Справа № 640/19028/19 Головуючий у 1 інстанції: Клочкова Н.В.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
06 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Горяйнова А.М.
Мєзєнцева Є.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Юнісон» до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач - Публічне акціонерне товариство «Банк Юнісон» звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 16 вересня 2019 року № 003520411.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 16 вересня 2019 року № 003520411.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДФС у м. Києві звернулося з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що, відповідно до інтегрованої картки платника податку з ПДВ з 2016 року у позивача обліковувався податковий борг по узгоджених сумах грошових зобов'язань.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
В апеляційній скарзі апелянт просить замінити первісного відповідача Головне управління ДФС у м. Києві на належного відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві.
Статтею 52 КАС України визначено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Постановою Кабінету Міністрів України № 120 від 18 грудня 2018 року утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №682-р від 21 серпня 2019 року, Кабінет Міністрів України погоджується з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінетів Міністрів України від 6 березня 2019 року №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне замінити відповідача Головне управління ДФС у м. Києві на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22 серпня 2019 року Головним управлінням ДФС у місті Києві складено Акт № 20915/26-15-12-13-20 про результати камеральної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ПАТ «Банк Юнісон» в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету.
Не погодившись з висновками, що викладені у Акті № 20915/26-15-12-13-20 від 22 серпня 2019 року, ПАТ «Банк Юнісон» 02 вересня 2019 року подано заперечення, за результатами розгляду яких, Головним управлінням ДФС у місті Києві листом від 12 вересня 2019 року за №5018/10/26-15-04-11-18 зазначені заперечення залишено без задоволення.
На підставі Акту № 20915/26-15-12-13-20 від 22 серпня 2019 року, Головним управлінням ДФС у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 вересня 2019 року № 003520411 про сплату штрафу за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 257 107,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України (надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
В силу підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1 ст. 59 ПК України).
У відповідності до п. 1.3 ст. 1 ПК України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
За правилами пункту 8 Розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
Таким чином, для правовідносин, що виникають під час дії тимчасової адміністрації банку або ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, пріоритетними є норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Правління Національного банку України №300/БТ від 28 квітня 2016 року ПАТ «Банк Юнісон» віднесено до категорії неплатоспроможних.
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 614 від 28 квітня 2016 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Юнісон» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» (а.с. 10).
Рішенням Правління Національного банку України № 345-рш від 18 червня 2018 року відкликано банківську ліцензію та оголошено про ліквідацію ПАТ «Банк Юнісон».
За змістом п. 3 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.
Відповідно до ч. 1-3 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду.
Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.
З аналізу вищевикладених норм вбачається, що під час тимчасової адміністрації банку або його ліквідації уповноваженою особою Фонду, погашення сум грошових зобов'язань здійснюється у порядку встановленому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", при цьому нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) під час тимчасової адміністрації не здійснюється.
Із Акту Головного управлінням ДФС у місті Києві від 22 серпня 2019 року № 20915/26-15-12-13-20 Про результати камеральної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ПАТ «Банк Юнісон» вбачається, що контролюючим органом встановлено порушення граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за період з липня 2016 року по лютий 2019 року (а.с. 13-15).
На підставі зазначеного вище Акту, Головним управлінням ДФС у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 вересня 2019 року № 003520411 про сплату штрафу за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 257 107, 00 грн. (а.с. 22).
Відповідно до ч. 3 ст. 46 Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом нараховано штраф за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання, яке виникло під час запровадження у ПАТ «Банк Юнісон» тимчасової адміністрації, що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Враховуючи вищезазначене, посилання апелянта на відомості в інтегровані картці платника податку з ПДВ з 2016 року про наявність у позивача податкового боргу по узгоджених сумах грошових зобов'язань є необгрунтованим, адже такий борг виник після запровадження тимчасової адміністрації.
Отже, колегія суддів вважає, що нарахування суми штрафних санкцій, відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 16 вересня 2019 року №003520411 суперечить вимогам статтей 36 та 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
З огляду на зазначене, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що під час дії тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Юнісон», відповідно до норм чинного законодавства України, позивачу не могло бути нараховано штраф за порушення граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 16 вересня 2019 року № 003520411.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк Юнісон» та наявність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Горяйнов А.М.
Мєзєнцев Є.І.