Справа № 640/3173/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.
07 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Шурка О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.08.2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області, у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу від 28 січня 2020 року № КВ1985/1359/НП/АВ/СПТД/ФС-26 про накладення штрафу у розмірі 417300,00 грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що постанова про накладення штрафу є протиправною, оскільки позивач перешкод у проведенні інспекційного відвідування не створювала, а надати документи, вказані у вимозі органу держпраці документи було неможливо, оскільки працю найманих працівників у своїй діяльності ніколи не використовувала.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.08.2020 адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 28 січня 2020 року № КВ1985/1359/НП/АВ/СПТД/ФС-26.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом про проведення інспекційного відвідування від 21 листопада 2019 року № 5993, на підставі звернень фізичних осіб - ОСОБА_5, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інших, заступнику начальника (інспектору праці) відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління з питань праці ГУ Держпраці у Київській області Дмитренко А.В. наказано організувати проведення інспекційного відвідування щодо дотримання законодавства про працю, не оформлення трудових відносин у ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з 26 листопада по 09 грудня 2019 року.
Згідно з вимогою про надання/поновлення документів від 03 грудня 2019 року № 1958, у зв'язку з відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю та неможливості проведення інспекційного відвідування, строк проведення інспекційного відвідування зупинено та зобов'язано ФОП ОСОБА_1 у строк до 13 год. 00 хв. 09 грудня 2019 року надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: довідку про реєстрацію в органах статистики; копію паспортних даних; особову картку форми П-2 керівника; колективний договір (за наявності); Правила внутрішнього трудового розпорядку; штатний розпис (діючий); особові справи всіх працівників за 2018-2019 роки (у тому числі заяви, накази про прийом на роботу, повідомлення ДФС, квитанція № 2, особові картки форми П-2); посадові інструкції працівників; книгу обліку та руху трудових книжок; трудові книжки; розрахунково-платіжні відомості та відомості про виплату заробітної плати працівникам з датою такої виплати за 2018-2019 роки; табелі обліку використання робочого часу за 2018-2019 роки; накази про звільнення працівників та відомості про виплату їм розрахункових коштів за 2018-2019 роки; графік відпусток за 2018-2019 роки; журнал з підписами працівників щодо проведеного інструктажу з охорони праці; копії договорів ЦПХ, які було укладено; пояснення щодо ведення робіт, а також щодо кількості працівників (з прізвищами) залучених до роботи.
09 грудня 2019 року, відповідачем було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № КВ 1958/1359/НП/АВ, у якому зазначено, що інспектором праці Романюком В.Р., службове посвідчення № 1359, відповідно до ст. 259 Кодексу законів про працю України, частини третьої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункту 18 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823, 09 грудня 2019 року о 14 год. 25 хв. у присутності ОСОБА_1 здійснено спробу проведення інспекційного відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , юридична адреса: АДРЕСА_1 , фактична адреса: АДРЕСА_3 , піцерія « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з метою контролю додержання законодавства про працю, не оформлених трудових відносин.
У відповідності до акта від 16 грудня 2019 року № КВ 1958/1359/НП/АВ про неможливість проведення інспекційного відвідування встановлено: ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; ненадання для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, їх завірених об'єктом відвідування копій, або витягів, згідно з вимогою від 09 грудня 2019 року № 1958/1; ненадання усних/письмових пояснень з питань, що стосуються законодавства про працю; відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, згідно з вимогою від 09 грудня 2019 року №1958/1 (пункти 2-17).
Надалі, на підставі акта інспекційного відвідування, ГУ Держпраці у Київській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 28 січня 2020 року № КВ1958/1359/НП/АВ/СПТД/ФС-26, згідно якої, на підставі абзацу сьомого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 417300,00 грн.
Не погоджуючись з правомірністю і обґрунтованістю постанови про накладення штрафу, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного:
- інспекційні відвідування проводяться: за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;
- накладення штрафу на підставі абзацу сьомого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, може мати місце за умови недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю юридичними та фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю;
- на вимогу відповідача позивач надала відповідь, у якій було зазначено про неможливість надання запитуваних документів, адже працю найманих працівників не використовувала, оскільки піцерії за вказаною адресою у розумінні закладу харчування не існувало, для доставки піци використовувалась служба доставки Glovo, з якими у трудових відносинах позивач не перебувала, а також, позивачем було подано зауваження на акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 16 грудня 2019 року, у яких зазначено про відсутність підстав для надання запитуваних документів;
- з урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що під час розгляду спору, відповідачем, на якого покладено тягар доказування в адміністративному процесі, так і не було надано доказів на підтвердження використання позивачем праці найманих працівників (у тому числі копії трудових договорів), чи фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання гарантій оплати праці.
Доводи апеляційної скарги:
- апелянт переконаний, що постанова про накладення штрафу на позивача прийнята з дотриманням вимог чинного законодавств про працю, на підставі та у межах наданих органу держпраці повноважень, з урахуванням ненадання на законну вимогу запитуваних документів.
Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 1 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 № 1985-IV «Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі», система інспекції праці на промислових підприємствах застосовується до всіх підприємств, щодо яких інспектори зобов'язані забезпечити застосування правових норм щодо умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи.
Згідно з п. «а» ст. 3 вказаної Конвенції, завданнями системи інспекції праці є забезпечення застосування правових норм у галузі умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи, як наприклад, норм щодо тривалості робочого дня, заробітної плати, безпеки праці, охорони здоров'я і добробуту, використання праці дітей і підлітків та з інших подібних питань, у тій мірі, в якій інспектори праці повинні забезпечувати застосування таких норм.
Статтею 12 Конвенції Міжнародної організації праці, передбачено, що інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: а) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та с) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: і) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; іі) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; ііі) зобов'язувати вивішувати об'яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; іv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.
Тобто, Конвенція визначає безумовне дискреційне повноваження інспектора (органу держпраці) самостійно приймати рішення щодо необхідності проведення інспектування того чи іншого роботодавця для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V.
Нормами ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України, визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. п. 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно з ч. 1 ст. 265 Кодексу законів про працю України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Так, абз. 7 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України (саме за порушення цієї норми на позивача накладено штраф, а.с. 20-21), встановлює, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення. Вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265, статті 24 Кодексу законів про працю України, визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (надалі по тексту також - Порядок № 509).
Відповідно до п. 2 Порядку № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі: акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
Отже, накладення штрафу на підставі абз. 7 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, може мати місце за умови недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю юридичними та фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, або створення перешкод у проведенні перевірки (також шляхом ненадання витребуваних документів).
Тож, об'єктивна сторона цього правопорушення полягає у невиконанні законних вимог посадових осіб органів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю або створенні перешкод для діяльності цих органів.
Так, в оскаржуваній постанові про накладення штрафу від 28.01.2020, зазначено, що створення перешкод виразилось у ненаданні у визначений строк витребуваних вимогою від документів. Також, відмічено, що, станом на 16.12.2019, вимога не виконана, документи не надано, заяв та пояснень від суб'єкта відвідування не надходило. (а.с. 20 зворот)
Відповідач переконаний, що через ненадання позивачем витребуваних документів, останній не реалізував наявне в нього повноваження, що є створенням перешкод у проведенні перевірки.
Проте, колегія суддів зазначає, що як вже зазначалось вище, листом від 11 грудня 2019 року № 40793/5/19, позивач надала відповідь на вимогу від 03 грудня 2019 року № 1958, у якій зазначено про неможливість надання документів, обґрунтовуючи тим, що працю найманих працівників не використовувала, оскільки піцерії за вказаною адресою у розумінні закладу харчування не існувало, для доставки піци використовувалась служба доставки Glovo, з якими у трудових відносинах не перебувала.
Також, позивачем подавались зауваження на акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 16 грудня 2019 року, у яких зазначено про відсутність підстав для надання запитуваних документів, у зв'язку з тим, що найману працю не використовувала, підприємницьку діяльність на момент проведення інспекційного відвідування не здійснювала.
Тобто, позивач відреагувала на вимогу контролюючого органу, не демонструючи пасивної поведінки, не здійснювала перешкод у проведенні інспекційного відвідування, що дозволяло органу держпраці його провести та встановити всі обставини, що необхідні були для реалізації направлення на інспекційне відвідування.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновок суду першої інстанції про те, що під час розгляду даного спору в суді першої інстанції, відповідачем, на якого покладено тягар доказування в адміністративному процесі, так і не було надано доказів на підтвердження використання позивачем праці найманих працівників (у тому числі копії трудових договорів), чи фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання гарантій оплати праці. Зазначене також не підтвердилось і під час апеляційного розгляду.
Таким чином, колегія суддів, за наслідком розгляду матеріалів справи та доводів апеляційної скарги дійшла висновку, що, у даному випадку, у відповідача були відсутні достатні підстави для того щоб стверджувати про створення позивачем перешкод у проведенні перевірки та притягнення її до відповідальності за абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП, з огляду на що, постанова ГУ Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 28 січня 2020 року №КВ1985/1359/НП/АВ/СПТД/ФС-26 є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи та обгрунтування апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду - вони лише зводяться до необхідності переоцінки вже наданим судом першої інстанції доводам та обгрунтуванням сторони відповідача, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.08.2020 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. ст. 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
О.І. Шурко