Справа № 580/1772/20 Суддя (судді) першої інстанції: Л.В. Трофімова
05 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів Степанюка А.Г., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС У Черкаській області на Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС У Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ф», -
Згідно з п. 1 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
На підставі Свідоцтва про право власності від 29.10.2014 року №28733242, Позивачу на праві приватної власності належить цех з виготовлення виробів зі скла та склад загальною площею 3657 кв.м.
Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Позивач є фізичною особою-підприємцем основним видом діяльності якого є виробництво й оброблення інших скляних виробів, у тому числі технічних.
Відповідачем згідно з підпунктом 54.3.3. пункту 54.3. статті 54. та пунктом 266.7. статті 266. Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Ф» від 17 лютого 2020 року №0030629-5033-2301, якими Позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 77204,67 грн.
Відповідно до п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до п.п. 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток; база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно з пп. 266.2.2є п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Відповідачем в апеляційній скарзі зазначено, що цех з виготовлення виробів зі скла та склад за адресою: АДРЕСА_1 , площею 3657 кв.м. використовувався не за функціональним призначенням, оскільки надавався в оренду в інших цілях, тому він є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно.
Між Позивачем, як Орендодавцем, та Сільськогосподарським товариством з обмеженою «Прогрес», як Орендарем, укладено Договір оренди землі від 19 листопада 2014 року (надалі - Договір), відповідно до п. 1. якого Орендодавець зобов'язується передати Орендареві, а Орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в районі села Скориківка Золотоніського району Черкаської області та належить Орендодавцю на підставі державного акта про право власності на землю номер 013215, виданого Золотоніською районною державною адміністрацією 22 січня 2003 року (далі - «Об'єкт оренди»).
Згідно з п.2 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,5530 га ріллі.
Як вбачається з п. 3 Договору, на земельній ділянці об'єкти нерухомого майна та інші об'єкти інфраструктури не знаходяться.
Крім того, між Позивачем, як Орендодавцем, та Товариством з обмеженою «Скло-Сервіс», як Орендарем, укладено Договір оренди від 01 січня 2019 року №1, відповідно до п. 1 якого Орендодавець передає Орендареві, а Орендар приймає у строкове платне користування промислове приміщення площею 476 м.кв., офісні приміщення площами 34,96 м.кв. та 11,7 м.кв. відповідно (надалі іменується Предмет оренди).
Згідно з п. 2, пп. а п. 7 зазначеного Договору, предмет оренди буде використовуватися у відповідності до його цільового призначення, а саме: виробництво безпечного скла; Орендар за цим Договором бере на себе обов'язки використовувати (експлуатувати) предмет оренди за його прямим цільовим призначенням.
Відповідно до частини п'ятої ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
А як зазначено у Постанові Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 820/3556/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, згідно з договором купівлі-продажу від 13.09.2002, ТОВ АФ «НАСА» продало, а ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 придбали кожен по 1/3 частці будівлі млина.
Пунктом першим Договору зазначено, що за цим договором у власність та користування покупців переходить кожному по 1/3 частці залізобетонної будівлі млина літ. «Р», загальною площею 493,4 м2.
Також, цим Договором визначено, що будівля млина, яку придбали покупці за цим договором, становить 37/1000 (тридцять сім тисячних) часток будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . Повний перелік усіх будівель, що знаходилися за цією адресою наведено у частині 2 пункту першого зазначеного договору.
Отже, як вбачається зі змісту згаданого пункту Договору від 13.09.2002, покупці ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 придбали із переліку об'єктів, наведених у частині 2 пункту першого Договору, лише об'єкт «млин», літ. Р.
Судовим розглядом встановлено, що будівля млина, яка придбана, згідно із свідоцтвом про право власності, є виробничою будівлею, що підтверджується техпаспортом на неї. Зокрема, згідно з експлікацією приміщень до плану поверхів виробничого будинку, серед інших приміщень зазначаються такі, як цех, майстерня. Будівля млина відноситься до будівель підприємств харчової промисловості (код 1251.5 ДКБС).
Судами попередніх інстанцій встановлено, і це не заперечується сторонами, що належна позивачу будівля не використовується за її функціональним призначенням, а саме як будівля промисловості, оскільки не використовується для виготовлення промислової продукції, зокрема харчової.
Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Суд вважає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об'єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об'єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.
Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, належний Позивачу цех з виготовлення виробів зі скла та склад за адресою: АДРЕСА_1 , площею 3657 кв.м. використовувався за функціональним призначенням, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржене Позивачем податкове повідомлення-рішення Відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС У Черкаській області залишити без задоволення, а Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Постанову складено в повному обсязі 05.10.2020 року.
Головуючий суддя Бабенко К.А.
Судді: Степанюк А.Г.
Чаку Є.В.