дніпровського міського голови від 20.03.2017 № 179-р "Про затвердження комплексу заходів "Культурна столиця" на 2017 рік" за надання послуг з організації заходів Арт-проекту "Вечір Пірсу" (далі - Договір).
Відповідно до п. 2.1 Договору ціна послуг становить 397900,00 грн. без ПДВ у відповідності до Кошторису витрат (Додаток 4).
Виконання робіт за Договором підтверджується актом наданих послуг № 193 від 29.10.2018р., специфікацією (додаток № 1), календарним графіком надання послуг (додаток № 2), інформацією про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі (додаток № 3), кошторисом (додаток № 4).
Оплата за Договором здійснена згідно платіжного доручення № 127 від 06.11.2018р. на суму 397900,00 грн. Платіж здійснено згідно з планом використання бюджетних коштів - код програмної класифікації видатків та кредитування бюджету 0614082, код економічної класифікації видатків 2282.
Судом першої інстанції зроблено висновок, що оскільки кошти ФОП ОСОБА_1 у сумі 397900,00 грн. отримані від Дніпропетровської міської ради за договором № 193-К від 04.09.2018 в межах міської програми, затвердженої відповідним рішенням міської ради від 30.03.2016 № 27/5 (зі змінами, внесеними розпорядження Дніпровського міського голови від 20.03.2017 № 179-р "Про затвердження комплексу заходів "Культурна столиця" на 2017 рік"), та ці кошти відображені у бухгалтерському обліку як кошти цільового призначення і мають підтвердження відповідними первинними документами, то такі кошти не включаються до доходу платника єдиного податку третьої групи відповідно до ч.4 п. 292.11 ст. 292 ПК України.
З аналізу матеріалів справи та норм права колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що індивідуальна податкова консультація №350/Г/99-99-13-01-03-14/ІПК від 31.01.2019 року не відповідає встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріями правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що апелянтом в апеляційній скарзі зазначено про порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, при цьому роблячи посилання виключно на норми права та не конкретизував у чому полягають порушення вимог законодавства.
Також, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.
Разом з тим, як було вірно встановлено судом першої інстанції, належні і допустимі докази реальності господарських операцій позивача з контрагентами були надані, а окремі недоліки первинної документації не можуть спростовувати правильності згаданих висновків суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що за відсутності належного мотивування контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації податкових накладних з підстав ненадання певних документів без їх деталізації, таке рішення не узгоджується з вимогами наведених вище нормативно-правових актів, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Державної податкової служби України - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2020року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Г. В. Земляна
Судді: Є. І. Мєзєнцев
В. В. Файдюк