Справа № 363/3057/19 Головуючий у 1 інстанції: Чірков Г.Є.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
07 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Горяйнова А.М.
Мєзєнцева Є.І.
За участю секретаря Борейка Д.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 22 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора Вишгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Київській області Муценка Тараса Григоровича про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інспектора Вишгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Київській області Муценка Тараса Григоровича, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову інспектора Вишгородського відділу поліції ГУ НП в Київській області лейтенанта поліції Муценка Тараса Григоровича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПО 18 № 383697 від 19 червня 2019 року про притягнення мене, ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення стягнення у вигляді штрафу у сумі 425 грн.
- провадження по адміністративній справі - закрити, відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 22 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення, матеріали справи про адміністративне правопорушення повернути до Вишгородського відділу поліції ГУ НП в Київській області для розгляду по суті, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та змісту позовної заяви, Інспектором Вишгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Київській області Муценко Т.Г. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №383697 від 19 червня 2020 року.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Матеріали справи свідчать, що звертаючись до суду з позовом позивачем не надано копії оскаржуваної постанови належної якості, що дає можливість встановити зміст документа.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року витребувано у Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження з примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №383697 від 19 червня 2020 року відносно ОСОБА_1 .
Разом з тим, на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, на виконання вищевказаної ухвали суду, документи не надходили.
Відповідно до частини 1 статті 161 КАС України, до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Частиною 4 статті 161 КАС України визначено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Норми ч. 7 ст. 161 КАС України, до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.
Згідно частини 1 статті 71 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами статей 75-76 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Положеннями частини 5 статті 77 КАС України визначено, що суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутня належна копія постанови Інспектора Вишгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Київській області Муценка Т.Г. про накладення адміністративного стягнення від 19 червня 2020 року серії ДПО18 №383697.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем в суді не доведено та не надано суду належних, достатніх та допустимих доказів того, що постанова про накладення адміністративного стягнення серія ДПО18 № 389697 винесена з порушенням вимог закону та з порушенням прав позивача.
Щодо посилання апелянта на необхідність скасування оскаржуваної постанови та направлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення до Вишгородського відділу поліції ГУ НП в Київській області для розгляду по суті, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 2 частини 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
Відповідно до частини 2 статті 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визначено, якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).
Отже, підставою для скасувати рішення суб'єкта владних повноважень та надсилання справи на новий розгляд до компетентного органу є встановлення факту винесення постанови органом (посадовою особою) неправомочним вирішувати цю справу
З огляду на зазначене, доводи апелянта про необхідність скасування оскаржуваної постанови та направлення матеріалів справи до Вишгородського відділу поліції ГУ НП в Київській області для розгляду по суті колегія суддів вважає необгрунтованими.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому, підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229, 243, 286, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 22 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Горяйнов А.М.
Мєзєнцев Є.І.