Справа № 640/24535/19 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.
07 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Федотова І.В., Коротких А.Ю.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщення суду апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Київської міської ради до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови державного виконавця,-
Київська міська рада звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 13.11.2019 року №60323896 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду.
Окружний адміністративний суд міста Києва своїм рішення від 24 червня 2020 року відмовив у задоволенні позову.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Дана справа належить до категорії термінових справ, передбачених ст. 287 КАС України та підлягає розгляду з урахуванням особливостей, передбачених параграфом 2 глави 11 КАС України.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно скасувати, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що в провадженні Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № 60323896 з примусового виконання виконавчого листа № 826/18137/16 виданого 13.03.2018 року Окружним адміністративним судом м.Києва про зобов'язання Київську міську раду вирішити питання, щодо якого звернувся ОСОБА_1 з заявою від 16.09.2015 року (вх. від 16.09.2015 №08/К-8688), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
17.10.2019 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60323896.
13.11.2019 року державним виконавцем в рамках ВП №60323896 винесена постанова про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду.
Не погодившись із такою постановою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що рішення у справі № 826/18137/16 не було виконано боржником без поважних причин, а тому суд визнав правомірним накладення постановою від 13.11.2019 року штрафу на боржника у розмірі 5100 грн.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частинами другою та третьою статті 14 КАС України визначено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з ч.1 ст. 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Принцип обов'язковості судових рішень також закріплений статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у Рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (надалі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно ч.1 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 16 ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VIII встановлено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Частиною 2 ст. 63 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) і попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У свою чергу, стаття 75 Закону №1404-VIII встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.
Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і встановлює новий строк виконання (ч.1 ст. 75 Закону №1404-VIII).
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч.2 ст. 75 Закону №1404-VIII).
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними в розумінні наведених норм закону можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його волевиявлення. Даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції» від 15 березня 2001 року, пункт 68).
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2018 року у справі №826/18137/16 зобов'язано Київську міську раду вирішити питання, щодо якого звернувся ОСОБА_1 з заявою від 16.09.2015 (вх. від 16.09.2015 №08/К-8688), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
17.10.2019 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60323896. У п.2 постанови зазначено строк на виконання - 10 робочих днів.
Вказану постанову було отримано боржником 25.10.2019 року, що підтверджується копією конверту наявною у матеріалах справи.
08.11.2019 року, тобто в останній день 10 денного строку, боржником було направлено на адресу державного виконавця Нідченка Д.С. копію листа, в якому Київська міська рада повідомляла про виконання рішення суду у справі №826/18137/16 та просила закрити виконавче провадження (а.с. 24).
Так, у вказаному листі зазначено, що Київська міська рада на виконання рішення суду підготовила проект рішення «Про відмову громадянину ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у місті Києві», який буде погоджений та розглянутий у відповідності до Регламенту Київської міської ради.
Як свідчать матеріали справи вказаний лист було отримано Міністерством юстиції України 13.11.2019 року № 39594-33-19, про що свідчить штамп на копії вказаного листа ( а.с. 105).
Цього ж дня, 13.11.2019 року, державним виконавцем в рамках ВП №60323896 винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду.
Дослідивши зміст постанови від 13.11.2019 року, колегія суддів встановила, що остання не містить у собі посилань державного виконавця на наявність листа Київської міської ради від 08.11.2019 року.
Водночас, зі змісту матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 21.01.2020 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, в якій виконавець посилаючись на лист Київської міської ради дійшов висновку щодо повного виконання боржником рішення суду.
Вказані обставини свідчать про те, що в супереч вимог ч.1 ст.75 Закону №1404-VIII державним виконавцем не було вчасно вчинено необхідних дій задля виявлення інформації щодо виконання боржником рішення суду, що призвело до винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу у суму 5100 грн.
Судом першої інстанції вказані обставини залишено поза увагою та помилково зазначено про те, що матеріали виконавчого провадження не містять екземпляра вказаного листа Київською міською радою від 08.11.2019 року, а позивач доказів отримання цього листа державним виконавцем також не надав.
Враховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що в даному випадку наявні підстави для задоволення позову у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги є суттєвими і свідчать про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та невірне застосування ним норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині позовних вимог.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Київської міської ради задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2020 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Київської міської ради до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови державного виконавця задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 13.11.2019 року №60323896 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: І.В. Федотов
А.Ю. Коротких