Справа № 640/12157/19 Суддя першої інстанції: Шевченко Н.М.
07 жовтня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Степанюка А.Г.,
суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на прийняте за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
У липні 2019 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - Відповідач, Міноборони України) про:
- визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової страти працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та ненадання відповіді на заяву Позивача від 25.12.2018 року;
- зобов'язання Міністерства оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової страти працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатності осіб на день встановлення інвалідності;
- зобов'язання надати до суду звіт про виконання судового рішення протягом двадцяти днів з дня отримання копії судового рішення.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2020 року позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду та ненадання відповіді на заяву позивача від 25.12.2018 щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової страти працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві»;
- зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.12.2018 року про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби та прийняти відповідне рішення згідно з Порядком №975.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч вимог чинного законодавства направлена ОСОБА_1 заява про виплату одноразової грошової допомоги розглянута не була, за її наслідками не було прийнято жодного рішення, а відтак належним способом захисту прав Позивача є зобов'язання Відповідача розглянути таку заяву та прийняти одне з передбачених спеціальним законодавством рішень. Крім того, суд зауважив, що з огляду на відсутність прийнятого Міноборони України рішення, вимоги про зобов'язання останнього призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу є передчасними.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що висновки суду першої інстанції про бездіяльність Міноборони України є безпідставними, оскільки заява ОСОБА_1 до міністерства не надходила та, відповідно не могла бути розглянута. Крім того, з урахуванням наявних у матеріалах справи документів, підкреслює, що ними не підтверджується наявність у Позивача права на отримання одноразової грошової допомоги.
Після усунення визначених в ухвалі від 17.07.2020 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07.10.2020 року.
У межах встановленого строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом апеляційного оскарження, судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги Міноборони України.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити повністю, а рішення суд першої інстанції - скасувати в частині, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, Позивач, якому 26.07.2016 року було встановлено інвалідність ІІІ групи до 01.08.2017 року у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби (ДРА) (а.с. 25), звернувся до Відповідача із заявою від 25.12.2018 року про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (а.с. 31-33).
Водночас, оскільки за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 та доданих до неї документів Міноборони України не було прийнято жодного рішення, останній звернувся до суду із вказаним позовом.
На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 16, 16-2, 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон), Порядку призначенні і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 (далі - Порядок №975), суд першої інстанції прийшов до висновку, що неприйняття Відповідачем за наслідками розгляду документів щодо призначення одноразової грошової допомоги Позивачу рішення свідчить про протиправну бездіяльність Міноборони України, а тому наявні правові підстави для визнання протиправною бездіяльності останнього та зобов'язання Відповідача вчинити дії щодо розгляду поданої заяви та прийняті за її наслідками одне з передбачених чинним законодавством рішень.
З таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
У силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону він поширюється, зокрема на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби.
Згідно пп. 4 п. 2 ст. 16 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Приписи ч. 9 ст. 16-3 Закону визначають, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно пп. 1 п. 6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
У п. 11 Порядку № 975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
У силу приписів п.п. 12-13 Постанови № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
З аналізу зазначений вище приписів вбачається, що законодавством регламентовано чітку та послідовну процедуру вирішення питання щодо призначення особі одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.
До компетенції військового комісаріату належить прийняття від заявника документів, формування відповідного пакету документів, складання висновку та направлення їх до Міноборони України для прийняття рішення з приводу призначення вказаної допомоги. Питання про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги вирішується Міноборони України лише після отримання від військового комісаріату передбаченого законодавством пакету документів та висновку.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що заява від 25.12.2018 року та додані до неї документи були направлені ОСОБА_1 , за твердженням останнього, безпосередньо до Міноборони України, судова колегія погоджується з твердженням Відповідача про неможливість прийняття останнім рішення з приводу призначення чи відмови у призначенні одноразової грошової допомоги Позивачу у зв'язку із неотриманням визначених Порядком № 975 документів.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, однак було залишено поза увагою суду першої інстанції, належних і допустимих доказів звернення ОСОБА_1 до уповноваженого військового комісаріату із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності ІІІ групи, матеріали справи не містять.
Крім іншого, на переконання судової колегії, матеріали справи також не містять належних і допустимих доказів отримання Міноборони України заяви ОСОБА_1 від 25.12.2018 року та доданих до неї документів. Наявна у матеріалах справи заява від 25.12.2018 року (а.с. 31) не може вважатися документом, що підтверджує факт звернення особи до Міноборони України, оскільки не містить відмітки про її прийняття таким органом. До того ж, фіскальний чек ПАТ «Укрпошта» від 24.01.2019 року (а.с. 32) не може вважатися документом, що підтверджує направлення на адресу Відповідача заяви від 25.12.2018 року.
Так, відповідно до абз. 27 п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Згідно п. 61 затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270 Правил надання послуг поштового зв'язку у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Тобто, належним доказом надіслання документів може бути опис вкладення разом з розрахунковим документом. Водночас, сам по собі розрахунковий документ, що виданий поштовим відділенням, є доказом надання (оплати) послуг поштового зв'язку, проте він не дає можливості суду перевірити вміст поштового відправлення і не містить повної адреси одержувача.
Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 05.06.2018 року у справі №820/2865/17 та у постанові від 16.04.2020 року у справі № 826/3876/17.
За таких обставин та з огляду на те, що у матеріалах справи відсутня будь-які належні і допустимі докази направлення ОСОБА_1 до Міноборони України заяви про призначення одноразової грошової допомоги від 25.12.2018 року, а враховуючи те, що така заява в силу положень Порядку №975 повинна подаватися до уповноваженого військового комісаріату, колегія суддів погоджується з позицією Міноборони України про неможливість прийняття останнім рішення з приводу призначення чи відмови у призначенні одноразової грошової допомоги Позивачу у зв'язку із неотриманням визначених Порядком № 975 документів. Такий висновок, у свою чергу, позбавляє можливості покладати на Міноборони України обов'язок розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.12.2018 року про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби, та прийняти відповідне рішення згідно Порядку №975.
Судовою колегією не надається оцінка питанню наявності або відсутності у Позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки у межах даного спору встановлено, що відповідне питання Відповідачем не розглядалося з огляду на неотримання в установлені законодавством порядок і спосіб документів про призначення такої допомоги. Відтак, надання оцінки відповідним доводам учасників справи з огляду на викладені обставини, як вірно зазначив суд першої інстанції, було б передчасним.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, зважаючи на те, що матеріали справи не містять доказів звернення Позивача до військового комісаріату як і до Відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги та, відповідно, доказів надходження на розгляд Міноборони України відповідних документів, судова колегія приходить до висновку про передчасність твердження Окружного адміністративного суду міста Києва про часткову обґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати у відповідній частині та ухвалити у ній нове про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовано норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати в частині задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити повністю.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2020 року - скасувати в частині задоволених позовних вимог.
Прийняти в указаній частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2020 року - - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді Л.В. Губська
О.В. Епель
Повний текст постанови складено та підписано « 07» жовтня 2020 року.