Справа № 810/1703/17 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д.
06 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів: Чаку Є.В. та Сорочка Є.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, Київської обласної державної адміністрації, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, яке викладено у листі вих. №05-59-2245 від 01.12.2016, щодо безпідставності видачі та вилучення посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи четвертої категорії серії НОМЕР_1 від 25.10.1993;
- визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, яке викладено у листі вих. №05-59-2245 віл 01.12.2016, про відмову у віднесенні позивача до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи четвертої категорії та видачі відповідного посвідчення;
- зобов'язати Київську обласну державну адміністрацію видати посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії;
- зобов'язати Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації повернути посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи четвертої категорії серії НОМЕР_1 від 25.10.1993.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2017 року позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, яке викладено у листі вих. №05-59-2245 від 01.12.2016, щодо безпідставності видачі та вилучення посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи четвертої категорії серії НОМЕР_1 від 25.10.1993 від 25.10.1993 на ім'я ОСОБА_1 ;
- визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, яке викладено у листі вих. №05-59-2245 від 01.12.2016, про відмову у віднесенні позивача до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи четвертої категорії та видачі відповідного посвідчення ОСОБА_1 ;
- зобов'язано Київську обласну державну адміністрацію видати ОСОБА_1 посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії;
- зобов'язано Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації повернути ОСОБА_1 посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи четвертої категорії серії НОМЕР_1 від 25.10.1993.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2017 року скасовано. Ухвалено нову постанову, якою адміністративний позовом ОСОБА_1 - задоволено частково:
- визнано протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації щодо вилучення у ОСОБА_1 посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи четвертої категорії серії НОМЕР_1 від 25.10.1993;
- зобов'язано Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації повернути ОСОБА_1 посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи четвертої категорії.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 29 липня 2020 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року по справі № 810/1703/17 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, яке викладено у листі вих. №05-59-2245 від 01.12.2016 року, про відмову у віднесенні позивачки до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії та видачі відповідного посвідчення ОСОБА_1 та зобов'язання Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації видати позивачці посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії - скасовано.
Справу № 810/1703/17 в цій частині направлено на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.
В решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року по справі № 810/1703/17 - залишено без змін.
Верховний Суд вважав висновок апеляційного суду в частині щодо наявності підстав для відмови у позові таким, що прийнятий без належного дослідження зібраних по справі доказів та встановлення всіх обставин у справі, необхідних для її правильного вирішення, оскільки вважав необґрунтованими твердження суду апеляційної інстанції, що матеріали справи не містять доказів звернення позивачки до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання із відповідною заявою.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, позивач, є громадянкою України, зареєстрована та проживає у с. Радинка, Поліського району, Київської області.
25 жовтня 1993 року Київська обласна державна адміністрація видала позивачу посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 серії НОМЕР_1 .
29 вересня 2016 року позивачу встановлена третя група інвалідності, причина інвалідності - захворювання, пов'язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №0513629.
Згідно з експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 12.09.2016 №10036, за результатами розгляду звернення позивача та зареєстрованої в ЦМЕК 27.07.2016 документації на предмет встановлення причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС позивачу встановлено основний діагноз «злоякісне новоутворення лівої нирки». Згідно експертного висновку захворювання позивача пов'язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.
Позивач 03.11.2016 звернулася до Київської обласної державної адміністрації з проханням надати йому посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, додавши відповідний експертний висновок Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 12.09.2016 №10036.
Департамент соціального захисту населення Київської облдержадміністрації, розглянувши заяву позивача, надав відповідь листом від 01.12.2016 №05-59-2245, у якому повідомив, що посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії видається інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, відносно яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою на підставі довідки МСЕК про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Відмовляючи у встановленні позивачу статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, Департамент послався на Закон України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», яким внесено зміни до Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1991 № 791а-XII та виключено зону посиленого радіоекологічного контролю з числа зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Цим же листом Департамент повідомив, що посвідчення позивача як потерпілого від Чорнобильської катастрофи четвертої категорії серії НОМЕР_1 було видано безпідставно та підлягає вилученню.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, яке викладено у листі вих. №05-59-2245 від 01.12.2016 року, про відмову у віднесенні позивачки до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії та видачі відповідного посвідчення ОСОБА_1 та зобов'язання Київської обласної державної адміністрації видати позивачці посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується і колегія суддів.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 11 цього Закону до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4 належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Відповідно до статті 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Статтею 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для встановлення пільг і компенсацій визначаються, зокрема, такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи як особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
Позивач у 1993 році отримала статус особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи у зв'язку з проживанням у зоні посиленого радіоекологічного контролю, про що було видано відповідне посвідчення.
Статтею 2 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначалося, що до зон радіоактивного забруднення належать: зона відчуження, зона безумовного (обов'язкового) відселення, зона гарантованого добровільного відселення та зона посиленого радіоекологічного контролю.
Аналогічне визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій містилося у статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З 01 січня 2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.1214р. № 76-VIII.
Вказаним Законом статтю 2 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виключено, а також виключено абз. 5 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», який визначав зону посиленого радіоекологічного контролю як одну із зон радіоактивно забруднених територій.
Наразі, колегія суддів звертає увагу, що виключення із правового регулювання такої зони, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, як зона посиленого радіоекологічного контролю, мало наслідком лише скасування компенсацій та пільг особам, віднесеним до категорії 4, які були гарантовані державою до 01.01.2015. В той же час, жодних змін у правовому регулюванні статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не відбулось.
При цьому, виключення законодавцем з 01.01.2015 з правового поля зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє особу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки наявність такого статусу пов'язана, зокрема, з фактом постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови проживання або роботи чи постійного навчання станом на 1 січня 1993 року у цій зоні не менше чотирьох років, в той час як зона посиленого радіоекологічного контролю існувала до 01.01.2015.
Відтак, статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 зберігається за особою, якій він присвоєний, оскільки його отримання до 01.01.2015 відбулось правомірно, а зміни, внесені до законодавства про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, жодним чином не вплинули на статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4, який було отримано до 01.01.2015.
Отже, посвідчення позивача категорії 4 є діючим, а тому на момент звернення із заявою про надання посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії позивач мав статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи належать інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу.
Статтею 12 названого Закону передбачено, що причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Позивач належить до осіб, які відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» мають право на встановлення категорії 1 потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи регулює Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 із змінами і доповненнями.
Абзацом третім пункту 10 цього Порядку передбачено, що видача посвідчень провадиться іншим потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також дружині (чоловіку) або опікуну дітей померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.
Відповідно до п.10 вищевказаного Порядку рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.
Інших вимог щодо надання документів вказаний Порядок не містить, відтак до заяви додаються копії документів для встановлення особи, зокрема, паспорт та довідка про присвоєння ідентифікаційного номера, копія виписки-довідки МСЕК із експертним висновком та посвідчення потерпілого 4 категорії.
При цьому, передумовою прийняття Департаментом соціальної політики обласної державної адміністрації рішення про видачу позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 1 як такому, що вже набув статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, є надіслане на адресу Департаменту відповідне подання районної державної адміністрації.
Як вбачається з матеріалів справи, місцевим органом виконавчої влади за місцем проживання позивачки є Поліська райдержадміністрація.
З матеріалів справи вбачається, що підставою відмови Департаменту соціального захисту населення Київської облдержадміністрації у наданні статусу та видачі посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 зазначено відсутністю з 01.01.2015 у переліку зон радіоактивного забруднення зони посиленого радіоекологічного контролю та скасування статті 23 Закону № 796-XII, якою передбачалося надання відповідних пільг і компенсацій особам, віднесеним до 4 категорії потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
За змістом листа Департаменту соціального захисту населення Київської облдержадміністрації від 01.12.2016 №05-59-2245, позивачу повідомлено, що за результатами розгляду поданих нею документів Поліською райдержадміністрацією надано висновок про безпідставність видачі посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи четвертої категорії серії НОМЕР_1 від 25.10.1993 року та наявності підстав для його вилучення.
Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції Верховний Суд погодився з доводами касатора про те, що факт її звернення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання із відповідною заявою підтверджується змістом листа Департаменту соціального захисту населення Київської облдержадміністрації від 01.12.2016 №05-59-2245, в якому зазначено, що за результатами розгляду поданих позивачкою документів Поліською райдержадміністрацією (яка є органом виконавчої влади за місцем проживання ОСОБА_1 ) надано висновок про безпідставність видачі посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи четвертої категорії серії НОМЕР_1 від 25.10.1993 року та наявності підстав для його вилучення.
Інших обставин за яких позивачу відмовлено у наданні статусу та видачі посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 Департаментом не наведено.
Враховуючи статус позивача як потерпілої від Чорнобильської катастрофи та встановлення їй інвалідності у зв'язку з захворюванням, що пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС, Департаментом соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації було протиправно відмовлено у видачі посвідчення І категорії.
Наразі, вимога про зобов'язання видати позивачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії І відноситься до виключної компетенції Київської обласної державної адміністрації.
Однак, апеляційна скарга Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації жодних доводів в цій частині не містить. Київською обласною державною адміністрацією постанова Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2017 року не оскаржується.
Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у віднесенні позивачки до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії та видачі відповідного посвідчення та зобов'язання видати позивачці посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії та наявність правових підстав для задоволення позову.
Поряд з цим, слід зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2017 року в частині вимог про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у віднесенні позивачки до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії та видачі відповідного посвідчення ОСОБА_1 та зобов'язання видати ОСОБА_1 посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді: